номер провадження справи 33/144/25
20.02.2026 Справа № 908/2925/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В. при секретарі судового засідання Литвинюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/2925/25
за позовом Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, буд. 50, ідентифікаційний код 05383342)
до відповідача: Фермерського господарства виробничого комплексу «Агроленд» (69089, м.Запоріжжя, вул. Бориса Грінченка, буд. 4, ідентифікаційний код 40559085)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Швайне» (70033, Запорізька область, Запорізький район с. Любимівка, вул. Центральна, буд. 118-а, ідентифікаційний код 36474870)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області (70450, Запорізький район, с. Кушугум, вул. Центральна, буд. 192, ідентифікаційний код 20488417)
про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
від позивача - Гайдук С.П., ордер серії СЕ №1129664 від 07.01.2026;
від відповідача - Бистров Д.А., ордер АР №1298024 від 19.02.2026;
від третьої особи (на стороні відповідача) - не з'явився;
від третьої особи (на стороні позивача) - не з'явився;
До Господарського суду Запорізької області звернулась Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області з позовом до відповідача: Фермерського господарства виробничого комплексу “Агроленд», в якому просить:
1) стягнути з відповідача несплачену орендну плату в розмірі 91691,81 грн. за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га;
2) розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га (невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - сіножаті) від 18.05.2017, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та відповідачем (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 04.07.2018);
3) зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га, позивачу.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 18.05.2017 щодо сплати орендної плати протягом 2019 - 2025 років у належному розмірі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка предметом позову. У зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору позивач просить на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвати цей договір та зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку позивачу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження судом не встановлено. У зв'язку з цим суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
В позовній заяві викладено клопотання залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліт-Швайне», яке є суборендарем земельної ділянки, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га, оскільки рішення суду про розірвання договору оренди землі буде підставою для припинення права суборенди та відповідно може вплинути на права та обов'язки даної особи щодо відповідача.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/144/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2025 об 10 год. 00 хв., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліт-Швайне».
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 25.09.2025 о 17 год. 10 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Третя особа не має електронного кабінету. У зв'язку з цим копію ухвали суду було направлено третій особі засобами поштового зв'язку на адресу її місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
30.09.2025 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.
09.10.2025 від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
13.10.2025 від третьої особи повернулась без вручення ухвала суду про відкриття провадження у справі з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.
14.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги.
20.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В судовому засіданні 20.10.2025 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Суд повідомив про надходження від відповідача клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні, про що надав відповідні докази.
Представник позивача зазначив, що відповідач є юридичною особою, яка не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, але вирішення клопотання відповідача залишив на розсуд суду.
Суд повідомив про те, що від третьої особи повернулась без вручення ухвала суду про відкриття провадження у справі.
Враховуючи те, що від третьої особи повернулась без вручення ухвала суду з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, а також у зв'язку з першою неявкою відповідача в судове засідання, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.11.2025 о 10 год. 00 хв.
Копію ухвали суду було направлено третій особі засобами поштового зв'язку на адресу її місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та розміщено до відома третьої особи на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.
27.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 18.11.2025 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Суд повідомив про те, що третя особа свого представника в судове засідання не направила , причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень не подала.
Суд здійснив усі заходи повідомлення третьої особи про розгляд даної справи.
Представники сторін заявили про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд дійшов висновку, що питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, судом вирішені і наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.11.2025 закрито підготовче провадження у справі №908/2925/25, призначено справу №908/2925/25 до розгляду по суті на 16.12.2025 о 10 год. 30 хв.
03.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
10.12.2023 від третьої особи надійшли заперечення щодо відзиву, відповідно до яких третя особа просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
16.12.2025 від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив не брати до уваги під час розгляду справи по суті наступні документи відповідача: відзив, заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення.
Також від позивача надійшли письмові пояснення та заява про повернення без розгляду заперечень третьої особи щодо відзиву.
В судовому засіданні був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Представник позивача повідомив про подання письмових пояснень, заяви про повернення без розгляду заперечень третьої особи щодо відзиву та заяви, відповідно до якої позивач просив не брати до уваги під час розгляду справи по суті наступні документи відповідача: відзив, заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення.
Представник відповідача повідомив про подання додаткових пояснень, зазначив, що відповідач не отримував письмові пояснення позивача та зазначені заяви.
Суд з'ясовував у представників сторін думку щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.
Представники сторін не заперечили проти залучення до участі у справі в якості третьої особи Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.
Ухвалою від 16.12.2026 ухвалено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №908/2925/25, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 21.01.2026, підготовче засідання призначено на 14.01.2026 о 10 год. 00 хв., запропоновано позивачу протягом двох днів з дати отримання даної ухвали надіслати Запорізькій районній державній адміністрації Запорізької області копії позовної заяви та усіх заяв поданих позивачем у цій справі.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача, відповідача, третьої особи на стороні позивача 22.12.2025 о 17 год. 00 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Третя особа на стороні відповідача не має електронного кабінету. У зв'язку з цим копію ухвали суду було направлено третій особі засобами поштового зв'язку на адресу її місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та розміщено до її відома на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.
18.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення процесуальних заяв третім особам.
22.12.2025 від позивача надійшла зава на виконання ухвали суду від 16.12.2025.
26.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
29.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення письмових пояснень Товариству з обмеженою відповідальністю “Еліт-Швайне».
13.01.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
14.01.2026 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення письмових пояснень.
В судовому засіданні 14.01.2026 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Представник позивача повідомив про подання доказів направлення Запорізькій районній державній адміністрації Запорізької області копії позовної заяви та усіх заяв поданих позивачем та подання письмових пояснень.
