Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 490/7902/16-ц (провадження № 61-13880 ск 25)
25 лютого 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Назарова Оксана Сергіївна, ОСОБА_1 , про визнання правочинів недійсними, ухвалою від25 лютого 2026 року поновив заявнику строк на касаційне оскарження, звільнив заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги та відкрив касаційне провадження.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися в частині звільнення від сплати судового збору з огляду на таке.
1. У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
2. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
3. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
4. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
5. У клопотання про звільнення від сплати судового збору вх. № 5025/1/220-26 від 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 зазначає, що підставою для звільнення його від сплати судового збору є важке матеріальне становище, незадовільний стан здоров'я, та те, що розмір судового збору перевищує 5% річного доходу заявника.
5.1. На підтвердження матеріального стану до заяви ОСОБА_1 долучив довідку про доходи № 8183 4526 3811 7120 відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на обліку в Інгульському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у місті Миколаєві в Миколаївській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року складає 85 341, 96 грн.
6. Вважаю, що долучені докази не містять повної інформації про дійсний майновий стан ОСОБА_1 , зокрема про отримання чи неотримання інших видів доходу, наявність майна у власності тощо. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї чи перебування на утриманні інших осіб, довідка наявність розрахункових та інших рахунків, залишки коштів на таких рахунках, витяги з державних реєстрів тощо.
7. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
8. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
9. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
10. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти росії» («Shishkov v. russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
11. Враховуючи вищевикладене, вважаю, що колегія суддів дійшла передчасного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки судом не встановлено дійсний майновий стан заявника.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 02 березня 2026 року.