Іменем України
03 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1225/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунальне некомерційне підприємство "Корюківська центральна районна лікарня" Корюківської міської ради (код ЄДРПОУ 02006320), вул. Шевченка, 101, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" (код ЄДРПОУ 21394227), вул. Незалежності, буд. 3, м. Сновськ, Чернігівська область, 15200
про стягнення 26 397, 60 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Дії суду щодо розгляду справи.
Комунальним некомерційним підприємством "Корюківська центральна районна лікарня" Корюківської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астра" про стягнення безпідставно отриманих коштів (збитків) у розмірі 26 397.60 грн.
Крім, того позивачем разом з позовною заявою подано клопотання № 03-05/1530 від 18.12.2025 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі шляхом доставки ухвали суду від 29.12.2025 до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд 29.12.2025 о 14:59, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк надійшли відзив відповідача на позовну заяву та відповідь позивача на відзив на позов, які прийнято судом до розгляду. Спір вирішується з їх урахуванням.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладання між сторонами Додаткової угоди № 2 від 29.09.2023 до Договору № АС-0000166 від 19.06.2023, якою сторони збільшили вартість за одиницю товару на підставі документального підтвердження коливання ціни, призвело до штучного зменшення обсягу товару (кількості літрів), який позивач мав отримати за бюджетні кошти. Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області за результатами перевірки (моніторингу) зазначеної закупівлі товарів КНП «Корюківська ЦРЛ» Корюківської міської ради встановлено порушення вимог п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» та умов Договору. Внаслідок неправомірного підвищення ціни, здійсненого без належного та пропорційного обґрунтування, позивачу завдано збитків (зайво сплачених коштів) у сумі 26 397,60 грн. Додаткова угода, яка суперечить ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі», є нікчемною та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю, а тому кошти в сумі 26 397,60 грн мають бути повернуті позивачу як безпідставно сплачені.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що укладений між сторонами Договір № АС-0000166 від 19.06.2023 не визнавався недійсним; сума договору не перевищує суму отриманих коштів; Додаткова угода укладена відповідно до норм ЦК України, ГК України та Закону «Про публічні закупівлі», а збільшення ціни підтверджено Експертним висновком Чернігівської Регіональної торгово-промислової палати № ЧК-415 від 15.09.2023. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України. Відсутні будь-які обґрунтування та пояснення щодо безпідставного отримання відповідачем бюджетних коштів та щодо понесення позивачем збитків.
Обставини справи встановлені судом.
19.06.2023 між ТОВ «Астра» (далі - Продавець) та КНП «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради (далі - Покупець) укладено договір №АС-0000166 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується постачати Покупцю: Бензин А-95, Паливо дизельне за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти зазначені в специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Кількість товару: 6500 л.
У пункті 3.1. Договору визначено, що сума Договору становить 305 500,00 грн з ПДВ.
За рахунок - власних коштів.
Сума договору формується виходячи з ціни за одиницю товару (1л), згідно підписаної специфікації (Додаток № 1) (п.3.2 Договору).
Так, Специфікацією (Додаток №1 до Договору) визначено, що ціна за 1 л Бензину А-95 з ПДВ - 47,00 грн, кількість - 2500 л, загальна вартість - 117 500,00 грн; ціна за 1 л Палива дизельного з ПДВ - 47,00 грн, кількість - 4000 л, загальна вартість - 188 000,00 грн.
Згідно пункту 10.1. цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами грошових зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п.11.2. Договору умови Договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків, передбачених п.18 Особливостей.
Істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або остаточного внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (п.11.3 Договору).
Листом № 2909 від 29.09.2023 відповідач повідомив позивача про коливання гуртових та роздрібних цін на паливно мастильні матеріали, посилаючись на експертний висновок Чернігівської Регіональної торгово-промислової палати, щодо коригування ціни, пропонував переглянути ціну за одиницю товару та підписати додаткову угоду про коригування ціни одиниці товару.
29.09.2023 між ТОВ «Астра» та КНП «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору про закупівлю товарів №АС-0000166 від 19.06.2023 (Додаткова угода № 2), що поширює свою дію на відносини сторін з 15.09.2023, за умовами п.1 якої, сторони домовились збільшити вартість за одиницю товару на підставі документального підтвердження коливання ціни, а саме висновку Чернігівської Регіональної торгово-промислової палати №ЧК-415 від 15.09.2023, і викласти п.3.1. Договору в наступній редакції: сума Договору становить 304 921,80 грн з ПДВ.
Згідно з п.2 Специфікації сторони дійшли згоди зменшити обсяги закупівлі, Додаток № 1 до Договору викласти в новій редакції, а саме:
-Бензин А-95 у кількості 34,930 л за ціною за 1 л - 45,00 грн з ПДВ на загальну суму з ПДВ - 1571,63 грн;
-Бензин А-95 у кількості 600 л за ціною за 1 л - 47,00 грн з ПДВ на загальну суму з ПДВ - 28 200,00 грн;
-Бензин А-95 у кількості 1629 л за ціною за 1 л - 53,80 грн з ПДВ на загальну суму з ПДВ - 87 640,20 грн;
-Паливо дизельне у кількості 220 л за ціною за 1 л - 45,00 грн з ПДВ на загальну суму з ПДВ - 9898,57 грн;
-Паливо дизельне у кількості 1200 л за ціною за 1 л - 47,00 грн з ПДВ на загальну суму з ПДВ - 56 400,00 грн;
-Паливо дизельне у кількості 2253 л за ціною за 1 л - 53,80 грн з ПДВ на загальну суму з ПДВ - 121 211,40 грн.
Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі - Держаудитслужба) відповідно до пункту 5.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2025 року з 19.05.2025 по 25.07.2025 проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради (далі - Лікарня) за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2025 року, про що складено акт ревізії від 01.08.2025 № 262508-30/7, який підписаний об'єктом контролю 05.03.2025 без заперечень.
Під час ревізії виявлено, зокрема, що в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зі змінами, та підпункту 2 пункту 11.3 Договору № АС-0000166 від 19.06.2023 Лікарнею здійснено оплату за пальне по ціні більшій ніж передбачено в Договорі, внаслідок укладання додаткової угоди без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни товару на ринку на суму 26 397,60 грн, чим завдано збитків (шкоди) Лікарні на вказану суму.
Управління звернулося до позивача з вимогою №262508-14/2370-2025 від 05.08.2025 забезпечити відшкодування на користь Лікарні з подальшим спрямуванням доходів до місцевого бюджету коштів зайво витрачених на закупівлю пального без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни товару на ринку постачальником ТОВ «Астра» в сумі 26 397,60 грн, з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України.
На виконання вимоги Держаудитслужби, позивач направив відповідачу Претензію № 03-05/1343 від 06.11.2025 з вимогою повернути безпідставно отримані кошти.
Відповідач листом відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на те, що Додаткова угода укладена відповідно до норм законодавства, а збільшення ціни підтверджено Експертним висновком Чернігівської Регіональної торгово-промислової палати № ЧК-415 від 15.09.2023.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України “Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Таку ж позицію викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Крім того, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Як встановив суд, сторони уклали Договір на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором відповідно до вимог Закону України “Про публічні закупівлі».
Так, відповідно до п. 3.1. Договору кількість товару склала 6500 л.
Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) ціна за 1 л Бензину А-95 з ПДВ становила 47,00 грн, ціна за 1 л Палива дизельного з ПДВ становила 47,00 грн.
Водночас згідно з Додатковою угодою № 2 змінено істотні умови Договору, а саме: змінено ціну за одиницю товару, а саме:
-Бензин А-95 у кількості 34,930 л за ціною за 1 л - 45,00 грн з ПДВ; у кількості 600 л за ціною за 1 л - 47,00 грн з ПДВ; у кількості 1629 л за ціною за 1 л - 53,80 грн з ПДВ;
-Паливо дизельне у кількості 220 л за ціною за 1 л - 45,00 грн з ПДВ; у кількості 1200 л за ціною за 1 л - 47,00 грн з ПДВ; у кількості 2253 л за ціною за 1 л - 53,80 грн з ПДВ.
При цьому фактичний обсяг поставленого товару зменшився до 5956,93 л.
Необхідність укладення Додаткової угоди № 2 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни на ринку.
Тобто додаткова угода була укладена на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Суд враховує, що зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України “Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).
На підтвердження необхідності укладення Додаткової угоди відповідач надав експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-415 від 15.09.2023, яким визначено середньо-ринкову роздрібну ціну на бензин А-95 та паливо дизельне (1л) в межах Чернігівської області станом на 15.09.2023.
Разом з тим, вказаний у експертному висновку період не відповідає даті укладення Договору, також він не охоплює період після укладення Договору про закупівлю.
Ціну на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, і навіть у разі різкого зростання ціни не між одним днем порівняно з тривалим попереднім періодом, а певним розумним періодом, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору або підвищення ціни до укладення нової додаткової угоди про збільшення ціни, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.
Таким чином, підставою для укладення додаткової угоди став документ, який не містив діючої ринкової ціни на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (коливання ціни), тобто документ, який не свідчить про наявність коливання ціни на ринку електричної енергії.
Проте зазначений експертний висновок не може бути належним доказом коливання ціни, оскільки він лише констатує ціну на певну дату (15.09.2023) та не доводить коливання ціни з моменту укладення Договору та до моменту укладення зазначеної додаткової угоди, а отже при укладенні оспорюваних додаткової угоди такі зміни здійснені без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідний період.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, шо Додаткова угода №2 суперечить пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі».
Позивач у позові посилається на те, що укладена додаткова угода є нікчемною в частині необґрунтованого збільшення ціни на паливо, від чого позивачу завдано збитків на загальну суму 26 397,60 грн, які просить стягнути з відповідача.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з'ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є оскаржувані додаткові угоди нікчемними.
Суд зазначає, що Законом України "Про публічні закупівлі" унормовано обставини нікчемності договору.
Так, відповідно до статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Частиною п'ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Аналіз змісту Додаткової угоди №2 свідчить про те, що сторони укладали її з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі. Тобто, правовою підставою для їх укладення були норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону.
Водночас статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказане свідчить про те, що порушення частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що Додаткова угода №2 є нікчемною.
З огляду на те, що Додаткова угода №2 не є нікчемною, вимоги про визнання її недійсною позивачем не заявлено, матеріалами справи не містять доказів виконання сторонами умов Договору №АС-0000166 від 19.06.2023 в частині поставки відповідачем позивачу бензину А-95 та палива дизельного у кількості 5956,93 л на суму 304 921,80 грн за актами прийняття-передавання товарної продукції та сплати позивачем відповідачу коштів за поставлений товар, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 26 397,60 грн безпідставно отриманих коштів.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор