02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 450/2287/25
провадження № 51-687ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12025141430000264 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК місцевий суд до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуте за вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року покарання у виді позбавлення волі на строк 1 місяць та призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Також місцевий суд вирішив питання щодо початку строку відбування покарання, який необхідно рахувати з 23 квітня 2025 року; арешту майна; речових доказів та відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винуватою в таємному викраденні чужого майна (крадіжці) з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК).
Так, ОСОБА_5 20 березня 2025 року приблизно о 12:00 умисно незаконно проникла в належний ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_2 , де з шафи викрала ювелірні вироби, чим спричинила потерпілій майнову шкоду на загальну суму 21 984,22 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та їх узагальнене обґрунтування
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, касатор зазначає, що кримінальне правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_5 засуджено вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року, вчинено після ухвалення попереднього вироку (вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року). Крім того, звертає увагу Суду, що в цьому кримінальному провадженні запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не було застосовано.
Водночас, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно зарахував ОСОБА_5 у строк покарання фактично відбуте нею покарання за попереднім вироком, починаючи з 23 квітня 2025 року, коли її було затримано на виконання вироку Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки касатор не оскаржує законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Водночас безпідставними, на переконання колегії суддів Верховного Суду, є твердження прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, зокрема у випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
За змістом касаційної скарги прокурор порушує питання про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування у строк покарання строку перебування під вартою в іншому кримінальному провадженні. Як вказує скаржник, апеляційний суд безпідставно зарахував ОСОБА_5 у строк відбування покарання фактично відбуте нею покарання за іншим вироком, що призвело до необґрунтованого скорочення строку покарання.
Однак, згідно з оскаржуваною ухвалою та касаційною скаргою прокурора, в цьому кримінальному провадженні лише захисник подавав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Львівський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2025 року залишив без змін вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 26 КПК визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Приписами частин 1, 2 ст. 404 КПК закріплено, зокрема, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
У контексті викладеного Верховний Суд зауважує, що апеляційний суд, всупереч твердженням прокурора у касаційній скарзі, не ухвалював рішення про зарахування у строк покарання ОСОБА_5 строку відбутого нею покарання за попереднім вироком та про визначення початку строку відбування покарання. Відповідно, доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність Львівським апеляційним судом у вказаній частині є неспроможними.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості, за відсутності апеляційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, перевірити правильність обчислення місцевим судом початку строку відбування покарання, оскільки це могло призвести до погіршення становища ОСОБА_5 .
Отже, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3