ЄУН № 766/2056/23 Головуюча в першій інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/819/293/26 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного заходу
02 березня 2026 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ;
захисника - адвоката ОСОБА_7 ;
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження № 42023232240000004 від 14.03.2023 року за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року, якою відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кізомис Білозерського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 19 березня 2026 року, включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №442023232240000004 від 14.03.2023 року відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.01.2026 року, задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 19.03.2026 року.
У задоволені клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду адвокат подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність оскаржуваної ухвали, зокрема зазначене рішення судом прийнято без підстав, та без урахування обставин розгляду справи на даному єтапі та підлягає скасуванню.
Зокрема апелянт зазначає про формальний підхід до складання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .
Також, апелянт звертає увагу, на відсутність достовірних відомостей про те, що ОСОБА_8 може втекти від суду або може вчинити інший злочин, заради банального перестрахування.
Крім того, апелянт вказує на те, що тяжкість звинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на що, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винним, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у кримінальному провадженні в їх сукупності.
Разом з тим ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з конфіскацією майна чи без такої. Відомості про працевлаштування та одруження, які є в матеріалах кримінального провадження наданого судом першої інстанції відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність осіб, які б мали на нього визначальний вплив з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.
Існуючі соціальні зв'язки обвинуваченого ОСОБА_8 є недостатніми для того, щоб гарантувати його належну процесуальну поведінку, а доказів того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали сталися суттєві зміни у соціальних зв'язках обвинуваченого чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, до суду не надано.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення та кримінальних проступків, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_8 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, котрі підтверджують, що обвинувачений має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Зокрема продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у даному випадку не зможе запобігти ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, або ж скоєння ним нового кримінального правопорушення.
Обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню у разі зміни на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, останній матиме можливість, затягувати судовий розгляд, шляхом не виконання належної процесуальної поведінки.
Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання прокурора в суді не зменшилися та не перестали існувати.
Відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 у сукупності з іншими обставинами, що підлягають врахуванню відповідно до положень ст. 178 КПК України доводять, що на даній стадії кримінального провадження більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, як про те просить обвинувачений, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, за приписами ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З огляду на викладене твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання його під вартою та можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є непереконливими.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою
Інші обставини, на які посилається обвинувачений у апеляційній скарзі були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд, зважаючи на очевидну складність кримінального провадження та значне погіршення безпекової ситуації в м. Херсоні , разом із тим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів на дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року, якою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 19 березня 2026 року, включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13