02 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/906/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Власова Ю. Л. та Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" (далі - Товариство)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026
за позовом виконувача обов'язків Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до: 1) Товариства;
2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пространство" (далі - Кооператив)
про солідарне стягнення 11 379 556,70 грн,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради,
Товариство 04.02.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2025 у цій справі залишити в силі.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв'язку з тим, що у касаційній скарзі не обґрунтовано належним чином підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс), а також не додано доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
Вказана ухвала від 11.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху була надіслана в електронний кабінет скаржника 11.02.2026 о 18:20, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформована засобами автоматизованої системи документообігу суду.
Товариство 16.02.2026 (через систему "Електронний суд") на виконання вимог вказаної ухвали суду про залишення його скарги без руху подало до Касаційного господарського суду заяву про усунення недоліків з уточненою касаційною скаргою, в якій скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статей 86, 79 ГПК України, статей 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 4.2 Порядку, пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-ІХ без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі.
Також до заяви про усунення недоліків касаційної скарги скаржником додано платіжну інструкцію від 13.02.2026 №311, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 273 109,36 грн.
Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
З огляду на усунення скаржником недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, враховуючи, що касаційна скарга подана в межах строків, встановлених частиною першою статті 288 ГПК України, та відповідає вимогам статті 290 названого Кодексу, Суд дійшов висновку, що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі.
Водночас Товариством подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у цій справі, яке мотивоване, зокрема таким:
- утрудненням повороту виконання рішення у разі скасування його судом касаційної інстанції, тимчасовістю обмежувальних заходів та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін,
- стягнення з касатора коштів до прийняття Верховним Судом остаточного рішення у даній справі унеможливіть повернення зазначених коштів, а також заблокує його роботу та унеможливить виплату заробітної плати працівникам та виконання зобов'язань за договорами тощо;
- звернення рішення до примусового виконання може призвести до арешту майна або його стягнення на користь позивача, і у подальшому невиправданих і надмірних витрат Товариства на відновлення попереднього становища (у випадку задоволення касаційної скарги) та істотно порушить право відповідача на мирне володіння майном.
Розглянувши заявлене клопотання скаржника, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Положення статті 332 ГПК України надають суду касаційної інстанції право зупинити виконання (дію) оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Водночас застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої постановлено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Заява (клопотання) про зупинення виконання (дії) судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, насамперед вона має бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини, які у даному випадку можуть утруднити поворот виконання судового рішення і наявністю доказів на підтвердження таких обставин.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Суд має право зупинити виконання (дію) судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Однак саме лише посилання скаржника на потенційну можливість настання для нього негативних наслідків не є тією безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, а право скаржника на касаційне оскарження судового рішення саме по собі також не може бути причиною зупинення виконання (дії) рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Водночас Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення апеляційного господарського суду на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення, з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження з урахуванням наданих скаржником доказів та наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 зі справи № 916/906/25.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 26 березня 2026 року о 12:30 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16 березня 2026 року.
4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 зі справи № 917/1572/24 відмовити.
5. Витребувати матеріали справи № 916/906/25 Господарського суду Одеської області за позовом виконувача обов'язків Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто", Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пространство" про солідарне стягнення 11 379 556,70 грн, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
6. Копію ухвали надіслати Господарському суду Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова