11 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 917/1500/18(917/1513/24)
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник Акціонерного товариства "Полтава-банк" - Довбенко О.Ю.;
представник EXALO Drilling S.A. - Котягін А. С.;
арбітражна керуюча Хорошевська Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк" (вх. № 1747/2025)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025
у складі колегії суддів: Істоміної О. А. - головуючого, Медуниці О. Є., Радіонової О.О.
та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024
у складі судді Паламарчук В. В.
у справі № 917/1500/18 (917/1513/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" в особі арбітражного керуючого Хорошевської Тетяни Володимирівни
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Полтава-банк"
про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння
у межах справи № 917/1500/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент"
про банкрутство,
Перед Верховним Судом у цій справі постало питання можливості витребування майна у відповідача, яке було ним набуте на електронних торгах в порядку виконання рішення третейського суду.
Обставини справи
1. З 2018 року у провадженні Господарського суду Полтавської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 917/1500/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (далі - ТОВ "УПСК Діамент").
2. 17.10.2019 Господарський суд Полтавської області ТОВ "УПСК Діамент" ухвалив постанову про визнання банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Хорошевську Т. В.
3. У ході здійснення заходів у ліквідаційній процедурі ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" Хорошевська Т.В. звернулася до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.09.2017 № ТОСК/УПСК/2017/4, укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент" та зобов'язання повернути майно, отримане за вказаним договором купівлі-продажу до ліквідаційної маси, зокрема автомобіль RENAULT Duster, універсал-В, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , білого кольору (далі - легковий автомобіль RENAULT Duster).
4. 07.05.2020 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу у справі № 917/1500/18 про задоволення цієї заяви у повному обсязі та видав на її виконання відповідний наказ.
5. Ухвалу мотивовано тим, що оспорюваний правочин вчинений у підозрілий період (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), договір укладений боржником із заінтересованою особою, відчуження належного боржнику на праві власності майна відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості ТОВ "УПСК Діамент" перед кредиторами та розгляду в судах нихзки майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "УПСК Діамент".
6. 23.06.2020 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження, в межах якого наведений вище транспортний засіб оголошений у розшук. Проте ці заходи не дали результатів.
7. Разом з тим суди встановили, що на підставі договору від 01.12.2017 № 2933 ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" передало автомобіль RENAULT Duster у заставу Aкціонерному товариству "Полтава-банк" (далі - АТ "Полтава-банк").
8. У 2021 році ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулася до Господарського суду Полтавської області із позовом про визнання договору застави від 01.12.2017 №2933 та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про обтяження рухомого майна (справа № 917/1500/18 (917/1371/21)).
9. Справа № 917/1500/18 (917/1371/21) розглядалася судами неодноразово.
10. 04.04.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1500/18 (917/1371/21) позов ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" задоволено повністю; визнано недійсним (з моменту укладання) договір застави рухомого майна від 01.12.2017 № 2933 та скасовано відповідні записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
11. 15.05.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним договору застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.
12. 10.03.2021 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі № 2/492 задоволено позов АТ "Полтава-банк" до ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4634 від 28.09.2017. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" в розмірі 1 730 000,00 грн звернено стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави від 01.12.2017 № 2933 шляхом визнання за АТ "Полтава-банк" права власності на предмети застави, серед іншого і на легковий автомобіль RENAULT Duster.
13. 27.04.2021 Східний апеляційний господарський суд видав наказ на примусове виконання рішення третейського суду (справа № 875/921/21).
14. У справі № 917/1500/18 (917/1371/21) було встановлено, що АT "Полтава-банк" не здійснило перереєстрацію права власності на предмет застави (транспортні засоби) за собою.
15. 07.09.2021 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 про стягнення з ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" на користь AT "Полтава-банк" заборгованості були проведені електронні торги, за результатами яких легковий автомобіль RENAULT Duster реалізовано на користь фізичної особи ОСОБА_1 .
Короткий зміст позовних вимог
16. У вересні 2024 року ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 транспортного засобу - легкового автомобіля RENAULT Duster.
17. На обґрунтування позову зазначалося, що за договором купівлі-продажу відбулося вибуття транспортного засобу - легкового автомобіля RENAULT Duster з власності ТОВ "УПСК Діамент" на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані". Вказаний договір в подальшому визнаний в судовому порядку недійсним. Оскільки право власності за ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" на рухоме майно, передане за недійсним правочином скасоване, це майно, підлягає поверненню до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
18. 05.11.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 917/1500/18 (917/1513/24) про задоволення позову; витребував з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 та зобов'язав його передати на користь ТОВ "УПСК Діамент" транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , білого кольору.
19. Суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що факт належності спірного транспортного засобу саме ТОВ "УПСК Діамент" підтверджено в судовому порядку під час розгляду справ № 917/1500/18 та № 917/1500/18(917/1371/21). Окрім того, під час розгляду вказаних справ було встановлено, що ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" юридично не набув права власності на зазначене майно, а відповідно у нього і не виникло повноважень власника щодо цього майна. Визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником, свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останньої до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
20. 11.02.2025 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними вище висновками суду першої інстанції та зазначив, що майно ТОВ "УПСК Діамент" було незаконно реалізовано на електронних торгах, на яких боржником було ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані", фізичній особі ОСОБА_1 , спосіб захисту довготриваючого порушення права власності ТОВ "УПСК Діамент" на рухоме майно в якості витребування його з чужого незаконного володіння відповідача є ефективним і правильно обраним ліквідатором банкрута способом захисту його майнових прав.
22. При цьому, за висновком суду, відповідач є добросовісним набувачем майна в розумінні статті 388 ЦК України.
23. При вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 на користь банкрута переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), а єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна з чужого незаконного володіння.
24. Тож, як вказав суд, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення відповідачем індивідуального і надмірного тягаря.
25. Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на поведінку АТ "Полтава-банк" в ході розгляду справи № 917/1500/18. Так, при повному володінні встановленою у цій справі інформацією про наявні у суді провадження щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застави, банк, не дочекавшись відповідних рішень суду щодо спірного майну, отримав рішення третейського суду для можливості звернення стягнення на таке майно. В результаті майно, яке не було заставним, і не належало боржнику у відповідному виконавчому провадженні - ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані" на праві власності, було придбано відповідачем в особи, яка не мала права його відчужувати.
26. Тож, за висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на всі обставини цієї справи, повернення рухомого майна, яке належить ТОВ "УПСК Діамент", але знаходиться в незаконному розпорядженні іншої особи, до ліквідаційної маси боржника з метою захисту прав кредиторів, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у право володіння спірним майном, адже справжній власник транспортного засобу - ТОВ "УПСК Діамент" не має бути обмежений у праві володіння своїм майном.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27. У касаційній скарзі АТ "Полтава-банк" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1513/24) та ухвалити нове рішення - про відмову у позові.
28. За доводами банку, суди попередніх інстанцій, визнавши ОСОБА_1 добросовісним набувачем, не застосували норму частини другої статті 388 ЦК України (щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача, придбаного ним у порядку виконання судового рішення), застосували положення статей 387, 388 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 24.01.2024 у справі №291/86/20, від 21.08.2024 у справі №953/24224/19.
29. Скаржник зазначив, що суди протиправно застосували до відповідача судові рішення у справі № 917/1500/18 від 07.05.2020 та № 917/1500/18 (917/1371/21) як підставу для задоволення позовних вимог, чим порушили статтю 51 ГПК України.
30. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували того, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедури реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та юридичне очищення майна, придбаного у такий спосіб; добросовісні покупці повинні бути впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільне від обтяжень і вимог інших осіб
31. Також скаржник вважає, що суди не врахували такого:
- торги, на яких відповідач придбав спірне майно, не визнавалися недійсними в судовому порядку, у зв'язку з чим відсутні підстави для витребування майна (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 23.10.2024 у справі №755/8183/20, від 29.05.2024 у справі №910/5808/20).
- у випадку коли відповідача визнано добросовісним набувачем, в якого не можна витребувати майно, позивач вправі звернутися до суду з позовом про покладення відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення (постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 23.10.2024 у справі № 755/8183/20);
- за підсудністю справа відноситься до цивільного судочинства, оскільки відповідачем є фізична особа (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/856/17 та від 21.03.2018 у справі №725/3212/16-ц);
- залишили поза увагою необхідність залучення до розгляду справи як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ДП "СЕТАМ", приватного виконавця Гречин Н.В. та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані";
- суд першої інстанції, що проігноровано судом апеляційної інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотань відповідача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження;
- суди не дослідили вартості майна на момент розгляду справи.
Б. Доводи інших учасників справи
32. У відзиві ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначила, що між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 спір про право щодо автомобіля відсутній, оскільки відповідач добровільно виконав оскаржуване рішення у цій справі, перерахувавши позивачу грошові кошти у сумі, за яку автомобіль було придано на торгах.
33. У письмових поясненнях EXALO Drilling S.A. заперечувало проти задоволення касаційної скарги.
В. Касаційне провадження та підстави передачі справи на розгляд судової палати
34. 21.04.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а 24.06.2025 - постановив ухвалу про передачу цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
35. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від правової позиції (її уточнення тощо), сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) подібних правовідносинах, а саме у застосуванні положень статті 388 ЦК України.
36. Так, колегія суддів з'ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) за позовом ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" до фізичної особи про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння, розглянув касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено.
37. Цією постановою Верховний Суд залишив без змін рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 917/1500/18(917/1544/24). Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Верховний Суд, здійснюючи перегляд судових рішень попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, в якій скаржник також посилався на неправильне застосування судами положень статті 388 ЦК України, погодився з висновками зазначених судів про обґрунтованість позовних вимог, а також про можливість втручання у право мирного володіння майном добросовісного набувача.
38. Колегія суддів зазначила, що у цій справі № 917/1500/18 (917/1513/24), як і в справі № 917/1500/18(917/1544/24), суди першої та апеляційної інстанції ухвалювали рішення за аналогічних обставин: придбання відповідачем майна на електронному аукціоні у виконавчому провадженні щодо виконання рішення третейського суду. При цьому в обох справах суди дійшли встановили, що відповідачі є добросовісними набувачами майна. Правовідносини у цих справах є подібними , а доводи касаційних скарг, ґрунтуються, у тому числі, на неправильному застосуванні приписів статті 388 ЦК України, зокрема частини другої цієї статті.
39. Передаючи справу на розгляд судової палати, колегія суддів зазначила, що частина друга статті 388 ЦК України, що виключає можливість витребування майна від добросовісного набувача у разі, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, не містить будь-яких застережень, що зазначена норма стосується лише за умови виконання рішень державних судів. При цьому, на думку колегії суддів, вжите законодавцем словосполучення "виконання судових рішень" необхідно поширювати і на виконання рішень третейських судів.
40. 17.07.2025 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв зазначену справу до розгляду.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо предметної юрисдикції
42. У частині шостій статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
43. Стаття 20 ГПК України визначає категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Так, за змістом пункту 8 частини першої названої статті господарські суди, серед іншого, розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
44. Згідно з частиною тринадцятою статті 30 ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
45. Відповідно до частин першої, другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
46. За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю КУзПБ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
47. Концентрація спорів в межах справи про банкрутство, яка забезпечує реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм КУзПБ.
48. Зважаючи на те, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент", який є позивачем у цьому спорі про витребування майна, суд першої інстанції правомірно розглянув вказаний спір у межах згаданої справи про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент".
Щодо розгляду спору по суті
49. У цій справі суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2017 ТОВ "УПСК Діамент" відчужило на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" спірне рухоме майно - легковий автомобіль RENAULT Duster.
50. 01.12.2017 між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ПАТ "Полтава-банк" було укладено договір застави № 2933, за яким за яким передано в заставу рухоме майно, реалізоване ТОВ "УПСК Діамент" на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", серед якого і спірний транспортний засіб;
51. 07.05.2020 ухвалою Господарського суду Полтавської області від у справі № 917/1500/18 договір договору купівлі-продажу від 25.09.2017 визнано недійсним та зобов'язано ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути отримане за договором майно до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ "УПСК Діамент", про що судом видано відповідний наказ.
52. Надалі, 07.09.2021 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 про стягнення з ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" на користь AT "Полтава-банк" заборгованості за рішенням третейського суду були проведені електронні торги, за результатами яких легковий автомобіль RENAULT Duster реалізовано на користь фізичної особи ОСОБА_1 .
53. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про необхідність задоволення позову з метою поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном.
54. При цьому суди обох інстанцій встановили, що відповідач є добросовісним набувачем майна, однак зазначили, що визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником, свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України (пункт 3 частини першої цієї статті).
55. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
56. Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
57. За змістом частини першої статті 388 ЦК України (у редакції, чинній на момент подання цього позову) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
58. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).
59. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
60. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
61. У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
62. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
63. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
64. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.
65. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
66. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).
67. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
69. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 (висновки якого колегія суддів враховує згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України) зазначив, що законом передбачено захист прав добросовісних набувачів у разі придбання ними майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України). Саме законодавець визначив це безумовним правилом, закріпивши його у цій нормі. Установлене в частині другій статті 388 ЦК України "обмеження віндикації" ґрунтується на авторитеті держави і суду, рішення якого як найважливіший акт правосуддя є обов'язковим до виконання на всій території України (див. статтю 124 Основного Закону України; принцип "res judicata").
70. Як зазначалося вище, у цій справі відповідач придбав майно на електронних торгах, проведених у виконавчому провадженні щодо виконання рішень третейських судів.
71. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
72. У статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
73. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (стаття 3 Закону "Про третейські суди").
74. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
75. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі "Компанія "Регент" проти України" (заява №773/03) від 03.04.2008 зазначив, що стаття 6 Конвенції не виключає створення арбітражних судів з метою вирішення спорів між приватними підприємствами. Насправді слово "суд" у пункті 1 статті 6 Конвенції не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (див., inter alia, "Літгоу та інші проти Великобританії", рішення від 08.07.1986, Серія А, N 102, пункт 201). Також Суд вважає, що арбітражний суд був "судом, встановленим законом", що діяв відповідно до Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 1994 року, а також внутрішніх процесуальних правил. Провадження в арбітражному суді було таким же самим, як і у відповідних державних цивільному чи господарському судах, та існували нормативні положення, відповідно до яких рішення вказаного арбітражного суду мали бути оскаржені до Київського апеляційного суду на підставах, зазначених у Законі "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 1994 року.
76. У рішенні від 10.01.2008 №1-рп/2008 Конституційний Суд України посилається на те, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15.06.1976. Практика ЄСПЛ свідчить, що звернення фізичних та / або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).
77. Отже, третейський суд відповідає поняттю "суду" в розумінні статті 6 Конвенції. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.
78. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначив, що особа при купівлі майна має діяти обачно. Однак проста необачність не може виключати добросовісності особи, яка набуває майно через процедури, покликані упевнити її в правомірності відчуження. Торги в порядку виконання судового рішення якраз і належать до числа таких процедур. Наслідки від помилок державних органів не можуть перекладатися на приватних осіб і безумовно свідчити про недобросовісність особи, яка придбала майно на торгах. Інший підхід нівелював би принцип правової визначеності та стабільності цивільного обороту, ставлячи добросовісного учасника обігу в залежність від дій організаторів торгів, які не перебувають під його контролем та покладав би невиправданий тягар на такого учасника.
79. У постанові від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, на висновки якої посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі її органу - виконавчої служби і не може здійснювати ревізію виконавчого провадження, перевіряючи, на забезпечення яких саме рішень включено майно до реалізації. Вирішення цих питань віднесено виключно до компетенції державного виконавця. Крім того, сам по собі факт визнання торгів такими, що проведено з порушенням, не може автоматично характеризувати набувача майна як недобросовісного.
80. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна необхідно враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а тому втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
81. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.06.2025 у справі № 638/17112/21 (висновки якого колегія суддів враховує згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України) виснував, що завдяки "віндикаційному імунітету", який передбачений парламентом для майна, проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що було відчужене чи передане на виконання судового рішення, і стабільність цивільного обороту. Якщо майно продається чи передається на виконання судового рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на майно, відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення.
82. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 у справі № 910/2876/24 (висновки якого колегія суддів враховує згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України) зазначив, що законодавець у частині другій статті 388 ЦК України, яка регулює інститут віндикації, закріпив норму, яка містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Тож єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав, за захистом яких звернувся позивач у цьому випадку, є витребування такого майна, однак за умови доведеності недобросовісності набувача. За загальними правилами розподілу обов'язку доказування у господарському процесі обов'язок доказування недобросовісності набувача такого майна покладається на позивача.
83. Ураховуючи викладене, оскільки у цій справі першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач є добросовісним набувачем майна та придбав майно за процедурою реалізації майна на торгах у порядку виконання судового рішення, таке майно згідно із закріпленим у частині другій статті 388 ЦК України "віндикаційним імунітетом" не може бути витребувано у відповідача як добросовісного набувача.
84. З огляду на необхідність застосування при вирішенні цього спору приписів частини другої статті 388 ЦК України, відсутні підстави для надання оцінки пропорційності втручання у мирне володіння майном відповідача.
85. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "УПСК Діамент" про витребування майна з незаконного володіння. Тому оскаржені судові рішення належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
86. З наведених у цій постанові мотивів, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент).
Щодо відступу від висновків Верховного Суду
87. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що (пункт 69) визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.
88. Такі висновки у аналогічних правовідносинах були підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 24.06.2025 у справі № 917/1500/18(917/1506/24), яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень після постановлення ухвали у цій про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство.
89. Так, у справі № 917/1500/18(917/1506/24) встановлені обставини придбання відповідачем майна на електронному аукціоні у виконавчому провадженні щодо виконання рішення третейського суду. Верховний Суд у вказаній справі, як у справі № 917/1500/18(917/1506/24), погодився з судами попередніх інстанцій про правомірність втручання у право мирного володіння майном добросовісного набувача.
90. У постанові 24.06.2025 у справі № 917/1500/18(917/1506/24) колегія суддів зазначила, що визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права у цьому випадку при розгляді позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.
91. Проте, судова палата вважає за необхідне відступити від зазначеної правової позиції, оскільки за обставин придбання відповідачем майна на електронному аукціоні у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду відсутні підстави для обмежувального тлумачення норми статті 388 ЦК України без урахування частини другої зазначеної статті в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якою майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
92. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
93. Згідно з частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
94. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи неправильно застосували норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк" задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1513/24) скасувати. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Пєсков
Судді О. Васьковський
(з окремою думкою)
С. Жуков
В. Картере
К. Огороднік
В. Погребняк
(з окремою думкою)