79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.02.2026 Справа № 914/3151/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей» (01010, Україна, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 8; код ЄДРПОУ 44153865);
до відповідача: фізичної особи-підприємця Нечипорук Валентини Адамівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про: стягнення заборгованості у розмірі 129 319,33 грн (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 08 грудня 2025 року вх.№5275/25 та 15 січня 2026 року вх.№199/26), -
з участю:
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: не з'явився;
Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Нечипорук Валентини Адамівни про стягнення (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) заборгованості у розмірі 129 319,33 грн, з яких: 83 621,14 грн - основний борг; 4 461,11 грн - 3 % річних; 15 152,06 грн - інфляційні втрати; 26 085,02 грн - пеня.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.
28 січня 2026 року позивачем подано заяву про повернення судового збору (вх.№412/26).
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, за умовами якого орендарю передано у строкове платне користування частину прибудинкової території площею 2,5 квадратних метра біля входу до Торгово-офісного центру «Семицвіт» у місті Львові для здійснення вуличної торгівлі. Крім того, орендодавець зобов'язувався вживати додаткових заходів щодо забезпечення безперебійного постачання у Торгово-офісному центрі електричної енергії, а орендар зобов'язувався оплачувати послуги електропостачання та відшкодовувати орендарю додаткові витрати, понесенні останнім для забезпечення роботи генератора.
Як стверджує позивач, свої обов'язки він виконав у повному обсязі - передав відповідачу об'єкт оренди та забезпечив об'єкт оренди електропостачанням. Водночас відповідач, у порушення взятих на себе договірних зобов'язань, не здійснив своєчасної та повної оплати передбачених договором платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 83 621,14 грн.
Окрім того, у зв'язку з порушенням виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивачем нараховано штрафні санкції: 4 461,11 грн - 3 % річних; 15 152,06 грн - інфляційні втрати; 26 085,02 грн - пеня.
В останньому судовому засіданні позивачем подано додаткові письмові пояснення, якими повідомлено про допущення арифметичних помилок у попередніх розрахунках окремих заявлених до стягнення штрафних санкцій, та подано уточнення щодо пені та 3% річних. Згідно поданих уточнень стягненню пілягає 4 431,65 грн - 3 % річних та 25 788,35 грн - пені. Зазначені уточнення подані без заяви про зменшення/збільшення позовних вимог.
Аргументи відповідача
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не надав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду від 16 жовтня 2025 року про відкриття провадження у справі за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (а.с.106). Вищезазначена ухвала вручена відповідачу 24 жовтня 2025 року, що підтверджується поштовим відстеженням з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером №R067022647293.
Ухвали Господарського суду Львівської області від 17 листопада 2025 року, від 01 грудня 2025 року, від 11 грудня 2025 року, 15 січня 2026 року, 29 січня 2026 року, від 05 лютого 2026 року та від 16 лютого 2026 року про виклик у судові засідання також направлялися відповідачу за адресою його місця реєстрації, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції; були вручені фізичній особі-підприємцю Нечипорук Валентині Адамівні, що підтверджується поштовими відстеженнями з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Отже, суд дійшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, а також про дату, час та місце проведення судових засідань.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, з огляду на належне повідомлення сторін про розгляд справи, відсутність відзиву відповідача на позовну заяву, а також завершення встановлених процесуальних строків, суд вважає за можливе розглянути спір по суті.
Обставини, встановлені судом
08 серпня 2024 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АНТЕЙ» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (як орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Нечипорук Валентиною Адамівною (далі - ФОП Нечипорук В.А.) (як орендарем) було укладено договір оренди №15/24 (надалі також договір оренди, а.с.23-26).
Згідно пункту 1.1. договору орендодавець передає в користування орендарю частину прибудинкової території, загальною площею 2,5 квадратних метра, біля входу у Торгово-офісний центр «Семицвіт» (надалі - ТОЦ «Семицвіт»), що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 60, корпус 4 (далі - об'єкт оренди) на умовах, визначених цим договором, для здійснення вуличної торгівлі (флоромат).
Наявність у орендодавця правових підстав для користування земельною ділянкою та володіння відповідним об'єктом нерухомості, у межах якого було передано в користування частину прибудинкової території за договором оренди № 15/24 від 08 серпня 2024 року, підтверджується такими доказами.
Земельна ділянка розташована у місті Львові по вулиці Тараса Шевченка, 60 (кадастровий номер 4610137500:02:002:0048, площею 0,6243 га) Львівською міською радою передана в строкове платне користування для обслуговування торгово-офісного центру на підставі договору оренди землі № ІІІ-4640 від 01 березня 2024 року (а.с.201- 202). У подальшому, з урахуванням договору про внесення змін № Ш-4902 від 31 грудня 2024 року, стороною-орендарем визначено Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей», що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(а.с.203).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачу належить на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 9842,2 квадратних метрів за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 60, (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 447233020 від 10 жовтня 2025 року, а.с.20- 22).
15 вересня 2024 року на виконання умов договору оренди № 15/24 від 08 серпня 2024 року між сторонами спору підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв наступне нерухоме майно: площу 2,5 квадратних метра, розташовану на вхідній зоні в ТОЦ «Семицвіт» за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 60, корпус 4 (а.с.27).
Відповідно до пункту 2.2. договору оренди орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди.
Згідно пункту 3.1. договору оренди місячна орендна ставка за 1 квадратний метр становить еквівалент 320 (триста двадцять) доларів США 00 центів, в українських гривнях (в тому числі ПДВ 20%).
Місячна орендна плата за об'єкт оренди в цілому становить еквівалент 800 (вісімсот) доларів США 00 центів, в українських гривня (пункту 3.2. договору оренди).
Сума орендної ставки в українських гривнях визначається орендодавцем виходячи з еквіваленту орендної плати, вираженої в доларах США та курсу гривні по відношенню до долара США, встановленого українським міжбанківським ринком станом на дату, що передує даті виставлення рахунку. При цьому застосовується розмір курсу, що був опублікований на сайті www.ibf.ua (платний доступ) в розділі «Ринки» підрозділі «Валютні ринки» підрозділі «Міжбанк онлайн» середнє арифметичне значення за графіком за день торгів («Продаж») (пункт 3.3. договору оренди).
Згідно пункту 3.10. договору оренди оплата орендарем місячної орендної плати здійснюється у вигляді авансу (попередньої оплати) за використання об'єкту оренди. Рахунок на оплату орендної плати виписується до 5 числа кожного місяця. При цьому орендна плата, вказана у рахунку, є платою за поточний місяць.
На виконання умов договору, позивачем виставлено до оплати відповідачеві за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року рахунки за оренду на загальну суму 416 700, 90 грн:
-рахунок №499 від 14 вересня 2024 року на суму 17 641,30 грн (орендна плата за вересень 2024 року, а.с.28);
-рахунок № 507 від 01 жовтня 2024 року на суму 32 992,88 грн (орендна плата за жовтень 2024 року, а.с.29);
-рахунок № 604 від 01 листопада 2024 року на суму 32 986,96 грн (орендна плата за листопад 2024 року, а.с.30);
-рахунок № 703 від 02 грудня 2024 року на суму 33 304,80 грн (орендна плата за грудень 2024 року, а.с.31);
-рахунок № 9 від 01 січня 2025 року на суму 33 659,36 грн (орендна плата за січень 2025 року, а.с.35);
- рахунок № 114 від 03 лютого 2025 року на суму 33 320,80 грн (орендна плата за лютий 2025 року, а.с.39);
-рахунок № 216 від 03 березня 2025 року на суму 33 280,80 грн (орендна плата за березень 2025 року, а.с.43);
-рахунок № 318 від 01 квітня 2025 року на суму 33 088,80 грн (орендна плата за квітень 2025 року, а.с 47);
-рахунок № 415 від 01 травня 2025 року на суму 33 262,80 грн (орендна плата за травень 2025 року, а.с.51);
-рахунок № 532 від 02 червня 2025 року на суму 33 280,80 грн (орендна плата за червень 2025 року, а.с.55);
-рахунок № 633 від 01 липня 2025 року на суму 33 412,80 грн (орендна плата за липень 2025 року, а.с.60);
-рахунок № 754 від 01 серпня 2025 року на суму 33 392,80 грн (орендна плата за серпень 2025 року, а.с.62);
-рахунок №883 від 01 вересня 2025 року на суму 33 076,00 грн (орендна плата за вересень 2025 року, а.с.64).
За змістом пунктів 3.10-3.11. договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісячно за поточний місяць, не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.
З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій вбачається, що відповідач не здійснив оплату орендної плати за за період вересня - листопада 2024 року за рахунками:
-№499 від 14 вересня 2024 року (орендна плата за вересень 2024 року) на суму 17 641,30 грн;
-№507 від 01 жовтня 2024 року (орендна плата за жовтень 2024 року) на суму 32 992,88 грн; та
-№604 від 01 листопада 2024 року (орендна плата за листопад 2024 року) на суму на суму 32 986,96 грн (у сукупному розмірі 83 621,14 грн) що підтверджується відсутністю у матеріалах справи доказів здійснення відповідних платежів.
Водночас, за період згрудня 2024 року по вересень 2025 року відповідач сплатив орендну плату в сукупному розмірі 333 079,76 грн у такі строки:
03 січня 2025 року - за грудень 2024 року (а.с.32);
30 січня 2025 року - за січень 2025 року (а.с.36);
04 березня 2025 року - за лютий 2025 року (а.с.40);
04 квітня 2025 року - за березень 2025 року (а.с.44);
30 травня 2025 року - за квітень 2025 року (а.с.48);
30 травня 2025 року - за травень 2025 року (а.с.52);
30 червня 2025 року - за червень 2025 року (а.с.56);
28 жовтня 2025 року - за липень 2025 року (а.с.148);
24 листопада 2025 року - за серпень 2025 року (а.с.124);
01 грудня 2025 року - за вересень 2025 року (а.с.124).
Окрім того, у пункті 3.4. договору оренди сторони передбачили, що вартість комунальних послуг не включається до орендної плати та відшкодовується окремо згідно рахунків, виставлених орендодавцем. Вартість комунальних послуг визначається у відповідності з встановленими постачальниками таких послуг тарифами, розцінками та показами приладів обліку та відображається в щомісячному розрахунку вартості комунальних витрат Торгово-офісного центру.
Умовами пункту 3.5. договору оренди також передбачено обов'язок відповідача відшкодовувати орендодавцю додаткові витрати, понесені останнім для забезпечення роботи генератора.
Окрім того, пунктом 3.6. договору оренди орендар зобов'язується щомісячно відшкодовувати орендодавцю частину витрат на роботу паливного електричного генератора (вартості витраченого пального, інших додаткових витрат, понесених орендодавцем у зв'язку з експлуатацією та обслуговуванням генератора), який розраховується за формою, визначеною даним пунктом.
На виконання умов договору, позивачем за період з грудня 2024 року по серпень 2025 року виставлено до оплати рахунки за комунальні послуги на загальну суму 31 229,10 грн:
-рахунок № 76 від 13 січня 2025 року на суму 1 783,76 грн (відшкодування вартості електроенергії за грудень 2024 року; відшкодування витрат на роботу генератора за грудень 2024 року, а.с.33).
-рахунок № 159 від 12 лютого 2025 року на суму 2 771,68 грн (відшкодування вартості електроенергії за січень 2025 року, а.с.37).
-рахунок № 267 від 12 березня 2025 року на суму 3 190,06 грн (відшкодування вартості електроенергії за лютий 2025 року, а.с.41).
-рахунок № 388 від 11 квітня 2025 року на суму 2 679,66 грн (відшкодування вартості електроенергії за березень 2025 року, а.с.45).
-рахунок № 492 від 12 травня 2025 року на суму 2 997,06 грн (відшкодування вартості електроенергії за квітень 2025 року, а.с.49).
-рахунок № 597 від 11 червня 2025 року на суму 3 052,33 грн (відшкодування вартості електроенергії за травень 2025 року, а.с.53).
-рахунок № 710 від 09 липня 2025 року на суму 4 267,60 грн (відшкодування вартості електроенергії за червень 2025 року, а.с.57).
-рахунок №826 від 11 серпня 2025 року на суму 5 360,40 грн (відшкодування вартості електроенергії за липень 2025 року, а.с.61).
-рахунок №936 від 09 вересня 2025 року на суму 5 127,55 грн (відшкодування вартості електроенергії за серпень 2025 року, а.с.63).
Відповідно до пункту 3.7. орендар оплачує комунальні послуги протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку.
Докази щодо дати виставлення відповідачу кожного з рахунків в матеріалах справи відсутні.
З наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій вбачається, що відповідач здійснив оплату комунальних послуг у повному обсязі на загальну суму 31' 229,10 грн у такі строки:
30 січня 2025 року - рах. № 76 від 13 січня 2025 року (а.с. 34);
04 березня 2025 року - рах. № 159 від 12 лютого 2025 року (а.с. 38);
30 травня 2025 року - рах. № 267 від 12 березня 2025 року (а.с. 42);
30 травня 2025 року - рах. № 388 від 11 квітня 2025 року (а.с. 46);
30 травня 2025 року - рах. № 492 від 12 травня 2025 року (а.с. 50);
13 червня 2025 року - рах. № 597 від 11 червня 2025 року (а.с. 54).
30 червня 2025 року - продубльовано платіж згідно рах. № 597 від 11 червня 2025 року у сумі 3 052,33 грн (а.с.58). Зазначена сума була зарахована позивачем як аванс у рахунок часткової оплати за рахунком № 710 від 09 липня 2025 року, виставленим за комунальні послуги за червень 2025 року;
25 липня 2025 року - залишок оплати по рах. № 710 від 09 липня 2025 року у сумі 1 215,27 грн (а.с. 57);
22 жовтня 2025 року - рах. № 826 від 11 серпня 2025 року (а.с. 146);
22 жовтня 2025 року - рах. № 936 від 09 вересня 2025 року (а.с. 147).
Пунктом 8.1. договору оренди встановлено, що за невиконання, неналежне виконання чи порушення зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
У випадку порушення (прострочення) орендарем виконання грошового зобов'язання із сплати будь-якого з платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 8.2. договору оренди).
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань відповідачем, позивач, керуючись пунктом 8.1 договору, нарахував 26 085,02 грн пені.
Пеню нараховано окремо щодо заборгованості з орендної плати та щодо заборгованості з відшкодування вартості електроенергії за відповідні розрахункові періоди.
Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3?% річних у розмірі 4 461, 11 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 152,06 грн за несвоєчасну оплату орендної плати та комунальних платежів.
Позивачем направлялася претензія від 04 серпня 2025 року № 04-08/2025 про сплату заборгованості за договором оренди (а.с.66- 68) на юридичну адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінне відправлення (а.с.69), накладною № 7901900101964 та фіскальним чеком (а.с.70).
Однак повної оплати заборгованості відповідачем здійснено не було.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань у повному обсязі та наявністю заборгованості, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 83' 621,14 грн основного боргу, 4 461,11 грн - 3 % річних, 15 152,06 грн - інфляційних втрат та 26 085,02 грн пені.
У подальшому позивачем подано додаткові письмові пояснення без заявлення клопотання про зменшення розміру позовних вимог, якими уточнено розмір заявлених до стягнення сум, а саме: 83 621,14 грн основного боргу, 4 431,65 грн - 3 % річних, 15 152,06 грн- інфляційних втрат та 25 788,35 грн - пені.
Оцінка суду
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей» та відповідачем - ФОП Нечипорук В.А. укладено договір оренди №15/24 від 08 серпня 2024 року, відповідно до якого виникли взаємні обов'язки: у орендодавця - передати площу 2,50 квадратних метра, розташовану на вхідній зоні в ТОЦ «Семицвіт» для здійснення вуличної торгівлі (розміщення флоромату) та забезпечити об'єкт оренди електропостачанням, а в орендаря - сплачувати орендну плату та відшкодовувати комунальні послуги на умовах та в порядку визначеному договором.
Відповідно до частини 1 статті 759 та частини 1 статті 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу в користування орендарю обладнану постачанням електроенергії частину вхідної зони у Торгово-офісний центр «Семицвіт», що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 60, корпус 4 для здійснення вуличної торгівлі (флоромат).
Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов укладеного договору.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Розмір орендної плати, порядок та строки її сплати сторони погодили у пунктах 3.1- 3.3, 3.10- 3.11 договору оренди.
Зокрема, сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа у формі оплати за поточний місяць користування об'єктом оренди.
Окремо сторони погодили, що витрати на комунальні послуги не входять до складу орендної плати та підлягають відшкодуванню на підставі окремо виставлених рахунків у 5-ти днів з дня виставлення рахунку.
Отже, укладений між сторонами договір містить чіткі та однозначні умови щодо грошових зобов'язань відповідача, що свідчить про виникнення у нього обов'язку здійснювати оплату орендної плати і комунальних платежів у встановлені строки та в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд відзначає, що відповідач не сплатив орендну плату за вересень 2024 року у сумі 17 641,30 грн, за жовтень 2024 року у сумі 32 992,88 грн та за листопад 2024 року у сумі 32 986,96 грн, тобто загалом 83 621,14 грн, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи доказів здійснення відповідних платежів.
Строки виконання зобов'язань за кожним із цих рахунків встановлені договором оренди - не пізніше 10 числа поточного місяця користування приміщенням, відповідно прострочення виникло з дня наступного за останнім днем виконання цих зобов'язань і триває станом на час завершення розгляду справи судом.
З урахуванням установлених обставин, досліджених доказів та правової оцінки спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 83 621,14 грн.
Щодо нарахованої позивачем пені суд зазначає таке.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань щодо належного та своєчасного виконання умов договору є підставою для настання передбачених законом і договором правових наслідків, зокрема застосування до нього господарських санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені). Така відповідальність має компенсаційний характер та спрямована на відновлення порушених прав кредитора у сфері господарських зобов'язань, а також стимулювання належного виконання зобов'язань сторонами господарського договору.
Згідно з пункту 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони передбачили у договорі застосування пені у разі порушення орендарем своїх грошових зобов'язань. Відповідно до пункту 8.2. договору орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, включно з додатковими поясненнями щодо уточненого нарахування, суд виходить із положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на день виникнення правовідносин). Згідно з цією нормою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, закон встановлює обмежений шестимісячний термін для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, «до повного виконання зобов'язання», «до дати фактичного виконання», «до повної сплати заборгованості / погашення боргу», «протягом року / усього періоду існування заборгованості» тощо.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Отже, оскільки судом встановлено, що у договорі сторони не передбачили окремого порядку строків нарахування пені, у даному випадку повинен застосовуватися законодавчо встановлений шестимісячний термін.
Водночас, позивачем були заявлені наступні періоди прострочення з нарахуванням пені, які перевищують законодавчо встановлений шестимісячний термін:
- заборгованість з орендної плати за вересень 2024 року - за період з 11 жовтня 2024 року по 13 квітня 2025 року (185 днів);
- заборгованість з орендної плати за жовтень 2024 року - за період з 11 жовтня 2024 року по 13 квітня 2025 року (185 днів);
- заборгованість з орендної плати за листопад 2024 року - за період з 11 листопада 2024 року по 14 травня 2025 року (185 днів).
При цьому, позивач виходить з того, що кінцевим терміном сплати оренди є 10 число поточного місяця. Однак, прострочення по оплаті за вересень розпочинається лише з 10 жовтня, оскільки станом на 10 вересня об'єкт ще не був переданий в оренду ( акт приймання - передачі від 15 вересня 2024 року). Період тривалістю у 185 днів позивач вважає таким, що рівнозначний 6-ти місяцям.
Суд оцінює вказаний розрахунок критично з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 263 Цивільного кодексу України, строки, встановлені місяцями, обчислюються від дня настання події, що визначає початок строку, і закінчуються у відповідний день останнього місяця строку. Якщо такого дня останнього місяця немає (наприклад, початок 31 січня, а в останньому місяці лише 28 днів), строк спливає в останній день останнього місяця.
Відповідно до цього правила, для заборгованості з орендної плати за вересень 2024 року, строк у 6 місяців почався 11 жовтня 2024 року і закінчився 10 квітня 2025 року (а не 13-го); для заборгованості за жовтень 2024 року, строк у 6 місяців почався 11 жовтня 2024 року і закінчився 10 квітня 2025 року (а не 13-го); для заборгованості за листопад 2024 року, строк у 6 місяців почався 11 листопада 2024 року і закінчився 10 травня 2025 року (а не 14-го).
Таким чином, частина нарахованої позивачем пені виходить за межі законодавчо встановленого шестимісячного терміну, що потребує відповідної корекції при визначенні належної до стягнення суми.
З огляду на наведені періоди, шестимісячний строк для стягнення пені за кожним із рахунків слід рахувати від дати настання прострочення, тобто від 11 жовтня 2024 року для вересня та жовтня 2024 року і від 11 листопада 2024 року для листопада 2024 року.
Отже, будь-яка пеня, нарахована позивачем за ці періоди після вказаних дат, виходить за межі законодавчо встановленого шестимісячного строку і не підлягає стягненню.
З урахуванням зазначених строків та ставок НБУ суд перерахував пеню за невиконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за період вересня - листопада 2024 року та встановив, що підлягає стягненню пеня у сумі 11?798,39 грн, яка охоплює лише законодавчо допустимий шестимісячний період прострочення сплати орендної плати за вказані місяці.
Зокрема:
- за вересень 2024 року (заборгованість 17?641,30 грн, строк 11 жовтня 2024 року - 10 квітня 2025 року, 182 дні) сума пені, що підлягає стягненню становить 2?465,01 грн;
- за жовтень 2024 року (заборгованість 32?992,88 грн, строк 11 жовтня 2024 року - 10 квітня 2025 року, 182 дні) - 4?610,08 грн;
- за листопад 2024 року (заборгованість 32?986,96 грн, строк 11 листопада 2024 року - 10 травня 2025 року, 182 дні) - 4?723,30 грн.
Окрім того, позивач вказує, що відповідач, окрім повного невиконання грошових зобов'язань щодо сплати оренди за період вересня - листопада 2024 року, допустив несвоєчасне їх виконання у інші періоди, зокрема, прострочив строки оплати оренди та строки сплати коштів на відшкодування вартості електропостачання.
Що стосується порушення строків виконання обов'язків по сплаті орендної палати, суд зазначає, що таке прострочення дійсно мало місце, що підтверджується платіжними інструкціями, які містять відомості про фактичну сплату відповідачем орендних платежів пізніше10 числа поточного місяця, що суперечить вимогам договору.
Зокрема, судом встановлено, що відповідачем сплачено орендну плату із простроченням за такі періоди:
-за рахунком № 703 від 02 грудня 2024 року на суму 33 304,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року - 23 дні.
-за рахунком № 9 від 01 січня 2025 року на суму 33 659,36 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 січня 2025 року по 29 січня 2025 року - 19 днів.
-за рахунком № 114 від 03 лютого 2025 року на суму 33 320,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 лютого 2025 року по 03 березня 2025 року - 21 день.
-за рахунком № 216 від 03 березня 2025 року на суму 33 280,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 березня 2025 року по 03 квітня 2025 року - 24 дні.
-за рахунком № 318 від 01 квітня 2025 року на суму 33 088,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 квітня 2025 року по 30 травня 2025 року - 49 днів.
-за рахунком № 415 від 01 травня 2025 року на суму 33 262,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 травня 2025 року по 29 травня 2025 року - 19 днів.
-за рахунком № 532 від 02 червня 2025 року на суму 33 280,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 червня 2025 року по 29 червня 2025 року - 19 днів.
-за рахунком № 633 від 01 липня 2025 року на суму 33 412,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 липня 2025 року по 27 жовтня 2025 року - 109 днів.
-за рахунком № 754 від 01 серпня 2025 року на суму 33 392,80 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 серпня 2025 року по 23 листопада 2025 року - 106 днів.
-за рахунком № 883 від 01 вересня 2025 року на суму 33 076,00 грн прострочення сплати відбулося за період з 11 вересня 2025 року по 30 листопада 2025 року - 81 день.
Відтак, несвоєчасне виконання відповідачем зазначених грошових зобов'язань свідчить про підставність вимог позивача про застосування в цій частині передбаченої договором відповідальності.
Однак, щодо обставин порушення відповідачем строків оплати комунальних послуг, суд зазначає, що вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи з огляду на таке.
Позивач стверджує, що відповідачем здійснено сплату комунальних послуг із наступними простроченнями:
-за рахунком № 76 від 13 січня 2025 року на суму 1 783,76 грн, прострочення відбулося за період з 19 січня 2025 року по 29 січня 2025 року - 11 днів.
-за рахунком № 159 від 12 лютого 2025 року на суму 2 771,68 грн прострочення відбулося за період з 18 лютого 2025 року по 03 березня 2025 року - 14 днів.
-за рахунком № 267 від 12 березня 2025 року на суму 3 190,06 грн прострочення відбулося за період з 18 березня 2025 року по 29 травня 2025 року - 73 дні .
-за рахунком № 388 від 11 квітня 2025 року на суму 2 679,66 грн прострочення відбулося за період з 17 квітня 2025 року по 29 травня 2025 року - 43 дні
-за рахунком № 492 від 12 травня 2025 року на суму 2 997,06 грн прострочення відбулося за період з 18 травня 2025 року по 29 травня 2025 року - 12 днів.
-за рахунком № 710 від 09 липня 2025 року на суму 1 215,27 грн прострочення відбулося за період з 15 липня 2025 року по 24 липня 2025 року - 10 днів.
-за рахунком № 826 від 11 серпня 2025 року на суму 5 360,40 грн, прострочення відбулося за період з 17 серпня 2025 року по 21 жовтня 2025 року - 66 днів.
-за рахунком № 936 від 09 вересня 2025 року на суму 5 127,55 грн, прострочення відбулося за період з 15 вересня 2025 року по 21 жовтня 2025 року - 37 днів.
Пунктом 3.7. договору встановлено, що орендар сплачує комунальні послуги протягом 5-ти днів з моменту виставлення рахунку.
Згідно розрахунку пені позивач обчислює цей строк з дня наступного за днем складення рахунку.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що рахунки на оплату комунальних послуг вручалися відповідачу саме в день їх вкладення. Позивач не надав будь-яких доказів про те, коли саме було вручено (виставлено) рахунки .
Зі змісту виставлених рахунків вбачається, що сума відшкодування коштів на електроенергію не є сталою, її розрахунок здійснюється позивачем самостійно із врахуванням понесених ним витрат на оплату електроенергії та забезпечення роботи генератора в кожному місяці. Відтак, сума, що підлягає сплаті, доводиться щомісячно до відома відповідача з моменту виставлення/вручення рахунку, а не з дня його складення. Відтак, 5-ти денний строк на оплату повинен розпочинатися від дня наступного за днем вручення рахунку відповідачу.
Однак, позивач не долучив доказів на підтвердження дати вручення таких рахунків відповідачу, обчисливши період прострочення виконання зобов'язання виходячи із дати їх складення. Зазначені обставини позбавляють суд можливості встановити з достовірністю початок періоду прострочення виконання зобов'язань щодо оплати комунальних послуг відповідачем, у зв'язку з чим заявлений позивачем період прострочення в цій частині є непідтвердженим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такі дії позивача не відповідають умовам договору, а відтак, стягнення пені за прострочене виконання зобов'язання щодо відшкодування вартості електроенергії та роботи генератора - є необґрунтованими.
Здійснивши перевірку розрахунків суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у таких розмірах:
- за період заборгованості за грудень 2024 року щодо орендної плати у розмірі 33?304,80 грн, за період прострочення з 11 грудня 2024 року по 2 січня 2025 року розміром 563,40 грн.
- за період заборгованості за січень 2025 року, за основною сумою орендної плати 33?659,36 грн, за період прострочення з 11 по 29 січня 2025 року сума пені становить 484,14 грн;
- за лютий 2025 року орендна плата 33?320,80 грн за період прострочення з 11 лютого по 3 березня 2025 року нарахована пеня 555,96 грн;
- за березень 2025 року орендна плата 33?280,80 грн, прострочення з 11 березня по 03 квітня 2025 року - пеня 678,38 грн;
- за квітень 2025 року орендна плата 33?088,80 грн, прострочення з 11 квітня по 29 травня 2025 року - 1?377,04 грн;
- за травень 2025 року орендна плата 33?262,80 грн, прострочення з 13 по 29 травня 2025 року - 480,26 грн;
- за червень 2025 року орендна плата 33?280,80 грн, прострочення з 11 по 29 червня 2025 року - 537,05 грн;
- за липень 2025 року орендна плата 33?412,80 грн, прострочення з 11 липня по 27 жовтня 2025 року - 3?093,20 грн;
- за серпень 2025 року орендна плата 33?392,80 грн, прострочення з 12 серпня по 23 листопада 2025 року - 2?949,54 грн;
- за вересень 2025 року орендна плата 33?076,00 грн, прострочення з 11 вересня по 30 листопада 2025 року - 2?275,45 грн.
Таким чином, загальний розмір пені у зв'язку з несвоєчасністю сплати оренди за період з грудня 2024 року по вересень 2025 року становить 12 994, 42 грн.
Позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 26 085,02 грн, відтак, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в межах, визначених судом: в сумі 24 792,81 грн, з яких 11 798,39 грн - за несплату оренди за вересень - листопад 2024 року та 12 994, 42 грн - за порушення строків сплати оренди у період з грудня 2024 року по вересень 2025 року.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Окрім відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 ГК.
За змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від отримання компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 04 жовтня 2019 року у справі № 915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі №912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 908/1379/17.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, судом встановлено наявність арифметичних неточностей у поданих позивачем обчисленнях, відповідно до яких позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 4 461,11 грн.
Разом з тим, у поданих позивачем додаткових письмових поясненнях щодо уточнення розрахунків, які були надані без подання окремої заяви про зменшення позовних вимог, позивач усунув допущені арифметичні помилки та зазначив, що розмір 3% річних становить 4 431,65 грн.
Однак, враховуючи те, що позивач не довів кількість днів простроченого зобов'язань по сплаті комунальних послуг, суд дійшов до висновку про безпідставність нарахування 3% річних в цій частині в сумі 80,24 грн.
Стягненню підлягають тільки 3% за несвоєчасну сплату орендних платежів, які в загальному розмірі становлять 4351,41 грн.
Аналогічно, заявлений розмір інфляційних нарахувань підлягає стягненню частково, оскільки, як зазначалося судом раніше, позивач не довів належними доказами періоду прострочення відповідачем виконання зобов'язання по відшкодуванню вартості електроенергії.
Перевіривши розрахунки щодо нарахування інфляційних втрат, суд констатує, що загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року, становить 15 006,60 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 145,46 грн інфляційних втрат суд відхиляє з мотивів наведених вище.
Отже, з урахуванням викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 127 771,96 грн, з яких: 83 621,14 грн - основного боргу; 24 792,81 грн - пені; 4351,41 грн - 3 % річних; 15 006,60 грн - інфляційних втрат.
Судовий збір
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28 січня 2026 року позивачем подана заява (вх.№ 412/26), у якій він просив суд повернути з Державного бюджету судовий збір у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Суд зазначає, що при зверненні до господарського суду з даним позовом первісно позовні вимоги були заявлені у розмірі 232 618,21 грн. У подальшому, в порядку реалізації процесуального права, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої їх розмір зменшено до 129 319,33 грн.
При зверненні до суду з первісною ціною позову 232 618,21 грн позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 791,42 грн (232 618,21 х 1,5 % х 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією № 6329 від 14 жовтня 2025 року (а.с.101).
Разом з тим, у разі подання позовної заяви з ціною позову 129 319,33 грн, розмір судового збору становитиме: 129 319,33 х 1,5 % = 1 939,79 грн, що є меншим за один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік, а тому з урахуванням положень пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та застосування коефіцієнта 0,8 підлягав сплаті судовий збір у розмірі: 3 028,00 грн х 0,8 = 2 422,40 грн.
Отже, різниця між фактично сплаченим судовим збором та судовим збором, який підлягав сплаті після зменшення позовних вимог, становить: 2 791,42 грн - 2 422,40 грн = 369,02 грн.
Незважаючи на те, що позивач у поданому клопотанні просить повернути 129,02 грн, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадку зменшення розміру позовних вимог судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми. З огляду на встановлені обставини, переплачена сума становить 369,02 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 369,02 грн.
Окрім того, суд наголошує, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у розмірі 127 771,96 грн із заявлених 129 319,33 грн, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при ціні позову 129 319,33 грн розмір судового збору, що підлягав сплаті, становить 2 422,40 грн, то з урахуванням частки задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 393,41 грн (127 771,96 х 2422,40/ 129 319,33). Судовий збір в решті суми покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей» до фізичної особи-підприємця Нечипорук Валентини Адамівни задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Нечипорук Валентини Адамівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей» (01010, Україна, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 8; код ЄДРПОУ 44153865) 127 771,96 грн заборгованості та 2 393,41 грн сплаченого судового збору.
3. Повернути Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Антей» (01010, Україна, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, 8; код ЄДРПОУ 44153865) з Державного бюджету України 369,02 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжною інструкцією № 6329 від 14 жовтня 2025 року.
4. В задоволенні решти вимог позивача відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК України.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів дня складення повного судового рішення. в порядку, передбаченому статей 253-259 ГПК України.
8. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.
Суддя Бургарт Т.І.