25.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1382/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Шмаюн Ю. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій
позивач - Фізична особа - підприємець Антоненко Юлія Валеріївна,
відповідач - Фізична особа - підприємець Стефанюк Назар Андрійович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець Стефанюк Ірина Теодорівна;
Фізична особа - підприємець Анохін Олексій Володимирович,
про стягнення 60 000 грн безпідставно набутих коштів,
за участю представниці позивача та третьої особи ФОП Стефанюк І. Т. - Терлецької І. І.,
ухвалив таке рішення.
1. Предмет позову.
1.1. ФОП Антоненко Ю. В. звернулась з позовом до ФОП Стефанюка Н. А. про стягнення 60 000 грн безпідставно набутих коштів.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
2.1. Форма судочинства.
Суд відповідно до приписів ст. 252 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ухвала про відкриття провадження від 03.12.2025).
За клопотанням відповідача суд вирішив здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін (ухвала від 07.01.2026).
2.2. Склад учасників справи.
Суд згідно з ухвалою від 07.01.2026 залучив ФОП Стефанюк І. Т. та ФОП Анохіна О. В. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
2.3. Розгляд заяв сторін, поновлення процесуальних строків.
Відповідно до ст. 80, ч. 1 ст. 119 ГПК України в судовому засіданні 16.02.2026 суд визнав поважними причини пропуску позивачкою строку на подання письмових доказів, поновив цей строк та прийняв їх до розгляду.
3. Зміст заяв по суті справи.
3.1. Позовна заява від 28.11.2025 (вх. № 10518/25).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.03.2025 помилково перерахувала вказані кошти на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 69 від 25.03.2025. Стверджує, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, що відповідач не здійснював продаж товару позивачці і інших домовленостей щодо перерахування коштів не було. Вказує, що 20.08.2025 направила відповідачу претензію про повернення безпідставно набутих коштів, проте відповіді не отримала і кошти повернуті не були. Тому перераховані кошти підлягають поверненню як безпідставно набуте майно. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 11, 15, 16, 1212 ЦК України.
3.2. Відзив на позовну заяву від 18.12.2025 (вх. № 20799/25).
Відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що спірні грошові кошти були набуті ним за наявності належної правової підстави, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України. Свої заперечення обґрунтовує тим, що 01.09.2020 між ним (як комітентом) та ФОП Стефанюк І. Т. (як комісіонером) було укладено договір комісії, на виконання якого остання протягом 2020 року здійснювала продаж товару третій особі - ФОП Анохіну О. В., унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість. Позивачка ж, перерахувавши у березні 2025 року спірну суму на рахунок відповідача, здійснила часткове виконання грошового зобов'язання боржника (ФОП Анохіна О. В.) як третя особа у порядку, передбаченому ст. 528 ЦК України. Правомірність прийняття відповідачем такого виконання безпосередньо від покупця підтверджується як самими умовами договору комісії, так і укладеним згодом договором про відступлення права вимоги від 03.03.2025. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду (зокрема, постанову ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17), наголошує, що перерахування коштів відбулося в межах виконання чинного зобов'язання, а відтак майно не може вважатися безпідставно набутим, оскільки зобов'язальний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування положень глави 83 ЦК України.
3.3. Пояснення третьої особи Стефанюк І. Т. від 12.01.2026 (вх. № 453/26).
Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що між нею та ФОП Анохіним О. В. існували довготривалі господарські відносини, внаслідок яких у 2020 році утворилася заборгованість за поставлений товар, зокрема за накладними № 114 від 12.10.2020 та № 117 від 22.10.2020. Частину вказаного товару третя особа реалізовувала від власного імені, але за рахунок відповідача (комітента), діючи як комісіонер на виконання договору комісії від 01.09.2020. Відповідно до умов договору комісії та положень ЦК України, відповідач мав право безпосередньо отримувати оплату від клієнтів (у тому числі ФОП Анохіна О. В.) за переданий комісіонером товар. Перераховані позивачкою 60 000 грн були свідомо сплачені саме в рахунок виконання зобов'язання ФОП Анохіна О. В., а відповідач правомірно прийняв таке виконання від іншої особи в порядку ст. 528 ЦК України. Оскільки грошові кошти були отримані за наявності правової підстави (виконання договірного зобов'язання), майно не може вважатися безпідставно набутим, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України. Окремо звертає увагу на недобросовісну поведінку позивачки, зазначаючи, що випадковий перерахунок коштів є неможливим з огляду на необхідність точного введення банківських реквізитів у форматі IBAN. Крім того, позивачка діє узгоджено з ФОП Анохіним О. В. та ФОП Пархоменко О. О. у межах спільної господарської діяльності (компанія "D-shego") та ініціювала низку аналогічних позовів (зокрема у справах № 909/1381/25, № 914/3611/25) з метою повернення коштів, свідомо сплачених за товар.
3.4. Пояснення позивачки від 22.01.2026 (вх. № 1179/26).
Позивачка подала до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розв'язати спір на підставі наявних матеріалів справи без її участі. Свою позицію обґрунтовує таким.
Щодо відсутності договірних відносин та мети платежу. Зазначає, що у березні - квітні 2025 року здійснювала 100% попередню оплату за посадковий матеріал, замовлений нею у розсаднику "Плантасфера". Платіж у розмірі 60 000 грн на рахунок відповідача був здійснений виключно за вказівкою представників розсадника як розрахунок за товар. Наголошує, що жодних прямих договірних чи боргових зобов'язань між нею та відповідачем ніколи не існувало, а кошти перераховувались виключно з метою отримання продукції.
Щодо безпідставності доводів про виконання зобов'язань третьої особи. Категорично заперечує твердження про те, що під час здійснення платежів у березні - квітні 2025 року вона мала намір погасити заборгованість ФОП Анохіна О. В. перед третьою особою (ФОП Стефанюк І. Т.). Звертає увагу на хронологію подій: на момент перерахування коштів жодних домовленостей про закриття боргів третіх осіб не існувало, а її волевиявлення було спрямоване виключно на придбання товару, який їй так і не був поставлений. Надання відповідачем реквізитів для оплати вважає наслідком введення її в оману.
Щодо правочину про благодійну допомогу (зарахування зустрічних вимог) та його скасування. Пояснює, що про існування боргу ФОП Анохіна О. В. перед розсадником у розмірі 634 000 грн вона дізналася лише на початку травня 2025 року. Враховуючи, що контрагенти їй не поставили оплачений товар, 09.05.2025 вона вчинила односторонній правочин - надала згоду на зарахування частини сплачених нею коштів у рахунок погашення боргу ФОП Анохіна О. В. як благодійну допомогу останньому.
Однак, у зв'язку з недобросовісною поведінкою контрагентів (відмовою підписати зустрічні розписки, непоставкою залишку товару на суму 170 818 грн та безпідставним запереченням самого факту отримання від неї коштів), 12.05.2025 позивачка повністю відмовилася від зазначеного одностороннього правочину. Своє право на відмову позивачка реалізувала на підставі ч. 1 ст. 214 ЦК України та ч. 4 ст. 175 ГК України, скасувавши згоду на зарахування коштів, про що додатково було укладено угоду з ФОП Анохіним О. В. від 12.05.2025.
Правове обґрунтування позову. З огляду на те, що правочин щодо зарахування зустрічних вимог (погашення боргу третьої особи) є скасованим та недійсним, оплачений товар позивачці не поставлено, а будь-які правовідносини безпосередньо з відповідачем відсутні, позивачка вважає, що спірні грошові кошти у розмірі 60 000 грн збережені відповідачем без достатньої правової підстави. Відтак, вказані кошти підлягають безумовному поверненню позивачці відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.
3.5. Пояснення третьої особи ОСОБА_1 (вх. № 1180/26).
Третя особа Анохін О. В. подав письмові пояснення, у яких просить здійснювати розгляд справи за його відсутності та по суті спору зазначив таке.
Щодо характеру заборгованості. Підтверджує факт наявності господарських відносин із ФОП Стефанюк І. Т. Зазначає, що у 2020 році отримав від неї товар (рослини) виключно на умовах консигнації (під реалізацію), що передбачало оплату лише після фактичного продажу товару кінцевому споживачу. Через форс-мажорні обставини (карантинні обмеження та військову агресію) частина товару на суму 634 000 грн залишилася нереалізованою та досі зберігається у нього. Відтак, наголошує, що грошове зобов'язання з оплати цієї частини товару не настало, а вимоги про сплату боргу грошовими коштами суперечать умовам їхнього договору.
Щодо правочину про благодійну допомогу. Пояснює, що у травні 2025 року позивачка, дізнавшись про конфліктну ситуацію, запропонувала надати йому благодійну допомогу шляхом погашення вказаної заборгованості перед ФОП Стефанюк І. Т. за рахунок коштів, які вона раніше перерахувала на рахунки, вказані представниками розсадника. 09.05.2025 сторони погодили такий залік і склали відповідні розписки.
Щодо скасування зарахування зустрічних вимог. Зазначає, що через недобросовісну поведінку ФОП Стефанюка А. Б. (ухилення від підписання зустрічних розписок та заперечення факту отримання коштів), позивачка 12.05.2025 реалізувала своє право, передбачене ст. 214 ЦК України, та в односторонньому порядку повністю відмовилася від правочину щодо надання благодійної допомоги. Цього ж дня між позивачкою та третьою особою було укладено угоду про визнання благодійного правочину недійсним та скасування виданих розписок.
Щодо позовних вимог. Підтверджує, що після скасування позивачкою одностороннього правочину відновилось попереднє становище сторін. Жодних претензій до позивачки він не має та визнає, що її кошти юридично не можуть вважатися такими, що зараховані в рахунок погашення його зобов'язань перед ФОП Стефанюк І. Т.
3.6. Додаткові пояснення відповідача (клопотання від 11.02.2026 вх.№ 2530/26).
Представниця відповідача подала клопотання про долучення додаткових доказів та пояснень. Ознайомившись із письмовими поясненнями позивача та третьої особи Анохіна О. В., відповідач зазначає таке.
Щодо визнання боргу та умов поставки. Звертає увагу на те, що третя особа Анохін О. В. фактично визнає отримання товару від ФОП Стефанюк І. Т. та наявність з 2020 року заборгованості у розмірі 634 000 грн. При цьому відповідач категорично заперечує доводи третьої особи про консигнаційний характер відносин, зазначаючи, що договір не передбачав жодних планів продажів чи права на повернення непроданого товару.
Щодо неможливості односторонньої відмови від виконання. Вказує, що позивач та третя особа підтверджують факт надання документу про зарахування сплачених коштів у рахунок боргу ФОП Анохіна О. В. Наголошує, що після фактичного прийняття кредитором виконання зобов'язання за боржника іншою особою, одностороння відмова від такого виконання (скасування так званої "благодійної допомоги") не допускається нормами цивільного законодавства.
Щодо недобросовісної поведінки учасників та недостовірності їх пояснень. Стверджує, що позивач та третя особа Анохін О. В. надали суду завідомо неправдиві відомості про те, що вони познайомилися лише у травні 2025 року. За даними відповідача, ці особи з 17.10.2024 перебувають у зареєстрованому шлюбі та з 2023 року виховують спільну дитину.
Щодо ведення спільної діяльності. Зазначає, що рух "D-shego", на який посилаються вказані особи як на волонтерський, насправді був сайтом із продажу рослин, через який позивач та Анохін О. В. вели спільну підприємницьку діяльність. На переконання відповідача, виявлені факти спотворення дійсних обставин (зокрема, приховування сімейних зв'язків та спільного бізнесу) ставлять під сумнів усі інші пояснення позивача та третьої особи у цій справі.
4. Обставини справи, оцінка доказів.
Заслухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.
4.1. Згідно з платіжним дорученням від 25.03.2025 № 69 позивачка перерахувала відповідачу кошти у сумі 60 000 грн з призначенням платежу "оплата за рослини". Стверджує, що вказану оплату зробила як попередню оплату за посадковий матеріал, замовлений нею у іншої особи (розсадник "Плантасфера", керівником якого є Стефанюк А. Б.), яка надала платіжні реквізити відповідача для розрахунку за товар (пояснення позивачки від 22.01.2026 вх. № 1179/26).
4.2. Надалі позивачка направила на адресу відповідача претензію від 20.08.2025 № 20-08/4, у якій вимагала в семиденний строк добровільно повернути 60 000 грн, посилаючись на те, що вказані кошти були помилково перераховані на його рахунок, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини чи інші домовленості.
Відповідач вказані кошти не повернув.
4.3. Водночас між відповідачем як комітентом та ФОП Стефанюк Іриною Теодорівною як комісіонером було укладено договір комісії від 01.09.2020, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за плату в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, від свого імені, але за рахунок комітента вчиняти правочини, а саме здійснювати продаж рослин (п. 1.1.) Відповідно до п. 1.2. цього договору треті особи (клієнти) здійснюють оплату за товар, переданий комісіонером від власного імені за рахунок комітента, на рахунок комітента; проте комісіонер також наділений правом приймати оплату від третіх осіб (клієнтів) і передавати отримані кошти комітенту за вирахуванням своєї комісійної винагороди. За умовами додаткової угоди від 20.12.2023 до договору комісії строк дії цього договору - до 31.12.2026.
На виконання умов договору комісії сторони склали та підписали звіт про виконання від 12.01.2021, зі змісту якого вбачається, що протягом IV кварталу 2020 року комісіонером за рахунок комітента поставлено товар (рослини) клієнту ФОП Анохіну О. В. загальною вартістю (з урахуванням знижки) 111 330 грн. У вказаному звіті сторони додатково підтвердили право комісіонера надати клієнту можливість сплати коштів безпосередньо на рахунок комітента.
4.4. Між ФОП Стефанюк Іриною Теодорівною як первісним кредитором та відповідачем як новим кредитором 03.03.2025 укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, керуючись положеннями ст. 1016 ЦК України та договору комісії від 01.09.2020, первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору своє право вимоги до боржника ФОП Анохіна Олексія Володимировича за поставку товарів (частини рослин) згідно з накладними № 114 від 12.10.2020 та № 117 від 22.10.2020 на загальну суму 111 330,00 грн.
Пунктом 1.2. цього договору сторони передбачили, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги, новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону в зобов'язанні з оплати поставленого товару та набуває права, що належать первісному кредиторові, включаючи право вимагати оплати товару, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з розділом 2 відступлення боргу здійснюється безоплатно і після стягнення боргу новий кредитор сплачує на рахунок первісного кредитора розмір комісійної винагороди відповідно до умов договору комісії.
4.5. Згідно з письмовим доказом під назвою "Підтвердження оплати заборгованості" від 15.05.2025 третя особа Анохін О. В. підтвердив, що грошові кошти у загальному розмірі 634 326 грн, перераховані на користь ФОП Стефанюк І. Т. протягом березня - квітня 2025 року від ФОП Антоненко Ю. В. та ФОП Пархоменко О. О., зараховуються як погашення його заборгованості за товар, поставлений у 2020 році. Вказаний документ підписано боржником Анохіним О. В. та особами, які здійснили перерахунок коштів відповідачу, зокрема і позивачкою Антоненко Ю. В.
4.6. Між позивачкою та третьою особою ФОП Анохіним О. В. було укладено угоду про надання благодійної допомоги від 09.05.2025 та угоду про визнання благодійного правочину недійсним від 12.05.2025.
Зі змісту угоди про надання благодійної допомоги від 09.05.2025 вбачається, що позивачка надала згоду на погашення заборгованості Анохіна О. В. перед кредитором (ФОП Стефанюк І. Т.) у сумі 634 000 грн за рахунок коштів, які позивачка раніше перерахувала на реквізити, надані їй представниками розсадника. За умовами угоди про визнання благодійного правочину недійсним від 12.05.2025 сторони домовилися скасувати попередні домовленості від 09.05.2025 щодо надання благодійної допомоги; позивачка в односторонньому порядку відкликала свою згоду на зарахування її коштів у рахунок боргу Анохіна О. В.
4.7. Надані позивачкою документи підтверджують те, що протягом 2023 - 2024 року позивачка здійснювала розрахунки з представниками родини Стефанюків (Стефанюк А. Б., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) з призначенням платежу "оплата за рослини", "оплата за товари/послуги"). Зокрема, позивачка здійснювала оплату відповідачу відповідно до таких платіжних інструкцій: від 28.09.2023 №0.0.3222773959.1 на суму 214 560 грн, від 10.10.2023 №0.0.3241004214.1 на суму 110 400грн, від 20.10.2023 №0.0.3262148925.1 на суму 35 616 грн, від 21.10.2023 №0.0.3265275628.1 на суму 31 000 грн, від 22.03.2024 №0.0.3545968991.1 на суму 143 700 грн, від 27.08.2024 №0.0.3848628023.1 на суму 200 000 грн, від 10.09.2024 №0.0.3871314180.1 на суму 190 700 грн, від 10.09.2024 №0.0.3871540622.1 на суму 50 грн. Також відповідно до платіжної інструкції від 22.06.2024 №0.0.3722100567.1 було перераховано ФОП Стефанюк І. Т. 197 080 грн, а 13.11.2024 - ФОП Стефанюк А. Б. перераховано 2 720 грн (платіжна інструкція № 0.0.4004185538.1).
4.8. Оцінюючи надані учасниками справи докази, суд враховує те, що згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування у цій справі є обставини наявності або відсутності правових підстав набуття спірних коштів відповідачем. Тому платіжні інструкції про перерахування коштів іншим суб'єктам господарювання та квитанції, де платником виступає ОСОБА_4 , не стосуються предмета доказування, а тому є неналежними. Це ж стосується і наданих позивачкою видаткових накладних (зокрема від 18.03.2025 та від 07.04.2025), згідно з якими товар відпускався особі на ім'я "Греков Олександр", а постачальниками виступали ФОП Стефанюк А. Б. та ФОП Батожний Л. В.
Не стосуються предмету спору і обставини особистих стосунків позивачки і Анохіна О. В. та ведення ними спільної підприємницької діяльності. А тому доказа, надані представницею відповідача на їх підтвердження, також є неналежними.
Суд відхиляє як неналежний доказ копію заяви позивачки до Національної поліції України від 12.05.2025, оскільки саме по собі звернення до правоохоронних органів підтверджує лише факт реалізації особою свого права на повідомлення про ймовірне правопорушення, що не має значення для вирішення цього спору.
Щодо копій листування у месенджерах "Telegram" та "Viber" суд констатує, що зі змісту вказаного електронного листування неможливо достеменно ідентифікувати особи співрозмовників та беззаперечно встановити факт належності цього акаунту сторонам у справі. Більше того, зміст повідомлень має, переважно, загальний характер і не підтверджує обставин, які стосуються предмету спору.
5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що передбачений ст. 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правової підстави або якщо така підстава згодом відпала.
За змістом положень глави 83 ЦК України кондикційне зобов'язання виникає за наявності встановленого факту набуття майна без достатньої правової підстави. Якщо ж майно набуто за наявності правової підстави (зокрема, на виконання існуючого зобов'язання), положення ст. 1212 ЦК України до таких правовідносин не застосовуються.
5.2. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
5.3. На підставі оцінки наданих сторонами доказів суд вважає, що перерахування позивачкою відповідачу спірних коштів у розмірі 60 000 грн відбулося в межах існуючих зобов'язальних правовідносин.
Як стверджує сама позивачка в поясненнях від 22.01.2026 (вх. № 1179/26) вона перерахувала 25.03.2025 спірні кошти як попередню оплату за посадковий матеріал, замовлений нею у іншої особи (розсадник "Плантасфера", керівником якого є Стефанюк А. Б.), яка надала платіжні реквізити відповідача для розрахунку за товар. Тобто позивачка визнає, що здійснення оплати відбувалось на виконання договірних зобов'язань з іншою особою. Доказів того, що така особа (розсадник "Плантасфера") не врахувала вказану оплату чи заперечила її здійснення на виконання договірних зобов'язань - не подано. Сама позивачка підтверджує те, що вимога про повернення коштів пов'язана з тим, що розсадник "Плантасфера" не виконав договірні зобов'язання і не поставив їй обумовлений товар.
Належить врахувати і те, що позивачка надала докази того, що протягом 2023 - 2024 років купувала у розсадника "Плантасфера" товар і здійснювала розрахунки за нього, зокрема, і шляхом перерахування коштів відповідачу. Це підтверджує те, що між сторонами склались саме такі договірні взаємовідносини.
5.4. Окрім того, представлені докази свідчать про існування і інших договірних зобов'язань, а саме здійснення позивачкою погашення заборгованості ФОП Анохіна О. В. за товар, поставлений у 2020 році ФОП Стефанюк І. Т. Це підтверджується,зокрема, доказом "Підтвердження оплати заборгованості" від 15.05.2025. Відповідач, який діяв з урахуванням умов договору комісії та договору про відступлення права вимоги, міг прийняти виконання грошового зобов'язання за боржника від іншої особи (позивачки), що відповідає приписам ст. 528 ЦК України та свідчить про наявність достатньої правової підстави для набуття таких коштів.
А тому наявність між сторонами та третіми особами зобов'язальних правовідносин, у межах яких було здійснено платіж, виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України.
6. Висновки суду.
6.1. З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП Антоненко Ю.В. до ФОП Стефанюка Н. А. про стягнення 60 000 грн безпідставно набутих коштів не підлягають задоволенню.
7. Судові витрати.
7.1. Представниця відповідача згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України в судовому засіданні заявила клопотання про відкладення вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки надання правничої допомоги передбачає участь у судових засіданнях, кількість яких до вирішення спору неможливо точно визначити.
Суд вважає, що вирішення питання про судові витрати належить відкласти після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідачу належить подати докази судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 113, ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України суд вважає за необхідне встановити позивачці строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката - п'ять днів з дня отримання вказаних доказів.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд
1. Відмовити в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Антоненко Юлії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фізичної особи - підприємця Стефанюка Назара Андрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 60 000 грн безпідставно набутих коштів.
2. Вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи. Відповідачу належить подати докази судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Встановити позивачці строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката протягом п'яти днів з дня отримання вказаних доказів.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.03.2026.
Суддя О. В. Малєєва