26 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14559/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
позивача: не з?явилися,
відповідача: не з?явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025
у складі колегії суддів: Коробенко ГМ. - головуючий, Тарасенко К.В., Тищенко А.І.
та на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2025
суддя: Морозов С.М.
у справі № 910/14559/24
за позовом приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»
до російської федерації, в особі генеральної прокуратури російської федерації
про стягнення 3 248 034 215, 60 грн,
Історія справи
1. Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» (далі - ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації (далі - російська федерація, РФ, відповідач) про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 3 248 034 215,60 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що маючи основний КВЕД 01.47 «Розведення свійської птиці», позивач здійснював утримання курей-несучок виключно для отримання яйця курячого харчового столового, яке в подальшому мало реалізовуватися населенню та підприємствам, установам й організаціям нашої держави, а тому, втративши курей-несучок, позивач поніс втрати виражені в упущеній вигоді, оскільки не зміг забезпечити виконання господарських договорів, укладених з суб'єктами господарювання.
Розмір недоотриманих доходів позивачем внаслідок збройної агресії російської федерації за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 становить суму 3 248 034 215, 60 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 82 682 554,78 доларів США, яка обраховується шляхом додавання сум недоотриманих доходів за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 - 1 876 016 619,90 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 48 721 414,44 доларів США та за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 - 1 372 017 595,70 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 33 961 140,34 доларів США.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/14559/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Судові рішення мотивовані тим, що на підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у цій справі. За таких обставин, оскільки під час розгляду справи позивач не довів, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання ним доходів від реалізації курячого яйця за спірний період (як обов'язкової умови застосування відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди), вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 3 248 034 215,60 грн задоволенню не підлягають.
5. Суди вказують на те, що з наданих позивачем до позовної заяви договорів поставки не вбачається розміру упущеної позивачем вигоди щодо неможливості забезпечити виконання господарських договорів, оскільки вказані договори не містять ні кількості, ні вартості яйця, яке мав поставити позивач.
Окрім того, інших доказів до вказаних договорів (нарядів-замовлення, листів щодо замовлення кількості яєць в спірний період, вимог про стягнення збитків, пов'язаних з непоставкою позивачем яйця курячого, та ін.) до матеріалів справи позивачем не додано.
Документи, додані як додатки до висновків, та які фактично є єдиними первинними документами, які позивач надав для долучення до матеріалів справи як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної (а не теоретичної) можливості вироблення позивачем прогнозованої ним кількості курячого яйця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/14559/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
8. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано:
- норми ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (щодо застосування стандарту доказування).
- норми ст. 22 Цивільного кодексу України та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18 та від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (щодо упущеної вигоди).
9. Крім того, позивач наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не досліджено доказів зібраних у справі.
Суди попередніх інстанцій відхилили надані ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» висновки експертів № 24-3379 та № 24-5387, а також внутрішні розрахунки втрат, посилаючись виключно на відсутність певних первинних документів (щодо закупівлі кормів на майбутній період). Суди не дослідили зміст цих висновків та розрахунків, не перевірили методику їх складання та не надали оцінки тим даним, які в них містяться (зокрема, щодо наявного поголів'я птиці на момент початку агресії, його продуктивності та нормативних показників смертності/вибуття).
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. Згідно зі статутом (нова редакція) приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард», затвердженого рішенням чергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», оформлених протоколом № 2 від 23.04.2019, товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації; є власником майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність, як вклад до Статутного капіталу, майна та продукції, набутих товариством внаслідок його фінансово-господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством (п.п. 2.1, 2.4 Статуту).
11. Згідно п. 3.1 Статуту метою діяльності товариства є одержання прибутку для задоволення соціально-економічних потреб акціонерів та трудового колективу товариства, здійснення виробничої та комерційної діяльності з метою задоволення суспільних потреб у заготівельній діяльності, реалізації продукції м'ясної та птахопереробної промисловості шляхом найбільш ефективного використання майна товариства.
12. Відповідно до п. 3.2 Статуту предметом діяльності товариства, крім іншого, є діяльність у галузі промислового птахівництва, зокрема: чистопородне розведення високопродуктивної племінної птиці; розведення птиці; розведення свійської птиці; виробництво племінної продукції для одержання батьківських форм гібридів або гібридної птиці певного кросу; виробництво, інкубація яєць та реалізація виведеного добового молодняку птиці; виробництво яєць та м'яса птиці; виробництво, зберігання та реалізація іншої продукції птахівництва; відгодівля та вирощування птиці та худоби; організація птахогосподарств, в тому числі інкубаторіїв, племрепродукторів, племінних птахозаводів, птахофабрик.
13. Позивач зазначає, що приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» використовувало у своїй господарській діяльності майновий комплекс «Птахофабрика на 6,2 млн кур-несучок промислового стада» комплексу будівель № 2, що розташований за адресою: Херсонська область, Херсонський район, Музиківська СТГ, с. Східне.
14. Цей комплекс позивач використовував та здійснював господарську діяльність через свою філію «Чорнобаївське» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» (Філія), яка забезпечувала виконання завдань і функцій, передбачених Статутом позивача й Положенням про Філію.
15. Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» здійснює господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України та на підставі Статуту Товариства. Основним видом діяльності Товариства є розведення свійської птиці (КВЕД 01.47) для виробництва яйця курячого харчового. З метою виконання статутної діяльності Товариством було створено декілька відокремлених структурних підрозділів (Філій), серед яких є Філія «Чорнобаївське» код ЄДРПОУ ВП: 39765712. Відповідно до Положення про Філію «Чорнобаївське», вказана філія також має КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці (виробництво яйця курячого харчового столового).
16. Відповідно до інвентаризаційного опису від 01.03.2022 по філії «Чорнобаївське» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» за рахунком № 164 станом на 01.03.2022 облікована фактична наявність птиці (курей-несучок) кросу «Новоген Уайт промислове стадо» у кількості 4 379 712 голів; фактична вага - 8 102 843,02 кг; вартість - 689 795 025,89 грн.
17. З 24 лютого 2022 року збройні сили російської федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України та з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебували на території селища Східне (Музиківська СТГ, Херсонський район, Херсонська область), що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. До того ж за час збройної агресії російської федерації на територію Музиківської СТГ, у тому числі селища Східне, військовими російської федерації здійснювались артилерійські та ракетні обстріли, внаслідок чого повністю зруйнована трансформаторна підстанція ПС-35/10 «Східна», що належить АТ «Херсонобленерго». У зв'язку з руйнацією вказаної трансформаторної підстанції повністю без електропостачання залишилась Птахофабрика, де здійснював господарську діяльність позивач в особі Філії.
18. Окрім обстрілів, під час окупації території Херсонського району військовими російської федерації були заблоковані під'їзні шляхи до населених пунктів Музиківської СТГ, у тому числі до селища Східне, що повністю унеможливило здійсненне доставки комбікорму на Птахофабрику з інших регіонів України.
19. З 01 березня 2022 року Птахофабрика перебувала на окупованій території, де відбувались активні бойові дії, що, в свою чергу, унеможливило будь-яку господарську діяльність позивача та завдало надвеликих фінансових втрат, значної шкоди майну позивача та загибелі курей-несучок, й втрати виробленого яйця курячого харчового столового.
20. Зазначені обставини встановлені рішеннями господарського суду Одеської області № 916/3038/23 від 18.01.2024, № 916/3039/23 від 18.09.2024 та № 910/19638/23 від 31.07.2024.
21. Отже позивач вважає, що через збройну агресію російської федерації приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» поніс втрати виражені в упущеній вигоді, оскільки не зміг забезпечити виконання господарських договорів, укладених з суб'єктами господарювання.
22. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з російської федерації, в особі генеральної прокуратури російської федерації 3 248 034 215, 60 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 82 682 554,78 дол. США, яка обраховується шляхом додавання сум недоотриманих доходів за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 - 1 876 016 619,90 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 48 721 414,44 дол. США та за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 - 1 372 017 595,70 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 33 961 140,34 дол. США.
Позиція Верховного Суду
23. Предметом позову в цій справі є стягнення збитків у виді упущеної вигоди внаслідок неправомірних дій російської федерації - військової агресії проти України.
24. Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
25. Відповідно до ст. 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
26. Згідно зі ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у межах конкретного розгляду.
27. Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом.
28. У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та від 18.5.20222 у справі № 760/17232/20-ц Касаційний цивільний суд Верховного Суду розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За висновками Верховного Суду, судовий імунітет до РФ не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету РФ є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
29. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 підтримала правовий висновок, викладений у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, стосовно того, що суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
30. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 зазначено, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
31. Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру (частина 1 ст. 1 Статуту Організації Об'єднаних Націй).
32. У постанові від 02.09.2025 у справі № 910/4543/24 Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія росії засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту Організації Об'єднаних Націй, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, росію зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав росію припинити військову агресію проти України.
Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй також прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію росії проти України, вимагає від росії припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права, порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
33. Водночас на момент розгляду цієї справи росія не виконала приписів (вимог) ні Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022, ні наказу Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16.03.2022, системно продовжуючи військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення і цивільних об'єктів всупереч нормам міжнародного права.
34. Оскільки предметом позову у цій справі є відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих збройною агресією росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті Організації Об'єднаних Націй, Верховний Суд зазначає, що у цьому випадку судовий імунітет росії не поширюється на спірні правовідносини.
35. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21, від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21, від 20.11.2024 у справі № 905/17/24, від 02.09.2025 у справі № 910/4543/24.
36. Отже, національні суди України мають повноваження розглядати спори у справах за позовом до російської федерації про стягнення збитків.
37. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
38. Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог товариства про відшкодування шкоди, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при вирішенні цього спору є матеріальний закон України.
39. Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
40. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
41. За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
42. Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
43. Збитки як правова категорія включають у себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
44. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
46. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
47. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
48. Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
49. При зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається у тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
50. Велика Палата Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зазначила, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
51. У постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/14341/18 зазначено, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
52. При визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
53. Верховний Суд зазначає, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.
Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу.
Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації.
54. Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат.
Розумними витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.
55. Верховний Суд зазначає, що покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків.
56. Суд першої інстанції, встановивши протиправність дій відповідача, зазначив, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Правовий режим воєнного стану діє й на час розгляду цієї справи.
У пункті 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії російської федерації проти України в порушення п.2 4) статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування російської федерації з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов'язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російської Федерації геноциду в Україні» визнано геноцидом українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Тому, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку «ex injuria non oritur jus» (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості «Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)».
57. Суд першої інстанції зазначив, що у справі, що розглядається, протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами.
58. Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
59. Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані особою за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
60. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
61. За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
62. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
63. Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
64. На застосуванні стандарту доказування у господарському процесі наголошує і скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на практику Верховного Суду.
65. Як зазначалося вище, при поданні позову про відшкодування збитків на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
66. Позивач, доводячи заподіяння збитків у формі упущеної вигоди та її розмір, надав суду:
- розрахунок позивача прогнозної кількості яйця: від 10.06.2024 на Філії за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 прогнозовано мало бути вироблено 573 242 155 шт. яєць; від 17.09.2024 на Філії за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 прогнозовано мало бути вироблено 500 206 161 шт. яєць;
- висновок експерта № 24-3379 від 24.07.2024, відповідно до якого: «Проведеними дослідженнями наданих документів встановлено, що помісячний розрахунок недоотриманих доходів ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» по філії «Чорнобаївське» внаслідок зменшення обсягу реалізації курячого яйця та неможливості використовувати потужності для утримання біологічного активу (курей-несучок) за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, з урахуванням висновків судової товарознавчої експертизи по вартості яйця в зазначений період, підтверджується в загальній сумі 1 876 016 619,90 грн (один мільярд вісімсот сімдесят шість мільйонів шістнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 90 коп.), що в еквіваленті іноземної валюти складає не 48 332 862,33 дол. США, а 48 721 414,44 дол. США (сорок вісім мільйонів сімсот двадцять одна тисяча чотириста чотирнадцять доларів США 44 центи), з урахуванням офіційного валютного курсу, встановленого та оприлюдненого Національним банком України в досліджуваний період. Розбіжність між сумою недоотриманих доходів в еквіваленті іноземної валюти за результатами проведеного дослідження та сумою недоотриманих доходів в еквіваленті іноземної валюти, визначених ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», складає 388 552,11 дол. США (триста вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят два долари США 11 центів) та пояснюється різницею у значеннях застосованого курсу гривні до іноземних валют»;
- висновок експерта № 24-5387 від 17.10.2024, відповідно до якого: «Проведеними дослідженнями наданих документів встановлено, що помісячний розрахунок недоотриманих доходів ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» по філії «Чорнобаївське» внаслідок зменшення обсягу реалізації курячого яйця та неможливості використовувати потужності для утримання біологічного активу (курей-несучок) за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, з урахуванням висновків судової товарознавчої експертизи по вартості яйця в зазначений період, підтверджується в загальній сумі 1 372 017 595,70 грн (один мільярд триста сімдесят два мільйони сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 70 коп.), що в еквіваленті іноземної валюти складає 33 961 140,34 дол. США (тридцять три мільйони дев'ятсот шістдесят одна тисяча сто сорок доларів США 34 центи), з урахуванням офіційного валютного курсу, встановленого та оприлюдненого НБУ в досліджуваний період. Розбіжностей за результатами проведеного дослідження не виявлено.»;
- висновок експерта № 137-0103 від 28.05.2024, за результатами судової товарознавчої експертизи, в якій встановлена середня ринкова вартість одного курячого яйця за січень - квітень 2024 року;
- висновок експерта № 137-0122 від 02.09.2024, за результатами судової товарознавчої експертизи, в якій встановлена середня ринкова вартість одного курячого яйця за січень - квітень 2024 року;
- договори поставки яйця курячого.
67. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що:
- оцінка та експертиза проводилися на підставі наданих позивачем документів про проведений позивачем помісячний розрахунок недоотриманих доходів та розрахунок позивача прогнозованої кількості яйця;
- для дослідження прогнозованої кількості яйця не було взято бухгалтерських даних (первинних доказів), щодо кількості вже виробленого на підприємстві позивача яйця курячого, за попередні періоди;
- надані позивачем договори не містять ні кількості, ні вартості яйця, яке мав поставити позивач;
- до матеріалів справи не надано позивачем доказів на підтвердження закупівлі корму для вирощування несучок (які мали виробити прогнозовану кількість курячого яйця), закупівлі вакцин, закупівлі засобів для дезінфекції.
68. Проте такі висновки є передчасними з огляду на таке.
69. Як встановлено судами попередніх інстанцій та відповідно до інвентаризаційного опису від 01.03.2022 по філії «Чорнобаївське» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» за рахунком № 164 станом на 01.03.2022 облікована фактична наявність птиці (курей-несучок) кросу «Новоген Уайт промислове стадо» у кількості 4 379 712 голів; фактична вага - 8 102 843,02 кг; вартість - 689 795 025,89 грн.
70. Основним видом діяльності приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» є розведення свійської птиці (КВЕД 01.47) для виробництва яйця курячого харчового. З метою виконання статутної діяльності Товариством було створено декілька відокремлених структурних підрозділів (Філій), серед яких є Філія «Чорнобаївське» код ЄДРПОУ ВП: 39765712. Відповідно до Положення про Філію «Чорнобаївське», вказана філія також має КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці (виробництво яйця курячого харчового столового).
71. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача про те, що позивач, маючи основний КВЕД 01.47 «розведення свійської птиці», здійснював утримання курей-несучок виключно для отримання яйця курячого харчового столового, яке в подальшому мало реалізовуватися для отримання доходу.
72. Верховний Суд бере до уваги, що господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку.
73. Судами не встановлено, що ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» мало всі необхідні умови для провадження господарської діяльності згідно з КВЕД 01.47, чи підтверджувалася наявність виробничих потужностей та поголів'я несучок, облікованих згідно з Національними положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи».
74. Судами також не надано оцінки розрахункам позивача прогнозної кількості яйця, не досліджено питання чи поєднує цей розрахунок біологічний потенціал птиці, поправки на реальні умови утримання, середню кількість курей-несучок у стаді; інтенсивність яйцекладки, технологічною картою вирощування кросу, технологічним графіком, звіти про виробництво або внутрішні відомості збору яєць, з урахуванням рекомендацій розробника кросу NOVOgen White.
75. Судові рішення не містять обґрунтувань відхилення розрахунків позивача прогнозної кількості яйця.
76. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про неврахування висновків експертів № 24-3379, 24-5387 з огляду на те, що експертиза проводилася на підставі розрахунку позивача прогнозної кількості яйця.
77. Також передчасними є висновки судів щодо неврахування висновків експертів № 24-3379, 24-5387 з огляду на те, що експертиза проводилася на підставі наданих позивачем документів про проведений позивачем помісячний розрахунок недоодержаних доходів, оскільки на вирішення експертизи поставлено питання підтвердження помісячного розрахунку недоотриманих доходів ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» внаслідок зменшення обсягу реалізації курячого яйця та неможливості використовувати потужності для утримання біологічного активу (курей-несучок).
78. Крім того, предметом дослідження експерта відповідно до висновків було і документальне обґрунтування розрахунку недоотриманих доходів, при вирішенні поставлених питань експертом використана Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223.
79. Методика № 3904/1223 передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.
80. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).
81. Згідно з ч. 1 - 4 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
82. Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
83. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено протиправну поведінку відповідача (заподіювача збитків) та з огляду на те, що заподіяні позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди важко з'ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, суд не позбавлений можливості призначити експертизу у разі необхідності з'ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань.
84. Крім того, суди не обґрунтовують необхідність надання позивачем до матеріалів справи доказів закупівлі корму для вирощування несучок, закупівлі вакцин, засобів дезинфекції, з огляду на знищення біологічних активів (курей-несучок) та вимоги позивача щодо стягнення збитків за період січень - липень 2024 року, з урахуванням того, що корми, вакцина тощо мають строк придатності та закупівля сировини на декілька років уперед не завжди відповідає природі підприємницької діяльності.
85. Верховний Суд бере до уваги, що за цих умов відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду на не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується з принципами та засадами цивільного законодавства, та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
86. Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним.
Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.
87. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
88. Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
89. Однак, ухвалені у справі судові рішення таким вимогам у повній мірі не відповідають, оскільки не з'ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов'язані з ними докази, суди припустилися порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення цієї справи. З огляду на зазначене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
90. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
91. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
92. За змістом ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
93. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача.
94. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладені мотиви цієї постанови, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Розподіл судових витрат
95. Відповідно до ст. 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
96. Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
97. Враховуючи, що в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/14559/24 скасувати.
3. Справу № 910/14559/24 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець