29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" березня 2026 р. Справа № 924/232/22 (924/1354/20)
м.Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши (без повідомлення (виклику) сторін) заяву про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Проскурів" м. Хмельницький
до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" м. Хмельницький
2. ОСОБА_1 с. Райківці Хмельницького району Хмельницької області
3. ОСОБА_2 м. Хмельницький
4. ОСОБА_3 м. Хмельницький
5. ОСОБА_4 с. Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області
6. ОСОБА_5 м. Львів, смт. Брюховичі
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватного акціонерного товариства "Холод"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : ОСОБА_10 , м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_11 , м. Київ
про визнання недійсним договорів та витребування майна
Представники сторін: не викликалися.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026р. у позові відмовлено, також вирішено: стягнути з акціонерного товариства "Проскурів" (м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11, ідентифікаційний код 30593842) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10089,6 грн (десять тисяч вісімдесят дев'ять гривень 60 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; стягнути з акціонерного товариства "Проскурів" (м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11, ідентифікаційний код 30593842) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3363,2 грн (три тисячі триста шістдесят три гривні 20 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; стягнути з акціонерного товариства "Проскурів" (м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11, ідентифікаційний код 30593842) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 3363,2 грн (три тисячі триста шістдесят три гривні 20 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; стягнути з акціонерного товариства "Проскурів" (м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11, ідентифікаційний код 30593842) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 3363,2 грн (три тисячі триста шістдесят три гривні 20 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.07.2023р. по справі № 924/232/22 (924/1354/20), скасувати.
До суду надійшла заява адвоката Яроша В.Ю. від 16.02.2026р. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, відповідно до якої він просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із позивача на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_6 180000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (по 90000,00 грн.). В обґрунтування заяви, посилаючись, зокрема, на копії договорів про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2025р., 01.05.2025р., 27.05.2025р., акту прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2026р., вказується, що постановою Верховного Суду у справі № 924/1354/20 від 29.10.2025 постановлено, зокрема, рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 924/232/22 (924/1354/20) скасувати; рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 у позові відмовлено (втретє). Також, як зазначив заявник, вирішуючи питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, слід враховувати факт її надання і в суді апеляційної інстанції, і в касаційному суді, яким питання по суті не вирішувалося, а лише були скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу має вирішити суд, яким ухвалено рішення по суті, вважає заявник.
З метою ухвалення судом додаткового рішення з приводу цих витрат, звертається увага на відповідний договір 20.01.2025, де визначене зобов'язання клієнтів сплатити адвокату 45000 грн. та акт прийому-передачі відповідних послуг, копії яких знаходиться в матеріалах справи, а також на договір про надання професійної правничої допомоги 01.05.2025 та від 27.05.2025 (помилково було вказано 2026 рік) у апеляційному та касаційному суді, відповідно. Згідно умов цих договорів передбачався «гонорар успіху». Факт надання допомоги оформлений актом приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого, з огляду на позитивні судові рішення касаційного суду та суду першої інстанції, клієнт повинен сплатити 180000 грн. загалом. Отже, гонорар адвоката був встановлений сторонами у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже, є визначеним. З огляду на це подання детального опису виконаних робіт не є необхідним, вважає заявник. Розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі №924/232/22 (924/1354/20) (180000,00 грн.) є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів. У будь-якому випадку, професійна правнича допомога на вказану суму вважається наданою, а договір про її надання виконаний адвокатом у разі досягнення визначеного договорами результату.
Крім того, посилаючись на висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 у справі 640/18402/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21, заявник відзначив, що суд вправі покласти на позивача 180000 грн витрат. Поряд із цим, слід врахувати тривалий час розгляду справи та повторний її розгляд після скасування рішення касаційним судом, що також вказує на обґрунтованість та співмірність таких витрат. Додатково звертається увага на те, що оскільки відповідний акт про надання допомоги міг бути складений лише після ухвалення рішення по суті, без чого ця допомога не могла кваліфікуватися наданою, об'єктивно заявник не міг до закінчення судових дебатів подати докази, що підтверджують розмір саме понесених судових витрат, бо право на відповідні кошти у адвоката ще не виникало, вказав заявник, підтримуючи подану заяву.
Представник позивача до суду надіслала клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, згідно з яким просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу в повному обсязі. У випадку, якщо суд дійде до висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, просила суд зменшити розмір витрат ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
Як вважає представник позивача, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованими, а розмір заявленої суми неспівмірним та завищеним. Зазначається, що за висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат.
Представником відповідача та третьої особи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано два договори про надання професійної правничої допомоги, при цьому один договір датується 01.05.2026, а інший 27.05.2026. Оскільки вказані дати ще не настали, такі договори не можуть бути належним доказом на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, вважає позивач. При представництві інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у суді апеляційної та касаційної інстанції, адвокат Ярош В.Ю. діяв на підставі договору про надання правничої допомоги від 26.02.2021 та договору про надання правничої допомоги від 07.12.2021. Однак, вказані Договори не були надані представником до заяви про ухвалення додаткового рішення, а отже представником відповідача та третьої особи не обґрунтовано належними та допустимими доказами погодження умов надання правничої допомоги з клієнтом. Позивач позбавлений можливості оцінити співмірність витрат на правничу допомогу адвоката.
Також позивачем вказано, що оскільки з моменту розгляду справи № 924/232/22 (924/1354/20) в суді апеляційної та касаційної інстанції пройшло понад 3 місяці, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були зобов'язані сплатити такі витрати, однак докази на підтвердження сплати таких витрат представником надано не було. Без належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, щодо суми понесених витрат, суд позбавлений можливості задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, крім того, в акті прийому-передачі наданих робіт від 13.02.2026 взагалі не зазначено, яку кількість часу представником було витрачено на надання відповідних послуг, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливість оцінити співмірність витраченого часу наданим послугам, а отже і вартість таких послуг, зазначив позивач. Як вважає позивач, очевидним є завищений розмір витрат, що третя особа просить стягнути, а також неспівмірність їх зі складністю справи, часом, витраченим на надання таких послуг .
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд врахувати заяву позивача про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача та суперечить принципу розподілу таких витрат, вважає позивач.
При розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Правова позиція щодо можливості стягнення судових витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зі сторони, визначеної відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.10.2023 у справі №924/544/22.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Як встановлено судом, 20.01.2025р. між клієнтом - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та адвокатом Ярошем Василем Юрійовичем укладено договір про надання професійної правничої допомоги, в якому сторони вирішили врегулювати порядок, умови та розмір гонорару, виплата якого передбачалася відповідними договорами про надання професійної правничої допомоги, що укладалися адвокатом із вказаними особами.
Згідно з п. 1 зазначеного договору адвокат зобов'язаний забезпечити необхідну та ефективну правничу допомогу клієнту у справі №924/232/22 (924/1354/20).
Результатом правничої допомоги із представництва клієнта у справі № 924/232/22 (924/1354/20) має бути відмова у задоволенні відповідного позову (п. 2 договору).
Пунктом 3 договору визначено, що з урахуванням такого результату, зміст професійної правничої допомоги включає підготовку необхідних процесуальних документів на розсуд адвоката, а також представництво ним інтересів клієнтів у судових засіданнях, зокрема, і що здійснювалося адвокатом до скасування рішення касаційним судом.
Відповідно до п. 4 договору розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі №924/232/22 (924/1354/20) складатиме 45000 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів. У будь-якому випадку, професійна правнича допомога вважається наданою, а договір про її надання виконаний адвокатом у разі ухвалення рішення, котрим у задоволенні відповідного позову буде відмовлено хоча б і в частині вимог визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій.
За умовами п. 5 договору факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.
Клієнт зобов'язаний виплатити зазначений гонорар адвокату не пізніше трьох місяців з моменту надання допомоги у справі № 924/232/22 (924/1354/20) (п. 6 договору).
Договір підписаний адвокатом Ярошем В.Ю. та клієнтами - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
На виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2025, а також враховуючи ухвалене судом рішення у справі № 924/232/22 (924/1354/20) сторони підписали акт прийому - передачі наданих послуг від 21.02.2025, згідно з яким адвокат надав клієнту правничу допомогу в суді, а саме: опрацювання матеріалів справи, підготовка і подання відзиву, підготовка і подання інших процесуальних звернень, представництво у судових засіданнях. Загальна вартість наданих послуг становить 45000,00 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу послуг клієнт до адвоката немає.
Крім того, 01.05.2025р. між клієнтом - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та адвокатом Ярошем Василем Юрійовичем укладено договір про надання професійної правничої допомоги, в якому сторони вирішили врегулювати порядок, умови та розмір гонорару, виплата якого передбачалася відповідними договорами про надання професійної правничої допомоги, що укладалися адвокатом із вказаними особами.
Згідно з п. 1 зазначеного договору адвокат зобов'язаний забезпечити необхідну та ефективну правничу допомогу клієнту у справі № 924/232/22 (924/1354/20) в апеляційному суді, що передбачає підготовку відзиву та інших необхідних на розсуд адвоката звернень, представництво у судових засіданнях.
Результатом правничої допомоги із представництва клієнта у справі № 924/232/22 (924/1354/20) має бути залишення в силі рішення суду першої інстанції, у будь-якому разі - відмова у позові (п. 2 договору).
Пунктом 3 договору визначено, що з урахуванням такого результату, зміст професійної правничої допомоги включає підготовку необхідних процесуальних документів на розсуд адвоката, а також представництво ним інтересів клієнтів у судових засіданнях.
Відповідно до п. 4 договору розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі №924/232/22 (924/1354/20) складатиме 45000 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів. У будь-якому випадку, професійна правнича допомога вважається наданою, а договір про її надання виконаний адвокатом у разі ухвалення апеляційним судом рішення, котрим буде залишено в силі рішення суду першої інстанції, у будь-якому разі - відмова у позові.
За умовами п. 5 договору факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.
Клієнт зобов'язаний виплатити зазначений гонорар адвокату не пізніше трьох місяців з моменту надання допомоги у справі № 924/232/22 (924/1354/20) (п. 6 договору).
Договір підписаний адвокатом Ярошем В.Ю. та клієнтами - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Крім того, 27.05.2025р. між клієнтом - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та адвокатом Ярошем Василем Юрійовичем укладено договір про надання професійної правничої допомоги, в якому сторони вирішили врегулювати порядок, умови та розмір гонорару, виплата якого передбачалася відповідними договорами про надання професійної правничої допомоги, що укладалися адвокатом із вказаними особами.
Згідно з п. 1 зазначеного договору адвокат зобов'язаний забезпечити необхідну та ефективну правничу допомогу клієнту у справі № 924/232/22 (924/1354/20) в касаційному суді, що передбачає підготовку скарги та інших необхідних на розсуд адвоката звернень, представництво у судових засіданнях.
Результатом правничої допомоги із представництва клієнта у справі № 924/232/22 (924/1354/20) має бути скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, у будь-якому разі - скасування постанови апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд (п. 2 договору).
Пунктом 3 договору визначено, що з урахуванням такого результату, зміст професійної правничої допомоги включає підготовку необхідних процесуальних документів на розсуд адвоката, а також представництво ним інтересів клієнтів у судових засіданнях.
За змістом п. 4 договору розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі №924/232/22 (924/1354/20) складатиме 90000 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів. У будь-якому випадку, професійна правнича допомога на вказану суму вважається наданою, а договір про її надання виконаний адвокатом у разі досягнення визначеного пунктом 2 договору результату.
За умовами п. 5 договору факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.
Клієнт зобов'язаний виплатити зазначений гонорар адвокату не пізніше трьох місяців з моменту надання допомоги у справі № 924/232/22 (924/1354/20) (п. 6 договору).
Договір підписаний адвокатом Ярошем В.Ю. та клієнтами - Рудиком І.Л. та ОСОБА_6 .
Зважаючи на те, що постановою Верховного Суду у справі № 924/1354/20 від 29.10.2025 постановлено, зокрема, рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 924/232/22 (924/1354/20) скасувати, а рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2026 у позові відмовлено, на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги сторони підписали акт прийому - передачі наданих послуг від 13.02.2026, згідно з яким адвокат надав клієнту правничу допомогу в судах, а саме: підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги, інших звернень, пояснень суду першої інстанції, представництво у судових засіданнях апеляційної, касаційної та першої інстанцій. Загальна вартість наданих послуг становить 180000,00 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу послуг клієнт до адвоката не має.
Водночас, суд вважає, що надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Крім того, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник позивача, заперечуючи щодо стягнення на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу, подала до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому, зокрема, вказує, що витрати на правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі є необґрунтованими, а розмір заявленої суми неспівмірним та завищеним. Звертає увагу на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що на підтвердження заявлених до стягнення витрат на правову допомогу заявник посилається на зміст договорів про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2025р., 01.05.2025р., 27.05.2025р., акту прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2026р.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених положень чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч.3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Як встановлено судом, сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2026р., згідно з яким адвокат надав клієнту правничу допомогу в судах, а саме: підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги, інших звернень, пояснень суду першої інстанції, представництво у судових засіданнях апеляційної, касаційної та першої інстанцій. Загальна вартість наданих послуг становить 180000,00 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу послуг клієнт до адвоката не має.
Відтак, розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При цьому враховується позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази, враховуючи предмет позову, процесуальний статус учасників справи, обсяг доказів для правового аналізу, ступінь важкості справи, наявність клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягають судові витрати ОСОБА_2 (як відповідача) на професійну правничу допомогу в сумі 45000 грн. та витрати ОСОБА_6 (як третьої особи) в сумі 10000 грн., що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема, забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. У стягненні решти витрат позивача на професійну правничу допомогу слід відмовити з огляду на їх безпідставність у цій частині.
Рішення ухвалюється 03.03.2026 р., зважаючи на перебування судді Заверухи С.В. у відряджені в період з 25.02.2026 р. по 28.02.2026 р.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву адвоката Яроша В.Ю. від 16.02.2026р. про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/232/22 (924/1354/20) задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Проскурів" (м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11, ідентифікаційний код 30593842) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) 45000 грн. (сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Стягнути з акціонерного товариства "Проскурів" (м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11, ідентифікаційний код 30593842) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10000 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
У задоволенні решти вимог за заявою адвоката Яроша В.Ю. від 16.02.2026р. про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/232/22 (924/1354/20) відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Заверуха