03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 638/15101/24
провадження № 51-700ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішення та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 6400 грн та моральну шкоду у розмірі 2 600 000 грн.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_5 17 лютого 2024 року близько 05:39, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, приїхав за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де на той час знаходилася його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відкривши ключами вхідні двері квартири, ОСОБА_5 зустрів останню, де між ними на ґрунті виниклих неприязних відносин та ревнощів під час спілкування стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті останній.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_7 , розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 і бажаючи їх настання, перебуваючи біля комори, де також вона знаходилася, використовуючи малозначний привід у вигляді неприязного відношення та ревнощів, діючи умисно, протиправно, використовуючи фактор раптовості, зненацька, наніс останній невстановленим в ході досудового розслідування предметом в область грудної клітини та живота, не менше чотирьох ударів. Від отриманих тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_7 на місці вчинення злочину.
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи у тому ж місці та у той же час, з метою приховання вчиненого вбивства, перетягнув тіло останньої у ванну кімнату та за допомогою ножа, який взяв на кухні, відрізав ОСОБА_7 посмертно голову та кисті обох рук, після чого склав тіло ОСОБА_8 до валізи, а кисті рук та голову у чорні пакети і приблизно через дві години залишив місце вчинення злочину.
Продовжуючи свої злочині дії, того ж дня у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 12:41, ОСОБА_5 перевіз валізу з тілом ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де намагався приховати сліди злочину шляхом скидання тіла ОСОБА_9 до льоху за вищевказаною адресою та підпалу тіла останньої, приховавши в свою чергу голову ОСОБА_8 в лісосмузі за адресою: АДРЕСА_2, а кисті рук у невстановленому під час досудового розслідування місці.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи трупа № 10-12/551,560-Дм/24 наступні тілесні ушкодження, а саме: проникаюче колоте поранення грудної клітки справа, що бере початок свій з рани № 1 (нумерація відповідно до дослідницької частини), розташованої на передній поверхні грудної клітини справа, поміж середньо-ключичній та передне-пахвовій лініям в 3-ому міжреберному проміжку, ушкоджуючи шкіру, підшкірно жирову клітковину та м'язи, міжреберні м'язи в 3-му міжреберному проміжку, пристінкову плевру, проникаючи вправу плевральну порожнину, далі з ушкодженням вісцеральної плеври та паренхіми верхньої частки правої легені, де сліпо закінчується, рановий канал спрямований дещо верху вниз, справа наліво дещо спереду назад, довжина ранового каналу становить близько 8,5 см; проникаюче колоте поранення грудної клітки справа, що бере початок свій з рани № 2 (нумерація відповідно до дослідницької частини), розташованої на передній поверхні грудної клітини справа, в проекції 6-го ребра по прихребтовій лінії, ушкоджуючи шкіру, підшкірно жирову клітковину та м'язи, міжреберні м'язи в 6-му міжреберному проміжку, пристінкову плевру, проникаючи в праву плевральну порожнину, далі наскрізним ушкодження правого купола діафрагми проникаючи в черевну порожнину, далі з ушкодженням вісцеральної плеври та паренхіми лівої частки печінки, де сліпо закінчується, рановий канал спрямований спереду назад, дещо справа наліво та зверху вниз, спереду назад, довжина ранового каналу становить близько 6,5 см; проникаюче колоте поранення живота, що бере початок свій з рани № 3 (нумерація відповідно до дослідницької частини), розташованої на животі в проекції мечоподібного відростку, на 1 см вниз та дещо вліво від умовно середньої лінії ушкоджуючи шкіру, підшкірно жирову клітковину та м'язи, проникаючи в черевну порожнину, де сліпо закінчується, рановий канал спрямований спереду назад, дещо справа наліво та зверху вниз, довжина ранового каналу становить близько 1,5 см; проникаюче колоте поранення грудної клітки зліва, що бере початок свій з рани № 4 (нумерація відповідно до дослідницької частини), розташованої на передній поверхні грудної клітини зліва, в проекції 6-го ребра по прихребтовій лінії, ушкоджуючи шкіру, підшкірно жирову клітковину та м'язи, міжреберні м'язи в 6-му міжреберному проміжку, пристінкову плевру, проникаючи в ліву плевральну порожнину, далі наскрізним ушкодження навколосерцевої сумки, далі з наскрізним ушкодженням правого шлуночка, де сліпо закінчується, рановий канал спрямований спереду назад, дещо зліва направо, знизу вгору, довжина ранового каналу близько 8,5 см, які за ступенем тяжкості, згідно п. 4.8., 2.1.1.а, 2.1.2., 2.1.3.й.к.о. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, проникаючи колоті поранення грудної клітки та живота (рани №№ 1-4), виявлені при експертизі трупа ОСОБА_8 , носять ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Причиною смерті ОСОБА_8 стало проникаюче колоте поранення грудної клітки зліва (рана № 4), з ушкодженням серця, що призвело до гемотампонади навколосерцевої сумки (навколосерцева сорочка напружена, де мається 150 г рихлих темно-червоних згортків крові та рідка кров близько 200 мл), яка стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 . Між вищеописаним проникаючим колотим поранення грудної клітки зліва та настанням смерті потерпілої вбачається прямий причинний зв'язок.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості підзахисного ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дії, просить змінити судові рішення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин визначених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 66 КК, а також зменшити розмір моральної шкоди до 1 200 000 грн.
Вказує на те, що строк покарання у виді 15 років позбавлення волі є занадто суворим і не буде сприяти виправленню засудженого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень. Визначений у вироку розмір моральних збитків 2 600 000 грн не ґрунтується на принципах розумності, справедливості і співмірності вчиненому.
Захисник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували обставини, які впливають на розмір призначеного підзахисному покарання, зокрема, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. Суди не звернули увагу, що засуджений одразу після затримання сприяв слідству, дав правдиві показання, які покладені в основу обвинувального акта, під час слідчого експерименту достовірно вказав на обставини нанесення тілесних ушкоджень, їх локалізацію і вказав де заховав частини тіла потерпілої. Під час судових розглядів повністю визнав свою винуватість, висловлював щирий жаль з приводу вчиненого та просив вибачення у потерпілої.
На думку захисту про збіг тяжких сімейних обставин свідчить наявність на утриманні малолітнього сина 2011 року та існування між подружжям тривалого конфлікту щодо розлучення і визначення місця проживання дитини.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд послався лише на висновок експерта
№ 5605 від 27 січня 2025 року, який містить три варіанти її компенсації. При цьому суд не врахував, що відшкодування моральної шкоди не може бути джерелом збагачення.
Посилається на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц про те, що моральна шкода призначається з метою надати потерпілій особі певну компенсацію (сатисфакцію) за перенесені страждання, а не для того, щоб стати джерелом її збагачення.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального Кодексу (далі-КПК)суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і кваліфікація його дій в касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги
при призначенні покарання.
Згідно із ст. 414 КПК, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 50, 65 КК, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до положень ст. 12 цього Кодексу відноситься до особливо тяжких, конкретні обставини його вчинення, ступінь суспільної небезпеки, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, перебував із загиблою потерпілою у шлюбі, офіційно не працює, має спільну із загиблою малолітню дитину 2011 року народження, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, які пом'якшують покарання, суди не встановили.
Обставиною, яка обтяжує покарання визнано вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Крім того суд врахував відносини між засудженим та загиблою дружиною, які були напружені, його поведінку після вчинення злочину та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, що потягло за собою тяжкі наслідки у виді загибелі близької людини, з якою проживали разом більше 10 років, яка була матір'ю його малолітнього сина, тим самим позбавивши дитину самого найціннішого - материнської любові та турботи, права на повноцінну сім'ю. Нехтуючи нормами моралі та сімейними цінностями, ОСОБА_5 , внаслідок тривалого непорозуміння подружжя, з особистих мотивів, викликаних ревнощами, під час вирішення конфлікту, позбавив життя дружину, розуміючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання. При цьому дії, які вчиняв
засуджений після скоєння злочину, були направлені на спотворення подій з метою сховати сліди злочину та відвернути увагу близьких і знайомих загиблої від тяжких наслідків, з використанням в подальшому мобільного пристрою загиблої від її імені та створюючи враження керованої нею поведінки, яка мала сприяти подальшому зникненню померлої. Поряд з цим, суд взяв до уваги відсутність осуду свого діяння з боку засудженого, який не компенсував спричиненої майнової та моральної шкоди і не намагався цього зробити під час досудового та судового розгляду.
Також суд зважив на думку потерпілої, яка втратила доньку і наполягала на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Суд апеляційної інстанції, розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника, належним чином перевірив викладені у ній доводи,
які є аналогічними доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними та мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких визнав доводи необґрунтованими і не встановив обставин, які дають можливість пом'якшити ОСОБА_5 призначене покарання.
Доводи захисника про те, що суди достатньою мірою не врахували обставин, які впливають на розмір призначеного покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, були предметом детальної оцінки судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано їх відхилили.
Спростовуючи доводи про наявність пом'якшуючої покарання обставини щирого каяття, суди обґрунтовано вказали на те, що така обставина не є тотожною з визнанням винуватості у вчиненні кримінально караного протиправного діяння, в даному випадку умисного вбивства.
При цьому суди вірно зазначили, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчинені певного злочину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину, в цьому конкретному випадку по відношенню для близької особи, з якою засуджений, перебував в родинних відносинах та їх спільної дитини. Крім того, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній (негативній) оцінці особою своєї протиправної поведінки і розумінні суспільної небезпечності своїх дій, виявлятися в бажанні виправити ситуацію, яка склалася, демонстрації готовності змінити свою поведінку та нести кримінальну відповідальність за вчинене. Водночас суди встановили, що дії та поведінка засудженого під час судового розгляду таким критеріям не відповідають, а в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які свідчать про те, що засуджений дійсно шкодує про свій вчинок та змінив своє ставлення до скоєного.
Безпідставними визнав суд і доводи сторони захисту про те, що злочин був вчинений внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Так, суд зауважив, що такими обставинами можуть бути: пов'язані з різними дуже несприятливими умовами матеріального, сімейного, особистого, виробничого або суспільного життя. Збігом таких обставин може бути: безробітний стан і неможливість знайти роботу, тяжка хвороба дитини, родини чи батьків, велике психологічне навантаження, смерть близької людини, перебування у стані душевного переживання, тощо.
Водночас, під час судового розгляду не встановлено обставин та їх збіг такого ступеню, внаслідок яких обвинувачений міг би вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Дійсно у подружжя були складні відносини, пов'язані з етапом розірвання шлюбу та вирішенням питань щодо проживання та піклування про сина. Проте, такі сімейні обставини не є виключно тяжкими і не можуть бути розцінені як дуже несприятливі умови особистого і сімейного життя засудженого, що спонукнули до вчинення особливо тяжкого злочину і настання від таких дій непоправних наслідків, пов'язаних з позбавленням життя близької людини. Крім того суд звернув увагу, що матеріали кримінального провадження не містять даних, які вказують на неправомірну поведінку потерпілої, що могло б свідчити про спонукання на вчинення злочину чоловіка і тим самим пом'якшувало б йому покарання.
Обґрунтовуючи правильність визначення моральної шкоди, яку необхідно стягнути із засудженого на користь потерпілої в розмірі 2 600 000 грн, суди зважили на характер, тривалість та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань потерпілої, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, зокрема, те, що саме внаслідок умисних дій ОСОБА_5 потерпіла втратила рідну доньку, з якою були достатньо близькі стосунки, вони мали постійне спілкування та підтримували сімейні узи. Смерть доньки принесла позивачу (потерпілій) великий біль, горе, глибокі та тривалі душевні страждання, оскільки вона втратила свою доньку і матір її онука, який залишився без материнської любові та турботи. Вказані душевні страждання потерпілої мають триваючий характер, оскільки життя доньки є безцінним, а її загибель невідворотною. Все це вкрай негативно проявилось у повсякденному житті потерпілої після смерті її доньки, що виразилися у негативних думках та спогадах про її смерть, тривозі, емоційній реакції при згадуванні, важкості виконання повсякденних обов'язків, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, зниженого та нестійкого настрою, порушення сну, неприємних сновидінь, емоційної напруги, нервозності, дратівливості, реакції замкнення, бажання уникати контактів, обурення.
Крім того суди встановили, що між діями обвинуваченого та загибеллю
ОСОБА_7 наявний прямий причинний зв'язок, і саме ці дії обвинуваченого завдали сильних моральних страждань потерпілій ОСОБА_6 , оскільки вона втратила найріднішу людину - свою доньку і матір її онука, такі дії вплинули на зміни в емоційному та фізичному стані потерпілої, позбавили її можливості вести звичний для неї спосіб життя.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій і вважає обґрунтованим визначений розмір моральної шкоди -
2 600 000 грн, який є достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди та відновлення її душевного стану.
Визначаючи розмір моральної шкоди суди взяли до уваги висновки судової-психологічної експертизи, як орієнтир у визначенні глибини фізичних та душевних страждань. Однак в даному випадку обґрунтування моральної шкоди зроблено з урахуванням розумності та справедливості, тобто висновок експерта був не єдиним вирішальним доказом, який суд взяв до уваги в цій конкретній ситуації.
Апеляційний суд також вірно зауважив, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому її розмір може мати виключно умовний вираз, однак розмір такого відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Даних про те, що визначений потерпілій розмір моральної шкоди є джерелом збагачення, а не компенсацією за перенесені страждання, матеріали кримінального провадження не містять і таких безумовних обставин не наведено в касаційній скарзі.
Слушними є висновки судів про те, що ОСОБА_5 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти здоров'я та життя, яке є невід'ємним правом людини відповідно до ст. 3 та ст. 27 Конституції України, злочинні дії останнього спричинили загибель близької людини та залишили без належного материнського та батьківського виховання малолітню дитину. Звертаючись до даних про особу вбитої, слід зазначити, що вона працювала у Харківському академічному театрі музичної комедії, де спочатку була солісткою на ведучих партіях, а з часом артисткою балету, мала позитивний авторитет в колективі театру.
На думку колегії суддів самі по собі дані про особу ОСОБА_5 , його поведінка під час досудового розслідування та судового розгляду в частині надання викривальних показань і тим самим сприяння розкриттю злочинів, визнання своєї винуватості, не є тими об'єктивними обставинами необхідними для зменшення призначеного йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі до 12 років.
Розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , суди дотрималися вимог статей 370, 414, 419 КПК.
На переконання колегії суддів, суд діючи в межах кримінального закону та дискреційних повноважень, призначив ОСОБА_5 покарання, яке з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його непоправних наслідків у виді завдання смерті дружини, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не вбачає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3