Справа №591/14049/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.
Номер провадження 33/816/971/26 Суддя-доповідач Басова В. І.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
26 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Суми клопотання захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Павловського Віталія Андрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження та його апеляційну скаргу на постанову Зарічного районного суду м.Суми від 21 січня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.,
встановила:
Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за те, що 30.11.2025 о 23-28 год у м.Суми по вул.Сергія Табали, 49, керував т/з BMW 325І, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки т/з за допомогою Alcotest Drager 7510, проба позитивна 1,20 проміле, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор Motorola Solutions VB400 470845. Своїми діями порушив п. 2.9 а ПДР України .
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Павловський В.А в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою та просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення у діях його підзахисного .
В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що працівником поліції 30.11.2025 під час проведення огляду на стан сп'яніння щодо ОСОБА_1 не було належним чином зазначено конкретні ознаки алкогольного сп'яніння, які б стали законною підставою для проведення такого огляду.
Крім того, мундштук до газоаналізатора Alcotest Drager 7510 обирався поліцейським самостійно, що ставить під сумнів правдивість результатів такого огляду через існування можливості стороннього занесення алкоголю до мундштука працівниками поліції. Перед тестуванням не проведено контрольного забору повітря для перевірки чистоти приладу, чим порушено вимоги Інструкції.
Також зазначає, що після встановлення факту, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, працівники поліції здійснювали психологічний тиск, погрожуючи повідомити командування про нібито керування у стані сп'яніння. Під таким тиском він був змушений погодитися з результатом огляду, хоча мав право вимагати медичного огляду у закладі охорони здоров'я. Такі дії не передбачені законодавством і свідчать про порушення процедури.
Вказує, що Alcotest Drager 7510 вимірює концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі, а не в крові. Прилад є газоаналізатором і технічно не здійснює аналіз крові. Отже, твердження про встановлення рівня алкоголю саме в крові є припущенням, що не відповідає фізичній суті дослідження. Фактично рівень алкоголю в крові ОСОБА_1 не вимірювався, що виключає можливість беззаперечного доведення його перебування у стані сп'яніння.
Окремо наголошує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до ч.3 ст. 266-1 КУпАП огляд мав проводитися уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, із дотриманням спеціальної процедури. У даному випадку цього зроблено не було, а порушення встановленого порядку тягне недійсність результатів огляду.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що постанова судді Зарічного районного суду м.Суми була прийнята 21 січня 2026 року. Десятиденний строк на оскарження закінчився у вихідний день, тому просив апеляційний суд визнати зазначені ним обставини пропуску строку поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
Будучи у відповідності до вимог ст.ст.268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник Павловський В.А. в судове засідання 26.02.2026 не з'явились.
Заява адвоката Павловського В.А., надіслана 26.02.2026 року на офіційну електронну адресу Сумського апеляційного суду, не скріплена кваліфікованим електронним підписом, що є обов'язковою вимогою при поданні процесуальних документів в електронній формі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ набуває юридичної сили лише за умови накладення на нього кваліфікованого електронного підпису автора.
Оскільки подана заява не відповідає встановленим вимогам щодо форми та підписання, вона не може вважатися належним процесуальним документом та не підлягає прийняттю до розгляду судом.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає наступне .
Відповідно ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржена постанова судді ухвалена 21 січня 2026 року, а останній день її оскарження - 31 січня 2026 року припадає на вихідний день. При цьому 01 лютого 2026 року також був вихідним днем, а апеляційна скарга подана до суду 02 лютого 2026 року.
Таким чином, враховуючи, що закінчення строку оскарження припадало на вихідні дні, то останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто 02 лютого 2026 року, через що апеляційний суд вважає, що захисником Павловським В.А. апеляційна скарга подана у строк, передбачений законом для оскарження судового рішення, цей строк не пропущений, у зв'язку з чим поновленню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначених норм закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Зарічного районного суду м.Суми від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 528258 від 01.12.2025 року у якому зафіксовано, що 30.11.2025 року о 23 год 28 хв в м.Суми вул Сергія Табали, 49 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 325І, н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки т/з із застосуванням спеціального технічного при ладу газоаналізатор Alcotest Drager 7510 oiml, результат 1,20 проміле, що фіксувалось на відеореєстратор Motorola Solutions VB400 470845. Суд першої інстанції вважав, що протокол складений згідно вимог ст.256 КУпАП, тому піддавати сумніву його зміст підстави відсутні, з чим погоджується і апеляційний суд;
- тестом №481 спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, результат тесту 1,20 проміле. Роздруківка з технічного пристрою «Drager Alcotest 7510» підписана ОСОБА_1 без зауважень;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів, за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 7510 з результатом огляду на стан сп'яніння проба позитивна 1,20 проміле ОСОБА_1 був згоден;
- розпискою ОСОБА_2 від 01.12.2025, яка зобов'язалась прийняти в керування тз BMW 325І, н.з. НОМЕР_2 та не допустити до керування ОСОБА_3 ;
- відеозаписом з автомобіля патрульної машини та нагрудної камери поліцейського, переглянутим і апеляційним судом, з якого убачається, що поліцейські проблисковими маячками здійснили зупинку автомобіля BMW 325І, н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , останнього повідомили про причини зупинки, а саме керування автомобілем в комендантську годину. Під час спілкування з останнім, у працівників поліції виникла підозра, що він керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. На питання поліцейського, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній відповів «ні». ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Драгера, на що останній спочатку відмовився, та наполягав їхати в лікарню. Поліцейські запропонували йому їхати в лікарню автомобілем поліції, на що ОСОБА_1 відмовився. Поліцейські знову запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Драгера, ОСОБА_1 погодився. Поліцейський при водієві розпакував мундштук, вставив у прилад Драгер. Водій робить глибокий видих у мундштук до сигналу приладу. На екрані відображено результат з показником 1,2 % проміле. З даним результатом ОСОБА_1 був не згодний. Поліцейські запропонували проїхати в заклад охорони здоров'я, для проходження огляду, ОСОБА_1 погодився, після чого поліцейський запропонував йому сісти в їхню машину, та їхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відмовився, поліцейський роз'яснює останньому, наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 зазначив, що він як цивільний з результатом згодний. Працівниками поліції було роз'яснено права та наслідки правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Відеозапис із нагрудних камер інспекторів поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, з нього достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було ураховано суддею першої інстанції при розгляді справи.
Твердження апелянта про те, що працівником поліції не було належним чином зазначено конкретні ознаки алкогольного сп'яніння, спростовуються змістом акту огляду, в якому такі ознаки чітко зафіксовані.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що огляд було проведено з використанням сертифікованого спеціального технічного засобу, результат огляду становив 1,20 проміле, проба позитивна, та з цим результатом ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом в акті. Даних про заявлення ним клопотання щодо проведення повторного огляду в закладі охорони здоров'я або про незгоду з результатами тестування матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що сам по собі формальний характер зауважень апелянта не свідчить про істотні порушення процедури огляду, які могли б вплинути на правильність висновків суду першої інстанції. Порушень вимог процесуального закону під час складання акту огляду та проведення тестування судом не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Щодо доводів апелянта про те, що мундштук обирався працівником поліції самостійно, апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не містять вимоги про обов'язковий вибір мундштука особою, яка проходить огляд. Важливим є використання одноразового стерильного мундштука, що розпаковується безпосередньо перед проведенням тестування. Матеріали справи не містять підстав вважати, що мундштук не був одноразовим або що було допущено його попереднє використання чи інше втручання.
Посилання апелянта на гіпотетичну можливість стороннього занесення алкоголю до мундштука є припущенням і не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Відповідно до усталеної судової практики, припущення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.
Стосовно твердження про непроведення контрольного забору повітря перед тестуванням, суд зазначає, що матеріали справи не містять даних про технічну несправність приладу або про заявлення ОСОБА_1 клопотання щодо проведення повторного тесту чи медичного огляду в закладі охорони здоров'я. Сам по собі факт відсутності окремої відмітки про контрольний забір повітря в акті огляду не свідчить про істотне порушення процедури, якщо відсутні об'єктивні дані про недостовірність результату вимірювання.
Крім того, під час проведення огляду ОСОБА_1 погодився з результатом тестування, що підтверджується його підписом у відповідному акті, та не висловив зауважень щодо процедури проведення огляду.
Апеляційний суд виходить з того, що порушення процесуальної форми може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо воно є істотним і таким, що вплинуло або могло вплинути на правильність висновків суду. У даному випадку таких порушень не встановлено.
