ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2026Справа № 910/15358/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліртен Групп"
про стягнення 5 070, 84 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Енерджи" (далі - відповідач) про стягнення 5 070, 84 грн., з яких: 3 080, 28 грн основна заборгованість, 3 % річних у розмірі 137, 28 грн, інфляційні втрати у розмірі 529, 90 грн та пеня у розмірі 1 323, 38 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору № 04/Ц/ОСВ/11/23 від 01.02.2023 в частині оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/15358/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
24.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
24.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/15358/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа з бази "Діловодство спеціалізованого суду" від 16.12.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/15358/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (далі по тексту - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобайл Енерджи" (далі по тексту - Замовник) укладено договір № 04/Ц/ОСВ/11/23, відповідно до пункту 2.1 якого, за цим Договором замовник доручає, а Виконавець здійснює за допомогою ПЦО і засобів сигналізації охорону майна Замовника на об'єктах, перерахованих в Протоколі (додаток №1 до Договору) та позначених на плані - схемі об'єктів (додаток 3 до Договору), а також здійснює обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах. Під майном Замовника розуміється майно, що є власністю Замовника, або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу з « 01» лютого 2023 р.
У відповідності до пункту 3.1. Договору, щомісячна сума оплати по Договору встановлюється на підстав Протоколу погодження окремих умов договору (Додаток № 1 до Договору).
Загальну вартість послуг Договору було змінено згідно пункту 3 додаткової угоди № 1 від 01.11.2023 р. до Договору та вартість щомісячних послуг за Договором 4 склала 1368 грн. 90 коп. (одна тисяча триста шістдесят вісім гривень, 90 копійок), в тому числі ПДВ - 228 грн. 15 коп.
Згідно з пунктом 3.3. Договору, оплата за цим Договором здійснюється щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони майна, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.
Відповідно до пункту 10.1. Договору, цей договір укладається строком на 1 (один) рік і набуває чинності з моменту його підписання.
Пунктом 10.2. Договору передбачено, якщо за 30 діб до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
Відповідно до пункту 11.10. Договору, Виконавець надсилає первині документи (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, акти звірок, інші документи) в електронній формі за допомогою модуля електронної звітності та документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC » з використанням електронного цифрового підпису. Електронний документ вважається одержаним з часу відправлення Виконавцем відповідного документа в електронній формі. Електронний підпис Сторін є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації підписанта електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом. У разі зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожен з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те що, він має електронну форму. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом
Дію договору було продовжено декілька разів до моменту його розірвання в односторонньому порядку 01.02.2025 року через несплату Замовником за надані послуги Виконавцю.
Послуги надані належним чином, зауважень та претензій з боку Замовника (відповідача) не було, що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 6812 від 31 жовтня 2023 на суму 1 825, 00 грн; № 3658 від 30 червня 2024 на суму 1 368, 90 грн та № 4277 від 31 липня 2024 на суму 1 368, 90 грн.
Як зазначає позивач, не оплаченими є надані послуги згідно Договору за: жовтень 2023 р. у розмірі 342, 48 грн., за червень 2024 у розмірі 1 368, 90 грн та липень 2024 у розмірі 1 368, 90 грн. з ПДВ.
Загальна сума заборгованості за надані послуги, згідно підписаних Сторонами, але не оплачених актів наданих послуг за Договором складає 3 080, 28 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 080, 28 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за період прострочення, нараховано 3 % річних у розмірі 137, 28 грн, інфляційні втрати у розмірі 529, 90 грн та пеня у розмірі 1 323, 38 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи встановлені судом обставини та погоджений сторонами у пункті 3.3 Договору строк для оплати, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено договірне зобов'язання в частині сплати послуг за Договором за жовтень 2023 у сумі 342, 48 грн, червень 2024 на суму 1 368, 90 грн та липня 2024 на суму 1 368, 90 грн.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати вартості заявлених до стягнення коштів, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог в частині стягнення суми основного боргу.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Суд зазначає, що згідно пункту 3.3 Договору відповідач мав право здійснити платіж до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, а тому прострочення виконання може вважатися з 11.10.2023 (за жовтень 2023); з 11.06.2024 (за червень 2024); з 11.07.2024 (за липень 2024).
Так, за підрахунками суду 3 % річних за період з 11.10.2023 по 20.11.2025 на суму 342, 48 грн становить 21, 70 грн; за період з 11.06.2024 по 20.11.2025 на суму 1 368, 90 грн становить 59, 34; за період з 11.07.2024 по 20.11.2025 на суму 1 368, 90 грн становить 55, 98 грн., а отже загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 137, 02 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 529, 90 грн.
Крім того, судом враховано наведений позивачем розрахунок пені з 10.10.2023 по 20.11.2025 на суму 342, 48 грн; за період з 10.06.2024 по 20.11.2025 на суму 1 368, 90 грн; за період з 10.07.2024 по 20.11.2025 на суму 1 368, 90 грн, що на переконання суду є не правильним, з огляду на наступне.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не правильно визначено початок періодів прострочення, а також не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом нараховано пеню за період 11.10.2023 по 11.04.2024 на суму заборгованості 342, 48 грн, яка становить 53, 87 грн; з 11.06.2024 по 11.12.2024 на суму заборгованості 1 368, 90 грн, яка становить 179, 04 грн; з 11.07.2024 по 11.02.2025 на суму заборгованості 1 368, 90 грн, яка становить 213, 86 грн, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 446, 77 грн.
Крім того, судом встановлено, що під час розгляду справи, а саме 08.01.2026 Відповідачем змінено адресу місцезнаходження та найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Енерджи" (вул. Світлицького, буд.35, прим. 108/4, офіс 2 м. Київ, 04123; ідентифікаційний код 44618924) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліртен Групп" (69114, м. Запоріжжя, вул. Сергієнка Василя, буд. 21, прим. 108/4; ідентифікаційний код 44618924).
Однак, враховуючи пункт 2 статті 31 ГПК України та те, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, суд дійшов висновку розглянути її та постановити рішення у даній справі із зазначенням нового найменування відповідача.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліртен Групп" про стягнення 5 070, 84 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліртен Групп" (69114, місто Запоріжжя, вулиця Сергієнка Василя, будинок 21, прим. 108/4; код ЄДРПОУ 44618924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (адреса: 04114, місто Київ, вулиця Макіївська, будинок, 8, Н/П 127; код ЄДРПОУ 33635083) суму основного боргу у розмірі 3 080 (три тисячі вісімдесят) грн 28 коп, 3 % річних у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн 02 коп, інфляційні втрати у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн 90 коп, пеню у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн 77 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 003 (дві тисячі три) грн 51 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.03.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова