25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 932/797/22
провадження № 61-12637св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгеніївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року під головуванням судді Кондрашова І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгеніївна, про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Короткий зміст позовних вимог
1. В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. стосовно об'єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , та припинити право власності ТОВ «Кей-Колект» на зазначену квартиру шляхом скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 січня 2022 року № 46128679, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. про реєстрацію речового права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект».
2. В обґрунтування вимог вказував, що 04 вересня 2008 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11390858000 для придбання квартири, розташованої за вказаною вище адресою. З метою забезпечення виконання зобов'язання, в той же день ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого виступила зазначена квартира. Також, 04 вересня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 765 612,48 грн.
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу, відповідно до якого банк передає право вимоги до позичальників, іпотекодавців, поручителів і т. д., зокрема й до ОСОБА_1
13 січня 2022 року з інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 05 січня 2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект», тобто, звернуто стягнення на спірну квартиру в позасудовому порядку, з чим позивач не погодився, вважаючи, що такі дії та рішення про державну реєстрацію порушують його права, як власника майна, який не отримував жодних повідомлень про намір відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки, що позбавило його можливості реалізувати право на врегулювання заборгованості. Повідомлення про відступлення права вимоги позивачу також не надходило.
Разом з цим позивач вважав, що відповідач пропустив строк пред'явлення виконавчого документа за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року, та спливла позовна давність для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. ТОВ «Кей-Колект» не довело, що воно набуло статус нового кредитора у спірних правовідносинах та може вимагати стягнення заборгованості та звертати стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 07 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовив.
4. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 був обізнаний про невиконання ним судового рішення та кредитні зобов'язання ще з 2011 року, з чого слідують правові наслідки порушення умов кредитного договору, а відтак, і договору іпотеки як в судовому порядку, так і позасудовому. З реєстраційної справи нотаріуса не встановлено порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно боржника в позасудовому порядку, як і не встановлено неналежність повідомлення боржника, який ухилявся від отримання поштової кореспонденції за своєю адресою. При цьому суд першої інстанції зазначив, що укладання договору факторингу та відступлення права вимоги до ТОВ «Кей-Колект», який є чинним та не скасований в судовому порядку, на виконання боржником обов'язків з погашення заборгованості за кредитом та виконання судового рішення як на користь первісного кредитора, так і на користь його правонаступників, не впливає на розмір боргу, спосіб та порядок виконання зобов'язань не змінюється для боржника, тому правове положення боржника не погіршується.
5. Суд першої інстанції зазначив, що звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності в позасудовому порядку позовною давністю не обмежується, тому не застосовується в цьому випадку.
6. Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року залишив без змін.
7. Апеляційний суд зазначив, що попередній кредитор ПАТ «УкрСиббанк» скористався своїм правом на дострокове погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року такі вимоги задоволені, однак ОСОБА_1 судове рішення в добровільному порядку не виконав, що стало підставою для нового кредитора, який набув право вимоги 12 грудня 2011 року за договором факторингу № 1 до боржника за іпотечним договором, звернутися із заявою до приватного нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки у 2022 році, що є позасудовим способом врегулювання питання погашення заборгованості, яку мав ОСОБА_1 за судовим рішенням.
8. З копії реєстраційної справи нотаріуса щодо вчинення нотаріальної дії та посвідчення реєстрації права власності спірної квартири за ТОВ «Кей-Колект» відсутні будь-які порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (далі - Порядок) та вимогами Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель неодноразово направляв боржнику вимогу про усунення порушень, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та копіями описів вкладення до цінних листів, а доводи апелянта про те, що відповідач не надав оригіналів таких відправлень не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недобросовісності позивача, який або свідомо не отримував кореспонденцію, або ухилявся від свого обов'язку за договором іпотеки завжди повідомляти про зміну адреси для поштових повідомлень та отримувати листи, достеменно будучи обізнаним про виконання як умов кредитного договору, так і в подальшому виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, що тягне за собою правові наслідки, у разі відсутності добровільного виконання боржником судового рішення про стягнення суми заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки за відповідним договором іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
9. У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
10. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
11. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі
№ 306/1224/16-ц, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 13 березня 2019 року у справі
№ 520/7281/15-ц, у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 212/10219/19, від 08 листопада 2023 року у справі № 442/7748/20, від 26 червня 2024 року у справі № 212/11955/21, від 04 травня 2022 року у справі № 916/3423/19, від 01 травня 2024 року у справі № 521/3825/19, від 31 січня 2024 року у справі № 953/5325/21, від 15 травня 2024 року у справі № 523/5600/22.
12. Станом на 20 січня 2022 року позивач не отримав від ТОВ «Кей-Колект» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку».
13. Суди не звернули уваги на те, що приватний нотаріус порушила приписи пунктів 7, 57, 61 Порядку.
14. Відповідач не виконав вимоги ухвали Бабушкінського районного суду м. Дінпропетровська про витребування оригіналів документів, які підтверджують направлення ОСОБА_1 письмових вимог від 16 лютого 2021 року, від 06 квітня 2021 року, від 09 вересня 2021 року, а саме квитанції пошти, опис вкладення до листа, конверт, повідомлення про вручення та довідку про причину невручення. Копії квитанцій про направлення вимоги були надані після витребування судом їх у Акціонерного товариства «Укрпошта», проте реєстраційна справа не містить таких документів.
15. Державний реєстратор не отримала від відповідача засвідчену іпотекодержателем копію рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення. Рекомендоване поштове відправлення від 09 вересня 2021 року не підтверджено копією квитанції пошти, а також надіслано на іншу адресу: АДРЕСА_2 . Повідомлення про вручення, опис вкладення до листа без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом направлення вимоги позивачу.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16. У грудні 2024 року від ТОВ «Кей-Колект» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
17. Зазначає, що суди не встановили будь-яких порушень порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 61 Порядку, вимог статей 35-37 Закону України «Про іпотеку».
18. Іпотекодержатель виконав всі необхідні дії, які передують реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем, а неотримання позивачем повідомлень вказує на його недбалість або ухилення від їх отримання, що не спростовує факт належного надсилання таких повідомлень.
19. Крім того, у разі здійснення іпотекодержателем захисту своїх прав у позасудовому порядку, позовна давність не застосовується, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 501/2072/16-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
20. Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
21. 03 лютого 2025 року цивільна справа № 932/797/22 надійшла до Верховного Суду.
22. Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2026 року справу призначив до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
23. 04 вересня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (споживчого кредиту) № 11390858000 для придбання квартири, розташованої за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
24. Відповідно до пункту 1.2.1 кредитного договору, сума кредиту складає 76 558 дол. США. Кінцевий термін повернення кредиту - 04 вересня 2029 року. Процентна ставка 13,50 % річних.
25. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11390858000, 04 вересня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки.
26. Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки предметом іпотеки визначено квартиру, розташовану за вказаною адресою.
27. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року у справі № 2-5411/2011 задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 765 612,48 грн.
28. 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 1.
29. Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язується передати у власність ТОВ «Кей-Колект» (фактору), а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених Договором. Згідно з додатком до договору факторингу, передачі підлягає право вимоги до ОСОБА_1 за всіма договорами. Отже, ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» право вимоги до позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 , а відтак стало новим кредитором позивача.
30. 13 січня 2022 року позивачу стало відомо про те, що ТОВ «Кей-Колект» реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, набувши право власності на зазначену квартиру.
31. Так, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. 11 січня 2022 року звернув стягнення шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект».
Позиція Верховного Суду
32. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
34. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
36. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
39. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
40. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
41. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
42. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
43. Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
44. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
45. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
46. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
47. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
48. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
49. Отже, у випадку настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
51. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
52. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
53. Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
54. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.
55. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
56. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
57. Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частини перша-третя статті 24 Закону України «Про іпотеку»).
58. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
59. Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
60. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
61. Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.
62. Тобто законодавством і на момент укладення іпотечного договору, й на момент звернення стягнення на предмет іпотеки передбачався спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
63. Аналогічні правові висновки стосовно оцінки застереження в іпотечному договорі як договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 750/10129/18, від 30 липня 2024 року у справі № 754/17295/20, від 19 червня 2024 року у справі № 761/14019/19.
64. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 був обізнаний про невиконання ним судового рішення та кредитні зобов'язання ще з 2011 року, з чого слідують правові наслідки порушення умов кредитного договору, а відтак, і договору іпотеки як в судовому порядку, так і позасудовому. З реєстраційної справи нотаріуса не встановлено порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно боржника в позасудовому порядку, як і не встановлено неналежність повідомлення боржника, який ухилявся від отримання поштової кореспонденції за своєю адресою. При цьому укладання договору факторингу та відступлення права вимоги до ТОВ «Кей-Колект», який є чинним та не скасований в судовому порядку, на виконання боржником обов'язків з погашення заборгованості за кредитом та виконання судового рішення як на користь первісного кредитора, так і на користь його правонаступників, не впливає на розмір боргу, спосіб та порядок виконання зобов'язань не змінюється для боржника, тому правове положення боржника не погіршується.
65. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
66. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у розділі 5 договору іпотеки від 04 вересня 2008 року сторони погодили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.1); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.2).
67. Отже, як за положеннями Закону України «Про іпотеку», так і за змістом договору іпотеки від 04 вересня 2008 року, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
68. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, оцінюючи аналогічний зміст договору іпотеки та зазначивши, що цей договір вимагає укладення додаткового (окремого) договору для задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов'язує можливість переходу права власності, свідчить, що дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за іпотекодержателем права власності на спірну квартиру, власником якої залишалася позивач, є незаконними.
69. Вирішуючи спір у цій справі, суди не надали оцінки тому, що під час реєстрації спірної квартири договору про її добровільне передання у власність ТОВ «Кей-Колект» між сторонами укладено не було (матеріали справи не містять такого договору), а ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передання предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
70. Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час проведення спірної державної реєстрації права власності) передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (уразі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
71. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
72. Відповідно до пункту 57 Порядку для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
73. За змістом пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
74. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на порушення нотаріусом приписів пунктів 57, 61 Порядку.
75. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
76. За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов'язує можливість переходу права власності, дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру, власником якої залишався позивач, не можна вважати законними.
77. За чинною на час розгляду цієї справи Верховним Судом редакцією частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
78. Отже, задоволення позову в частині скасування рішення державного реєстратора призведе до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, що повністю відновить його порушені права.
79. Таким чином, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на зазначену судову практику Верховного Суду, тому оскаржені судові підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
80. За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
81. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В іншій частині позову необхідно відмовити у його задоволенні.
Щодо судових витрат
82. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
83. Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).
84. Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
85. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
86. Враховуючи те, що за наслідками касаційного перегляду цієї справи позов підлягає частковому задоволенню, та з урахуванням приписів частини десятої статті 141 ЦПК України, з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 465,80 грн.
Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 62801716 від 11 січня 2022 року про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Євгенією Євгеніївною стосовно об'єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 46128679.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень 80 копійок у відшкодування судових витрат.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк