03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 724/1814/24
провадження № 61-10904св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чебан Тетяною Петрівною на постанову Чернівецького апеляційного суду в складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю. від 23 липня 2025 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості спадкування.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина. За життя спадкодавець заповіту не склала. Спадкоємцем першої черги за законом є онука померлої - ОСОБА_2 , яка є відповідачкою у справі, на підставі статті 1266 ЦК України, за правом представлення, так як її батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше за свою матір ОСОБА_3 . Вважає, що має право на спадкування разом із відповідачкою, яка є спадкоємцем першої черги, оскільки здійснювала догляд за померлою та утримувала її з 2010 року та по день смерті. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року ОСОБА_3 була визнана недієздатною, а ухвалами Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2012 року та від 18 жовтня 2018 року її було призначено опікуном над недієздатною ОСОБА_3 . Протягом тривалого часу позивачка опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила змінити черговість на одержання права на спадкування і надати їй, спадкоємцю другої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Надано ОСОБА_1 , спадкоємцю другої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка опікувалась, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу своїй сестрі ОСОБА_3 , яка через тяжку хворобу була неспроможна самостійно забезпечувати себе.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами юридичних фактів, за наявності яких у неї б виникнуло право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, зокрема, здійснення опіки над ОСОБА_3 та надання їй матеріальної та нематеріальної допомоги протягом тривалого часу.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
22 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - Чебан Т. П. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 липня 2025 року, та залишити в силі рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 554/4063/17, від 05 червня 2024 року у справі № 357/2432/22, від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 464/5472/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
30 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бондарюк В. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Чебан Т. П. , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що наведені в касаційній скарзі доводи позивачки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 724/1814 з Хотинського районного суду Чернівецької області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05 квітня 2021 року виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 65748248 від 27 липня 2021 року вбачається, що заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_3 , у вказаному реєстрі відсутній.
Спадкоємцем першої черги за законом, після смерті ОСОБА_3 , є її онука - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем другої черги - рідна сестра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З матеріалів спадкової справи № 302/2021, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що 27 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Хотинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , батько якої (син спадкодавиці) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що в липні 2008 року під час перебування за кордоном, ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримала тяжку черепно-мозкову травму, тривалий час лікувалася, що підтверджується медичними документами, зокрема, випискою з операційного відділення лікарні Вітторіо Венето, Італія від 18 жовтня 2008 року, витягом з історії хвороби Чернівецької обласної психіатричної лікарні № 4287 про стаціонарне лікування ОСОБА_3 у період з 29 липня 2009 року по 07 серпня 2009 року.
Організацією повернення ОСОБА_3 з Італії на територію України здійснювала позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспорта для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 та посвідченням особи на повернення в Україну на ім'я ОСОБА_3 , виданого 07 жовтня 2008 року, з відмітками про перетин кордону України 19 жовтня 2008 року.
Згідно зі змістом витягу з історії хвороби Чернівецької обласної психіатричної лікарні № 4287 встановлено, що ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Чернівецької обласної психіатричної лікарні з 27 липня 2009 року по 07 серпня 2009 року з діагнозом: наслідки перенесеної тяжкої черепно-мозкової травми (22 липня 2008 року), забій головного мозку, субархноїдальний крововилив; розлад особистості, помірний, змішаного генезису.
23 вересня 2009 року ОСОБА_3 визнана інвалідом другої групи. Інвалідність встановлена безстроково.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року у справі № 2о-18/10 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано недієздатною.
ОСОБА_1 у період з 20 травня 2010 року по 11 листопада 2013 року та з 18 жовтня 2018 року по 04 квітня 2021 року була призначена опікуном недієздатної ОСОБА_3 , що підтверджується судовими рішеннями наявними в матеріалах справи.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області за № 2171 від 26 липня 2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, за погосподарською книгою № 10 за 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 1969 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки Клішовецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 975 від 20 вересня 2021 року, яка наявна в матеріалах спадкової справи № 302/2021, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 25 червня 2024 року, складеного комісією в складі: старости с. Малинці Боярин В., депутата Клішковецької сільської ради Білого А. та сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , було обстежено будинок АДРЕСА_1 . З акту встановлено, що погосподарські номери 8 та 8-А розташовані на одному подвір'ї по АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів стало відомо, що ОСОБА_1 , жителька с. Клішківці з 2008 року по день смерті ОСОБА_3 разом із нею не проживала.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області за № 540 від 26 червня 2024 року, погосподарський номер 8 та АДРЕСА_1 , розташовані на одному подвір'ї. Зі слів сусідів відомо, що ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_4 та онукою ОСОБА_2 вели спільне господарство та проживали разом з 2008 року до квітня 2018 року.
З довідок ОКУ «Хотинський психоневрологічний будинок-інтернат» від 26 червня 2024 року № 128 та від 04 липня 2024 року за № 140 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала в цій установі на повному державному утриманні з 04 серпня 2018 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з наказом від 04 квітня 2018 року за № 21 ОСОБА_3 поступила до установи, на підставі путівки Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА від 29 березня 2018 року № 65 з діагнозом, відповідно до заключення ЛКК Чернівецької обласної психіатричної лікарні від 14 грудня 2017 року № 473: виражені зміни особистості органічного генезу, експлозивний варіант, лікарняна ремісія.
Згідно із записами у журналі реєстрації відвідувань підопічних, які мають опікунів, за період перебування ОСОБА_3 у закладі, опікун ОСОБА_1 неодноразово відвідувала свою підопічну, приносила їй гостинці та додаткові необхідні речі. Також постійно цікавилася її станом здоров'я та умовами перебування у закладі.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Предметом позову у цій справі є зміна черговості одержання права на спадкування, що є винятком із загального правила черговості спадкування за законом та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.
Обґрунтовуючи підстави позову в частині вимог про зміну черговості в одержані права на спадщину, ОСОБА_1 посилалась на те, що за життя ї сестра ОСОБА_3 мала ряд тяжких захворювань, перебувала у безпорадному стані та систематично потребувала стороннього догляду. Саме вона здійснювала догляд за хворою сестрою, опікувалася нею, забезпечувала належне лікування та надавала матеріальну допомогу.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Стаття 1259 ЦК України визначає підстави та порядок зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:
1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо);
2) матеріальне забезпечення спадкодавця;
3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;
4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;
5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх п'яти зазначених обставин.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23), від 14 квітня 2025 року у справі № 754/14700/23 (провадження № 61-14268св24).
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними, достовірними і достатніми доказами наявності вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, з якими закон пов'язує право на зміну черговості на спадкуванні, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення його тільки позивачем та надання іншої допомоги виключно позивачем.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем в силу стану його здоров'я, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
Аргументи касаційної скарги про те, що позивач надавала спадкодавцю допомогу, в тому числі матеріальну, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки саме по собі надання допомоги не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чебан Тетяною Петрівною залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун