03 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/131/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі
За позовом: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк»,
код ЄДРПОУ 09353504, проспект Миру, 19, м. Чернігів, 14037
Відповідач-1: ОСОБА_1 ,
код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Відповідач-2: ОСОБА_2 ,
код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопрайм»,
код ЄДРПОУ 38509826, вул. Любомира Боднарука, буд. 43, кв. 1, м. Чернігів, 14038
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»,
код ЄДРПОУ 39371362, вул. В. Тарновського, буд. 16, офіс 302, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 243 654,67 грн,
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопрайм», у якому просить суд стягнути з кожного з них кошти в сумі 243 654,67 грн, з яких 154 064,10 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом), 89 590,57 грн проценти за користування кредитом.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачами умов договорів поруки №1, 2, 3 від 17.06.2021 щодо повернення основного боргу та сплати відсотків за кредитним договором № 67 від 17.06.2021, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цензур», на забезпечення якого були укладені ці договори поруки.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цензур»;
встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
27.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду два ідентичних клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, які отримані судом 02.03.2026.
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що у справі бере участь кілька відповідачів та третя особа, спір пов'язаний із виконанням кредитного договору та договорів поруки, необхідне безпосереднє дослідження доказів у судовому засіданні, можливе подання додаткових пояснень та доказів, справа не є простою за характером правовідносин, а тому розгляд справи у письмовому провадженні без виклику сторін може обмежити можливість повного та всебічного з'ясування обставин справи
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Отже, малозначні справи та справи незначної складності, визнані судом малозначними, є різними категоріями справ.
Одночасно, приписи ч. 2-6 ст. 250 ГПК України, які передбачають можливість здійснення заміни порядку розгляду справи, стосуються інших справ (не малозначних) - а лише тих, які суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України із врахуванням критеріїв, визначених ч. 3 цієї статті.
Відповідно до ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Системний аналіз п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України свідчить про імперативність розгляду судом малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, саме у порядку спрощеного позовного провадження, подання відповідачем відповідного клопотання у такому випадку не передбачено і перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження є неможливим, у свою чергу справи незначної складності можуть розглядатися в силу диспозитивного характеру або в спрощеному позовному провадженні, або в загальному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 1, 4 ст. 165 ГПК України).
За змістом ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки, визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ГПК України.
Усі наявні у сторін докази безперешкодно можуть бути надані ними суду в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки ціна позову становить 243 654,67 грн та не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа є малозначною в силу Закону та підлягає розгляду виключно за правилами спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про безпідставність клопотання позивача щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Стаття 43 ГПК України не містить вичерпного переліку дій, які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, однак характерною ознакою таких дій є те, що особа, діючи у формі наданих їй процесуальних прав, здійснює їх поза межами призначення та змісту самої процесуальної дії.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Оскільки позивач подав завідомо безпідставне клопотання, з огляду на те, що ця справа підлягає розгляду виключно в порядку спрощеного позовного провадження, суд розцінює такі дії позивача як зловживання своїми процесуальними правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на подання позивачем завідомо безпідставного клопотання, суд дійшов висновку про те, що зазначене клопотання позивача необхідно повернути.
Керуючись ст. 12, 43, 233-235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Повернути клопотання позивача про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун