Номер провадження: 22-ц/813/1944/26
Справа № 2-248/10
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
17.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шахової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на протокольну ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованих осіб: стягувача за виконавчими листами - Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню,
встановив:
У провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває вказана вище цивільна справа за заявою ОСОБА_1 .
У жовтні 2024 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду із заявою про заміну у цій справі сторони стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Він Фінанс» (колишня назва ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»).
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2007 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) у цивільній справі №2-248/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року замінено заінтересовану особу АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Довіра та Гарантія».
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати протокольну ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" отримало право бути стягувачем, проте таким не скористалось не подало відповідну заяву на заміну стягувача до ДВС та не сплатило відповідний авансовий внесок до ДВС. На цей час виконавчі провадження з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2007 року закінчені, а за відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає і підстави для процесуального правонаступництва. Крім того, є підстави для визнання виконавчих листів у вказаній вище справі, такими, що не підлягають виконанню.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Він Фінанс» посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, зауважує про безпідставність посилань скаржника на невстановлення у справі №522/181881/17 року факту відступлення на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» прав грошової вимоги за кредитним договором № 014/80054/85/82377, оскільки таку обставину встановлено у постові Одеського апеляційного суду від 12.03.2024 року у вказаній справі, а також у справі №2-248/10. Не доведеними є також і доводи скаржника на погашення ним заборгованості за вказаним кредитним договором.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на обставини, якими обґрунтовано доводи заяви про заміну заінтересованої сторони у цій справі, просить залишити ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року без змін.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за її доводами, представник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. заперечувала проти доводів скарги, просила суд оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1 за доводами скарги, представника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Фішер В.В., яка заперечувала проти апеляційної скарги заявника, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної протокольної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для заміни заінтересованої особи АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Довіра та Гарантія», з огляду на таке.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі № 910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Згідно з ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справ N 264/5957/17).
У визначенні юридичної природи процесуального правонаступництва та формулюванні дефініції названого процесуального інституту слід ураховувати такі фактори: 1) передумова процесуального правонаступництва - безспірний перехід суб'єктивного права та (або) обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві; 2) одним із суб'єктів такої заміни (правопопередником) у матеріальному праві має бути особа, яка є стороною в цивільному процесі; 3) зміст процесуального правонаступництва - це перехід до правонаступника всіх процесуальних прав та обов'язків правопопередника.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь за останнього.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. (постанова Верхового Суду від 24.09.2024 року № 372/752/21).
Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесі стороною, до іншої особи у зв'язку з переходом до неї суб'єктивних матеріальних прав.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року у справі № 2-248/10 задоволено позовні вимоги ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 85 82377 від 18.09.2007 року: заборгованість за кредитом - 19 5895 грн; заборгованість за відсотками - 3 763,60 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 48 886,13 грн; заборгованість за пеню 75 209,54 грн, а всього на загальну суму 323 754,28 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені судові витрати у розмірі 1820 грн.
14.07.2015 року на виконання пред'явлено вик. лист від 06.10.2010 №2-248/10 по зазначеній справі про стягнення зі ОСОБА_1 коштів в сумі 323 754,28 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2007 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) у цивільній справі №2-248/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Тобто, обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.
Дія преюдиції припиняється, коли попереднє преюдиціальне рішення, зокрема судове, скасовано в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Так, вказаним вище судовим рішенням від 18 вересня 2007 року встановлено, що 27 червня 2017року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/7-4559, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/80054/85/82377 від 18 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».
27 червня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/7-4559/ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/80054/85/82377 від 18 вересня 2007 року перейшло до «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Крім того, 27 червня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КІБ» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за №488, відповідно до якого право іпотекодержателя за іпотечним договором б/н, який було укладено 19 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 27, перейшло до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».
27 червня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено Юдіним М.А., приватним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованим за № 489, відповідно до якого право іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Крім того, вказані вище обставини встановлено і у постанові Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №522/18188/17 року.
При цьому, попри доводи скаржника щодо висновків Верховного Суду про невизначеність статусу ймовірного набувача прав та обов'язків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вказана вище постанова Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №522/18188/17 року, жодних висновків стосовно неправомірності набуття ТОВ «ФК «Довіра та Гарантів» прав вимоги за кредитним договором №014/80054/85/82377 не містить.
Крім того, апеляційний суд зауважує про безпідставність посилань скаржника на те, що за відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва, оскільки оскаржуваною протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року вирішено питання про заміну заінтересованої особи АТ «Райффайзен Банк Аваль» її правонаступником ТОВ «Довіра та Гарантія» у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню, питання про заміну сторони у закінчених виконавчих провадження судом першої інстанції не вирішувалось.
Щодо зауважень ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання виконавчих листів у справі №2-248/10 таким, що не підлягають виконанню, колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість протокольної ухвали Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року про заміну заінтересованої особи її правонаступником, питання ж наявності підстав для застосування ч.2 ст. 369 ЦПК України буде вирішуватись судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню по суті.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 за своєю суттю зводяться до обґрунтування підстав для визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих листів у справі №2-248/10, і не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо заміни заінтересованої особи її правонаступником.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану протокольну ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова