вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2026 р. Справа № 911/408/17 (911/3731/25)
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
до Державного підприємства «Київторф»
про стягнення 225 700, 00 грн
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/408/17
за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»
про банкрутство
Представники: згідно протоколу судового засідання
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/408/17 за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Київської області від 20.03.2017 визнано банкрутом Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено 24.03.2017, номер публікації якого 41448.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича і зобов'язано останнього закінчити виконання ліквідаційної процедури банкрута та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута.
На даний час щодо боржника - Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» триває ліквідаційна процедура.
До Господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла позовна заява вих. № 02-146/104 від 09.12.2025 (вх. № 8234 від 10.12.2025) про стягнення з Державного підприємства «Київторф» завданих збитків у розмірі 225 700, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 було втрачено об'єкт зберігання та завдано позивачу збитків у розмірі ринкової вартості втраченого майна.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2025 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича вих. № 02-146/104 від 09.12.2025 (вх. № 8234 від 10.12.2025) про стягнення 225 700, 00 грн до розгляду та відкрито провадження щодо розгляду даної позовної заяви у відокремленому провадженні в межах справи № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; розгляд даної позовної заяви вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи призначено на 15.01.2026; зобов'язано сторін надати суду певні документи.
26.12.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача - Державного підприємства «Київторф» надійшов відзив вих. № 256 від 14.12.2025 (вх. № 7771/25 від 26.12.2025) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення даного позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2026, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача та заявлене представником позивача клопотання, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи відкладено на 05.02.2026.
До Господарського суду Київської області від позивача - Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла відповідь вих. № 02-146/118 від 19.01.2026 (вх. № 940 від 21.01.2026) на відзив відповідача на позовну заяву.
05.02.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача - Державного підприємства «Київторф» надійшло клопотання вих. № 258 від 05.02.2026 (вх. № 643/26 від 05.02.2026) про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами з урахуванням відзиву Державного підприємства «Київторф».
Присутній у судовому засіданні 05.02.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач (його представник), належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 05.02.2026 не з'явився.
Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 05.02.2026, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.07.2018 між Дочірнім підприємством «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» (поклажодавець - позивач) та Державним підприємством «Київторф» (зберігач - відповідач) укладено договір зберігання № 4/2018, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти обладнання (земснаряд МЗ-75/5) на відповідальне зберігання. Приймання на зберігання земснаряда МЗ-75/5 відбувається за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття.
Відповідно до п. 1.3 договору адреса місця зберігання: м. Київ, вул. Промислова, 10.
Згідно з п. 2.1 договору ціна договору складається із сум сплачених позивачем відповідачу за надані послуги по відповідальному зберіганню.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума сплати за місце зберігання складає 1 200, 00 грн, в т.ч. з ПДВ, за місяць. Сума сплати може бути змінена за згодою сторін та оформлена у відповідному додатку.
Відповідно до п. 2.3 договору розрахунок за відповідальне зберігання здійснюється відповідачем позивачу на підставі виставлених рахунків.
Згідно з п. 3.1 договору передача обладнання на склад відповідача здійснюється транспортом позивача за попередньою домовленістю сторін.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що повернення обладнання відповідачем позивачу здійснюється на підставі актів приймання-передачі після оплати всіх рахунків по договору, виставлених відповідачем позивачу.
Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання нею зобов'язань за даним договором.
Згідно з п. 6.1 та п. 6.2 договору цей договір може бути змінено чи доповнено за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору повинні бути викладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін і є невід'ємними додатками до цього договору.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.07.2020, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання.
На виконання умов договору зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 позивач передав, а відповідач прийняв земснаряд МЗ-75/5 для відповідального зберігання, про що сторони склали акт приймання-передачі від 01.07.2018 з відповідним описом переданого майна.
23.06.2020 між Дочірнім підприємством «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» (поклажодавець - позивач) та Державним підприємством «Київторф» (зберігач - відповідач) укладено додаткову угоду № 1 до договору зберігання № 4/2018 від 01.07.2018, якою сторони домовилися викласти п. 7.2 договору в такій редакції: «Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту продажу майна, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання»; інші умови договору залишено без змін.
17.11.2025 ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражним керуючим Демчаном Олександром Івановичем здійснено виїзд за адресою місця зберігання майна боржника - земснаряду МЗ-75/5 (м. Київ, вул. Промислова, 10) з метою перевірки його наявності та стану.
Під час огляду території за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 10 ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражним керуючим Демчаном Олександром Івановичем встановлено фактичну відсутність переданого на зберігання майна боржника - земснаряду МЗ-75/5, про що складено акт про відсутність майна боржника за місцем зберігання від 17.11.2025, який наявний у матеріалах справи.
У зв'язку з вищезазначеним, 18.11.2025 ліквідатор Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович звернувся до відповідача із запитом вих. № 02-146/99 від 17.11.2025 про надання інформації та пояснень щодо місця знаходження майна, а саме земснаряду МЗ-75/5, який перебував на зберіганні у Державного підприємства «Київторф» відповідно до договору зберігання № 4/2018 від 01.07.2018. В підтвердження направлення зазначеного запиту відповідачу позивачем до суду надано опис вкладення у цінний лист від 18.11.2025, список згрупованих відправлень за 18.11.2025 та фіскальний чек Укрпошти від 18.11.2025. Проте, відповідач на вказаний запит позивача не відповів.
Так, позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 об'єкт зберігання було втрачено, чим завдано збитків позивачу у розмірі ринкової вартості втраченого майна, яка відповідно до звіту про оцінку майна від 12.08.2025 становить 225 700, 00 грн, що і стало підставою для його звернення з даним позовом до суду.
Відповідач - Державне підприємство «Київторф», заперечуючи проти задоволення даного позову, у своєму відзиві вих. № 256 від 14.12.2025 (вх. № 7771/25 від 26.12.2025) на позовну заяву зазначає таке: у відповідача відсутні будь-які документи, що підтверджують прийняття майна Державним підприємством «Київторф» та відсутній звіт про оцінку майна; за час зберігання майна у Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» виникла заборгованість перед відповідачем за договором зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 у розмірі 106 800, 00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості вих. № 256 від 14.12.2025 та листами-вимогами № 221 від 04.07.2025, № 107 від 04.02.2025; колишнім керівником підприємства-відповідача приймалися заходи про надходження коштів та стягнення заборгованості з боржників і було прийнято рішення про зачистку території Державного підприємства «Київторф» для подальшої передачі в оренду, у зв'язку з чим земснаряд МЗ-75/5 було утилізовано та здано на металобрухт в рахунок погашення заборгованості Дочірнього підприємства «Рожниторф» перед Державним підприємством «Київторф», що підтверджується поясненнями помічника директора Сахненко О.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу.
Згідно з ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Статтею 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.
Згідно з ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Статтею 945 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.
Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно з ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Судом встановлено факт передачі позивачем на зберігання відповідачу майна - земснаряду МЗ-75/5, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2018 з відповідним описом переданого майна та не заперечується відповідачем у його відзиві на позов.
Разом з тим, судом встановлено, що передане на відповідальне зберігання майно позивача - земснаряд МЗ-75/5 фактично відсутнє, що підтверджується актом про відсутність майна боржника за місцем зберігання від 17.11.2025, відповідно до пояснень відповідача, які викладені у його відзиві, вказане майно утилізовано та здано на металобрухт.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена ст. 950 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов'язків установлено ст. 951 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що утилізація та здача на металобрухт, тобто фактичне знищення, переданого на зберігання майна призвели до зменшення майнового активу позивача, у зв'язку з чим такі втрати відповідають поняттю збитків, визначеному ст. 22 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що недотримання відповідачем взятого на себе обов'язку за договором зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 є протиправною формою поведінки, в результаті якої відбулась нестача переданого йому на зберігання майна.
Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода в розмірі вартості майна, нестачу якого було виявлено позивачем. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним взятого на себе обов'язку зі зберігання майна.
Вина відповідача у заподіянні шкоди презюмується, оскільки у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини. Вина відповідачем не спростована, оскільки він не виконав свого обов'язку щодо зберігання майна.
З метою встановлення фактичного розміру завданих позивачу збитків, останнім було замовлено незалежну оцінку майна - земснаряду МЗ-75/5, яку проведено суб'єктом оціночної діяльності ПП ОК «Апекс», що діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 2/2023 від 05.01.2023, виданого Фондом державного майна України, та за результатами якої складено звіт про оцінку майна - земснаряду МЗ-75/5, відповідно до якого вартість об'єкта оцінки станом на 12.08.2025 становить 225 700, 00 грн.
Отже, з вищезазначеного судом встановлено факт заподіяння позивачу збитків у вигляді знищення належного йому майна, що сталося внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання.
Відповідно до ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаний з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо зберігання майна суду не надав.
Доводи відповідача про наявність у позивача заборгованості за договором зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 відхиляються судом з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків у порядку ст. 951 Цивільного кодексу України, внаслідок втрати відповідачем майна, а не його повернення за приписами ст. 953 Цивільного кодексу України. Крім того, суд звертає увагу, що у разі дійсної наявності такої заборгованості, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення грошових коштів за надані послуги за договором зберігання № 4/2018 від 01.07.2018.
В свою чергу, позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання за договором зберігання № 4/2018 від 01.07.2018, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв'язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідно до зазначених норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору зберігання № 4/2018 від 01.07.2018 у відповідача виник обов'язок зі зберігання майна - земснаряду МЗ-75/5, переданого йому позивачем, який він не виконав та зазначив про утилізацію (здачу на металобрухт) вказаного майна, без повідомлення про це позивача, що фактично позбавило активу позивача, який мав майнову цінність, підтверджену звітом про оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі та стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 225 700, 00 грн.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 61 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Київторф» (02088, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 10, ідентифікаційний код - 02968177) на користь Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» (07412, Київська область, Броварський район, село Рожни, вулиця Торфова, будинок 1, ідентифікаційний код - 24888059) завдані збитки у розмірі 225 700 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано: 03.03.2026.
Суддя Т.В. Лутак