Доводи апеляційної скарги щодо сумнівів у достовірності результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння є необґрунтованими, носять характер припущень та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Підстав для визнання результатів огляду недопустимим доказом або для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Доводи апелянта, що після встановлення факту, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, працівники поліції здійснювали психологічний тиск, погрожуючи повідомити командування про нібито керування у стані сп'яніння перевірено апеляційним судом шляхом дослідження відеозапису з місця події. Із переглянутого відео не вбачається фактів погроз, примусу чи інших неправомірних дій з боку працівників поліції. Спілкування між поліцейськими та ОСОБА_1 відбувалося у коректній формі, без ознак впливу, що міг би позбавити останнього можливості вільно висловлювати свою позицію чи реалізувати процесуальні права.
Сам по собі факт повідомлення особі про можливі правові наслідки вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі інформування про обов'язок повідомлення відповідних органів у передбачених законом випадках, не може розцінюватися як незаконний психологічний тиск, якщо такі дії не супроводжуються погрозами або примусом, що у даному випадку об'єктивно не підтверджено.
Відеозапис, який є об'єктивним джерелом доказової інформації, не містить відомостей, що свідчили б про порушення процедури проведення огляду або обмеження права ОСОБА_1 на вимогу проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд виходить із того, що твердження про примус чи психологічний тиск повинні бути підтверджені належними доказами. Їх відсутність виключає можливість визнання результатів огляду недопустимими доказами лише на підставі припущень.
Доводи апеляційної скарги про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи та спростовуються дослідженим відеозаписом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що спеціальний технічний засіб Alcotest Drager 7510 вимірює концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі, а не безпосередньо у крові, у зв'язку з чим нібито відсутні підстави для беззаперечного висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Дійсно, вказаний прилад є газоаналізатором та здійснює вимірювання концентрації парів етилового спирту у видихуваному повітрі. Разом з тим чинним законодавством та відповідною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (із змінами) прямо передбачено можливість проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, які визначають концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі. Такий спосіб огляду є самостійною, передбаченою законом процедурою встановлення стану сп'яніння і не потребує обов'язкового лабораторного дослідження крові, якщо особа не заявляє відповідної вимоги або не заперечує результат.
Показник у проміле, що відображається приладом, розраховується відповідно до встановлених метрологічних алгоритмів та кореляції між концентрацією алкоголю у видихуваному повітрі і крові, що закладено у технічні характеристики та сертифікацію приладу. Отже, твердження апелянта про «припущення» щодо рівня алкоголю є безпідставним, оскільки правове значення має саме результат огляду, проведеного у встановленому порядку із застосуванням дозволеного технічного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що огляд проведено належним чином, результат становив 1,20 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис у відповідному акті. Клопотань про проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я для визначення вмісту алкоголю в крові ним заявлено не було.
Апеляційний суд виходить із того, що закон не вимагає обов'язкового забору крові у кожному випадку виявлення ознак сп'яніння. Наявність позитивного результату огляду, проведеного у передбаченому законом порядку, є належним і допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності застосованої процедури.
Оскільки огляд на стан алкогольного сп'яніння проведено у спосіб, передбачений законом, із використанням сертифікованого спеціального технічного засобу, а його результат не був оскаржений у встановленому порядку, підстав вважати доказ недопустимим або недостатнім для висновку про перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння апеляційний суд не вбачає.
Щодо доводів апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов'язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп'яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп'яніння чи відмова такого військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння до таких підстав не належить.
Згідно з ч.2 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
З протоколу про адміністративне правопорушення та переглянутого, як судом першої інстанції так і апеляційним судом відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 перебував у м у АДРЕСА_2 , поза межами території будь-якої військової частини. ОСОБА_1 перебував у військовій формі. При спілкуванні з поліцейськими він жодним чином не виказує, що їде на бойове чи будь-яке інше завдання військової служби.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія поліцейські не повинні запрошувати представника військової служби правопорядку.
Суд зазначає, що об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Чинним законодавством не передбачено виключень для військовослужбовців щодо їх обов'язку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до п. 2.5 ПДР України, і вони, як і всі особи, що керують транспортними засобами на території України зобов'язані дотримуватися ПДР.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому факт перебування його у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку.
Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Зарічного районного суду м.Суми від 21 січня 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об'єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294, 295 КпАП України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника Павловського Віталія Андрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Зарічного районного суду м.Суми від 21 січня 2026 року залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м.Суми від 21 січня 2026 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяБасова В. І.