Справа №591/12335/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/219/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
27 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2025 року за № 22025200000000159, за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2026 року, якою відносно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави,
з участю сторін кримінального провадження:
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
У провадженні СВ Управління СБ України в Сумській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2025 року за № 22025200000000159, у якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий СВ Управління СБ України в Сумській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до закінчення попередньої ухвали слідчого судді про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо через складність кримінального провадження та проведення значного обсягу слідчих (розшукових), процесуальних дій, направлених на об'єктивне і повне дослідження обставин вчинення розслідуваного злочину. Крім того ризики, які існували на час обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існують та не зменшилися і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останньої більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2026 року, клопотання слідчого задоволено. Продовжено підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Визначено строк дії ухвали до 03 квітня 2026 року включно.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою змінити підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що підозрювана ОСОБА_6 є багатодітною матір'ю одиначкою, на її утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також остання має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживає зі своїми дітьми. Окрім цього, підозрювана раніше не судима, не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується з позитивного боку. Щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнає свою провину в скоєному, а тому враховуючи вище викладені обставини, є всі підстави для обрання підозрюваній більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, зважаючи на те, що тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків і належної поведінки, апелянт вважає, що є законні підстави для обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_6 та її зхаисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали вимоги поданої захисником апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати відносно підозрюваної інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , вважає ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 , підозрювану ОСОБА_6 , позицію прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до такого висновку.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, вищезазначених вимог Закону дотримався у повному обсязі.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що СВ Управління СБ України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22025200000000159, внесене до ЄРДР 26 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
06 листопада 2025 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Постановою заступника керівника Сумської обласної прокуратури від 29.12.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025200000000159 від 26.06.2025 продовжено до 06.02.2026.
Слідчий за погодженням заступника керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025200000000159 від 26.06.2025 до 06 місяців. Ухвалою слідчого судді від 04.02.2026 року строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до 06 місяців, а саме до 06.05.2026.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду від 06.11.2025 до підозрюваної ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 04.01.2026, без визначення розміру затави.
02.01.2026 ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми підозрюваній ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.02.2026.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий посилався на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження не закінчено, що повідомлена останній підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, при встановленні ризиків, на які посилався слідчий у клопотанні про продовження підозрюваній строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, можливість переховування підозрюваної ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватості, наявність певних зв'язків із представником держави-агресора.
При цьому, докази на підтвердження того, що вказані ризики на даний час зменшились чи не існують, матеріали даного провадження не містять.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю можливого покарання та свідчить про можливість вчинення ОСОБА_6 дій задля переховування від суду і органів досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
Також продовжує існувати ризик впливу на свідків, оскільки підозрювана обізнана про осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину та які можуть бути допитані в якості свідків у вказаному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Показання свідків, які ще не допитані, або в додатковому допиті яких може виникнути необхідність, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, не можна визнавати недоведеним чи таким, що зменшився.
Окрім цього, органом досудового розслідування доведено продовження існування ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення нею кримінальних правопорушень, у яких підозрюється, оскільки ОСОБА_6 офіційно не працевлаштована та вчинила інкримінований їй злочин з корисливих мотивів, надаючи допомогу представникам РФ у проведенні підривної діяльності проти України.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 , дозволить під час досудового розслідування контролювати її місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи вищенаведені обставини, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовував клопотання та слідчий суддя визнав доведеними.
Посилання захисника на характеризуючи дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, трьох дітей на утриманні, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків її неправомірної поведінки на стадії досудового розслідування.
Водночас, на спростування доводів апеляційної скарги, колегія судів зауважує про те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення направленого на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, тобто державі, в якій вона проживає.
Відомостей чи доказів того, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані підозрюваної сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.
Отже, існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваної під вартою, без визначення розміру застави, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається із системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження.
Судом першої інстанції також належним чином враховано, що на підставі абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, а суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Доводи захисника щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий захід не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам. Домашній арешт не унеможливлює використання засобів електронного зв'язку та не виключає можливості дистанційної координації дій, що має істотне значення з огляду на характер інкримінованого злочину.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підозрювана є матір'ю-одиначкою та має трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на її утриманні, колегія суддів зазначає, що ці обставини були враховані судом першої інстанції. Разом з тим вони самі по собі не усувають встановлених ризиків та не можуть слугувати безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження підозрюваній строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки доводами клопотання доведена неможливість застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому на підставі пункту 1 частини 3 статті 407 КПК України судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись статтями 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2026 року, якою відносно підозрюваної ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4