79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.02.2026 Справа № 914/2952/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., провівши підготовче засідання у справі
за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі
позивача: Львівської міської ради
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар»
про: витребування земельної ділянки з незаконного володіння,
представники
прокурор: Машталяр Ю.А.,
позивача: Пилип'як Х.І.,
відповідача: не з'явився,
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2952/25 позовна заява Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
22.10.2025р. від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху, яке обгрунтовано, зокрема, тим, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання прокурору строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви, та доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області грошових
коштів у розмірі вартості земельної ділянки, оцінка якої здійснена в порядку, визначеному законом та відповідно надати докази щодо правомірності розрахунку розміру судового збору за подання майнової вимоги з врахуванням його реальної вартості.
24.10.2025р. прокурор подав заперечення на клопотання про залишення позову без руху, за змістом яких вважає, що підстави для залишення позовної заяви відсутні, так як позов подано із дотриманням вимог чинного законодавства.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позову без руху суд зазначає наступне.
09.04.2025р. набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025р., яким, зокрема, внесено зміни до ст.164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до ст.388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.
Згаданим законом, зокрема, було доповнено ст.164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою, згідно з якою у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Предметом спору у даній справі, є вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність. Прокурор скористався речово-правовим способом захисту цивільного права, зокрема, правом власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація), що передбачено ст. 387 Цивільного кодексу України.
Водночас, як слідує з матеріалів cправи, прокурором не було долучено експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, як і не долучено документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Прокурор у позовній заяві вказав, що Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», на його думку, є недобросовісним набувачем права власності на земельну ділянку. Таким чином, прокурор звернувся з позовом в порядку, який встановлено ст. 387 ЦК України, тоді як правовий інститут витребування майна у добросовісного набувача врегульовано нормами ст. 388 ЦК України. Отже, це різні правові інститути.
Крім того, у постанові від 28.01.2026р. у справі № 922/2555/21 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду роз'яснив, що при вирішенні позовів про витребування майна суд має встановити добросовісність або недобросовісність останнього набувача за результатами дослідження доказів.
У разі встановлення недобросовісності набувача позов задовольняється на підставі статті 387 ЦК України без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Якщо ж набувач є добросовісним, положення частини п'ятої статті 390 ЦК України підлягають застосуванню, а за відсутності попереднього внесення позивачем вартості майна на депозитний рахунок суду у задоволенні позову слід відмовити.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.11.2025р. у справі № 127/8274/24, від 19.11.2025р. у справі № 523/14914/24, від 01.12.2025р. у справі № 354/419/25, від 10.12.2025р. у справах №354/1754/24 та № 354/417/25, від 14.01.2026р. у справі № 354/160/25, від 15.01.2025р. у справі № 484/1213/25, від 21.01.2026р. у справі № 127/34295/24 та від 28.01.2026р. у справі № 363/4768/25.
Відтак, вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і суд не вправі відхиляти ці твердження прокурора на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі і залишати позов без руху.
Посилання позивача на приписи ч. 5 ст. 12 ЦК України у даному випадку безпідставні. В силу ч. 6 ст. 164 ГПК України та ст. 390 ЦК України внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та компенсація вартості такого майна добросовісному набувачеві пов'язується не з правовим інститутом здійснення права власності, а з обраним стороною способом захисту права власності, який вона просить суд визначити у рішенні. Такі кошти вносяться на депозитний рахунок суду лише у випадку звернення з позовом про витребування майна від добросовісного набувача.
В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Тому аргументи відповідача про те, що подаючи позов про витребування майна із чужого незаконного володіння прокурор фактично просить витребувати це майно від добросовісного набувача, жодним чином не можуть змінити обраний прокуратурою спосіб захисту права власності. Такі аргументи не спростовують й факту відсутності у прокуратури обов'язку вносити на депозитний рахунок суду кошти у розмірі вартості спірного майна.
Суд зазначає, що застосування експертної грошової оцінки для визначення розміру судового збору у справах за віндикаціними позовами суперечить самій природі таких позовів та робить їх неможливими, оскільки позивач в будь-якому випадку, діючи в рамках чинного законодавства, не має можливості виступати замовником такої оцінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відтак, з урахуванням наведених положень прокурор і Львівська міська рада позбавлені можливості замовлення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки це суперечило б вимогам законодавства та ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Витягу № НВ-9975033682025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:11:016:0005 становить 7 822 136, 92 грн. Від цієї грошової оцінки здійснено розрахунок судового збору при поданні даного позову.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви без руху у зв'язку з невнесенням прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
28.01.2026р. відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №640/15962/20.
Як вказує відповідач, розгляд справи №914/2952/25 є об'єктивно неможливим до завершення розгляду справи №640/15962/20, у межах якої вирішується питання про законність включення Рясне-Руської сільської ради до складу Львівської об'єднаної територіальної громади із центром у м.Львів. У разі встановлення, що Рясне-Руську сільську раду незаконно віднесено до складу Львівської ОТГ, то позивач у справі №914/2952/25 не є правонаступником відповідної сільської ради, а отже прокурор звернувся до суду в інтересах не того органу місцевого самоврядування, у власності якого, за твердження прокурора, перебуває спірна земельна ділянка.
Прокурор та представник позивача просили відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд звертається до припису пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, згідно із яким суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини 4, 6 статті 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17.
Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2019р. у справі №904/3935/18, від 10.06.2019р. у справі №914/1983/17 та від 16.01.2020р. у справі №908/1188/19).
Суд наголошує на тому, що необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинні існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, а факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Проаналізувавши зміст клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога прокурора про витребування з незаконного володіння відповідача у комунальну власність Львівської міської ради земельної ділянки.
Як на підставу позовних вимог прокурор, зокрема, посилається на те, що Львівська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки така знаходиться у межах території м. Львова.
У свою чергу, предметом позову у справі №640/15962/20, яка перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, є матеріально-правові вимоги Рясне-Руської сільської ради до Кабінету Міністрів України про:
- визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №624-р від 27.05.2020р. «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ;
- визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №718-р від 12.06.2020р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у м. Львів.
За змістом статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023р. у справі №640/6699/20 вказано, що положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.
Відтак, Розпорядження КМУ №624-р від 27.05.2020р. та №718-р від 12.06.2020р., які оскаржуються у справі №640/15962/20 втратять чинність лише з моменту набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі, якщо судом буде прийняте рішення про задоволення позову. Станом на момент розгляду справи №914/2952/25, вказані розпорядження є чинними.
Наведене свідчить, що прийняття рішення у даній справі є можливим до ухвалення судового рішення у справі №640/15962/20. Будь-яких інших підстав, які б підтверджували факт необхідності зупинення провадження у цій справі, відповідачем наведено не було.
Відтак, підстави для зупинення провадження у справі та задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі відсутні.
Керуючись статтями 42, 227, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№28071/25 від 22.10.2025р.).
2.Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№402/26 від 28.01.2026р.).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Повну ухвалу складено 02.03.2026р.
Суддя Король М.Р.