line-break:strict'>
03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 932/1475/24
провадження № 61-2228ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргуГоловного управління Національної поліції
в Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 12 листопада 2024 року, додаткове рішенняШевченківського районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025 року
та на постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 97 914,96 грн, понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн, а всього 99 126,16 грн.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,
ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Зоц А. О., про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 40108866, м. Дніпро, вулиця Троїцька, 20а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9964 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 80 коп.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області -залишено без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2024 року в оскарженій частині залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишено без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025 року залишено без змін.
У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025 року та на постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у цій справі - 117 914,96 грн, станом на 01 січня 2026 року
не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 250= 832 000,00 грн).
Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025 року
та на постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник