02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 523/1490/24
провадження № 61-2266ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 30 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» (далі - ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 4 716,51 грн.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 4 716,51 грн за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2023 року.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси (колишня назва - Суворовського районного суду м. Одеси) від 30 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року. Залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року залишено без змін.
19 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси
від 30 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі № 523/1490/24, які просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у розглядуваній справі становить 4 716,51 грні не перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 30 = 99 840 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року).
Належність справи до категорії малозначних для її учасників була передбачуваною, в силу імперативних положень пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Оскільки справа № 523/1490/24 є малозначною в силу закону, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявниця вважає справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегією суддів не встановлено фундаментального значення розглядуваної справи для формування єдиної правозастосовчої практики та вирішення новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Судами вирішено індивідуальний спір, з огляду на встановлені обставини у конкретній справі та оцінку наданих сторонами доказів.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Ухвала Пересипського районного суду міста Одеси від 30 липня 2025 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду, відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не може бути об'єктом самостійного касаційного оскарження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 30 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 21 січня 2026 року у справі № 523/1490/24.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников