ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2026Справа № 910/12406/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-А, ідентифікаційний код 23243188)
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (49111, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, ідентифікаційний код 31018149)
про визнання відсутнім прав, зобов'язання вчинити дії та стягнення 716 738, 38 грн,
за зустріним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227)
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-А, ідентифікаційний код 23243188)
про тлумачення пунктів договору
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Макушев Я.С.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Нестерова І.Г.
від третьої особи: не з'явилися
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (далі - відповідач) про визнання відсутнім прав, зобов'язання вчинити дії та стягнення 716 738, 38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.05.2019 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 (далі - договір). 18.08.2025 позивач отримав від відповідача акт-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 № СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, акт-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з договором, за яким відповідач в односторонньому порядку збільшив загальний обсяг купленої СВБ електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів на 239, 977000 МВт.год вартістю 710 376,61 грн та зменшив загальний обсяг проданої СВБ електричної енергії для врегулювання небалансів вартістю 6 361, 76 грн. Однак позивач наголошує, що одностороннє корегування відповідачем небалансів у спірний період здійснено за відсутності будь-яких підстав, з порушенням визначеного законодавством порядку, при цьому станом на 01.08.2024 учасники позивача вийшли з балансуючої групи, а відтак мають самостійно відповідати за власні небаланси електричної енергії.
Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про:
- визнання відсутнім права відповідача здійснювати розрахунки корегування (врегулювання) позивача за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 11.05.2019 № 0533-01041 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 проданої відповідачем, у бік збільшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, на 239,977000 МВт·год, вартістю 710 376,61 грн та у бік зменшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, купленої відповідачем, на 91,041000 МВт·год, загальною вартістю 6 361,76 грн;
- визнання відсутнім права відповідача складати акт корегування (врегулювання) до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 №ВН/22/06-0533, акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з договором від 11.05.2019 № 0533-01041 стосовно збільшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, проданої відповідачем, на 239,977000 МВт·год, загальною вартістю 710 376,61 грн та зменшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, купленої відповідачем, на 91,041000 МВт·год, загальною вартістю 6 361,76 грн;
- зобов'язання відповідача відновити становище позивача, яке існувало до порушення права, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів та вартості купівлі позивачем електричної енергії для врегулювання небалансів до акту-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 №СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 №ВН/22/06-0533, акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 239,977000 МВт·год, загальною вартістю 710 376,61 грн та шляхом корегування в сторону збільшення загальних обсягів та вартості продажу позивачем електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів на 91,041000 МВт·год, загальною вартістю 6 361,76 грн;
- стягнення з відповідача на користь позивача 716 738, 38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12406/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2025.
Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі».
28.10.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» подано заяву про продовження строку подання відзиву у справі № 910/12406/25 до 07.11.2025 (включно).
07.11.2025 (сформовано 10.11.2025) через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» подано відзив на позовну заяву.
07.11.2025 (сформовано 10.11.2025) через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» подано зустріну позовну заяву про тлумачення пунктів договору.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» помилково вважає, що у нього відсутня фінансова відповідальність за небаланси електричної енергії за період червень 2022 учасників балансуючої групи перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», а тому існує необхідність розтлумачити п. 13.1. та п. 13.8. договору про участь у балансуючій групі №5959-ДОЭ від 29.12.2020 визначивши, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» має фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за період червень 2022 учасників балансуючої групи перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО».
У підготовчому судовому засіданні 12.11.2025 за результатами розгляду клопотання відповідача про подовження строку для подачі відзиву до 07.11.2025 включно було проголошено протокольну ухвалу про його задоволення, подовжено строк відповідачу для подачі відзиву до 07.11.2025 та відкладено підготовче засідання на 03.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 залишено зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом строк та спосіб усунення недоліків.
19.11.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерного товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подано заперечення проти прийняття зустрічного позову, оскільки Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» не є стороною договору про участь у балансуючій групі №5959-ДО
20.11.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, відповідно до якої позивачем у встановлений строк усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/12406/25.
У підготовчому засіданні 03.12.2025 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.12.2025.
04.12.2025 2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерного товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подано відзив на зустріну позовну заяву.
17.12.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» подано письмові пояснення.
У підготовчому засіданні 17.12.2025 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.01.2026.
25.12.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Приватним акціонерного товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подано пояснення за зустріним позовом.
У підготовчому засіданні 21.01.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12406/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 11.02.2026.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 11.02.2026 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповідно заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.
У свою чергу представник відповідача за первісним позовом, у судовому засіданні 11.02.2026 заперечував проти заявлених вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги за зустріним позовом.
У судовому засіданні 11.02.2026 за клопотанням представника відповідача оголошувавсь перерва до 25.02.2026.
У судовому засіданні 25.02.2026 судом досліджено матеріали справи та заслухано заключні слова представників сторін.
У судовому засіданні 25.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Щодо позовних вимог за первісним позовом.
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є учасником ринку електричної енергії, оператором системи розподілу, яке здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Київської області на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382 «Про видачу ПРАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 23.09.2020 №1749).
За доводами позивача11.05.2019 ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору №0533-01041), що є публічним договором приєднання та додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку), долучено до реєстру учасників ринку.
Цей договір відповідно до п. 1.2. є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно з п. 1.2. договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4. договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку).
За умовами п. 1.5. договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Учасник ринку передає свою відповідальність іншій СВБ шляхом укладення договору щодо участі в балансуючій групі такого учасника ринку у порядку, передбаченому Правилами ринку. На час делегування фінансової відповідальності за небаланси учасника ринку іншій СВБ цей договір призупиняє свою дію лише в частині фінансової відповідальності за небаланси електричної енергії перед ОСП (п. 1.6. договору).
У п. 1.7. визначено, що на час призупинення дії цього договору ОСП має право на використання коштів учасника ринку, внесених на рахунок фінансових гарантій ОСП, для забезпечення фінансової відповідальності за небаланси іншої СВБ, з якою учасник ринку уклав договір щодо участі в балансуючій групі, за попередньою згодою цього учасника ринку. Порядок умови розрахунків між учасником ринку та цією СВБ визначаються укладеним між ними договором щодо участі в балансуючій групі.
У розділі 5 договору визначено порядок розрахунків, зокрема:
5.1. формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором.
5.2. СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - поточний рахунок ЕП). Учасник ринку повинен укласти необхідні угоди з розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку.
5.3. СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на рахунок ескроу СВБ. Кошти з рахунку ескроу СВБ в подальшому перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ОСП, зазначені у реквізитах цього Договору.
Виконання зобов'язання з оплати небалансів, що виникли після розірвання договору про врегулювання небалансів та закриття рахунку ескроу СВБ, забезпечується Стороною шляхом: перерахування СВБ коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП; перерахування ОСП коштів на рахунок СВБ, зазначений у заяві СВБ про повернення коштів.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 № 5959-ДОЭ, ПРАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є стороною, відповідальною за баланси, а учасниками балансуючої групи є: ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», AT "ДТЕК Донецькі електромережі», ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», AT «ДТЕК Дніпровські електромережі», AT «ДТЕК Одеські електромережі».
За умовами п. 2.4. договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 №5959-ДОЭ, СВБ зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед ОСП, а учасники балансуючої групи зобов'язуються нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.
Згідно з п. 1.5.5. Правил ринку, п. 2.4. договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 №5959-ДОЭ, СВБ зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед ОСП, а Учасники балансуючої групи зобов'язуються нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.
Як вказує позивач, частина учасників балансуючої групи були виключені з її складу за домовленістю сторін, а саме:
ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» з 00:00:00 год 13.04.2023, про що було повідомлено відповідача листом від 10.04.2023 №04/710/4742;
АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» з 00:00:00 год 01.06.2022, про що було повідомлено відповідача листом від 27.05.2022 №04/710/5154.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 01.06.2022 з АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» та 13.04.2023 з ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», при їх виході з балансуючої групи, підписано Угоди про врегулювання питань при виключені з балансуючої групи.
У свою чергу, відповідач листами від 11.04.2023 №01/17850 та від 27.05.2022 №01/20807 також підтвердив позивачу про виключення з балансуючої групи ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» відповідно.
А відтак, як вказує позивача, з дати повідомлення відповідача, в АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» та ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» продовжили діяти двосторонні (між ними і відповідачем) договори про врегулювання небалансів електричної енергії, а відповідно зобов'язання позивача перед відповідачем, в частині врегулювання небалансів за АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» та ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» припинилися.
Що також підтверджується умовами угод, укладеними з позивачем.
Так, згідно із пунктами 2.1. наведених вище угод учасниками оплачена уся вартість небалансів та інших платежів, що виникли на підставі договору. Учасники не мають невиконаних фінансових зобов'язань перед СВБ.
У пунктах 2.2. наведених вище угод зазначено, що СВБ не несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії учасників, зобов'язання з оплати яких виникнуть після виходу учасників з балансуючої групи, створеної відповідно до договору (після 01.06.2022 для Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» та після 13.04.2023 для Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі») зобов'язань щодо врегулювання небалансів та інших зобов'язань, встановлених договором.
Учасники несуть фінансову відповідальність за небаланси, що виникли після укладення цієї угоди самостійно відповідно до Правил ринку (пункти 2.3 наведених угод).
Відповідно до пунктів 2.4 наведених угод, дія договору для учасників припиняється.
Однак, як вказує позивач у позовній заяві, 18.08.2025 о 13:40 позивач на електронну пошту отримав електронний лист від відповідача про доступний для оплати звіт коригування за червень 2022 року.
18.08.2025 о 20:41 позивач на електронну пошту отримав електронний лист від відповідача про направлення оригінал акту коригування (врегулювання) до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за червень 2022 року в електронному вигляді. А також 18.08.2025 позивач на електронну пошту отримав від відповідача:
- Акт-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 № СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06- 0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041,
- Звіт коригування за червень 2022 року від 18.08.2025 № 0408202500125.
За доводами позивача, вказаним Актом-корегування, відповідач в односторонньому порядку збільшив загальний обсяг купленої СВБ електричної енергії для врегулювання небалансів до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 239,977000 МВт·год, загальною вартістю 710 376,61 грн., в т.ч. ПДВ 118 396,10 грн та зменшив загальний обсяг проданої СВБ електричної енергії для врегулювання небалансів до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 91,041000 МВт·год, загальною сумою 6 361,76 грн, в т.ч. ПДВ 1 060,29 грн.
У відповідності до вищевказаних листів та Акту-корегування відповідач вимагав від позивача до 18:00 21 серпня 2025 включно оплатити кошти в сумі 716 738, 38 грн в результаті проведення в односторонньому порядку корегування небалансів електричної енергії за червень 2022 року. В інакшому випадку позивач набуде статусу «Переддефолтний», до нього буде застосовано негативні наслідки статусу «Переддефолтний» та використано фінансову гарантію позивача.
У свою чергу, позивач 19.08.2025 направив відповідачу заперечення №04/710/6546 щодо позапланового коригування врегулювання небалансів червня 2022 року, яким повідомив про незгоду з позаплановим Актом-корегування та ініціацію спору, за результатами розгляду якого вимагав від відповідача зробити перерахунок, а також не покладати на втрати позивача ці обсяги небалансів електричної енергії.
Однак, як вказує позивач, 22.08.2025 о 08:38 останнім отримано електронного листа від відповідача про набуття статусу «Переддефолтний».
22.08.2025 позивач направив відповідачу листа від 22.08.2025 №04/710/6629 про незгоду з набуттям статусу «Переддефолтний» та вимогою про анулювання статусу «Переддефолтний».
Відповідач листом від 22.08.2025 №01/51512 повідомив позивача, що ним буде оформлена вимога до АТ «ТАСКОМБАНК» для покриття заборгованості позивача за рахунок Банківської гарантії від 30.08.2022 №LGI-111/2022 та змін до неї від 29.12.2023 №2 на суму 716 738, 38 грн.
В подальшому, як вказує позивач, 23.08.2025 о 08:25 електронною поштою отримав електронний лист від відповідача про анулювання статусу «Переддефолтний», а 25.08.2025 позивач направив відповідачу претензію від 25.08.2025 №04/710/6664 про повернення банківської гарантії (коштів) в сумі 716 738, 38 грн, так як дізнався, що 22.08.2025 відповідач використав банківську гарантію позивача.
03.09.2025 позивач отримав від відповідача відповідь від 03.09.2025 №01/53536 на претензію від 25.08.2025 №04/710/6664, проте, як вказує позивач без жодного обґрунтування своїх дій щодо використання банківської гарантії.
Оскільки, за доводами позивача, відповідачем безпідставно згідно з актом-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 № СВБ_ВР_03_2022_06_0533 здійснено списання грошових коштів у сумі 716 738, 38 грн, що зберігалися на поточному рахунку відповідача, як фінансова гарантія позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позивних вимог відповідачем наголошено, що списання фінансової гарантії в погашення заборгованості позивача перед відповідачем було здійснено на виконання умов договору, у точній відповідності до Правил ринку, що спростовує твердження позивача про нібито порушення його прав. Оскільки НЕК «Укренерго» керується даними АКО, що внесені до системи управління ринком, і допоки такі дані не змінені, складений відповідачем акт-корегування (врегулювання) від № СВБ_ВР_04_2022_04_0533 від 27.06.2025 є обов'язковими до виконання позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 7 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
Згідно з ч. 7 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» у рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.
Пунктом 1.5.4. Правил ринку встановлено, що учасники балансуючої групи несуть фінансову відповідальність за небаланс перед своєю СВБ у рамках своїх небалансів електричної енергії з урахуванням правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до п. 1.5.5. Правил ринку СВБ несе фінансову відповідальність перед ОСП за небаланси електричної енергії всіх учасників ринку, які увійшли до балансуючої групи, яку вона представляє.
Суд зазначає, що наведені вище положення чинного законодавства свідчать про те, що кожний учасник ринку має стати стороною відповідальною за баланс і нести фінансову відповідальність перед Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як ОСП.
Чинне законодавство також надає можливість кожному учаснику ринку увійти до балансуючої групи та передати свою відповідальність СВБ.
Таким чином саме виходячи із обраної таким учасником моделі участі у балансуючому ринку визначаються межі відповідальності такого учасника перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», як ОСП.
З метою врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії, чинним законодавством також на кожного учасника ринку покладений обов'язок, у тому числі, і на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вчиняти дії з врегулювання небалансів у відповідності до Правил ринку та Правил врегулювання, які є Додатком 10 до цих Правил.
Як зазначено вище, 11.05.2019 Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору №0533-01041), що є публічним договором приєднання та додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, долучено до реєстру учасників ринку.
Крім того, позивач за договором про участь у балансуючій групі взяв на себе зобов'язання сторони, яка є відповідальною за баланс учасниками якої були Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі».
01.06.2022 Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» та 13.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» виключені зі складу учасників балансуючої групи позивача, про що відповідач повідомлений позивачем відповідними листами.
Судом також було встановлено, що при здійсненні відповідачем коригувань позивачу за актом-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 згідно з договором від 11.05.2019 №0533-01041 щодо купленої електричної енергії для врегулювання небалансів за червень 2022 року, відповідач включив до нарахування небаланси електричної енергії по учасниках балансуючої групи, які вже вийшли з балансуючої групи позивача (AT «ДТЕК Донецькі електромережі» та ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі»).
Згідно з пунктом 1.5.5. Правил ринку та умовами пункту 2.4. договору про участь у балансуючій групі, СВБ (позивач) зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед ОСП, а Учасники балансуючої групи зобов'язуються нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.
Згідно з п. 6.2.4. Правил ринку в разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, АР подає до фінансової установи вимогу платежу за фінансовою гарантією. Вимога та інші, зазначені в гарантії документи, повинні бути подані до фінансової установи протягом строку дії гарантії та у спосіб, зазначений у гарантії.
Пунктами 1.1. та 1.2. Правил врегулювання, що є Додатком 10 до Правил ринку (у редакції чинній станом на час проведення відповідачем корегування) визначено, що якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.
Згідно з п. 1.2 цих Правил розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
У п. 1.3. Правил врегулювання, визначено, що будь-які події, описані в пункті 1.2 цієї глави, на які звернув увагу ОСР (оператор системи розподілу), ОСП (оператор системи передачі) або АР (адміністратор розрахунків), через 12 місяців після місяця, за який здійснювались розрахунки, описані в розділі V Правил ринку, не повинні тягнути за собою обчислення врегулювання, за винятком прийняття АР (адміністратором розрахунків) іншого обґрунтованого рішення.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, списання 22.08.2025 коштів банківської гарантії відповідач здійснив у рахунок погашення заборгованості позивача за врегулювання небалансів за актом-корегування (врегулювання) № СВБ_ВР_03_2022_06_0533 від 18.08.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за червень 2022 року, тобто, не поточного 2025 року.
Однак, судом встановлено, що положення п. 1.2 Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку) (у редакції чинній станом на час проведення відповідачем корегування) розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
Отже, враховуючи приписи п. 1.2 Правил врегулювання, коригування (врегулювання небалансів електричної енергії) за червень 2022 року відповідач мав провести до кінця лютого 2023 року.
Проте, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останнім проведено акт-корегування (врегулювання) № СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2022 № ВН/22/04-0533 складено лише 18.08.2025, тобто із порушенням встановленого в пункті 1.2. Правил врегулювання строку, що вказує на неправомірність дій відповідача щодо списання грошових коштів фінансової гарантії позивача у сумі 716 738,38 грн із його рахунку.
Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав та законних інтересів у даному спору, судом враховано наступне.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Зокрема, Конституційного суду України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі № 910/8060/19.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Кодексу України з процедур банкротства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Частино 1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, з огляду на наведене вище норми права, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України».
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Наразі, оцінюючи зміст позовних вимог на предмет ефективності обраних позивачем способів судового захисту окремо та у їх сукупності, господарський суд зауважує, що під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, вказано, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: - кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; - особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду з огляду на принцип процесуальної економії.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.11.2023 по справі № 910/12832/21 дійшов висновку, що у спорі учасників ринку електричної енергії щодо перерахунку небалансів електричної енергії такими, що відповідають змісту порушеного права сторони відповідальної за небаланс, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення та забезпечує ефективний захист її прав, інтересів з урахуванням положень статті 16 Цивільного кодексу України, статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" є способи захисту порушених прав та інтересів у вигляді:
- визнання відсутності в особи відповідальної за небаланс обов'язку з оплати спірних обсягів небалансів або визнання відсутності в оператора системи передачі права вимагати такої оплати особи, відповідальної за небаланс;
- зобов'язання оператора системи передачі вчинити дії з "анулювання" власних попередніх односторонніх дій, які протиправно створюють фактичні (не правові - адже дії оператора системи передачі як носія секундарного права є протиправними) наслідки у вигляді безпідставних майнових втрат.
У першому випадку визначений спосіб захисту порушених прав сторони відповідальної за небаланс є фактично формою такого універсального способу захисту як визнання права - у його "негативній" формі визнання відсутності права.
Застосування наведеного способу захисту забезпечить перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення відповідного обсягу негативних балансів за певні періоди та дозволить запобігти пред'явленню оператором системи передачі необґрунтованих вимог до сторони відповідальної за баланс.
Відтак, відповідний спосіб захисту за наслідком його застосування у конкретних правовідносинах дозволить забезпечити формування правової визначеності щодо наявності небалансів електричної енергії у спірні періоди та гарантує ефективний захист (відновлення) порушених прав сторони відповідальності за небаланс.
Те ж саме стосується застосування вимоги про «анулювання» оператором системи передачі власних попередніх односторонніх дій, що є формою перерахунку небалансів електричної енергії шляхом виключення негативних небалансів у певному обсязі за певні періоди, який відповідає універсальному способу захисту у вигляді припинення дії, яка порушує право.
У разі застосування такого способу захисту, сторона відповідальна за небаланс, матиме позитивний ефект у захисті своїх прав незалежно від того погодиться оператор системи передачі фактично здійснити перерахунок чи ні, адже саме в залежності від цих дій сторона, відповідальна за небаланс, згодом купує відповідні обсяги небалансів електричної енергії.
Враховуючи наведені вище обставини та норми права, суд приходить до висновку, що задоволення самої лише позовної вимоги про стягнення неправомірно списаної суми грошових коштів не призводить до остаточного захисту прав заявника у розрізі спірного врегулювання небалансів електричної енергії за червень 2022 року.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що належними та ефективними способами захисту прав позивача є визнання відсутнім права відповідача здійснювати розрахунки врегулювання (корегування) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 11.05.2019 № 0533-01041 за період з 01.06.2022 по 31.06.2022 у бік збільшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, проданої Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія "Укренерго», на 239,977000 МВт·год загальною вартістю 710 376,61 грн та у бік зменшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, купленої Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», на 91,041000 МВт·год загальною вартістю 6 361,76 грн та зобов'язання відповідача відновити становище Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", яке існувало до порушення права, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів та вартості купівлі Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" електричної енергії для врегулювання небалансів до Акту-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 №СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 239,977000 МВт·год, загальною вартістю 710 376,61 грн, в т.ч. ПДВ 118 396,10 грн, та шляхом коригування в сторону збільшення загальних обсягів та вартості продажу Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» електричної енергії для врегулювання небалансів до Акту-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 №СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 91,041000 МВт·год, загальною вартістю 6 361,76 грн, в т.ч. ПДВ 1 060,29 грн
З урахуванням наведеного вище позовні вимоги в цій частині та в частині стягнення з відповідача 716 738, 38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, суд відзначає, що позовна вимога позивача про визнання відсутнім права Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" складати акт корегування (врегулювання) до від 30.06.2022 №ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 стосовно збільшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, проданої Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", на 239,977000 МВт·год, загальною вартістю 710 376,61 грн та зменшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, купленої Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" на 91,041000 МВт·год загальною вартістю 6 361,76 грн задоволенню не підлягає, оскільки фактично такий акт коригування вже складено відповідачем, а отже, задоволення такої позовної вимоги у даному випадку не матиме наслідком відповідного правового результату та не скасує вже існуючого акту коригування, а отже, і не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Заперечення відповідача наведенні у відзиві спростовуються наведеним вище обставинами та нормами чинного законодавства, зокрема приписами п. 1.2 Правил врегулювання.
Щодо зустріним позовних вимог.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» зазначає, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» помилково вважає, що у нього відсутня фінансова відповідальність за небаланси електричної енергії за період червень 2022 учасників балансуючої групи перед позивачам за зустріним позовом, а тому існує необхідність розтлумачити п. 13.1. та п. 13.8. договору про участь у балансуючій групі №5959-ДОЭ від 29.12.2020 визначивши, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» має фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за період червень 2022 учасників балансуючої групи перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО».
Як вбачається із матеріалів справи, про що зазначено вище, взаємовідносини сторін за первісним позовом врегульовані договором про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору №0533-01041, дата акцептування 11.05.2019).
У свою чергу на виконання вимог чинного законодавства ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (як сторона відповідальна за баланси) уклало 29.12.2020 договір про участь у балансуючій групі №5959-ДОЭ з наступними учасниками: ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», AT «ДТЕК Донецькі електромережі», ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», AT «ДТЕК Дніпровські електромережі», AT «ДТЕК Одеські електромережі».
Як вірно зазначено позивачам за первісним позовом (відповідачем за зустріним) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» не є стороною договору про участь у балансуючій групі №5959-ДОЭ від 29.12.2020, оскільки даний договір був укладений між ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (як стороною, відповідальною за баланси) та учасниками його балансуючої групи (в тому числі і ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі») та врегульовував їх взаємовідносини.
Відповідно до умов п. 2.4. договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 №5959-ДОЭ та п. 1.5.5. Правил ринку позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед відповідачем за первісною позовом (позивачем за зустрічним).
Згідно з п. 1.5.5. Правил ринку, п. 2.4. договору про участь у балансуючій групі від 29.12.2020 №5959-ДОЭ, СВБ зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед ОСП, а Учасники балансуючої групи зобов'язуються нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.
Матеріалами справи підтверджено, що частина учасників балансуючої групи були виключені з її складу за домовленістю сторін, зокрема: ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» з 00:00:00 год 13.04.2023.
НЕК «УКРЕНЕРГО» було повідомлено листом від 10.04.2023 №04/710/4742.
Також судом встановлено, про що зачванено вище, що 13.04.2023 між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустріним) та ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», при виході з балансуючої групи, підписано Угоду від 13.04.2023 до договору від 29.12.2020 №5959-ДОЭ про участь у балансуючій групі щодо врегулювання питань при виключені з балансуючої групи.
Умовами Угоди від 13.04.2023 до договору від 29.12.2020 №5959-ДОЭ сторонами передбачено: « 2.1. Учасником оплачена уся вартість небалансів та інших платежів, що виникли на підставі Договору. Учасник не має невиконаних фінансових зобов'язань перед СВБ. 2.2. СВБ не несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії Учасника, зобов'язання з оплати яких виникнуть після виходу Учасника з балансуючої групи, створеної відповідно до Договору (після 01.06.2022) зобов'язань щодо врегулювання небалансів та інших зобов'язань, встановлених Договором. 2.3. Учасник несе фінансову відповідальність за небаланси, що виникли після укладення цієї Угоди самостійно відповідно до Правил ринку. 2.4. Дія Договору для Учасника припиняється.».
У свою чергу НЕК «УКРЕНЕРГО» листом від 11.04.2023 №01/17850 також підтвердив заявою про виключення з балансуючої групи ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі».
Суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), що з дати повідомлення НЕК «УКРЕНЕРГО» у ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» продовжив діяти двосторонній (між ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» і відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) договір про врегулювання небалансів електричної енергії, а відповідно зобов'язання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) перед НЕК «УКРЕНЕРГО» в частині врегулювання небалансів за ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» припинилися.
Частино 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1-3 ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, відсутня можливість визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК України).
Таким чином, частинами 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність та незрозумілість буквального значення слів, понять тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини.
Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, викликане неповнотою або недостатньою ясністю окремих його частин (умов), чи в цілому.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова ВС від 12 травня 2022 року, справа № 756/15123/18).
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність та незрозумілість буквального значення слів, понять тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини.
Метою тлумачення правочину є з'ясування його змісту, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 399/590/17, від 16.04.2019 зі справи № 916/1171/18.
Суд констатує, що спірний договір виконувався з 2020 року, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду зумовлює неможливість тлумачення змісту договору. Крім того, суд звертає увагу на тому, що у пунктах 13.1., 13.8. договору відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри під час підписання договору, а позивач за зустрічним позовом, який не є стороною даного договору, фактично має намір зміни уточнення умов договору.
Так, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статті 213 ЦК України, тоді, коли воно здійснюється з метою можливості виконання договору його сторонами. Однак за обставин тривалого виконання договору, помилковим є звернення з вимогою щодо його тлумачення у контексті статті 213 ЦК України, що змістовно відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 916/1171/18 щодо мети тлумачення правочину.
Судом встановлено, що у пунктах 13.1., 13.8. спірного договору незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін договору, що і є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.
У свою чергу, обґрунтування позовних вимог фактично побудоване не з метою тлумачення змісту договору, а встановлення факту, зокрема визначивши, що ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» має фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за період червень 2022 учасників балансуючої групи перед НЕК «Укренерго».
Суд також погоджується з доводами позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), що спору між сторонами договору про участь у балансуючій групі №5959-ДОЭ від 29.12.2020 під час його дії та виконання в тому числі стосовно змісту його умов, їх незрозумілості чи неоднозначності не було і відсутній станом на момент вирішення спору у даній справі, в той час як договір для ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», припинився з 13.04.2023, а балансуюча група припинилася для всіх її учасників з 01.08.2024. А відтак, враховуючи, що з 2024 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» входить до балансуючої групи ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» та беручи до уваги правову позицію Верховного Суду викладеної в постанові від 19.12.2023 у справі №925/1205/22 такий правочин не може бути розтлумачено.
Враховуючи встановлені фактичні обстави по справі, оцінивши і співставивши надані докази в їх сукупності, та враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав з боку відповідача за зустрічним позовом, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у відмову у задоволенні зустрічного позову.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Визнати відсутнім право Приватного акціонерного товариства ««Національна енергетична компанія «Укренерго», здійснювати розрахунки корегування (врегулювання) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 11.05.2019 № 0533-01041 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 у бік збільшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, проданої Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», на 239,977000 МВт·год загальною вартістю 710 376,61 грн. та у бік зменшення обсягу та вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, купленої Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», на 91,041000 МВт·год загальною вартістю 6 361,76 грн.
3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», відновити становище Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке існувало до порушення права, шляхом коригування в сторону зменшення загальних обсягів та вартості купівлі Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» електричної енергії для врегулювання небалансів до Акту-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 №СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 239,977000 МВт·год, загальною вартістю 710 376,61 грн, в т.ч. ПДВ 118 396,10 грн, та шляхом коригування в сторону збільшення загальних обсягів та вартості продажу Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» електричної енергії для врегулювання небалансів до Акту-корегування (врегулювання) від 18.08.2025 №СВБ_ВР_03_2022_06_0533 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 № ВН/22/06-0533, Акту-корегування (врегулювання) від 07.11.2022 ВР/22/06-0533 згідно з Договором від 11.05.2019 № 0533-01041 на 91,041000 МВт·год, загальною вартістю 6 361,76 грн, в т.ч. ПДВ 1 060,29 грн.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код: 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-А, ідентифікаційний код: 23243188) 716 738 грн 38 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 445 грн 66 коп.
5. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.
6. У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.
7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.03.2026
Суддя Л. Г. Пукшин