79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.03.2026 Справа № 914/3057/25
За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова,
в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради, м.Львів,
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», с.Рясне-Руське,
про: витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння.
Суддя І. Б. Козак
При секретарі Р. Волошин
Представники сторін:
Прокурор: Машталяр Ю.А.
Від позивача: Цап П.М.
Від відповідача: Медвідь Ю.О.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова, в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння.
Ухвалою від 06.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.11.2025.
Представник прокуратури у судове засідання 03.03.2026 з'явився, подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№29903/25 від 10.11.2025), відповідь на відзив (вх.№29906/25 від 10.11.2025) та додаткові пояснення (вх№1956/26 від 21.01.2026).
Представник позивача у судове засідання 03.03.2026 з'явився, подав відповідь на відзив (вх.№30109/25 від 11.11.2025).
Представник відповідача у судове засідання 03.03.2026 з'явився, подав відзив на позовну заяву (вх.№29197/25 від 03.11.2025), клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№29555/25 від 05.11.2025), заперечення на відповідь на відзив (вх.№30623/25 від 17.11.2025) та додаткові пояснення (вх.№31387/25 від 25.11.2025).
Суд розглянувши заяву відповідача про залишення позовної заяви без руху встановив наступне.
09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025, яким, зокрема, внесено зміни до ст.164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до ст.388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.
Вказаним законом, зокрема, було доповнено ст. 164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою, згідно з якою у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Предметом спору у цій справі, є вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність. Прокурор скористався речово-правовим способом захисту цивільного права, зокрема правом власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація), що передбачено ст. 387 Цивільного кодексу України.
Водночас, як вбачається з матеріалів cправи, прокурором не було долучено експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, як і не долучено документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Прокурор у позовній заяві вказав, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Автосвіт», на його думку, є недобросовісним набувачем права власності на земельну ділянку. Таким чином, прокурор звернувся з позовом в порядку, який встановлено ст. 387 ЦК України, тоді як правовий інститут витребування майна у добросовісного набувача врегульовано нормами ст. 388 ЦК України. Отже, це різні правові інститути.
Крім того, у постанові від 28.01.2026 у справі №922/2555/21 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду роз'яснив, що при вирішенні позовів про витребування майна суд має встановити добросовісність або недобросовісність останнього набувача за результатами дослідження доказів.
У разі встановлення недобросовісності набувача позов задовольняється на підставі статті 387 ЦК України без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Якщо ж набувач є добросовісним, положення частини п'ятої статті 390 ЦК України підлягають застосуванню, а за відсутності попереднього внесення позивачем вартості майна на депозитний рахунок суду у задоволенні позову слід відмовити.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №127/8274/24, від 19.11.2025 у справі №523/14914/24, від 01.12.2025 у справі №354/419/25, від 10.12.2025 у справах №354/1754/24 та №354/417/25, від 14.01.2026 у справі №354/160/25, від 15.01.2025 у справі №484/1213/25, від 21.01.2026 у справі №127/34295/24 та від 28.01.2026 у справі №363/4768/25.
Відтак, вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і суд не вправі відхиляти ці твердження прокурора на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі і залишати позов без руху.
В силу ч. 6 ст. 164 ГПК України та ст. 390 ЦК України внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та компенсація вартості такого майна добросовісному набувачеві пов'язується не з правовим інститутом здійснення права власності, а з обраним стороною способом захисту права власності, який вона просить суд визначити у рішенні. Такі кошти вносяться на депозитний рахунок суду лише у випадку звернення з позовом про витребування майна від добросовісного набувача.
В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Тому аргументи відповідача про те, що подаючи позов про витребування майна із чужого незаконного володіння прокурор фактично просить витребувати це майно від добросовісного набувача, жодним чином не можуть змінити обраний прокуратурою спосіб захисту права власності. Такі аргументи не спростовують й факту відсутності у прокуратури обов'язку вносити на депозитний рахунок суду кошти у розмірі вартості спірного майна.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з невнесенням прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідач, з покликанням на п. 2 ч. 1 статті 226 ГПК України, просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку з відсутністю процесуальної дієздатності Львівської міської ради та відсутністю повноважень прокурора на звернення до суду.
У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, у разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки), чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.3). Аналогічний висновок сформульовано в п. 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
Окрім того, нормами статтей 387 та 391 ЦК України передбачено наявність в органу місцевого самоврядування, який є власником майна, права витребувати своє майно, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, якщо ним вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна.
Відтак, при вирішенні питання про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залучення прокуратурою Львівської міської ради в якості позивача та власника такої земельної ділянки, є підставним та обґрунтованим.
Щодо відсутності повноважень прокурора на звернення до суду, то суд дійшов висновку про безпідставність зазначених аргументів відповідача, з огляду на положення ст. 53 ГПК України, ст. 23, ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», яким унормовано, що керівник окружної прокуратури, його перший заступник та заступник, здійснюючи представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, мають право за посадою, яку обіймають, звертатись із позовними заявами, в тому числі підписувати позовні заяви. Наведені положення узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у його постанові від 28.02.2024 у справі № 914/3180/23.
В даній справі, заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Сапуцький Р.Я. на виконання прокурором функції щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому статтею 53 ГПК України у взаємозв'язку із положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру», подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОК «ГБК «Автосвіт».
Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звертається до суду саме в інтересах держави з метою їх захисту, на підставі статті 23 Закону та статті 53 ГПК України. Факти перебування Сапуцького Р.Я. на посаді заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова на час підписання та подання позовної заяви підтверджено долученим до позовної заяви копіями наказу керівника Львівської обласної прокуратури.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, принципів рівності та змагальності сторін, суд вирішив відкласти підготовче засідання.
Керуючись ст.ст. 164, 181, 182, 183, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про залишення позовної заяви без руху.
2. Відмовити в задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про залишення позову без розгляду.
3. Відкласти судове засідання на 24.03.2026 о 10:15 год.
4. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області (м. Львів, вул. Личаківська, 128).
5. Явка уповноважених представників - на розсуд сторін.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Письмові пояснення по справі сторони спору можуть надсилати на електронну адресу суду: www. lv.arbitr.gov.ua.
Суддя Козак І.Б.