ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.03.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/847/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Груп Компані"
про стягнення заборгованості в сумі 123665 грн
за участю:
представники сторін не з'явилися
встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Груп Компані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 519 521 грн 46 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 16.07.25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено процесуальні строки сторонам у справі.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі, суд встановив, що позовна заява не відповідає процесуальним вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України, відтак 15.09.25 суд постановив ухвалу про залишення без руху позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" вх.№6199/25 від 15.07.25, надання позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та встановлення позивачу способу усунення недоліків позовної заяви шляхом направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Оскільки у встановлений судом строк позивач не усунув недоліки позовної заяви, ухвалою від 25.09.25 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" у справі №909/847/25 залишено без розгляду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою від 18.12.25 суд постановив здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №909/847/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначити на 13.01.26; явку позивача визнати обов'язковою.
Ухвалою від 13.01.26 відкладено підготовче засідання на 10.02.26; явку позивача визнано обов'яковою.
19.01.26 від позивача надійшли заява вх.№921/26 щодо розгляду справи за відсутності позивача та заява вх.№419/26 від 19.01.26 про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 10.02.26 суд постановив прийняти заяву вх.№419/26 від 19.01.26 Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; розгляд справи продовжувати з урахуванням заяви вх.№419/26 від 19.01.26 про зменшення позовних вимог; закрити підготовче провадження у справі; призначити розгляд справи по суті на 03.03.26.
Відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в у відповідності до ст.46 ГПК України.
Представники сторін в судове засідання 03.03.26 не з'явилися, однак від позивача надійшла заява вх.№921/26 щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив. При цьому, відповідач - ТОВ "Ресторан Груп Компані" є юридичною особою, і згідно з ч.6 ст. 6 ГПК України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, однак в підсистемі "Електронний суд" не зареєстрований, відтак, ухвали надсилалися на його адресу, однак повернулись до суду із зазначенням: "адресат відсутній".
Суд враховує, що ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними. Відтак, відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про наявність розгляду справи в суді завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими йому процесуальними правами.
За змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відтак, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд висновує щодо розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
За змістом ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору суборенди №Д-206,210 Орендар/позивач передав Суборендарю/відповідачу в тимчасове платне користування Приміщення в будівлі Торгового центру, а Суборендар зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути Приміщення Орендарю на умовах, визначених цим Договором. Зазначає, що Суборендарем всупереч вимогам Договору не були сплачені визначені п. 9.6 Договору Авансові платежі в повному розмірі; зокрема, Суборендарем на рахунок орендаря було сплачено Авансовий платіж в сумі лише 203665 грн, з яких 163665 грн з ПДВ за передостанній місяць суборенди (оплата здійснена 11.12.2023 року) та 40000 грн з ПДВ та за останній місяць суборенди (оплата здійснена 14.01.2025 року), відтак Суборендар боргує Орендарю кошти в сумі 123665 грн (Авансові платежі); крім того, борг відповідача по сплаті орендної плати за травень 2025 року становить 15000 грн, за червень 2025 року - 90000 грн, за липень 2025 року - 90000 грн, 163381,70 грн. - компенсація комунальних платежів за квітень - червень 2025 року, 31230,34 грн - оплата експлуатаційних витрат за червень 2025 року, 6244,42 грн. - оплата маркетингових платежів за червень 2025 року; відтак, станом на 15 липня 2025 року загальна заборгованість Суборендаря перед Орендарем становила 519521,46 грн; після відкриття провадження відповідачем частково погашено заборгованість за Договором, про що позивач зазначив у заяві про зменшення позовних вимог, зокрема, зазначив, що відповідачем сплачено 395856,46 грн., залишок заборгованості становить 123665 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини 9 статті 165, ч. 3 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
При встановленні фактичних обставин справи суд виходить з того, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
У даній справі предмет доказування становлять обставини укладення та виконання сторонами умов договору суборенди від 01.12.23 №Д-206,210.
За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підтвердження своїх вимог позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач доказів, а також заяви у порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, не подав та не заперечив щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих іншою стороною.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.
01 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" (далі - позивач/орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан Груп Компані" (далі - відповідач/суборендар) укладено договір суборенди №Д-206,210 (далі - Договір).
Зазначений Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.
Строк дії Договору починає обчислюватися з дати підписання договору і закінчується 14 жовтня 2026 року (п.7.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору Орендар зобов'язався передати Суборендарю в тимчасове платне користування Приміщення в будівлі Торгового центру, а Суборендар - прийняти, оплатити користування і повернути Приміщення Орендарю на умовах, визначених цим Договором.
Площа Приміщення згідно пункту 3.3. Договору та акту прийому-передачі приміщення в суборенду складає 150 м кв.
У відповідності до п.4.7, 5.1 Договору 12.12.23 Орендар (позивач) передав для проведення опоряджувальних робіт, а 12.01.24 - у суборенду приміщення загальною площею 150 кв. м, яке знаходиться на другому поверсі (секція Д-206,210) будівлі Торгового Розважального Центру "ПортCity" за адресою м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, яке Суборендар (відповідач) прийняв, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі приміщення в суборенду.
Відповідно до пункту 9.1. Договору Суборендар зобов'язаний сплачувати Суборендну плату за користування Приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 9.2. Договору розмір суборендної плати за один місяць визначається, як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі:
Суборендна плата = Індекс К1 * Суборендну ставку з ПДВ * Індекс К2 * Площу приміщення, де Індекс К1 - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату виставлення Рахунку про сплату Суборендної плати (до нарахування приймається офіційний курс НБУ, дійсний на перший робочий день місяця), а в його відсутність - на 15 число місяця, що передує оплачуваному, до погодженого сторонами розрахункового курсу гривні до долара США, що становить 36,37 грн./дол США. Індекс К1 застосовується, коли він більший одиниці (п. 9.2.1. Договору).
Суборендна ставка за Договором становить 872,88 грн. з ПДВ за 1 кв.м. щомісячно, що еквівалентно 24 дол. США (п. 9.2.2. Договору).
Згідно з п.9.2.3 Договору Індекс К2 - індекс зміни Суборендної ставки. Індекс К2 на дату укладення цього Договору дорівнює одиниці (п. 9.2.1. Договору).
Доказів зміни Індексу К2 матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 9.3. Договору Суборендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному.
Умовами Договору (п.9.6) передбачено, що протягом 5 днів з дня підписання цього Договору Суборендар зобов'язаний сплатити орендареві авансові платежі за передостанній та останній місяці суборенди по 163665 грн кожен.
Згідно з п.9.8, 9.8.1 Договору авансовий платіж є одночасно забезпеченням виконання Суборендарем зобов'язань, що виникають з цього Договору, та при належному виконанні суборендарем своїх зобов'язань по Договору зараховуються в якості суборендної плати та інших платежів, передбачених Договором, за відповідний місяць оренди.
Окрім суборендної ставки, Договором також передбачено обов'язок Суборендаря сплачувати експлуатаційні витрати (стаття 10 Договору), комунальні послуги (пункт 10.4. Договору), маркетинговий платіж (пункт 10.6. Договору).
Згідно з п.10.4. Договору компенсація комунальних платежів та експлуатаційних витрат за календарний місяць здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок Орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендарем рахунку.
Відповідно до п.10.7. Договору Суборендар зобов'язаний здійснювати компенсацію Маркетингового платежу за календарний місяць шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок Орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендарем рахунку.
Суборендар сплачує Орендареві платежі у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок Орендаря (п.11.1 Договору).
Відповідно до п. 11.4. Договору, якщо суми коштів отриманої Орендарем від Суборендаря за цим Договором, буде недостатньо для покриття усіх грошових зобов'язань Суборендаря перед Орендарем, така сума, незалежно від вказаного Суборендарем призначення платежу автоматично (без повідомлень Орендарем Суборендаря) зараховується в рахунок погашення зобов'язань Суборендаря перед Орендарем в наступній послідовності:
11.4.1. Відшкодування будь-яких збитків, понесених Орендарем з вини Суборендаря в ході виконання цього Договору, зокрема, пов'язаних з отриманням виконання за цим Договором;
11.4.2. Компенсація будь-яких пошкоджень Торгового центру, заподіяних з вини Суборендаря;
11.4.3. Будь-які види неустойки, штрафних санкцій, якщо вони передбачені цим Договором або законодавством України;
11.4.4. Експлуатаційні витрати, Маркетинговий платіж, компенсація комунальних платежів;
11.4.5. Прострочена Суборендна плата;
11.4.6. Суборендна плата.
Не виставлення рахунку Орендарем не позбавляє Суборендаря від зобов'язання щодо сплати відповідних платежів у дати та відповідно до умов Договору (п.11.5 Договору).
Згідно з п.11.6 Договору орендар щомісяця складає та надсилає або передає суборендарю акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) в 2-х примірниках. Суборендар зобов'язаний підписати один примірник Акту або надати письмові зауваження до нього протягом 5-ти календарних днів з моменту відправлення Суборендарю акту. У разі ненадходження Орендарю від Суборендаря підписаного та скріпленого печаткою Суборендаря відповідного Акту або письмових зауважень, послуги вважаються виконаними та прийнятими Суборендарем в обсязі та на умовах, вказаних в Акті.
Статтею 35 Договору врегульовано відносини електронного документообігу: на виконання умов договору сторонами буде застосовуватися наступний вид документів: повідомлення, листи, акт звірки взаєморозрахунків, акт здачі-прийняття робіт тощо.
Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №2107 від 30.04.25, №2345 та №2648 від 31.05.25 підписані сторонами в електронній формі та скріплені електронними печатками у відповідності до статті 35 Договору. Акти №2835, №2836 та №3031, №3142 від 30.06.25 відповідачем не підписано, однак в силу п.11.6 Договору послуги вважаються виконаними та прийнятими Суборендарем в обсязі та на умовах, вказаних в Актах.
За даними позивача, станом на 15 липня 2025 року загальна заборгованість Суборендаря перед Орендарем становила 519521,46 грн. В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.23 - 11.07.25, яким позивач обгрунтовує розмір заборгованості позивача, однак зазначений акт не підписаний сторонами.
Після відкриття провадження відповідачем частково погашено заборгованість за Договором, про що позивач зазначив у заяві про зменшення позовних вимог. Зокрема, зазначає, що відповідачем сплачено 395856,46 грн, залишок заборгованості становить 123665 грн.
Слід зазначити, що суд в ухвалі від 18.12.25, здійснюючи перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, зауважив, що розмір позовних вимог ґрунтується на акті звірки взаєморозрахунків, тоді як первинних розрахункових документів матеріали справи не містять, та визнавав обов'язковою явку позивача в судове засідання.
Однак, позивач направив суду заяву вх.№921/26 щодо розгляду справи за його відсутності, жодних доказів оплати відповідачем передбачених умовами Договору платежів не подав.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором оренди, відтак до нього застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За договором найму (оренди), відповідно до приписів ст.759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша, п'ята статті 762 ЦК України).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалося вище, Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №2107 від 30.04.25, №2345 та №2648 від 31.05.25 підписані сторонами в електронній формі та скріплені електронними печатками у відповідності до статті 35 Договору. Акти №2835, №2836 та №3031, №3142 від 30.06.25 відповідачем не підписано, однак в силу п.11.6 Договору послуги вважаються виконаними та прийнятими Суборендарем в обсязі та на умовах, вказаних в Актах.
За даними позивача, станом на 15 липня 2025 року загальна заборгованість Суборендаря перед Орендарем становила 519521,46 грн. Після відкриття провадження відповідачем частково погашено заборгованість за Договором, про що позивач зазначив у заяві про зменшення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідачем сплачено 395856,46 грн, залишок заборгованості становить 123665 грн.
На підтвердження заборгованості відповідача позивачем до позовної заяви долучено акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.23 - 11.07.25, не підписаний сторонами. Інших доказів, як-от платіжних доручень, банківських виписок, тощо матеріали справи не містять.
З огляду на усталену судову практику, суд констатує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Суд з огляду на усталену судову практику констатує, що акт звірки не є належним доказом у даній справі. При цьому, в ухвалі від 18.12.25, здійснюючи перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, суд зауважив, що розмір позовних вимог ґрунтується на акті звірки взаєморозрахунків, тоді як первинних розрахункових документів матеріали справи не містять, та визнав обов'язковою явку позивача в судове засідання.
Проте, жодних доказів оплати відповідачем передбачених умовами Договору платежів на підтвердження розміру заборгованості відповідача позивач суду не подав, в судові засідання не з'явився.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. При цьому суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19.
Висновок суду.
За змістом ч. 1, 3ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
В контексті наведеного, суд констатує, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами, відтак в позові слід відмовити.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що в позові відмовлено в повному обсязі, судові витрати у справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 13, 53, 73, 74, 80, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Груп Компані" про стягнення заборгованості в сумі 123665 грн.
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 03.03.2026
Суддя П. А. Шкіндер