ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/18883/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/18883/23
За позовом Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"
до Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД"
про стягнення 417 381 484,83 грн
та за зустрічним позовом Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як Товариства з обмеженою відповідальністю)
до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"
про визнання додаткових угод недійсними
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Дунець О.Я.;
відповідача за первісним позовом ( позивача за зустрічним позовом): Юхименко С.В.;
Анісімов К.Г.
До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття" з позовною заявою до Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" про стягнення 417 381 484,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №УЗВ-17-04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 256 295 071,59 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 65 737 930,39 грн, інфляційні втрати - 80 623 804,37 грн та 3% річних у розмірі 14 724 678,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18883/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2024.
12.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, та клопотання про призначення судової економічної експертизи та судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Крім того, 12.01.2024 до Господарського суду міста Києва звернулося зустрічним позовом у справі № 910/18883/23 Спільне українсько-американське підприємство «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариство з обмеженою відповідальністю) до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» визнання додаткових угод №1 від 01.06.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.11.2017, №5 від 01.06.2018, №7 від 01.03.2019 до Договору №УЗВ-17-04- 02 р. на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017 недійсними.
Відповідно до ч. 1, 4 та 5 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 позовну заяву Спільного українсько-американського підприємства «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариства з обмеженою відповідальністю) залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків зустрічної позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали. При цьому, встановлено усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів сплати судового збору в сумі 12 112,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва.
15.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення судової технічної експертизи документів.
Також 15.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 15.02.2024.
22.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.01.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору в сумі 12 112,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Спільного українсько-американського підприємства «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариства з обмеженою відповідальністю) до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про визнання додаткових угод №1 від 01.06.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.11.2017, №5 від 01.06.2018, №7 від 01.03.2019 до Договору №УЗВ-17-04- 02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017 недійсними до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Спільного українсько-американського підприємства «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариства з обмеженою відповідальністю) об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/18883/23.
30.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду, у зв'язку з пропуском строку, встановленого судом та за відсутності клопотання про його поновлення.
07.02.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 заяву ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
08.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли клопотання про долучення доказів за первісним та за зустрічним позовом, а також заява про виправлення технічних помилок у клопотанні про призначення судових експертиз, яке було подано до суду 12.01.2024.
09.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання про призначення судових експертиз у справі.
12.02.2024 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» надійшли відзив на зустрічну позовну заяву та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.02.2024 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» надійшли додаткові пояснення до відзиву на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що відповідач звернувся до позивача з адвокатськими запитами, проте на день розгляду справи відповіді на них не отримав.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 15.02.2024 не з'явився.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просили розглянути раніше подані клопотання про призначення судових експертиз, про витребування доказів, про долучення доказів та залишення відповіді позивача на відзив без розгляду, у зв'язку з пропуском строку, встановленого судом та за відсутності клопотання про його поновлення.
Заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та дослідивши матеріали справи, суд задовольнив клопотання про долучення доказів до справи, відмовив у задоволенні заяви про залишення відповіді позивача на відзив без розгляду, а також відмовив у задоволенні клопотань про призначення судових експертиз, оскільки заявлені клопотання не стосуються підстав заявлених первісного та зустрічного позовів.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) також просили суд відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 29.02.2024.
27.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшло доповнення до клопотання про витребування доказів.
28.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Присутній у судовому засіданні 29.02.2024 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечив та просив надати час для ознайомлення з клопотаннями про витребування доказів та про призначення судової експертизи.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просили задовольнити подані клопотання та не заперечували щодо відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи та зобов'язав позивача за первісним позовом надати суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, докази часткової оплати відповідачем послуг за договором та письмові пояснення відносно розбіжностей в оформленні документів, про які було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено перерву до 28.03.2024.
20.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання відповідача та додаткові пояснення у справі, до яких додані докази часткової оплати відповідачем послуг за договором.
27.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення у справі.
28.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів, в якому СП ТОВ «УкрКАРПАТОЙЛ» просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»: відвантажувальні відомості за формою №4-НП, місячні накопичувальні відомості відпуску нафти на зберігання до ПАТ «Укртатнафта» протягом строку дії Договору; розпорядчі документи щодо організації господарської діяльності, накази, листування, службові записки тощо, які стали базою для переміщення нафти на зберігання до ПАТ «Укртатнафта» в період строку дії Договору; оригінали Договору на надання послуг зі зберігання нафти №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017, додаткових угод №1 від 01.06.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.11.2017, №5 від 01.06.2018, №7 від 01.03.2019 та актів наданих послуг по Договору №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017; оригінал Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів у формі N 6-НП за час приймання і зберігання нафти ТОВ «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» у резервуарах ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за Договором №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017.
Присутній у судовому засіданні 28.03.2024 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав суду додаткові пояснення по справі та для огляду представив оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, а саме: Договору на надання послуг зі зберігання нафти №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017, усіх додаткових угод до нього, актів наданих послуг по Договору №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017 та платіжних доручень на підтвердження часткової оплати відповідачем послуг за договором.
Суд оглянув у судовому засіданні оригінали документів, наданих представником позивача за первісним позовом.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні наполягали на витребуванні у позивача доказів, що є первинними документами, на підставі яких складалися акти наданих послуг по зберіганню нафти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 18.04.2024 та витребувано у позивача за первісним позовом: відвантажувальні відомості за формою №4-НП, місячні накопичувальні відомості відпуску нафти на зберігання до ПАТ «Укртатнафта» протягом строку дії Договору; розпорядчі документи щодо організації господарської діяльності, накази, листування, службові записки тощо, які стали базою для переміщення нафти на зберігання до ПАТ «Укртатнафта» у період строку дії Договору; оригінал Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів у формі N 6-НП за час приймання і зберігання нафти ТОВ «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» у резервуарах ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за Договором №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017.
16.04.2024 через систему «Електронний суд» від ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» надійшли додаткові письмові пояснення, до яких додано акти приймання-передачі на зберігання до Договору №УЗВ-17-04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017, складені у 2017-2019 роках.
Присутній у судовому засіданні 18.04.2024 представник позивача за первісним позовом повідомив про виконання ухвали суду від 28.03.2024 щодо надання витребуваних документів і зазначив про відсутність будь-яких інших документів, які стосуються виконання Договору №УЗВ-17-04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017.
Представники відповідача за первісним позовом заперечили щодо наданих позивачем доказів, вказуючи про те, що подані документи не є первинними документами, на підставі яких складалися акти наданих послуг по зберіганню нафти.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом не виконав вимоги ухвали суду від 28.03.2024 щодо надання витребуваних у ній доказів, при цьому, не довівши суду належним чином щодо неможливості виконання ухвали від 28.03.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 16.05.2024 та повторно витребувано у позивача за первісним позовом докази: відвантажувальні відомості за формою №4-НП, місячні накопичувальні відомості відпуску нафти на зберігання до ПАТ «Укртатнафта» протягом строку дії Договору; розпорядчі документи щодо організації господарської діяльності, накази, листування, службові записки тощо, які стали базою для переміщення нафти на зберігання до ПАТ «Укртатнафта» у період строку дії Договору; оригінал Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів у формі N 6-НП за час приймання і зберігання нафти ТОВ «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» у резервуарах ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за Договором №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017.
13.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі з додатковими доказами.
В судовому засіданні 16.05.2024 за клопотанням представника відповідача за первісним позовом, який просив надати додатковий час для ознайомлення з поданими позивачем поясненнями та доказами, оголошено перерву до 20.06.2024.
12.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі.
Крім того, 12.06.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв'язку з недотриманням положень ст. 197 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 04.07.2024, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом.
02.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи без участі представника, який не може з'явитися у судове засідання.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 04.07.2024 не з'явився.
Представники відповідача просили задовольнити клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 22.08.2024.
30.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 задоволено заяву ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи без участі представника, який не може з'явитися у судове засідання, у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 22.08.2024 не з'явився.
Представники відповідача просили задовольнити клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 12.09.2024.
03.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 задоволено заяву ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Присутній у судовому засіданні 12.09.2024 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), позовні вимоги підтримав повністю, заперечив проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи та просив призначити справу до судового розгляду.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) наполягали на задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки позивачем належними доказами не підтверджено виникнення заборгованості у заявленої до стягнення суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 клопотання Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) про призначення судової економічної експертизи задоволено. Призначено у справі № 910/18883/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
13.11.2024 на адресу суду через засобами поштового зв'язку від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист за вих. № 910/18883/23/5725/24 від 08.10.2024 щодо необхідності погодження строку проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 надано згоду на проведення судової експертизи у справі №910/1883/23 у строк понад 90 календарних днів. Зобов'язано Спільне українсько-американське підприємство "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) провести оплату витрат по проведенню судової експертизи згідно рахунку № 4639 від 28.10.2024, виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
23.05.2025 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто на адресу Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18883/23 разом з висновком експертів № 10524/10525/24-71 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 09.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 поновлено провадження у справі № 910/18883/23 та призначено підготовче засідання у справі на 03.07.2025.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» від директора та представника СП ТОВ "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом - ПАТ «Укрнафта».
20.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 підготовче засідання у справі призначено на 17.07.2025, оскільки на дату проведення судового засідання 03.07.2025 суддя Привалов А.І. мав перебувати у відрядженні.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи та заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
Представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 17.07.2025 не з'явився.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) просив задовольнити клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом - ПАТ «Укрнафта».
Заслухавши пояснення представника СП ТОВ "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання, оскільки з наведених відповідачем у заяві аргументів щодо залучення третьої особи не вбачається, що рішення суду у даній справі матиме безпосередній вплив на права або обов'язки ПАТ «Укрнафта», ураховуючи, що укладений між сторонами Договір №УЗВ-17-04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017 є двостороннім.
Ураховуючи відсутність у підготовчому засіданні 17.07.2025 будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.08.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.07.2025.
12.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 задоволено заяву представника ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
20.08.2025 через систему «Електронний суд» від директора та представника СП ТОВ "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" надійшли клопотання про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, а також клопотання про проведення комплексної судової технічної експертизи документів.
Крім того, 20.08.2025 через систему «Електронний суд» від АТ «Укрнафта» надійшла заява про вступ у справу № 910/18883/23 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ТОВ «СП "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД".
Присутній у судовому засіданні 21.08.2025 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) повідомив суду, що не отримав подані заяви та просив відкласти розгляд справи.
Крім того, під час проведення судового засідання відбувся технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку, через яку проводилася фіксація судового засідання, у зв'язку з чим суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 18.09.2025.
10.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли заперечення на заяву АТ «Укрнафта» вступ у справу № 910/18883/23 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ТОВ «СП "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД", а також заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Також 10.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 задоволено заяву представника ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Присутній у судовому засіданні 18.09.2025 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) просив відмовити у раніше поданих відповідачем заявах і клопотаннях, з мотивів їх необґрунтованості та невідповідності приписам процесуального законодавства, а також повністю задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просили задовольнити клопотання про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, а також клопотання про проведення комплексної судової технічної експертизи документів.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження з огляду на таке.
Частина 1 ст.43 ГПК передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Однією із засад судочинства в силу приписів ст.129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як убачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 18.12.2023, ухвалою від 12.09.2024 саме клопотання Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) про призначення судової економічної експертизи судом було задоволено. Призначено у справі № 910/18883/23 судову економічну експертизу, за результатом проведення якої складено висновок експертів № 10524/10525/24-71 від 09.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 поновлено провадження у справі № 910/18883/23, у підготовчому засіданні 17.07.2025 за участі представника Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. При цьому, жодних заяв або клопотань представник відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) у судовому засіданні не заявив.
Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність поданого представником ТОВ «СП "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" клопотання про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження.
Приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України визначено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишив без розгляду клопотання ТОВ «СП "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" про проведення комплексної судової технічної експертизи документів та заяву АТ «Укрнафта» вступ у справу № 910/18883/23 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ТОВ «СП "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД".
У судовому засіданні 18.09.2025 представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити повністю та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.10.2025.
У судовому засіданні 09.10.2025 представники відповідача за первісним позовом заперечили проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі, та просили задовольнити зустрічний позов.
У судовому засіданні 09.10.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Нафтохімік Прикарпаття» (за договором - Зберігач) та Спільним українсько-американське підприємством «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариство з обмеженою відповідальністю) (за договором - Поклажодавець) укладено Договір №УЗВ-17- 04-02 на надання послуг зі зберігання нафти (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Порклажодавець передає на зберігання, а Зберігач зобов'язується прийняти на зберігання, зберігати і повернути після зберігання Поклажодавцеві нафту сиру (далі-майно).
Майно, передане на зберігання, зберігається в резервуарах Зберігача, розташованих на його території за адресою: м. Надвірна, вул. Майданська 5 (п.1.3. Договору).
Згідно з умовами п. 3.1., 3.2. Договору, нарахування плати за зберігання починається з дати, зазначеної в Акті приймання-передачі нафти на зберігання та здійснюється за час фактичного зберігання.
Вартість послуг по зберіганню 1 Нетто тони за одну добу встановлюється в залежності від строку зберігання і становить: - з 1 (першого) по 60 (шістдесятий) календарний день (включно) 1.20 коп. з ПДВ (одна грн. 20 коп.) - з 61 (шістдесят першого) календарного дня 6.40 коп. з ПДВ (шість грн. 40 коп.)
Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата вартості послуг по зберіганню Майна здійснюється Поклажедавцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача протягом 60 (шістдесяти банківських днів віддати виписки Зберігачем рахунку на оплату послуг по зберіганню, оформленого на підставі Акту наданих послуг по зберіганню нафти.
Відповідно до п.4.5. Договору, датою початку та датою закінчення зберігання обсягів майна вважається відповідна дата оформлення Акту приймання-передачі майна на/зі зберігання.
В подальшому, сторонами було підписано додаткові угоди до Договору, а саме: Додаткову угоду №1 від 01.06.2017; Додаткову угоду № 2 від 01.09.2017; Додаткову угоду №3 від 01.11.2017; Додаткову угоду №4 від 28.12.2017; Додаткову угоду №5 від 01.06.2018; Додаткову угоду №6 від 28.12.2018; Додаткову угоду №7 від 01.03.2019; Зміни до додаткової угоди №7 від 15.05.2019; Додаткову угоду №8 від 28.12.2019.
Так, Додатковою угодою №1, були внесені зміни до п. 1.3. та його викладено в новій редакції: « 1.3. Майно, передане на зберігання, зберігається в резервуарах Зберігача за адресою: м. Надвірна, вул. Майданська, 5 (надалі-термінал ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття).
В разі необхідності, за письмовою домовленістю Сторін, Зберігач може перемістити майно передане на зберігання з ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в резервуари ПАТ «Укртатнафта» (м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3). Подальше зберігання майна в резервуарах ПАТ «Укртатнафта» здійснюється згідно договору між ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПАТ «Укртатнафта».
Внесено також зміни до п. 3.2. Договору, зокрема доповнено абзацом такого змісту: «У випадку, якщо Зберігач, відповідно до п. 1.3. Договору, здійснює переміщення нафти з терміналу ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в резервуари ПАТ «Укртатнафта» (м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3,) Поклажодавець компенсує йому всі витрати пов'язані з таким переміщенням, зокрема, але не виключно, вартість: залізничного тарифу, страхування вантажу при перевезенні наливу в залізничні вагоно-цистерни, подачі-зберігання вагоно-цистерн. Вартість переміщення майна з терміналу ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в резервуари ПАТ «Укртатнафта» є складовою послуг по зберіганню та вказується в «Акті наданих послуг по зберіганню нафти».
Доповнено договір пунктом 5.3.
Додатковою угодою № 2 від 01.09.2017 доповнено договір пунктом 3.7. наступного змісту: « 3.7. У випадку, якщо Зберігач, відповідно до п.1.3. Договору, здійснить передачу майна на зберігання ПАТ «Укртатнафта», Поклажодавець компенсує Зберігачу вартість залізничного тарифу на перевезення майна до терміналу ПАТ «Укртатнафта», оплачує вартість наливу в залізничні вагоно-цистерни в розмірі 36,72 грн. з ПДВ за одну тонну майна, що перевозиться, а також сплачує Зберігачу винагороду за організацію перевезення в розмірі 7.02 грн. з ПДВ за одну тонну, що перевозиться».
Додатковою угодою № 3 від 01.11.2017 сторони внесли зміни до пунктів 3.2. та 3.7. щодо розмірів вартості послуг за договором, а саме: ціна зберігання склала за 1 тонну нафти 10,05 грн. з ПДВ за кожну добу, вартість додаткових послуг збільшилась до 60,00 грн з ПДВ за одну тонну-вартість наливу в залізничні вагоно-цистерни; добавлено винагороду зберігача за організацію перевезення в розмірі 7,02 грн з ПДВ за одну тонну майна, що перевозиться.
Додатковою угодою № 4 від 28.12.2017 сторони домовилися внести зміни до п. 9.1. Договору та продовжити строк його дії до 31.12.2018 року включно.
Додатковою угодою № 5 від 01.06.2018 внесено зміни до п.3.7. договору, зокрема, додано додаткову послугу зі зважування майна згідно тарифів ПАТ «Укртатнафта» та визначена вартість приймання вантажу, яку повинен компенсувати Поклажодавець, у розмірі 42,00 грн.
Додатковою угодою № 6 від 28.12.2018 сторони домовилися внести зміни до п. 9.1. Договору та продовжити строк його дії до 31.12.2019 року включно.
Додатковою угодою №7 від 01.03.2019 сторонами внесено зміни до п.3.2. договору, зокрема, визначено, що вартість послуг зі зберігання 1 тони (нетто) нафти становить 3,12 грн. з ПДВ за кожну добу зберігання.
Крім того, 15.05.2019 сторони підписали Зміни до Додаткової угоди № 7 від 01.03.2019, згідно яких сторони домовились доповнити Додаткову угоду № 7 пунктом 5 наступного змісту: « 5. Сторони домовилися, що зміна вартості послуг зі зберігання, визначена п. 3.2. Договору (у редакції пункту 1 Додаткової угоди № 7), що тягне за собою зміну зобов'язань з оплати вартості послуг зі зберігання, застосовується з 01 січня 2019 року.».
Додатковою угодою № 8 від 28.12.2019, згідно якої сторони погодили внесення змін до пунктів 9.1, 3.3. Договору та викласти їх в наступній редакції:
- « 9.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31.12.2021 року включно.»;
- « 3.3. Оплата вартості послуг зі зберігання Майна здійснюється Поклажодавцем на підставі Актів наданих послуг по зберіганню нафти, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача не пізніше 31.12.2021 року включно.».
Як свідчать матеріали справи, Договір на надання послуг зі зберігання нафти №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017 та додаткові угоди до нього підписані від уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін.
Відповідно до п.п.3.4.1. Договору акт наданих послуг по зберіганню нафти, є документом, що підтверджує факт надання зберігачем послуг по зберіганню нафти і прийняття таких послуг Поклажодавцем.
Відповідно до актів наданих послуг по зберіганню нафти, доданих до справи, позивач у період з 01.06.2017 по 31.12.2019 надав відповідачу послуги зі зберігання нафти на загальну суму 316 289 239,65 грн.
Проте, відповідач надані послуги по зберіганню нафти оплатив частково на суму 59 994 168,06 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 256 295 071,59 грн, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду. За невиконання грошового зобов'язання позивач також просить застосувати відповідальність, визначену договором у вигляді пені, розмір якої за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 становить 65 737 930,39 грн, а також застосувати відповідальність, визначену ч. 2 ст. 625 ЦК України, та стягнути з відповідача за період січня 2022 року по жовтень 2023 року інфляційні втрати у розмірі 80 623 804,37 грн та 3% річних за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 - 14 724 678,49 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на недоведеності позивачем первинними документами факту виникнення господарських операцій, за наслідками яких були складені акти наданих послуг по зберіганню нафти та на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги. Також відповідач зазначив про наявність розбіжностей між доданими до первісного позову документами та наявними у ТОВ СП «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД».
Серед іншого, відповідач зазначив, що додаткові угоди №1 від 01.06.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.11.2017 №5 від 01.06.2018, №7 від 01.03.2019 до Договору №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017 були підписанні директором Товариства з перевищенням повноважень, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни послуг) та порушенню передбаченою Статутом відповідача процедури погодження значних правочинів та вимог чинного законодавства.
Відтак, Спільне українсько-американське підприємство «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про визнання додаткових угод №1 від 01.06.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.11.2017, №5 від 01.06.2018, №7 від 01.03.2019 до Договору №УЗВ-17-04- 02 р. на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017 недійсними, оскільки останні були укладені директором з перевищенням наданих йому Статутом повноважень.
Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти заявлених вимог, вказуючи про те, що положення Статуту позивача за зустрічним позовом та протоколу №7/2017 позачергових зборів Учасників ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» від 24.04.2017 свідчать про безпідставність тверджень позивача, що укладаючи Договір та додаткові угоди до нього Генеральний директор позивача за зустрічним позовом перевищив свої повноваження за вказаним Статутом. Окрім того, відбулося повне виконання спірного договору та його схвалення ТОВ СП «УкрКарпатойл ЛТД» шляхом підписання актів наданих послуг по зберіганню нафти та їх часткова оплата.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
25.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Нафтохімік Прикарпаття» (за договором - Зберігач) та Спільним українсько-американське підприємство «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» (як Товариство з обмеженою відповідальністю) (за договором - Поклажодавець) укладено Договір №УЗВ-17- 04-02 на надання послуг зі зберігання нафти, відповідно до п.1.1. якого Порклажодавець передає на зберігання, а Зберігач зобов'язується прийняти на зберігання, зберігати і повернути після зберігання Поклажодавцеві нафту сиру (далі-майно).
Отже, судом установлено, що правочин, який укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором зберігання.
Стаття 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно до ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
Згідно з умовами п. 3.1., 3.2. Договору, нарахування плати за зберігання починається з дати, зазначеної в Акті приймання-передачі нафти на зберігання та здійснюється за час фактичного зберігання.
Відповідно до п.п.3.4.1. Договору, акт наданих послуг по зберіганню нафти, є документом, що підтверджує факт надання зберігачем послуг по зберіганню нафти і прийняття таких послуг Поклажодавцем.
Відповідно до актів наданих послуг по зберіганню нафти, доданих до справи, позивач у період з 01.06.2017 по 31.12.2019 надав відповідачу послуги зі зберігання нафти на загальну суму 316 289 239,65 грн.
Проте, відповідач надані послуги по зберіганню нафти оплатив частково на суму 59 994 168,06 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 256 295 071,59 грн.
Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, на сторони покладається обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За змістом ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-ХІУ), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону № 996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений вищезазначеним Законом
Згідно пункту 2 Положення № 88 про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (надалі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
У відповідності до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
До матеріалів справи позивачем за первісним позовом на обґрунтування наявності заборгованості за надані послуги по зберіганню нафти надано Акти наданих послуг по зберіганню нафти, оформлені за Договором на надання послуг зі зберігання нафти № УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017 (з реєстрами до них та коригувальними актами) (т. 1, а. с. 35-165,229-236; т. 2, а. с. 29-36, 194-199; т. З, арк. 125-132).
Умовами п. 3.3. Договору на надання послуг зі зберігання нафти № УЗВ-17-04- 02 від 25.04.2017, з урахуванням додаткових угод до нього, визначено, що оплата вартості послуг по зберіганню Майна здійснюється Поклажодавцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача протягом 60 (шістдесяти) банківських днів від дати виписки Зберігачем рахунку на оплату послуг по зберіганню, оформленого на підставі «Акту наданих послуг по зберіганню нафти».
Отже, Акт наданих послуг по зберіганню нафти є документом, що підтверджує факт надання Зберігачем послуг по зберіганню нафти і прийняття таких послуг Поклажодавцем (пп. 3.4.1. Договору); складається Зберігачем, виходячи з вартості послуг по зберіганню фактичних обсягів Майна, що знаходилось на зберіганні, і періоду зберігання таких обсягів Майна, підписується щомісячно уповноваженою особою останнього і направляється Поклажодавцеві до 10-го числа місяця, наступного за звітним (пп. 3.4.2. Договору); у випадку відсутності заперечень у Поклажодавця, підписується уповноваженим представником Поклажодавця, скріплюється печаткою останнього і повинен бути повернутий Зберігачеві протягом 5 (п'яти) календарних днів після одержання його Поклажодавцем (пп. 3.4.2. Договору).
При цьому, п. 3.5. Договору визначено та узгоджено Сторонами, що у випадку незгоди Поклажодавця на підписання «Акта наданих послуг по зберіганню нафти», він зобов'язаний у 5-ти денний термін після одержання такого акту надати Зберігачеві письмове мотивоване повідомлення про свою незгоду підписання акту. У випадку не одержання Зберігачем протягом вищезазначеного 5-ти денного строку, підписаного з боку Поклажодавця «Акта наданих послуг по зберіганню нафти» або письмового мотивованого повідомлення останнього про незгоду на підписання такого акту, вважається, що послуги по зберіганню нафти за звітний місяць надані Зберігачем та прийняті Поклажодавцем у повному обсязі згідно «Акту послуг по зберіганню нафти», підписаного Зберігачем в односторонньому порядку, і Поклажодавець зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за надані послуги по зберіганню нафти відповідно до такого акту.
Таким чином, виходячи з умов Договору на надання послуг зі зберігання нафти № УЗВ-17-04- 02 від 25.04.2017 та в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), а також Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (із змінами), наявні в матеріалах справи Акти наданих послуг по зберіганню нафти є первинними документами.
Усі наявні у справі акти підписані уповноваженими представниками обох сторін Договору та в матеріалах справи відсутні, передбачені п. 3.5. Договору, мотивовані повідомлення Поклажодавця про свою незгоду підписання будь-яких з наданих Актів наданих послуг по зберіганню нафти, а отже, згідно умов пп. 3.4.1. Договору, вони є документами, що підтверджують факт надання Зберігачем послуг по зберіганню нафти і, відповідно, прийняття таких послуг Поклажодавцем для здійснення остаточних розрахунків.
Як убачається з Актів наданих послуг по зберіганню нафти, останні містять у собі такі дані та обов'язкові реквізити, які передбачені нормами Закону № 996-ХІУ та Положення № 88, а саме: назва документу; дата і місце складання; назви підприємств, від імені яких складено документ; вартісні показники, зокрема: вартість послуг по наливу нафти; вартість відшкодування залізничного тарифу; вартість послуг зі зберігання нафти.
Однак, ураховуючи заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог за первісним позовом, у яких останній наполягав на недоведеності позивачем первинними документами факту виникнення господарських операціях, за наслідком яких були складені акти наданих послуг по зберіганню нафти та на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, суд ухвалою від 12.09.2024 призначено у справі № 910/18883/23 судову економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання: чи підтверджуються первинними документами зазначені у актах наданих по договору №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017р. послуг зі зберігання нафти зміст, кількісні та грошові показники господарських операцій?
Проведення судової економічної експертизи у встановлений законом строк було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Оскільки суд не наділений спеціальними знаннями у сфері економіки, які дають можливість встановити зміст господарських операцій, викладених у первинних документах щодо зберігання нафти відповідача та включення до них додаткових послуг, суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової економічної експертизи.
За результатами проведення комісійної судової економічної експертизи судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок № 10524/10525/24-71 від 09.04.2025, яким установлено, що зазначені в актах наданих послуг зі зберігання нафти по договору № УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017 року: зміст, кількісні та вартісні (грошові) показники господарських операцій, не у повному обсязі підтверджуються первинними документами, зокрема:
- загальна сума різниці між вартісними показниками «спірних» актів наданих послуг по зберіганню нафти № 13 від 30.06.2018 в сторону збільшення складає 117 356,03 грн. (у т. ч. ПДВ 19 559,34 грн.): 13 447 899,32 - 13 330 543,29 = 117 356,03 грн. (з ПДВ), при цьому, коригувальний Акт до Акту № 13 від 30.06.2018 в матеріалах справи відсутній;
- кількісні показники переданої на зберігання нафти, які зазначені в актах наданих послуг зі зберігання нафти в загальній сумі 141 849,453 т, не відповідають аналогічним даним, які відображені в актах приймання-передачі нафти з резервуарів (110 596,775 т), а також в актах приймання-передачі нафти на зберігання (137 349,453 т), окрім того, частина актів приймання-передачі нафти на зберігання не підписана зі сторони Поклажодавця (31 400,000 т);
- кількісні показники переданої зі зберігання нафти, які зазначені в актах наданих послуг зі зберігання нафти в загальній сумі 103 449,453 т, не у повному обсязі збігаються з аналогічними показниками, які відображені в актах приймання-передачі нафти зі зберігання (141 849,453 т), різниця складає 38 400,000 т, яка виникла за підсумковими показниками грудня 2019 року;
- кількісні показники щодо ваги нафти та вартісні (грошові) показники щодо вартості послуг по переміщенню нафти, які зазначені в актах наданих послуг зі зберігання нафти в загальній сумі 97 442 832,22 грн. (138 391,19 т), не у повному обсязі збігаються з показниками, які відображені в реєстрах до актів, а саме: 93 854 617,81 грн. (130 734,392 т), різниця виникла у періодах: серпень-вересень 2017 року та жовтень 2018 року.
Позивач надав до матеріалів справи письмові пояснення відносно висновку судових експертів, у яких зазначив, що розбіжності в актах наданих послуг зі зберігання нафти, встановлені судовими експертами, виникли за періоди, які були оплачені відповідачем та на суму заборгованості, заявленої до стягнення у позовній заяві, не вплинули.
Відповідач за первісним позовом будь-яких своїх пояснень або додаткових доказів, у зв'язку з висновком комісійної судової економічної експертизи суду не подавав.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У той же час, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вказаною нормою покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
Ураховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин по справі, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом доведено належними засобами доказування існування заборгованості за Договором №УЗВ-17-04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017 у сумі 256 295 071,59 грн.
Відповідно до п. 3.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 28.12.2019) оплата вартості послуг зі зберігання Майна здійснюється Поклажодавцем на підставі Актів наданих послуг по зберіганню нафти, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача не пізніше 31.12.2021 року включно.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення суми заборгованості в розмірі 256 295 071,59 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобов'язань за договором пеню, розмір якої за період з 01.01.2022 по 30.11.2023, становить 65 737 930,39 грн, а також застосувати відповідальність, визначену ч. 2 ст. 625 ЦК України, та стягнути з відповідача нараховані за період січня 2022 року по жовтень 2023 року інфляційні втрати у розмірі 80 623 804,37 грн та 3% річних за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 у сумі 14 724 678,49 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені, нарахованої за порушення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, суд зазначає наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Пунктом 6.2. Договору визначено, що у випадку порушення Поклажодавцем строку, встановленого п. 3.3. даного Договору, він сплачує Зберігачу, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Штрафні санкції, передбачені даним Договором, застосовуються до сторін на протязі всього періоду виникнення та існування заборгованості (п. 9.9. Договору).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як убачається з розрахунків пені, доданих до позовної заяви, позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись п. 6.2., 9.9. договору, нарахував відповідачу пеню у загальній сумі 65 737 930,39 грн за період з 01.01.2022 по 30.11.2023.
Здійснивши перевірку доданого до позовної заяви позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку про те, що він також є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд первісної позовної покладаються на відповідача повністю.
Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.
Як установлено судом вище, сторони уклали Договір №УЗВ-17- 04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017.
Договір зберігання, укладено від імені Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" генеральним директором Мальчиком О.В., який діє на підставі Статуту, про що зазначено в преамбулі вказаного договору.
В подальшому, сторонами було підписано додаткові угоди до Договору, а саме: Додаткову угоду №1 від 01.06.2017; Додаткову угоду № 2 від 01.09.2017; Додаткову угоду №3 від 01.11.2017; Додаткову угоду №4 від 28.12.2017; Додаткову угоду №5 від 01.06.2018; Додаткову угоду №6 від 28.12.2018; Додаткову угоду №7 від 01.03.2019; Зміни до додаткової угоди №7 від 15.05.2019; Додаткову угоду №8 від 28.12.2019.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що додатковими угодами №1 від 01.06.2017, №2 від 01.09.2017, №3 від 01.11.2017, №5 від 01.06.2018, №7 від 01.03.2019 до Договору №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017 були внесені істотні зміни до умов Договору №УЗВ-17-04-02 від 25.04.2017, зокрема, щодо формування ціни за надані відповідачем за зустрічним позовом послуги зберігання нафти за договором, на які загальні збори учасників товариства не надавали згоди.
Відтак, вказані додаткові угоди підписані директором Товариства з перевищенням повноважень, що є підставою для їх визнання недійсними.
Так в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач зазначає, що відповідно до п. 2.3. Статуту СП ТОВ «УкрКАРПАТОЙЛ» (надалі - Статут), Товариство може від свого імені укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки.
Пунктами 7.1., 7.2., 8.3. Статуту визначено, що управління товариством здійснюють його органи, порядок обрання яких визначаються Статутом. Орган управління Товариством є загальні збори Учасників і Дирекція.
Згідно з п. 7.8. Статуту до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить попереднє затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує 600 000 грн (п.7.8.12 Статуту).
Рішення Загальних зборів Учасників підписуються Головою і секретарем Зборів або підписуються всіма присутніми Учасниками ( п.7.15. Статуту).
Відповідно до п.7.1.16. Статуту, питання, віднесенні до виключної компетенції Загальних зборів Учасників, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчого органу Товариства. Виконавчим органом Товариства є дирекція, яку очолює Генеральний директор (п.7.17. Статуту).
Відповідно до п.7.18, 7.20., 7.21 Статуту, Дирекція вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Дирекція підзвітна Загальним Зборам Учасників, організовує виконання їх рішень і не в праві приймати рішення, обов'язкові для Учасників Товариства. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, в тому числі укладати будь-які угоди, договори, контракти на суму, що перевищує 600 000,00 грн. (шістсот тисяч гр. 00 коп.), за умови попереднього їх затвердження Загальними Зборами Учасників п.7.22 Статуту).
З вищенаведеного убачається, що ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» обмежило повноваження директора в частині укладення правочинів на суму, що перевищує 600000 грн.
Протоколом №7/2017 позачергових загальних зборів Учасників ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД»» від 24.04.2017 р. надано генеральному директору ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» Мальчику О.В. повноваження на укладання (підписання) договору на надання послуг зі зберігання нафти на затверджених умовах, а саме:
1. Контрагент ПАТ : ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (надалі-Зберігач)
2. Предмет договору: На умовах даного договору Поклажодавець передає на зберігання на Зберігач зобов'язується прийняти на зберігання , зберігати і повернути після зберігання Поклажодавцеві нафту сиру. Якісні показники майна, що приймається Зберігачем від Поклажодавця на зберігання й у наступному повертається Зберігачеві зі зберігання, повинні знаходитись в межах, визначених класифікацією відповідно до ГОСТ 9965-76.Майно,передане на зберігання, зберігається в резервуарах Зберігача, розташованих на його території за адресою:м.Надвірна,вул.Майданська,5. Право власності на майно, передане Поклажодавцем на зберігання, до Зберігача не переходить.
3. Вартість послуг зі зберігання майна та умови розрахунків: вартість послуг по зберіганню 1 Нетто тони нафти за одну добу встановлюється в залежності від строку зберігання становить: - з 1 (першого) по 60 (шістдесятий) календарний день (включно) 1.20 коп. з ПДВ (одна грн. 20 коп) - з 61 (шістдесят першого) календарного дня 6.40 коп . з ПДВ (шість грн.40 коп) Оплата вартості послуг по зберіганню Майна здійснюється Поклажедавцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача протягом 60 (шістдесяти банківських днів віддати виписки Зберігачем рахунку на оплату послуг по зберіганню, оформленого на підставі Акту наданих послуг по зберіганню нафти.
4. Приймання майна :на термінал Зберігача з трубопровідного транспорту.
5. Повернення майна: шляхом відвантаження майна у залізничні вагоно-цистерни або передачі права власності на майно іншим особам. В разі відвантаження майна в залізничні вагоно-цистерни Акт приймання-передачі майна зі зберігання оформлюється на підставі залізничних накладних.
6. Строк дії договору до 31.12.2017.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Разом з тим суд вказує, що Закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами. Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (правова позиція Верховного суду у справі №908/4550/15 від 19.06.2018 р.)
У Постанові ВС від 26.08.2021 р. у справі № 910/7995/19 також зазначено, що за змістом положень статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив із ним оспорюваний правочин (що не був схвалений особою, яку представляють).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування не доведено, що відповідач за зустрічним позовом, укладаючи спірні додаткові угоди, діяв недобросовісно чи достеменно знав про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.
Суд також звертає увагу, що умовами Договору №УЗВ-17- 04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017 не визначена загальна ціна договору.
Натомість, умовами п. 3.1., 3.2. Договору визначено, що нарахування плати за зберігання починається з дати, зазначеної в Акті приймання-передачі нафти на зберігання та здійснюється за час фактичного зберігання.
Отже, виходячи з аналізу умов Договору №УЗВ-17- 04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017, убачається, що загальна ціна послуг за договором може перевищувати 600 000,00 грн, оскільки залежить від кількості нафти та строків її зберігання.
Серед іншого, суд звертає увагу, що позивачем за зустрічним позовом не оспорюються додаткові угоди № 4 від 28.12.2017, № 6 від 28.12.2018, № 8 від 28.12.2019, якими було продовжено строк дії Договору №УЗВ-17- 04-02 на надання послуг зі зберігання нафти від 25.04.2017, хоча і за відсутності згоди загальних зборів учасників товариства. Тривалість зберігання товару також впливає на визначення загальної ціни договору.
Крім того, за період з 01.06.2017 по 31.12.2019 року між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом, на підтвердження факту надання послуг та їх вартості було підписано та скріплено печатками без жодних зауважень Акти наданих послуг по зберіганню нафти на загальну суму 316 289239,65 грн.
При цьому, позивачем за зустрічним позовом проведено часткову оплату вартості наданих послуг в сумі 59 994 168,06 грн, що учасниками справи не заперечується. Тобто ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» своїми діями повністю схвалило укладений правочин з усіма змінами та доповненнями до нього.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року в справі № 910/19179/17.
Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 910/18812/17, від 8 липня 2019 року в справі №910/19776/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18.
Відтак, факт прийняття вищевказаних послуг та часткова оплата позивачем за зустрічним позовом наданих відповідачем послуг по Договору, на переконання суду, свідчить про подальше схвалення правочину саме юридичною особою, що виключає можливість визнання спірних додаткових угод, укладених Генеральним директором ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» з перевищенням повноважень, недійсними.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених зустрічних позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, актуальної судової практики та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" за зустрічним позовом є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (пров. Несторівський, 3/5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 23152126) на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (вул. Майданська, 5, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405; код ЄДРПОУ 00152230) заборгованість у розмірі 256 295 071 грн 59 коп. інфляційні втрати - 80 623 804 грн 37 коп., 3% річних - 14 724 678 грн 49 коп., пеню - 65 737 930 грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 939 400,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.03.2026.
Суддя А.І. Привалов