вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" березня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1227/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1) Західного офісу Державної аудиторської служби України
позивача 2) Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 2 294 111,18 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від прокуратури Бабич О.А.
від відповідача ТОВ "РОЕК" Крук В.Р.
від позивача Західного офісу Державної аудиторської служби України Довгополюк В.В.
Суть спору:
Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1) Західного офісу Державної аудиторської служби України та позивача 2) Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", у якому просить суд:
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 19.06.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 22.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради кошти у сумі 2 294 111,18 грн.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивачів та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№3-5 призвело до збільшення вартості електроенергії на 44,2%.
Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№3-5 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену у травні - листопаді 2024 року електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному додатковій угоді №1 від 13.02.2024 до Договору на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 2 294 111,18 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірних додаткових угод, та встановлено, що останні укладені без відповідного коливання ціни на ринку.
Стислий виклад правової позиції Західного офісу Держаудитслужби, викладеної у поясненнях.
Орган фінансового контролю вважає, що укладення спірних правочинів відбулось з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі": без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до додаткових угод №3-5 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп.2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. На переконання ТОВ "РОЕК", під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).
За переконанням ТОВ "РОЕК", Законом про закупівлі прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%. Крім того, враховуючи специфіку ринку електричної енергії та його особливості, Закон не встановлює обмеження щодо строків зміни ціни не частіше ніж один раз на 90 днів. Тобто підвищення цін на електроенергію може здійснюватися пропорційно збільшенню ціни на ринку, так часто, як це потрібно, але не більше ніж до 10% щоразу.
У спірних правовідносинах, предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод.
При цьому, жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, що підтверджуються наведеними фактами та документальними доказами поданими у відзиві на позовну заяву.
Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов'язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 2 294 111,18 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Зазначає, що підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до п.п.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару.
Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви між сторонами укладені та підписані Акти прийому-передачі, загальна вартість наданих Постачальником Споживачу послуг становить, (з ПДВ) що значно менше обумовленої сторонами ціни у Договорі.
Також, як вважає відповідач, складання, погодження і підписання обома сторонами відповідних Актів прийому-передачі електричної енергії (за січень-грудень 2024 року на 9 764 151,73 грн) без зауважень нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за спірними Договорами. А саме по собі твердження про невиконання договірного обов'язку поставки певного обсягу електричної енергії з боку відповідача, з урахуванням наявності підписаних Актів, свідчить про порушення принципу естопель.
Крім того, звертаючись з позовними вимогами до суду “про визнання додаткових угод недійсними» прокурор обрав неналежний спосіб захисту, так як прокуратурою не надано доказів на підтвердження своїх вимог: в чому саме відбулось порушення умов договору та чинного законодавства в сфері електроенергетики.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у відповіді на відзив ТОВ "РОЕК".
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Згідно з пп. 2 п.19 (в редакції, чинній на момент підписання додаткових угод № 5, 6), істотні умови договору про закупівлю, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Однак, відповідно до позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, Особливості №1178 не передбачають внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23).
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.
Процесуальні дії у справі.
31.12.2025 позовна заява Керівника Рівненської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 07.01.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2025.
16.01.2026 від Західного офісу Державної аудиторської служби України надійшли пояснення у справі.
02.02.2026 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позов.
03.02.2026 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 04.02.2026 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2026.
У судовому засіданні 03.03.2026 представники прокуратури та позивача наголошували на ґрунтовності позову, просили суд позов задоволити в повному обсязі.
У свою чергу представник відповідача позов не визнав.
Судом досліджені докази по справі.
Учасники справи виступили у судових дебатах.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Управлінням освіти Рівненського міськвиконкому проведено закупівлю UA-2023-12-04-008433-а за предметом: "Електрична енергія".
За результатами проведення закупівлі переможцем визначено ТОВ "РОЕК", з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024 (далі Договір). (арк.с. 27-35).
Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п.2.1 Договору).
Згідно з п.п.5.1., 5.2. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції.
Пуктом 5.4 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після з його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.uа - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповдний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
Згідно Додатку №3 до Договору, ціна Договору склала 1 010 300,00 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена 2 323 300,00 кВт*год.
Згідно Додатку №2 (комерційної пропозиції ) до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 6,01999 грн без ПДВ.
Однак, в подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди (арк.с. 36-45), за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 44,2%, а саме:
- додатковою угодою №1 від 13.02.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,27621 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.01.2024 (4,26%);
- додатковою угодою №3 від 19.06.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,69085 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.05.2024 (11,1%);
- додатковою угодою №4 від 22.07.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,03908 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2024 (33,5%);
- додатковою угодою №5 від 20.08.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,68238 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2024 (44,2%).
На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 1 894 794 кВт*год електричної енергії на загальну суму 16 564 236,65 грн, що підтверджується актами приймання-передавання (арк.с. 48-50):
- згідно актів №489001641/12/2, №489001641/1/2, №489001642/1/1 та №489001642/1/1 за січень 2024 року - 201 416 кВт*год на суму 1 516 527,14 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001642/2/1 та №489001641/2/1 за лютий 2024 року - 254 055 кВт*год на суму 1 913 405,28 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001642/3/1 та №489001641/3/1 за березень 2024 року - 233 427 кВт*год на суму 1 758 044,2 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001642/4/1 та №489001641/4/1 за квітень 2024 року - 214 050 кВт*год на суму 1 612 108,32 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001642/5/1 та №489001641/5/1 за травень 2024 року - 193 950 кВт*год на суму 1 557 228,47 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001641/6/1 та №489001642/6/1 за червень 2024 року - 137 624 кВт*год на суму 1 327 644, 39 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001641/7/1 та №489001642/7/1 за липень 2024 року - 54 340 кВт*год на суму 566 160, 63 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001641/8/1 та №489001642/8/1 за серпень 2024 року - 62 825 кВт*год на суму 654 564, 63 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001641/9/1 та №489001642/9/1 за вересень 2024 року - 137 570 кВт*год на суму 1 433 322,01 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001641/10/1 та №489001642/10/1 за жовтень 2024 року - 204 055 кВт*год на суму 2 126 019,65 грн з ПДВ;
- згідно актів №489001641/11/1 та №489001642/11/1 за листопад 2024 року - 201 482 кВт*год на суму 2 099 211,93 грн з ПДВ.
Відповідно до п.5.2.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2025 року, за результатами якої складено акт ревізії від 07.10.2025 №13-17-03-06/131.
Згідно з Додатковою угодою №3 від 19.06.2024 відносно попередньої ціни (6,27621 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 6,61%. Щодо перегляду ціни на електричну енергію ТОВ «РОЕК» звернулось до Управління освіти листом від 31.05.2024 №1716/119, в якому повідомляється про зростання цін на електричну енергію «на ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) у 2024 році з моменту укладення договору.
Як документальне підтвердження збільшення ціни до листа від 31.05.2024 №1716/119 ТОВ «РОЕК» представив експертний висновок від 31.05.2024 Рівненської торгово-промислової палати, який містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС) за: січень (01.01-31.01) - 3 858,57 грн/МВт*год, лютий (01.02-29.02) - 3 268,58 грн/МВт*год, березень (01.03-31.03) - 3 089,53 грн/МВт*год, квітень (01.04-30.04) - 3 333,77 грн/МВт*год, травень (01.05-31.05) - 4 221,92 грн/МВт*год, та про коливання ціни на електричну енергію: у лютому 2024 року ціна зменшилася на 15,29% в порівнянні з січнем 2024 року, у березні 2024 року ціна зменшилася на 5,48% в порівнянні з лютим 2024 року, у квітні 2024 року ціна збільшилася на 7,91% в порівнянні з березнем 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 26,64 8% в порівнянні з квітнем 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 9,42% в порівнянні з січнем 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 29,17% в порівнянні з лютим 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 36,65% в порівнянні з березнем 2024 року.
Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у лютому 2024 року відносно січня 2024 року, у березні 2024 року відносно лютого 2024 року, у квітні 2024 року відносно березня 2024 року, у травні 2024 року відносно квітня 2024 року, у травні 2024 року відносно січня 2024 року, у травні 2024 року відносно лютого 2024 року, у травні 2024 року відносно березня 2024 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення Додаткової угоди №1 від 13.02.2024 до дати укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024.
Експертний висновок від 31.05.2024 Рівненської торгово-промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за січень, лютий, березень, квітень, травень 2024 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення Додаткової угоди №1 від 13.02.2024 до дати укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.04.2024 по 30.04.2024.
Крім того, згідно з відомостями експертного висновку від 31.05.2024 Рівненської торгово-промислової палати середньозважена ціна на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за квітень 2024 року у порівнянні до середньозваженої ціни за січень 2024 року, а саме з місяця розповсюдження ціни, встановленої Додатковою угодою №1 від 13.02.2024, до місяця застосування нової (зміненої) ціни (травень) зменшилась на 13,60%.
Оскільки збільшення ціни на електричну енергію внаслідок підписання Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 на підставі пп.2 п.19 Особливостей №1178 відбулося без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп.2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
ТОВ «РОЕК» та Управління освіти, в особі начальника Мазура А.В., 22.07.2024 уклали додаткову угоду №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024 (далі - Додаткова угода №4 від 22.07.2024), відповідно до п.1 якої ціну за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію збільшено і встановлено 8,03908 грн/кВт*год без ПДВ, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з червня 2024 року.
При укладенні Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 Сторони керувалися пп.2 п.19 Особливостей №1178.
Згідно з Додатковою угодою №4 від 22.07.2024 відносно попередньої ціни (6,69085 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 20,15%, відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024 (6,27621 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 28,09%.
Щодо перегляду ціни на електричну енергію ТОВ «РОЕК» звернулось до Управління освіти листом від 01.07.2024 №2030/195, в якому повідомляється про зростання цін на електричну енергію «на ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) з моменту укладення договору/додаткової угоди (розповсюдження дії).
Як документальне підтвердження збільшення ціни до листа від 01.07.2024 №2030/195 ТОВ «РОЕК» представив експертний висновок В-166 від 01.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати, який містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС) за: січень (01.01- 31.01) - 3 858,57 грн/МВт*год, лютий (01.02-29.02) - 3 268,58 грн/МВт*год, березень (01.03-31.03) - 3 089,53 грн/МВт*год, квітень (01.04-30.04) - 3 333,77 грн/МВт*год, травень (01.05-31.05) - 4 221,92 грн/МВт*год, червень (01.06.30.06) - 5 403,38 грн/МВт*год, та про коливання ціни на електричну енергію: у червні 2024 року ціна збільшилася на 40,04% в порівнянні з січнем 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 65,31% в порівнянні з лютим 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 74,89% в порівнянні з березнем 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 62,08% в порівнянні з квітнем 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 27,98% в порівнянні з травнем 2024 року.
Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у червні 2024 року відносно січня, лютого, березня, квітня, травня 2024 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 до дати укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024.
Експертний висновок експертний висновок В-166 від 01.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2024 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 до дати укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.05.2024 по 30.05.2024.
Крім того, згідно з відомостями експертного висновку В-166 від 01.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати середньозважена ціна на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за травень 2024 року у порівнянні до середньозваженої ціни за січень 2024 року, а саме з місяця розповсюдження ціни, встановленої Додатковою угодою №1 від 13.02.2024 до місяця застосування нової (зміненої) ціни (червень) збільшилася на 9,42%, тоді як за вказаний період ціну підвищено на 28,09%.
Оскільки збільшення ціни на електричну енергію внаслідок підписання Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 на підставі пп.2 п.19 Особливостей №1178 відбулося більш ніж на 10% відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024, та без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, п.2 ч.5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп.2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
ТОВ «РОЕК» та Управління освіти, в особі начальника Мазура А.В., 20.08.2024 уклали додаткову угоду №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024 (далі - Додаткова угода №5 від 20.08.2024), відповідно до п.1 якої ціну за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію збільшено і встановлено 8,68238 грн/кВт*год без ПДВ, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2024 року.
При укладенні Додаткової угоди №5 від 20.08.2024 Сторони керувалися пп.2 п.19 Особливостей №1178.
Згідно з Додатковою угодою №5 від 20.08.2024 відносно попередньої ціни (8,03908 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 8,00%, відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024 (6,27621 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 38,34%.
Щодо перегляду ціни на електричну енергію ТОВ «РОЕК» звернулось до Управління освіти листом від 31.07.2024 №10/2401/177, в якому повідомляється про зростання цін на електричну енергію «на ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) з моменту укладення договору/додаткової угоди (розповсюдження дії).
Як документальне підтвердження збільшення ціни до листа від 31.07.2024 №10/2401/177 ТОВ «РОЕК» представив експертний висновок В-198 від 30.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати, який містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС) за: січень (01.01- 31.01) - 3 858,57 грн/МВт*год, лютий (01.02-29.02) - 3 268,58 грн/МВт*год, березень (01.03-31.03) - 3 089,53 грн/МВт*год, квітень (01.04-30.04) - 3 333,77 грн/МВт*год, травень (01.05-31.05) - 4 221,92 грн/МВт*год, червень (01.06.30.06) - 5 403,38 грн/МВт*год, липень (01.07 - 31.07) - 5 967,11 грн, та про коливання ціни на електричну енергію: у липні 2024 року ціна збільшилася на 54,65% в порівнянні з січнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 82,56% в порівнянні з лютим 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 93,14% в порівнянні з березнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 78,99% в порівнянні з квітнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 41,34% в порівнянні з травнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 10,43% в порівнянні з червнем 2024 року.
Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у липні 2024 року відносно січня, лютого, березня, квітня, травня, червня 2024 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 до дати укладення Додаткової угоди №5 від 20.08.2024.
Експертний висновок В-198 від 30.07.2024 Рівненської торговопромислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2024 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 до дати укладення Додаткової угоди №5 від 20.08.2024, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.07.2024 по 30.06.2024.
Оскільки збільшення ціни на електричну енергію внаслідок підписання Додаткової угоди №5 від 20.08.2024 на підставі пп. 2 п.19 Особливостей №1178 відбулося більш ніж на 10% відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024, та без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди №5 від 20.08.2024 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, п.2 ч.5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп. 2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
Внаслідок постачання упродовж травня - листопада 2024 року електричної енергії за завищеною ціною завищено вартість поставленої для Управління освіти згідно з Договором №16652-ВЦ від 01.01.2024 електричної енергії у кількості 991846,00 кВт*год на суму 2 294 111,14 грн, у тому числі ПДВ - 382 351,86 гривня.
За поставлену у травні - листопаді 2024 року для Управління освіти згідно з Договором №16652-ВЦ від 01.01.2024 електричну енергію розрахунки проведено коштами загального фонду бюджету та коштами спеціального фонду бюджету.
Внаслідок допущених порушень Управлінню освіти завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 2 294 111,14 грн.
На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№3-5 до Договору та збільшуючи ціну товару на 44,2% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Управління.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачами Західний офіс Державної аудиторської служби України та Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.
Згідно ст. 78 Закону України «Про освіту», фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.
У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на освіту.
Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до Положення про Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 14.03.2024 № 4621, управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, є уповноваженим органом з реалізації прав та обов'язків Рівненської міської ради у сфері освіти Рівненської міської територіальної громади.
Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, право набувати майнові і немайнові права та обов'язки, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє / не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача / відповідача в судах від свого імені.
Управління утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, с неприбутковою установою та не має на меті отримання доходів. Майно, яке перебуває на балансі Управління, є комунальною власністю громади та перебуває в оперативному управлінні.
Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації Управління покладених на нього завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару.
За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив правління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради позивачем у цій справі.
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Водночас, реалізація результатів заходів державного фінансового контролю спрямована на усунення виявлених порушень та здійснюється відповідно до чинного законодавства залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.
Тобто, заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Згідно п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підп.2, 3, аб.3 п.п.9 п.4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з п.7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Як передбачено п.1 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, у складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях (далі - управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. Про те, що органи Державної аудиторської служби України є належними позивачами в правовідносинах у сфері публічних закупівель неодноразово засвідчив Верховний Суд, переглядаючи рішення судів по аналогічній категорії справ (постанови Суду у справах № 911/1497/18, № 912/2887/18).
Варто зауважити, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як вже зазначалось, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, за результатами якої складено акт № 13-17-03-14/20254 від 06.11.2025, в ході якої встановлення порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод.
За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів, які після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Відтак, Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Управління освіти та Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області листи, якими повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії. З відповідей яких встановлено, що ефективні заходи для оскарження додаткових угод та стягнення коштів не вживались.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.ч.1-3 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024, Управління освіти Рівненського міськвиконкому (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 6,01999 грн/кВт*год. без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.
Проте, в подальшому, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну (відностно ціни, встановленої у Договорі - 6,01999) до 8,68238 грн. без ПДВ (на 44,2%).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."
Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024 не міг перевищувати 6,621989 грн без ПДВ (6,01999+10%) за 1 кВт*год.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії, передбачений додатковими угодами №№3-5 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (6,01999 грн без ПДВ):
- додатковою угодою №3 від 19.06.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,69085 грн без ПДВ (на 11,1%);
- додатковою угодою №4 від 22.07.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 8,03908 грн без ПДВ (на 33,5%);
- додатковою угодою №5 від 20.08.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 8,68238 грн без ПДВ (на 44,2%).
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
З огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№3-5, укладені відповідачами у ході здійснення господарських правовідносин у межах Договору на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
У розрізі питання щодо неможливості порушення 10% бар'єру для збільшення вартості товару у процедурі публічних закупівель, суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Так, щодо застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", Велика Палата підтвердила та розвинула свій попередній правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, зазначивши, що збільшення ціни за одиницю товару понад 10% НЕ допускається незалежно від кількості додаткових угод, у тому числі, для електричної енергії, газу, бензину та дизельного пального, при цьому, виняток в останньому реченні п.2 ч.5 ст. 41 Закон №922-VIII, з урахуванням змін, внесених Законом №1530-IX, стосується лише строків (90 днів) та не скасовує граничний ліміт у 10% від ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Щодо змін, внесених Законом №1530-IX, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 констатувала, що Закон №1530-IX не змінив максимальний поріг 10%, а лише уточнив, з якого моменту обчислюється 90-денний строк (з дати договору або попередньої зміни).
При цьому, у пунктах 156-157 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 щодо застосування пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель [постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178"Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - постанова КМУ №1178 у редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року; №1067, далі - постанова КМУ №1067), Велика Палата ВС наголосила на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, Суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 п.19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто, на переконання ВП ВС положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року №1067), на відміну від норм п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре, на думку ВП ВС, додатково підтверджує, що приписи ч.п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
За результатами розгляду касаційної скарги у справі №920/19/24, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 касаційну скаргу ТОВ "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі залишені без змін.
Отже, у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду фактично підтвердила свою попередню правову позицію щодо питання застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладену у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, остаточно закріпивши імперативне тлумачення 10% збільшення ціни одиниці товару на ринку у процедурі публічних закупівель, як сукупного ліміту можливості збільшення ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "РОЕК" коштів у розмірі 2294 111,18 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, за період травень-листопад 2024 року (період дії оскаржуваних додаткових угод), ТОВ "РОЕК" поставлено 991 846 кВт*год, тоді як Управлінням освіти Рівненського міськвиконкому оплачено 9 764 151,71 грн.
Враховуючи, що Додаткові угоди №№3-5 до Договору на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.
Так, у травень-листопад 2024 року тариф на електроенергію встановлено додатковою угодою №1 від 13.03.2024 до Договору на рівні 6,27621 грн за 1 кВт*год без ПДВ.
Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 7 470 040,53 грн, що на 2 294 111,18 грн менше фактично сплаченого (9 764 151,71 грн).
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 2 294 111,18 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «РОЕК» (підстава їх набуття відпала), то останнє зобов'язане повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 по справі №920/19/24.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№3-5 до Договору на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення 2 294 111,18 грн з ТОВ "РОЕК" на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 34 796,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2792 від 25.12.2025, який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ "РОЕК".
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 19.06.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 22.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 30 м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25675242) кошти у сумі 2 294 111,18 (два мільйони двісті дев'яносто чотири тисячі сто одинадцять) грн 18 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 34 796 (тридцять чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 53 коп.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.