25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 487/1975/22
провадження № 61-9767св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2023 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 02 квітня 2021 року в сумі 295 000,00 дол. США; за договором позики від 01 червня 2021 року в сумі 834 850,00 дол. США, що включає в себе: 295 000,00 дол. США - борг за договором позики від 01 червня 2021 року; 539 850,00 грн - пеня згідно з пунктом 7 договору позики від 01 червня 2021 року.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 02 квітня 2021 року він надав відповідачу у позику 295 000,00 дол. США на строк до 31 грудня 2021 року. Крім того, 01 червня 2021 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого відповідач взяв у борг 8 102 883,00 грн на строк до 31 грудня 2021 року, про що відповідач також склав розписку. Однак в обумовлений строк відповідач коштів не повернув.
У пункті 7 договору позики від 01 червня 2021 року визначено, що в разі несвоєчасного повернення коштів винна сторона повинна сплатити пеню в розмірі 1% суми заборгованості за кожен день прострочки.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 03 жовтня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02 квітня 2021 року в розмірі 295 000,00 дол. США; заборгованість за договором позики від 01 червня 2021 року в розмірі 8 102 883,00 грн та пеню у розмірі 14 747 247,06 грн, а всього 22 850 130,06 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не повернув позивачу коштів, які він отримав у позику.
Відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за місцем проживання та реєстрації, смс-повідомлень. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті пункту 3 частини восьмої статті 128, статті 131 ЦПК України, є повідомленим належним чином.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Черкаський апеляційний суд постановою від 02 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилив, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2023 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів.
Суд першої інстанції неодноразово направляв ОСОБА_2 судові повістки які повернулися до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та смс-повідомлення у додаток «Viber» з відміткою про доставку. Відповідач був повідомлений за адресами проживання та місця реєстрації, які він вказав у заяві про перегляд заочного рішення, та номером телефону, зазначеним ним у цій же заяві.
ОСОБА_2 звертався із заявою про про перегляд заочного рішення, а тому був обізнаний про наявність справи у провадженні суду, і повинен був проявляти інтерес про хід розгляду справи судом.
Сторони не заявляли клопотання про зупинення провадження з підстав перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, з наданням доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідач не додав до апеляційної скарги доказів на підтвердження того, що він на даний момент є військовослужбовцем ЗСУ. Проходження військової служби під час дії воєнного стану є дуже динамічним процесом, і ситуація постійно змінюється, тому, не заперечуючи того, що відповідач дійсно станом на 2023 рік перебував у лавах ЗСУ, апеляційний суд не має підтвердження незмінності його статусу діючого військовослужбовця станом на квітень 2025 року.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року і направити справу на розгляд відповідного суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Під час розгляду справи відповідач перебував на військовій службі і не був повідомлений про судове засідання, у зв'язку із чим був позбавлений можливості надати пояснення, заперечення і докази.
Відповідач надав до апеляційного суду посвідчення учасника бойових дій і посвідчення про відрядження з 05 жовтня 2023 року до м. Торецька Донецької області, ОСУА «Хортиця», ОТУ «Соледар» для виконання службових (бойових) завдань. Цей документ є чинним, і станом на день звернення з апеляційною скаргою позивач виконує бойове завдання та інших розпоряджень не отримував.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Старовойтової Д. А. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень. Під час апеляційного перегляду відповідач був повідомлений про розгляд справи за адресами проживання та за місцем реєстрації, вказаними у заяві про перегляд заочного рішення й апеляційній скарзі, а також за номером телефону. Судові повістки повернулись без вручення адресату, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач не заявляв у судах першої й апеляційної інстанції клопотань про зупинення провадження у зв'язку з його перебуванням у складі Збройних Сил України.
Відповідач був обізнаний про розгляд справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
22 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 квітня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 295 000,00 дол. США, що еквівалентно 8 210 646 грн, які зобов'язався повернути до 31 грудня 2021 року.
Крім того, 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 8 102 883,00 грн, що на день передачі коштів становить еквівалент 295 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ (пункт 1 договору).
Пунктом 2 цього договору визначено, що отримані на умовах цього договору кошти, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю також у національній валюті, відповідно до еквівалента суми 295 000,00 дол. США, за офіційним курсом НБУ на дату, вказану у пункті 4 цього договору.
За домовленістю сторін повернення позики здійснюється до 31 грудня 2021 року (пункт 4 договору).
Відповідно до пункту 7 договору сторона, винна у неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові у прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки. Ця умова поширюється і на випадок відмови від отримання письмового повідомлення про час повернення боргу.
Відповідно до розписки від 01 червня 2021 року ОСОБА_2 засвідчив факт отримання від ОСОБА_1 8 102 883,00 грн, що на день передачі складає еквівалент суми 295 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ, на умовах договору позики від 01 червня 2021 року, і зобов'язався повернути кошти у строк до 31 грудня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У частині другій статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вказане положення кореспондується з нормами частини другої статті 12 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість братии участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
З обставин справи відомо, що судові засіданні в суді апеляційної інстанції були призначені на 11 березня, 02 квітня 2025 року.
Апеляційний суд направляв судові повістки ОСОБА_2 на наявні в матеріалах справи поштові адресі, які в тому числі повідомляв і сам ОСОБА_2 . Однак направлена кореспонденція повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом із тим зі змісту апеляційної скарги відомо, що відповідач з 14 березня 2023 року призваний до Збройних Сил України, він рахується за військовою частиною НОМЕР_1 та з 05 жовтня 2023 року відряджений до м. Торецька Донецької області, ОСУА « Хортиця », ОТУ « Соледар » для виконання службових (бойових) завдань.
Отже, відповідач повідомив про проходження військової служби (фактичну зміну місця знаходження), тому суду було відомо, що ОСОБА_2 об'єктивно може бути відсутнім за місцем реєстрації чи за місцем проживання.
Відповідно до частини шостої статті 130 ЦПК України якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За таких обставин суд мав врахувати обставини проходження відповідачем служби та вжити додаткових заходів для забезпечення належного повідомлення, зокрема, шляхом направлення кореспонденції до відповідної військової частини, в якій відповідач перебуває на службі.
Ігнорування судом відомостей про проходження відповідачем служби і направлення повісток лише за адресою реєстрації чи місця проживання, за якою військовослужбовець об'єктивно може не перебувати, порушує право особи на справедливий і публічний розгляд справи та принципи рівності і змагальності сторін.
Матеріли справи не містять належного повідомлення відповідача за місцем проходження служби про судове засідання, призначене на 02 квітня 2025 року, в якому апеляційний суд ухвалив рішення.
Повідомлення про судове засідання шляхом телефонограми не є належним повідомленням відповідно до вимог ЦПК України.
За таких обставин не можна вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням статей 128, 130 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, постанова Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов