ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2026Справа № 910/5231/25
За позовомФізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича
доАнтимонопольного комітету України
провизнання недійсним рішення
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Буняк Ю.І.;
від відповідача: Пащенко М.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича (далі також - позивач, ФОП Ситнік В.В.) до Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, АМК, Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2024 № 543- р у справі № 145-26.13/128-23 - в частині визнання вчинення фізичною особою підприємцем Ситніком Володимиром Володимировичем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладення штрафу згідно пункту 3 рішення у розмірі 315 995 (триста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
23.05.2025 відповідачем подано відзив до якого також додано диск з матеріалами справи Комітету № 145-26.13/128-23.
Позивач, у свою чергу, 28.05.2025 подав відповідь на відзив, у якій заявлено про залишення без розгляду доказів, наданих у додатку 3 до відзиву (диску з матеріалами справи Комітету).
Представник позивача в підготовчому засіданні 09.10.2025 повідомив, що на його адресу не було надіслано диск (додаток 3 до відзиву) з електронно-цифровим підписом. Про наведені обставини вже було зазначено у відповіді на відзив. Крім того, представник позивача просив суд встановити порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду по суті відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України.
Представник відповідача, у свою чергу, надав усні пояснення стосовно заявлених позивачем клопотань та погодився надати докази надіслання диску з ЕЦП на адресу позивача.
Суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання позивача, викладеного у відповіді на відзив, про залишення без розгляду доказів, наданих відповідачем у додатку 3 до відзиву (диску).
Крім того, зважаючи на доводи представників сторін, надані в підготовчому засіданні, суд вирішив запропонувати позивачу та відповідачу викласти письмово свої доводи щодо порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України.
Підготовче засідання суд призначив на 20.11.2025.
03.11.2025 відповідач, на виконання вимог суду надав докази надіслання диску з матеріалами антимонопольної справи на адресу позивача.
Крім того, 5 та 18 листопада від сторін надійшли письмові пропозиції щодо порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України.
Представники сторін безпосередньо в підготовчому засіданні надали усні пояснення щодо заявлених клопотань.
Суд прийняв до розгляду письмові пропозиції позивача та відповідача відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України, та встановив порядок з'ясування обставин справи під час вирішення спору по суті.
Крім того, наголошено, що суд визначає порядок дослідження доказів у порядку надходження їх у матеріали справи (докази подані до позовної заяви, до відзиву, і так далі). Такий порядок дослідження доказів було запропоновано позивачем в його письмових поясненнях та підтримано представником Комітету безпосередньо в підготовчому засіданні 20.11.2025.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 22.01.2026.
Зважаючи на першу поважну неявку представника позивача в судове засідання 22.01.2026, суд, керуючись положеннями ст. 202 ГПК України оголосив перерву в судовому засіданні до 19.02.2026.
У судовому засіданні 19.02.2026 суд заслухав вступне слово представників сторін та перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами у порядку, встановленому в підготовчому провадженні відповідно до вимог п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України.
Зокрема, судом розпочато з'ясування обставин справи з урахуванням запропонованого позивачем порядку в клопотанні від 05.11.2025. Після чого, суд перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами згідно з пропозиціями відповідача (заява від 18.11.2025) та дослідив обставини викладені в оскаржуваному рішенні АМК.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перейшов до судових дебатів.
Втім, під час розгляду справи у судовому засіданні 19.02.2026 відбувся технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua/), через яку проводилася фіксація судового засідання, про що складено Акт від 19.02.2026.
Про вказані обставини суд повідомив представників сторін безпосередньо в судовому засіданні 19.02.2026, а вони не заперечували проти продовження розгляду справи.
Судом проведено дебати та заслухано заключне слово.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 145-26.13/128-23 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дісней Транс Поставка 2024» (далі також - ТОВ «Дісней Транс Поставка 2024», в період участі в Торгах мало назву ТОВ «Сектор Трейд») і ФОП Ситніком В.В. (далі разом - Учасники) законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та подання з попередніми висновками першого відділу розслідувань Управління розслідувань окремих видів антиконкурентих узгоджених дій від 12.12.2024 № 145-26.13/128-23/480-спр, виніс рішення від 26.12.2024 № 543-р (далі також - Рішення № 543-р, Рішення), яким постановив:
1. Визнати, що ТОВ «ДІСНЕЙ ТРАНС ПОСТАВКА 2024» і ФОП Ситнік В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів закупівлі за рамковою угодою меблів (код за ДК 021:2015:39150000-8: Меблі та при способи різні) (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2022-12-14-009318-а).
2. Накласти на ТОВ «ДІСНЕЙ ТРАНС ПОСТАВКА 2024» штраф у розмірі 2 528 549,00 гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
3. Накласти на ФОП Ситніка В.В. штраф у розмірі 315 995,00 гривні за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Рішення № 543-р прийняте Комітетом з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає визнанню недійсним в частині, що стосується ФОП Ситніка В.В. у зв'язку з наступним:
- Перший аукціон у закупівлі з рамковою угодою проводиться для визначення учасників рамкової угоди; наступні аукціони проводяться як відбори серед учасників. Закупівля UA-2022-12-14-009318-a передбачала укладення рамкової угоди з 20 учасниками, тоді як у першому аукціоні, для входження до учасників рамкової угоди, взяло участь лише 18 учасників, а тому з усіма ними (не залежно від їх ставок) могла і була укладена рамкова угода;
- в ході першого аукціону 09.02.2023 у закупівлі UA-2022-12-14-009318-a учасники, в тому числі ТОВ «СЕКТОР ТРЕЙД» і позивач взагалі не змагались (не конкурували) між собою для здобуття переваг, а замовник здійснював виключно оцінку їх пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації, і не залежно від їх ставки - з усіма цими учасниками була укладена рамкова угода;
- відсутність у діях позивача такої обов'язкової ознаки, як можливість недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, виключає об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого п. 1 ст. 50 п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій;
- зважаючи на Висновок експерта в галузі права, а також на законодавче визначення терміну «рамкова угода» саме як правочин (а не процедура), відповідач не врахував специфіку і мету регулювання конкретно цієї справи та безпідставно застосував п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до відносин у зв'язку з укладенням рамкової угоди у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» - укладення замовником рамкової угоди з усіма учасниками, пропозиції яких не відхилені, у разі надходження тендерних пропозицій у кількості меншій, ніж заявлена кількість учасників. Сама рамкова угода не є процедурою закупівлі, а правочином;
- хоча рамкова угода й укладається за результатами відкритих торгів, однак такі відкриті торги з урахуванням вимог ст. 15 Закону не завжди є конкурентною процедурою, адже передбачають кількох (навіть усіх) переможців;
- ТОВ «СЕКТОР ТРЕЙД» жодним чином не приховувало його зв'язок із ОСОБА_1 ;
- участь позивача у першому аукціоні для визначення учасників рамкової угоди безперечно не призвела до обмеження чи спотворення конкуренції, і не могла призвести у даному випадку - коли всі первісні учасники могли бути визнані переможцями, а тому не мали сенсу змагатись. Також, це не завдало будь-яких збитків окремим особам і суспільству;
- оскаржуване рішення було винесене не лише з порушенням прав позивача на участь в розгляді та ігноруванням його клопотання про відкладення розгляду, але й з порушенням порядку;
- відповідачем не дотримано порядку визначення розміру штрафу та визначено його неправомірно;
- оскаржуване рішення засноване на доказах зібраних до початку розгляду справи, а такі докази не повинні братись до уваги відповідачем саме як докази та не можуть лягати в основу подання з попередніми висновками, відповідно, й не можуть бути підставою для оскаржуваного рішення;
- висновки відповідача в оскаржуваному рішенні ґрунтуються на припущеннях та суперечать закону, немає жодного прямого доказу антиконкурентних узгоджених дій саме між позивачем та ТОВ «СЕКТОР ТРЕЙД».
Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, наголошував, що оскаржуване Рішення було прийнято в межах наданих Комітету повноважень та з урахуванням чинного на момент прийняття законодавства. Свої доводи відповідач висловив у письмовому відзиві та надавши усні пояснення безпосередньо в судових засіданнях.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак є господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Так, в силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Під час з'ясування обставин справи судом було встановлено, що Акціонерне товариство «Укрпошта» (як замовник) провело процедуру закупівлі за рамковою угодою меблів (код за ДК 021:2015:39150000-8: Меблі та при способи різні) (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2022-12-14-009318-а).
На торги подали тендерні пропозиції 18 суб'єктів господарювання (п. 20 Рішення № 543-р), 16 суб'єктів господарювання визнані переможцями, а 2 пропозиції (ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніка В.В.) відхилені. За результатами Торгів замовник уклав з переможцями 14.03.2023 рамкову угоду № 140323-02Е.
З метою встановлення обставин конкурування суб'єктів господарювання під час проведення аукціону за окремим порядком, відмінним від проведення тендерів у публічних закупівлях, суд дослідив правову природу та законодавче визначення процедури закупівлі за рамковою угодою.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», рамкова угода - правочин, що укладається одним чи кількома замовниками (у тому числі централізованою закупівельною організацією) в порядку, встановленому цим Законом, з кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди.
Положеннями ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі», укладення рамкових угод здійснюється за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог цієї статті. Рамкова угода укладається з кількома учасниками, які визнані переможцями відкритих торгів, за умови, що участь у ній беруть не менше трьох учасників. У разі надходження тендерних пропозицій у кількості меншій, ніж заявлена кількість учасників, або відхилення отриманих тендерних пропозицій на підставах, установлених цим Законом, замовник має право укласти рамкову угоду з тими учасниками, пропозиції яких не відхилені, але не менше ніж з трьома. Замовник має право укласти договір про закупівлю відповідних товарів і послуг виключно з тими учасниками, з якими укладено рамкову угоду. Укладення договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється за результатами проведення відбору.
Відбір проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону. Якщо всі істотні умови договору про закупівлю визначені в рамковій угоді, замовник укладає договір про закупівлю за результатами відбору серед учасників, з якими укладено відповідну рамкову угоду. У такому випадку єдиним критерієм відбору є найнижча ціна.
Проведення аукціону за окремим порядком, відмінним від проведення тендерів у публічних закупівлях, не свідчать про відсутність порушення правил конкуренції шляхом спотворення результатів аукціону (торгів, конкурсів, тендерів) та підпадає під сферу застосування Закону України «Про захист економічної конкуренції» (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/186/21).
Аналіз положень ч.ч. 1, 7 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі», здійснений через призму ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (визначення того, що є конкуренціє), свідчить, що укладенню договору про закупівлю відповідних товарів і послуг із застосування процедури підписання рамкової угоди, передують три взаємопов'язані стадії, а саме:
1) проведення відкритого аукціону (торгів);
2) обрання переможців та укладення рамкових угод, за результатами відкритого аукціону (торгів;
3) укладення договору про закупівлю відповідних товарів і послуг з одним або кількома учасниками рамкової угоди.
Таким чином, на кожному з вказаних трьох етапів, присутня конкуренція в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
На першій стадії, учасники конкурують між собою за право бути обраними для укладення рамкової угоди. На другій стадії та, хто зміг вибороти в конкуренції право на участь в рамковій угоді, конкурують між іншими учасниками таких рамкових угод за право бути обраними замовником для укладення відповідної угоди про постачання товарів або надання послуг, оскільки між учасниками рамкової угоди все одно проводиться процедура відбору у формі електронного аукціону.
Як наслідок, самі положення вказаних вище нормативно-правових актів спростовують твердження позивача про те, що укладення рамкових угод є відмінним від звичайної процедури аукціону (торгів) в частині елементу конкуренції (оскільки, навіть при застосуванні процедури рамкових угод, конкуренція між учасниками все одно залишається).
З наявних у справі фактичних даних вбачається, що замовник за вказаним аукціоном, предметом закупівлі в якому були меблі, оцінював не тільки цінові пропозиції, про які вказує позивач, але й інші характеристики, як то, якість предмету закупівлі, швидкість доставки предмету закупівлі й інші елементи. Вказана оцінка мала місце на етапі відбору через електронний аукціон. Відповідно, ставки не були єдиним і ключовим елементом при обранні учасників для підписання рамкової угоди та обрані з тих, хто таку рамкову угоду підпишуть, постачальника предмету закупівлі, оскільки, навіть після підписання рамкової угоди, між учасниками такої рамкової угоди залишилась конкуренція в частині якості предмету закупівлі, швидкості виготовлення і доставки та за іншими елементами, які стосувались не ціни, а саме характеристик предмету закупівлі.
Отже, не зважаючи на те, що пропозиції позивача та ТОВ «Сектор Трейд» були відхилені замовником ще на першому етапі, учасники все одно мали дотримуватися правил конкуренції та забезпечити змагальність відповідної процедури. Фактично, учасники, чиї пропозиції відхилено, не досягли бажаного результату не через власні дії із забезпечення рівності всіх учасників Торгів, а у зв'язку з відхиленням їх пропозицій замовником. Тобто, ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситнік В.В. свідомо подали заявки на участь у процедурі знаючи про взаємозв'язок між ними на спільному ринку та спільними працівниками.
Крім того, зважаючи на те, що доводи позивача про відсутність конкуренції під час проведення процедури закупівлі за рамковою угодою ґрунтувалися також на Висновку експерта у галузі права від 22.04.2025, то суд надав оцінку цьому висновку з урахуванням положень ст.ст. 86, 108, 109 ГПК України.
На вирішення експерта в галузі права були поставлені наступні питання:
- Чи є аналогією закону застосування Антимонопольним комітетом України положення про антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції») до відносин з укладення рамкових угод?
- Чи припустиме застосування аналогії закону при вирішенні питання про вчинення порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у зв'язку з укладенням рамкової угоди?
Здебільшого, правові висновки експерта ґрунтуються на тому, що рамкова угода не є процедурою. а є правочином. Застосування аналогії закону при вирішенні питання про вчинення порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у зв'язку з укладенням рамкової угоди не є неприпустимим у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 15 Закону України «Про публічні закупівлі» (укладення замовником рамкової угоди з усіма учасниками, пропозиції яких не відхилені, у разі надходження тендерних пропозицій у кількості меншій, ніж заявлена кількість учасників).
Проте, з огляду на з'ясовані судом вище обставини та положення законодавства, наданий позивачем Висновок є не релевантним, оскільки не спростовує наявності конкуренції між учасниками аукціону на входження до числа тих, з ким буде підписано рамкову угоду і з ким, у кінцевому випадку, буде укладено договір на постачання відповідного товару.
Відповідно до частин першої, шостої та десятої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права) (п. 8.38 постанови Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 910/14544/24).
Закон України "Про захист економічної конкуренції" містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні у визначенні суб'єктом господарювання порядку захисту прав порушених органами АМК.
Фактично, твердження позивача про безпідставність притягнення його до відповідальності, базуються на власному розумінні положень п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та положень Закону України «Про публічні закупівлі» щодо визначення особливостей рамкової угоди та відповідної процедури закупівлі.
Оскільки твердження ФОП Ситніка В.В. про відсутність конкуренції під час закупівлі за рамковою угодою є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, то суд вважає за необхідне надати оцінку іншим обставинам справи, які безпосередньо стосуються розгляду справи Комітетом та винесення оскаржуваного Рішення № 543-р.
В першу чергу судом було надано оцінку доводам позивача щодо неправомірного використання Комітетом доказів, які були зібрані до початку розгляду справи.
Положення ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не встановлює обмежень на дискрецію Комітету самостійно розпочати відповідну перевірку, і, як наслідок такої перевірки, відкрити справу про порушення конкретним суб'єктом господарювання положень законодавства про захист економічної конкуренції.
Крім того, ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» чітко покладає на АМК імперативний обов'язок впевнитись, що наявні реальні і юридично обґрунтовані підстави для початку розгляду справи.
Тому, з точки зору юридичної конструкції, вкладеної законодавцем в ч. 1 ст. 37 Закону № 2210-ІІІ, попередньою умовою прийняття розпорядження про початок розгляду справи є наявність саме достовірних (юридично обґрунтованих) доказів наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Без наявності вказаних ознак Комітет позбавлений можливості не тільки приймати розпорядження про початок розгляду справи, а взагалі продовжувати будь-які дії, щодо того чи іншого суб'єкта господарювання.
Також, повноваження АМК збирати докази до винесення розпорядження про початок розгляду справи прямо передбачені антиконкурентним законодавством та втілені процедурно в Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (із змінами та доповненнями) (надалі - Порядок № 5).
Наведене прямо вказує на наявність у Антимонопольного комітету дискреційних повноважень у сфері захисту економічної конкуренції.
Відтак, під дискрецією державних органів прийнято розуміти можливість органів влади, яку вони отримали на основі закону, приймати рішення із різних питань на власний розсуд, проте у межах, встановлених законом.
Дефініція дискреційних повноважень формалізована в положеннях Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи No R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді. Відповідно до цього документа, дискреційними повноваженнями («discretionary power») слід вважати повноваження, які надають адміністративному органу певну свободу в прийнятті рішень, наділяючи орган правом вибрати з декількох законних рішень таке, яке він вважає найприйнятнішим.
Разом з тим, у разі якщо відповідний орган державної влади був наділений дискреційними повноваженнями щодо розгляду тих чи інших питань, останній повинен використовувати надані йому повноваження у межах, порядку та у спосіб, визначений законом для того аби досягти мети заради якої органу були надані такі повноваження.
Наявність у Антимонопольного комітету дискреційних повноважень щодо розгляду справ про захист економічної конкуренції зумовлює появу кореспондуючого обов'язку у останнього стосовно здійснення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного, обґрунтованого та неупередженого рішення.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №910/23000/17, в якій суд зазначив, що оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді справи, рішення Комітету має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
Аналогічний за своєю суттю висновок був викладений у постанові КГС ВС від 22 листопада 2022 року у справі № 910/11452/21, в якій Верховний Суд наголосив на тому, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення.
Тому, доводи позивача про неправомірність дій посадових осіб Комітету не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Законодавством не передбачено заборони на використання доказів, які були зібрані Комітетом до початку розгляду відповідної справи (до винесення розпорядження) у поданнях про попередні висновки.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З урахуванням приписів частини 4 статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:
- свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;
- спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо).
Крім того, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.
Стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмежовує види антиконкурентних узгоджений дій, зокрема: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Зазначені порушення мають різний склад та потребують відмінну один від одного доказову базу.
При кваліфікації дій суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.
Така правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19.
Змагальність продавців - учасників конкурентних процедур, ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.
Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, тобто об'єктивно кращу пропозицію, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Сама узгоджена поведінка учасників конкурсу, торгів (тендеру) не відповідає суті конкурсу, відповідно, в даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів тендеру (через узгодження поведінки учасниками).
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, від 06.07.2023 у справі № 910/2025/20, від 02.06.2022 у справі № 910/267/20, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Як наголошував відповідач, саме сукупність обставин, які свідчать про вчинення порушення, і були підставою для прийняття Рішення № 543-р.
Комітетом, в межах розгляду антимонопольної справи № 145-26.13/128-23, за результатом повного, об'єктивного та всебічного розгляду та розслідування, були встановлені та доведені факти, які у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) ТОВ «ДІСНЕЙ ТРАНС ПОСТАВКА 2024» і ФОП Ситніком В.В. своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах, зокрема:
- пов'язаність відносинами контролю ТОВ «Сектор Трейд» і ФОП Ситніка В.В. та наявність родинних зв'язків між ФОП Ситніком В.В. та працівниками ТОВ «Сектор Трейд», а також наявність родинних зв'язків між працівниками обох учасників (п.п. 24-44 Рішення);
- перехід працівників від ТОВ «Сектор Трейд» до ФОП Ситніка В.В. перед проведенням Торгів (п.п. 45-48 Рішення);
- наявність господарських відносин між ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. у період до, під час та після проведення Торгів (п.п. 49-54 Рішення);
- використання одних і тих самих ІР-адрес ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. під час участі в Торгах, а також у господарській діяльності (п.п. 55-72 Рішення);
- залучення відповідачами однієї і тієї ж особи, яка пов'язана трудовими відносинами з ТОВ «Сектор Трейд» для отримання витягів із ЄДР у Виконавчому комітеті Павлоградської міської ради (п.п. 73-83 Рішення);
- спільна підготовка учасників до участі в Торгах (п.п. 84-89 Рішення);
- спільні властивості завантажених ТОВ «Сектор Трейд» та ФОП Ситніком В.В. на Торги електронних файлів (п.п. 90-92 Рішення);
- погоджена участь учасників у Торгах (п.п. 93-112 Рішення).
Економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
При цьому під «поведінкою» Верховний Суд в частині застосування пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону № 2210 тлумачить саме «дії» - Постанова ВС від 19.01.2023 зі справи № 910/16639/21.
Постанова ВС від 02.06.2022 зі справи № 910/267/20: «…сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства…».
Під час розгляду даної категорії справ слід враховувати специфіку процедури перевірки судом Рішення Комітету на предмет доведеності встановлених обставин у порядку визначеному статтею 86 ГПК України, яка полягає у встановленні вірогідності доказів наведених Комітетом на противагу доказам наданих позивачем.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не спростував встановленого Комітетом факту наявності наведених вище співпадінь під час підготовки та участі у Торгах.
Обставини які наводить Комітет в оскаржуваному Рішенні окремо не є порушенням законодавства України про захист економічної конкуренції, проте вважаються тими обставинами, які у сукупності стали підставою для кваліфікації дій позивача передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У спорах про оскарження рішень Комітету про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції за кваліфікацією визначеною пунктом 4 частини статті 6 Закону на суд покладається обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Дана категорія справ повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей», де суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Сукупна оцінка доказів, вказаних Комітетом у оспорюваному Рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку Комітету, підтверджують таке узгодження.
Процедури закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедур закупівель ґрунтується на тому, що кожен з них не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Така домовленість проявляється обміном інформацією, шляхом спільної підготовки документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.
Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише тими пропозиціями, які подані.
Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
При кваліфікації дій суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.
Дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів, заборонені законом незалежно від настання наслідків від таких дій.
При цьому, за змістом приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.
Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
Схожу за змістом правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 910/3202/20.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Близький за змістом висновок Верховного Суду викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі №914/1696/18.
Процедура дослідження кожного наданого Комітетом доказу окремо на предмет його належності до предмету спору при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій у що стосуються спотворення результатів торгів не допускається, що підтверджується постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20, в якій зазначено, що: «суд під час розгляду даної справи не врахував наведених правових висновків Верховного Суду і оцінив кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку, залишивши поза увагою, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами)».
Домовленість спільно брати участь у Торгах навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судом виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Для визнання вчинення суб'єктом господарювання порушення законодавства захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв'язку з тим, що суб'єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв'язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 924/1230/21.
Наведені в Рішенні № 543-р фактичні дані не можуть бути простим збігом обставин, а є доказом ведення учасниками спільно господарської діяльності, а також підтверджує обмін інформацією між ними до, під час та після участі у Торгах.
Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Комітету приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
З наявних у справі доказів вбачається, що Копію розпорядження державного уповноваженого про початок розгляду справи № 145-26.13/128-23 надіслано ФОП Ситніку В. В. листом Комітету від 01.12.2023 № 145-26.13/05-6112.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516082596 лист Комітету до ФОП Ситніка В. В. від 01.12.2023 № 145-26.13/05-6112 повернено з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з неможливістю вручення суб'єктам господарювання копії розпорядження, на підставі пункту 1 розділу VII Порядку розгляду заяв і справ, інформацію про розпорядження державного уповноваженого від 01.12.2023 № 05/209-р про початок розгляду справи № 145-26.13/128-23 оприлюднено в газеті «Урядовий кур'єр» № 32 (7692) від 14.02.2024.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу VII Правил розгляду заяв і справ, копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, яка має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, що забезпечує достатній захист та водночас повноту обґрунтування зроблених органом Комітету попередніх висновків, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.
Абзац другий пункту 7 розділу VII Правил розгляду заяв і справ про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.
Листом Комітету від 13.12.2024 № 145-26.13/05-11998е ФОП Ситніку Володимиру Володимировичу надіслано копію подання з попередніми висновками у справі № 145-26.13/128-23.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500122008 лист Комітету від 13.12.2024 № 145-26.13/05-11998е із копією подання з попередніми висновками у справі № 145-26.13/128-23 не вручено ФОП Ситніку Володимиру Володимировичу.
Інформацію про попередні висновки у справі № 145-26.13/128-23 та інформацію про дату, час та місце розгляду зазначеної справи на засіданні Антимонопольного комітету України відповідно до пунктів 25 і 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 року № 169-р) (із змінами), розміщено 19.12.2024 на офіційному веб-сайті АМК за посиланням https://amcu.gov.ua/news/informatsiia-pro-poperedni-vysnovky-u-spravi-pro-porushennia-zakonodavstva-pro-zakhyst-ekonomichnoi-konkorencii-145-2613128-23-ta-rozghliad-zaznachenoi-spravy-na.
Відповідно до пункту 2 Розділу V Правил розгляду заяв і справ особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, знімати копії (фотокопії) з матеріалів справи та робити виписки (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим / головою територіального відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи після одержання копії подання з попередніми висновками у справі (витягу з нього відповідно до пункту 6 розділу VII цього Порядку), наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим головою територіального відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення та розпорядження органів Комітету в порядку, визначеному, користуватися послугами перекладача та іншими правами, передбаченими законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до абзацу другого пункту 6 розділу VII Правил розгляду заяв та справ, за вмотивованим клопотанням особи, яка бере участь у справі, про необхідність більш тривалого часу для розгляду подання та підготовки відповіді на нього розгляд справи може бути відкладено, тобто подання відповідного клопотання не свідчить про автоматичне його задоволення, а право на задоволення даного клопотання належить Комітету.
Разом з цим, як наголошував позивач, 26.12.2023 ТОВ «СЕКТОР ТРЕЙД» надіслало АМК детальні письмові пояснення, в яких навело обґрунтування та просило «Закрити справу № 145-26.13/128-23 на підставі абз. 6 та 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції» через недоведеність вчинення правопорушення та відсутності складу порушення у даному конкретному випадку:
- відсутність можливості недопущення, усунення чи обмеження конкуренції при укладенні рамкової угоди з усіма учасниками;
- відсутність саме конкурентних торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів для спотворення;
- відсутність наміру узгоджених дій, а помилкове подання другої пропозиції собі ж на шкоду (неминуче відхилення обох учасників).» Однак такі пояснення не знайшли всебічної оцінки та згадані лише в п. 94 Оскаржуваного рішення щодо підтвердження зв'язку між учасниками, але без будь-якого дослідження їх заперечень.
В подальшому, 20.12.2024 позивач на e-mail отримав від відповідача запрошення № 145-26.13/05-12226е від 19.12.2024 (справа №145-26.13/128-23) на розгляд справи 26.12.2024 об 11:30. Позивач стверджує, що на той час він перебував поза межами м. Києва та об'єктивно не мав можливості прибути на засідання 26.12.2024 через захворювання, що підтверджується згідно Медичного висновку № КА6Е-6АВ9-352А-КВ5С від 23.12.2024 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда». Відтак, 23.12.2024 позивач надіслав АМК клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, розгляд не було відкладено, про вказане клопотання не зазначено та винесено оскаржуване Рішення без участі позивача.
Відповідно до статті 48 Закону, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету приймають рішення, тобто рішення Комітету є результатом розгляду справи, а не протоколом засідання Комітету. Таким чином результат клопотання не повинен бути відображений в рішенні Комітету.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи Комітету, відповідно до положень пункту 2 Розділу V Правил розгляду заяв і справ, позивач не звертався до Комітету для отримання матеріалів справи № 145-26.13/128-23 для ознайомлення, або надання йому витягу з протоколу засідання Комітету.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, особа повинна не лише мати процесуальні права, але й добросовісно їх реалізовувати, проявляючи належну обачність і відповідальність (див. Walchli v. France, № 35787/03, § 29; Perez v. France, № 47287/99, § 66; Kreuz v. Poland, № 28249/95, § 65). Суд наголошує, що кожна особа повинна усвідомлювати: вчинення або невчинення нею певних процесуальних дій прямо впливає на перебіг справи та її результат.
Крім того, особа, яка дійсно зацікавлена у вирішенні справи, повинна вживати всіх можливих заходів для того, щоб бути обізнаною про її перебіг - зокрема, підтримувати зв'язок з відповідним органом, своєчасно отримувати кореспонденцій:. подавати звернення, уточнення чи клопотання, а також проявляти ініціативу, яка відповідає стандартам належного процесу.
Таким чином, відсутність участі особи у розгляді справи не є наслідком недоліків у діях Комітету, а виключно результатом її власної пасивності. У зв'язку з цим підстав для висновку про порушення її права на участь у справі не вбачається.
Отже, з наведених вище обставин вбачається, що під час прийняття Рішення № 543-р Комітетом право позивача на захист не було порушено.
Позивач був обізнаний про існування стосовно нього справи Комітету № 145-26.13/128-23 та зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися щодо розгляду заяви про перевірку рішення, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, під час вирішення спору в даній справі судом було надано оцінку здійсненому в оскаржуваному Рішенні № 543-р нарахуванню штрафу.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу, за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, базовий розмір штрафу встановлюється в розмірі до 30 відсотків від суми договору, укладеного за результатами торгів, аукціону, конкурсу, тендеру, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення, з урахуванням обставин справи, а в разі визнання торгів, аукціону, конкурсу, тендеру такими, що не відбулися, - у розмірі до 30 відсотків від суми очікуваної вартості торгів, конкурсу, тендеру або початкової ціни реалізації лота під час проведення аукціону, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи.
Відповідно до інформації, наданої Комітету листом Державної податкової служби України від 20.12.2024 № 16199/5/99-00-04-03-01-05 встановлено: чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до звіту про фінансові результати малого підприємства ТОВ «Дісней Транс Поставка 2024» за 2023 рік становить 25 285 500 грн, а ФОП Ситнік В.В. задекларував обсяг доходу за 2023 рік у сумі 3 159 960 (за даними податкової декларації платника єдиного податку).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку визначення розміру штрафу розмір доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф, відповідно до якого визначається граничний розмір штрафу, встановлюється:
1) на підставі документально підтверджених відомостей, наданих відповідачем;
2) на підставі відомостей, визначених формою № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», наведеною в додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.
З наведених у Рішенні № 543-р обґрунтувань вбачається, що під час визначення розміру штрафу Комітет керувався розміром доходу (виручки) позивача.
Таким чином, нарахований до стягнення з позивача штраф за Рішенням № 543-р є обґрунтованим, а наведений в Рішенні розрахунок мотивованим та таким, що ґрунтується на законодавстві.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2024 № 543- р у справі № 145-26.13/128-23 - в частині визнання вчинення фізичною особою підприємцем Ситніком Володимиром Володимировичем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладення штрафу згідно пункту 3 рішення у розмірі 315 995 (триста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2026 року.
Суддя Ю.О.Підченко