65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/813/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/813/25
За позовом: Херсонської обласної прокуратури (73025, м.Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150), Херсонської міської ради (73025, м. Херсон, пр-т Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 26347681), Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (73003, м.Херсон, пр-т Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44732846)
До відповідачів: Департаменту міського господарства Херсонської міської ради (73003, м.Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 45; код ЄДРПОУ 44026651), Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" (73490, Херсонська обл., смт. Комишани, пров. Спортивний, буд. 7; код ЄДРПОУ 43855047)
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20992104)
Про визнання недійсним договору та стягнення 1986582,12 грн.
За участі:
Від прокуратури: Наумова Т.О., посвідчення
Від Південного офісу Держаудитслужби: не з'явився
Від Херсонської міської ради: Табакар В.С., довіреність
Від Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області: Дяченко Т.О., самопредставництво
Від Департаменту міського господарства Херсонської міської ради: Кондратюк С.С., довіреність
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс": не з'явився
Від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: не з'явився
Встановив: Херсонська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс", у якій просить суд визнати недійсним договір від 14.07.2021 № 133 про закупівлю послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень, лот №2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр)", укладений між Департаментом міського господарства Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" на користь Департаменту міського господарства Херсонської міської ради 1986582,12 грн, а з Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, одержані ним за рішенням суду 1986582,12 грн стягнути в дохід держави (реквізити рахунку, відкритого Державною казначейською службою України для зарахування в дохід держави коштів, стягнутих за рішенням суду: Херсонська область, ГУК в Херсон. обл./ Херсон. р-н./24060300, код отримувача ЄДРПОУ 37959517, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку:UA158999980313030115000021451).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2025р. прийнято позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до розгляду та відкрито провадження у справі №916/813/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Підготовче засідання у справі призначено на "07" квітня 2025 р. о 10:30. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачам та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 07.04.2025р. о 10:30.
25.03.2025р. до суду Департаментом міського господарства Херсонської міської ради надано відзив.
01.04.2025р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.
02.04.2025р. до суду надійшло клопотання від представника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про відкладення розгляду справи.
07.04.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.04.2025р. о 09:45, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2025р. повідомлено Південний офіс Держаудитслужби, Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" та Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про підготовче засідання, яке відбудеться "21" квітня 2025 р. о 09:45.
10.04.2025р. до суду від Південного офісу Держаудитслужби надано заяву про розгляд справи без участі представника.
17.04.2025р. до суду від Департаменту міського господарства Херсонської міської ради надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі №916/813/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку подібної справи №922/3456/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025р. клопотання Департаменту міського господарства Херсонської міської ради від 17.04.2025р. задоволено. Провадження у справі №916/813/25 зупинено до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
02.01.2026р. до суду Департаментом міського господарства Херсонської міської ради надано пояснення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026р. поновлено провадження у справі №916/813/25. Підготовче засідання у справі призначено на "02" лютого 2026 р. о 11:00. Викликано учасників справи та прокурора в судове засідання, призначене на 02.02.2026р. о 11:00.
28.01.2026р. до суду Херсонською міською радою надано пояснення.
28.01.2026р. до суду Херсонською міською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області надано пояснення.
30.01.2026р. до суду прокурором надано пояснення.
02.02.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 лютого 2026р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2026р. повідомлено учасників справи №916/813/25 про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "23" лютого 2026 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 23.02.2026р. о 12:00.
У судовому засіданні 23.02.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02.03.2026 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, Херсонською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, було зазначено суду, що з метою виконання своїх статутних завдань та функцій Департаментом міського господарства Херсонської міської ради, за результатами проведення 07.06.2021р. електронного аукціону в електронній системі публічних закупівель «ProZorro», придбано «Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень, лот № 2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр)» (ідентифікатор закупівлі UA-2021-04-26-008739-a, доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-26-008739-a).
За поясненнями прокурора, очікувана вартість предмета закупівлі становила 2037011,64 грн з ПДВ та відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб'єкти господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбуд Груп» з пропозицією 1987899,00 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» з пропозицією 1968529,43 грн.
Як наслідок, між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" укладено договір від 14.07.2022р. № 133 про закупівлю послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень (далі по тексту - Договір).
Умовами вказаного Договору визначено, що останній зобов'язується у 2021 році надати послуги зазначені в пункті 1.2. даного Договору та у відповідності до специфікації, зазначеної в додатку 1 до Договору, а саме: Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень (Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень) лот № 2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр) (підпункт 1.1).
Ціна договору складала 1968529,43 грн (підпункт 3.1 Договору) та відповідно до підпункту 1.3. Договору, джерелом фінансування вказаної закупівлі були кошти місцевого бюджету (кошти бюджету Херсонської міської територіальної громади).
Прокурором було зазначено суду, що у подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2024 № 65/46-р/к, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбуд Груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) при участі у вищезазначеній процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2021-04-26- 008739-a.
За твердженнями прокурора, підставою для винесення зазначеного рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стало встановлення наступних фактів (із наявних у справі доказів): використання відповідачами одних ІР-адрес під час входу в систему дистанційного обслуговування «Інтернет Банк»; синхронність дій під час входу в аукціон; подання початкових тендерних пропозицій для участі у торгах в один день; наявність схожостей у завантажених Відповідачами документах під час учатсі у Торгах; взаємозв'язок відповідачів; надання фінансової допомоги; спільне використання засобів зв'язку; здійснення зв'язку між відповідачами; спільні властивості файлів.
Таким чином, як стверджує прокурор, поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбуд Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та за виявлені порушення зазначеним рішенням адміністративної колегії накладено штрафи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбуд Груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» у розмірі 68000,00 грн на кожного.
Також, як вказує прокурор, відповідно до вимог статей 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення № 65/46-р/к у судовому порядку не оскаржувалось та є чинним.
В обґрунтування підстав для визнання недійсним Договору від 14.07.2021р. № 133, прокурор посилався на ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, а також на положення Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» та зазначав, що обставини вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2021-04-26- 008739-a підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2024 № 65/46-р/к та Антимонопольний комітет України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні результатів торгів, а також протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
За доводами прокурора, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, прокурором було зазначено суду, що Договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс», на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Щодо застосування наслідків недійсності Договору, було зазначено, що враховуючи наявність умислу лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс», як сторони оспорюваного договору, одержані ним 1986582,12 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Надаючи відзив на позовну заяву та пояснення по даній справі, Департаментом міського господарства Херсонської міської ради було зазначено суду, що Департамент міського господарства Херсонської міської ради надавав клопотання про зупинення провадження у справі № 916/813/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку подібної справи №922/3456/23 та Постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 завершено розгляд справи №922/3456/23 та 23.12.2025 забезпечено оприлюднення повного тексту вказаного судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Відповідачем було зазначено суду, що у вищевказаній постанові зазначено щодо правової природи наслідків недійсності правочину, передбачених ч.3 ст. 228 ЦК України, також щодо відповідності приписів ч.3 ст.228 ЦК критеріям ЄСПЛ щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Також відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що Об'єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України.
Департамент міського господарства Херсонської міської ради просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до наданих пояснень, Херсонською міською радою було зазначено суду, що в обґрунтування позовних вимог, прокуратура посилається на те, що договір укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс», на підставі ч.1статті 215, ч. 1 ст. 203 та ч.3 статті 228 ЦК України.
Позивачем було зазначено суду, що прокурор у своїй позовній заяві не довів, що внаслідок укладання правочину - держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості.
За цих умов, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За поясненнями Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, прокуратурою у позовній заяві не доведено, що внаслідок укладання правочину, держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. А отже, і відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, внаслідок чого виключається можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Надаючи відповідь на відзив та пояснення, прокурором було зазначено суду, що підстави для такого відступлення, як то: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо, у Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/3456/23 були відсутні.
Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2026 8 Північноатлантичного договору.
За доводами прокурора, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства.
Надаючи заперечення стосовно доводів відповідача про прокурором було зазначено суду, що позовна заява обґрунтована тим, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, за час розгляду справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Надаючи оцінку доводам Херсонської обласної прокуратури, покладеним в основу позовних вимог в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, та оцінюючи позовні вимоги, які направлено на визнання недійсним договору від 14.07.2021 № 133 про закупівлю послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень, лот №2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр)", укладеного між Департаментом міського господарства Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс", та стягнення 1986582,12 грн, в дохід держави, суд зазначає таке.
Як з'ясовано судом, за результатами проведення 07.06.2021р. електронного аукціону в електронній системі публічних закупівель «ProZorro», придбано «Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень, лот №2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр)» (ідентифікатор закупівлі UA-2021-04-26-008739-a, доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-26-008739-a) та між Департаментом міського господарства Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" укладено договір від 14.07.2022р. № 133 про закупівлю послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень.
Розглядаючи дану справу, судом з'ясовано, шо рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2024 № 65/46-р/к, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбуд Груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс» визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) при участі у вищезазначеній процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2021-04-26- 008739-a.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, прокурором було зазначено суду, що Договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Херсон Плюс», на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсним Договору, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" на користь Департаменту міського господарства Херсонської міської ради коштів у розмірі 1986582,12грн., отриманих за результатами виконання договору, а з Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, в дохід державного бюджету (на підставі ч.3 ст.228 ЦК).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки: які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна; ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
У п. 74, п. 75 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23 зазначено, що вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
У п. 76, п. 77 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23 зроблено висновок, що застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
У постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23 зауважено, що Об'єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Також, Об'єднана палата звертала увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.
Суд зазначає, на спростування доводів та тверджень прокурора, що були надані ним у судовому засіданні та визначено у поданих письмових пояснень до суду, що при розгляді даного спору Об'єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, та зазначила, що при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги прокурора у даній справі, судом враховується висновок, що викладено у постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23, яким зазначено, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням висновків, що містяться у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025р. по справі №922/3456/23, суд приходить до висновку, що застосування ч.3 ст.228 ЦК до спірних відносин призведе до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" про визнання недійсним договору від 14.07.2021 № 133 про закупівлю послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень, лот №2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр)", укладеного між Департаментом міського господарства Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс".
Приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 14.07.2021 № 133 про закупівлю послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень, лот №2 - ділянка № 2 (Суворовський район)(Центр)", укладеного між Департаментом міського господарства Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс", відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" на користь Департаменту міського господарства Херсонської міської ради 1986582,12 грн, а з Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, одержані ним за рішенням суду 1986582,12 грн стягнути в дохід держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 26261,38 грн. покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради, Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій Херсон Плюс" про визнання недійсним договору та стягнення 1986582,12 грн. - відмовити в повному обсязі.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 26261,38 грн. покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.
Повне рішення складено 02 березня 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко