23 лютого 2026року
м. Київ
справа № 759/10303/25
провадження № 61-1604 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київтеплоенерго», Комунального концерну «Центр Комунального сервісу» про захист прав споживачів,
1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Київтеплоенерго» щодо формування відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунку на оплату комунальної послуги з постачання теплової енергії за листопад 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго», щодо визначення відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсягу споживання теплової енергії за листопад 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати інформацію зазначену у Рахунку-повідомленні станом на 01 грудня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу», а саме: «Спожито мешканцями згідно з показаннями будинкового/будинкових вузлів комерційного обліку 41,9108 Гкал, в тому числі на загальнобудинкові потреби 8,3822 Гкал за період з 01.11.2023 по 30.11.2023.», недостовірною;
- визнати інформацію зазначену у Рахунку-повідомленні станом на 01 грудня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу», а саме: «Опалювальна площа будинку/будинків/вводу 2394,3 кв.м.» недостовірною;
- визнати нарахування для сплати за комунальну послугу з постачання теплової енергії за листопад 2023 року в сумі 890,07 грн, зазначену у Рахунку-повідомленні станом на 01 грудня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу», - недостовірним;
- звільнити ОСОБА_1 від сплати за комунальну послугу з постачання теплової енергії на підставі «Рахунку-повідомлення станом на 01.12.2023 року» за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу».
2. Ухвалою від 20 травня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху та надав строк п'ять днів для усунення недоліків, ухвалою від 28 травня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва продовжив ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання ухвали суду.
3. Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 19 червня 2025 року позовну заяву повернув позивачу, у зв'язку із невиконанням ухвали суду та не усуненням недоліків позовної заяви.
4. Київський апеляційний суд постановою від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року залишив без змін.
5. У лютому 2026 року засобами Електронного суду до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд.
6. Вивчивши касаційну скаргу, додані до неї матеріали та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 5 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Ціна позову у справі № 759/10303/25 становить 890,07 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 60 = 199 680,00 грн), отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
11. Водночас касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
12. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
13. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
14. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
15. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
16. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
17. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
18. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
19. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
20. Враховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
21. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
22. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київтеплоенерго», Комунального концерну «Центр Комунального сервісу» про захист прав споживачів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров