ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2026Справа № 910/7234/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН"
про розстрочення виконання рішення суду
у справі № 910/7234/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН"
про стягнення 273 304,60 грн
Суддя Удалова О.Г.
Секретар судового засідання Літовка М.В.
За участі представників учасників справи
від позивача (стягувача) Костишева В.Л.
від відповідача (боржника) Півовар М.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7234/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" про стягнення 273 304,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача основний борг у розмірі 100 720,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 053,23 грн, 3% річних в розмірі 2 133,75 грн, 1 366,88 грн судового збору.
Крім того, ухвалено на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 30.05.2025 та до моменту виконання цього рішення, 3% річних за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА".
Додатковим рішенням суду від 17.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" про стягнення судових витрат у справі № 910/7234/25 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
12.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" надійшла заява про розстрочення виконання вищевказаного рішення суду від 27.08.2025, а також додаткового рішення від 17.09.2025 з проханням розстрочити виконання вказаних судових актів з затвердженим графіком платежів, а саме з 28.02.2026 по 31.07.2026 шість платежів по 21 712,31 грн.
19.02.2026 на виконання вищевказаного рішення суду від 27.08.2025, а також додаткового рішення від 17.09.2025 видано накази про примусове виконання.
Ухвалою суду від 20.02.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання вищевказаного рішення суду від 27.08.2025, а також додаткового рішення від 17.09.2025 призначено у судовому засіданні на 26.02.2026 о 10:30 год.
23.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" надійшла заява про виправлення помилки в наказі, виданому на виконання рішення суду від 27.08.2025 у даній справі, шляхом зазначення про нарахування починаючи з 30.05.2025 та до моменту виконання цього рішення, 3% річних за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягнення вказаної суми нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА".
Ухвалою від 23.02.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" про виправлення помилки в наказі призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.02.2026 о 10:35 год.
23.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" про розстрочення виконання вищевказаного рішення суду від 27.08.2025, а також додаткового рішення від 17.09.2025, в якій позивач просить відмовити у задоволенні вищевказаної заяви з огляду на те, що:
- з огляду на подані документи, як вказує позивач, відповідач (боржник) має достатній рівень ліквідності та прибутковості для виконання своїх зобов'язань. Будь-які твердження про його неплатоспроможність суперечать даним офіційної фінансової звітності;
- подані до заяви звіти демонструють, що у 2025 році компанія суттєво покращила свій фінансовий стан (порівняно з 2024 роком), чистий прибуток та власний капітал збільшився:
- згідно з даними, опублікованими на офіційному сайті підприємства http://www.denza.com.ua/uk/golovna/, компанія співпрацює з провідними лідерами ринку;
- відповідач надав банківські виписки за вибіркові періоди, з метою можливого приховання значних фінансових операцій;
- складний матеріальний стан боржника та отримання/не отримання прибутку в запланованих розмірах не є підставою для розстрочення виконання рішення суду;
- сума боргу, що присуджена до стягнення рішенням Господарського суду м. Києва 910/7234/25 у розмірі 100 720,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 053,23 грн, 3% річних у розмірі 2 133,75 грн, 1 366,88 грн судового збору, а також 15 000 грн правової допомоги не є тим надмірним навантаженням на ТОВ «ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН», що спричинить зупинку господарської діяльності, про що зазначається у заяві про розстрочення суми боргу.
25.02.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заперечень стягувача на заяву про розстрочення виконання рішення суду.
25.02.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про виправлення помилки в наказі, які мотивовані тим, що: вимоги заявника (позивача) виходять за межі виправлення описки; заявник (позивач) фактично просить доповнити судовий наказ новим приписом; вимоги заявника (позивача) за своєю правовою природою є доповненням виконавчого документа, а не виправленням описки; заява про виправлення помилки є передчасною та спрямованою на зміну виконавчого документа.
Дослідивши матеріали справи, подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.
Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва зазначає про наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач посилається на те, що починаючи з 24.02.2022 внаслідок об'єктивних факторів, пов'язаних із воєнним станом та економічними наслідками збройної агресії проти України (зниження обсягів робіт, порушення ланцюгів постачання, коливання ринку, сезонність, необхідність здійснення критичних обов'язкових платежів - заробітна плата, податки, оренда), у відповідача зменшилися обсяги господарської діяльності та надходжень, а тому за доводами відповідача негайне стягнення всієї суми одноразово створить непропорційне фінансове навантаження, що може призвести до порушення операційної діяльності та невиконання поточних зобов'язань перед працівниками, контрагентами і бюджетом.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить встановити розстрочку виконання рішення та додаткового рішення суду у даній справі зі сплатою рівними платежами починаючи з лютого 2026 року за таким графіком: 1-й платіж - 21 712,31 грн до 28.02.2026, 2-й платіж - 21 712,31 грн до 31.03.2026, 3-й платіж - 21 712,31 грн до 30.04.2026, 4-й платіж - 21 712,31 грн до 31.05.2026, 5-й платіж - 21 712,31 грн до 30.06.2026, 6-й платіж - 21 712,31 грн до 31.07.2026.
Позивач заперечив проти вказаних доводів відповідача, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі.
Розглянувши подану відповідачем заяву про розстрочення виконання рішення, суд вказує про наступне.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Як вказано вище, згідно з ч, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, судом враховано, що відповідач не був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання з оплати позивачу суми заборгованості і без звернення позивача до суду з даним позовом з огляду на таке.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України (був чинним на момент виникнення спірних відносин) та Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
Крім того, суд відзначає, що під час розгляду даної справи відповідачем заперечувались заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги з посиланням на те, що позивачем не доведено факту укладання між сторонами господарського договору у формі єдиного документу, який би (договір) визначав істотні умови в тому числі строк оплати виконаних робіт.
Також судом враховано, що роботи були виконані позивачем та прийняті позивачем в лютому 2022 року, позивач звертався до відповідача з листами та претензіями, зокрема, в 2024 році, проте сума заборгованості не була сплачена відповідачем, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стосовно матеріального становища відповідача суд відзначає, що на підтвердження вказаних обставин відповідачем подані: фінансова звітність за 2022, 2023, 2024 роки та за 9 місяців 2025 року, а також банківські виписки про залишки коштів на рахунках.
Водночас, суд вказує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 складне фінансове становище боржника, відсутність коштів або майна не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Суд враховує, що не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач у вересні 2025 року подав апеляційну скаргу, проте в подальшому постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 рішення суду залишено без змін.
Стосовно посилання відповідача на те, що починаючи з 24.02.2022 внаслідок об'єктивних факторів, пов'язаних із воєнним станом та економічними наслідками збройної агресії проти України (зниження обсягів робіт, порушення ланцюгів постачання, коливання ринку, сезонність, необхідність здійснення критичних обов'язкових платежів - заробітна плата, податки, оренда), у відповідача зменшилися обсяги господарської діяльності та надходжень, суд вказує, що негативні наслідки пов'язані з запровадження воєнного стану однаково впливають як на відповідача, так і на позивача.
Також при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення та додаткового рішення у даній справі.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" про розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2025 у справі № 910/7234/25 та додаткового рішення від 17.09.2025 у справі № 910/7234/25 повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2026.
Суддя О.Г. Удалова