Представник відповідача зазначив, що відповідач не отримував письмові пояснення позивача, заявив про намір скористатись своїм правом на ознайомлення та подання заперечень.
З метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, для надання можливості відповідачу ознайомитись з письмовими поясненнями позивача та подати свої заперечення, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 21.01.2026 о 12 год. 40 хв.
19.01.2026 від третьої особи на стороні відповідача повернулась ухвала суду від 16.12.2025 з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
21.01.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення на пояснення позивача, відповідно до яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 21.01.2026 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Представник відповідача повідомив про подання додаткових пояснень на пояснення позивача.
Представники сторін заявили про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.
Треті особи не подали письмових пояснень, не направили в судове засідання своїх представників, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
За таких обставин суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026 об 11 год. 40 хв.
В судовому засіданні 17.02.2026 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Треті особи не направили в судове засідання своїх представників, не повідомили суду причин неявки, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Судом оголошено протокольну перерву до 20.02.2026 о 10 год. 00 хв. для оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
В судовому засіданні 20.02.2026 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
18.05.2017 Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Фермерським господарством виробничим комплексом «Агроленд» (орендарем, відповідачем) було укладено договір оренди землі (далі - договір), предметом якого є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га (сіножаті, не витребувані земельні частки (паї) із земель колишнього КСП «Колос»), яка розташована на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту (п. п 1, 2 цього договору).
Договір укладено на 14 років (п. 8 договору).
Земельну ділянку передано орендарю 18.05.2017 за актом приймання-передачі земельної ділянки.
04.07.2018 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжено строк дії договору на 49 років.
Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 13 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Вказаний Закон у статті 13 у редакції до 01.01.2019 передбачав, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки можуть передаватися в оренду за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації .
Після 01.01.2019 норми статті 13 даного Закону визначають, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки можуть передаватися в оренду за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відтак, з 01.01.2019 орендодавцем не витребуваних земельних ділянок є виключно сільські, селищні, міські ради.
Згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.06.2020 №713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Запорізької області» Степненська та Наталівська сільські ради Запорізького району Запорізької області увійшли до складу Степненської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області з адміністративним центром в селі Степне.
Згідно з пп. пп. 4, 9 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою
Рішенням Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 11.11.2020 №1 «Про початок повноважень сільського голови та депутатів сільської ради» визнано повноваження Степненського сільського голови Запорізького району Запорізької області та депутатів Степненської сільської ради.
Відтак, Степненська сільська рада (позивач) є правонаступником Наталівської сільської ради з 11.11.2020 в силу приписів законодавства.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га (сіножаті, не витребувані земельні частки (паї)) розташована на території Степненської територіальної громади (UAUA3060270000087706).
Згідно з ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Таким чином, до позивача перейшли повноваження орендодавця за договором оренди землі з відповідачем.
Як вказує позивач у позовній заяві, оригінали договору оренди землі від 18.05.2017 та додаткової угоди №1 від 04.07.2018 до нього передані від Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області до Степненської сільської ради.
Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, яка залучена до участі в даній справі в якості третьої особи, не висловила заперечень щодо переходу до позивача прав орендодавця за договором оренди землі з відповідачем.
Позовна заява містить вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача як правонаступника орендодавця суми 91691,81 грн. несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 2322186800:01:003:2790, площа 45,66 га), про розірвання вказаного договору оренди та про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати протягом 2019 - 2025 років у належному розмірі, внаслідок чого утворилася заборгованість, що, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору та слугує підставою для його розірвання на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 5 договору згідно з листом Міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру Запорізької області від 11.05.2017 №0-8-0.18-492/117-17: 1 га сіножатей станом на 01.01.2017 на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту становить (з урахуванням коефіцієнту індексації) 4570,59 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 208693,14 грн.
Згідно з п. п. 9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що разом складає 20869,31 грн.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 Податкового кодексу України).
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пункт 271.1.1 Податкового кодексу України); площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (пункт 271.1.2 Податкового кодексу України).
У разі застосування відповідно до законодавства нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по АРК або по області приймається згідно з додатком 15 (пункт 18 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147).
З 01.01.2019 загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення є обов'язковою для застосування (постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 105, наказ Мінагрополітики від 16.11.2018 № 552).
Затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147).
Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 03.11.2021 № 1147, в редакції постанови КМУ від 01.07.2022 № 753).
Відповідно до отриманого позивачем витягу №НВ-9977852692025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо орендованої відповідачем земельної ділянки із кадастровим номером 2322186800:01:003:2790 на дату формування витягу 12.09.2025 складає 428417,54 грн.
Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років (для сільськогосподарських угідь) визначені Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастром) на виконання статті 289 Податкового кодексу України та становлять: 2017 - 2022 роки - 1,0, 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, к.н. 2322186800:01:003:2790, з урахуванням коефіцієнтів індексації складає у 2025 році - 428417,54 грн., у 2024 році - 382554,66 грн.; у 2019 - 2023 роках - 363991,11 грн.
Заперечення відповідача проти застосування позивачем витягу 2025 року для визначення нормативної грошової оцінки за минулий період спростовуються наступним.
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16 викладено правовий висновок, виходячи з якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів. Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком (орендної плати).
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16, від 23.06.2022 у справі №160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що індексувати потрібно тільки орендну плату, а не нормативну грошову оцінку землі.
За умовами п. 13 договору розмір орендної плати переглядається сторонами один раз на рік у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, сторонами передбачена можливість зміни розміру орендної плати залежно від зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 в обґрунтування необхідності внесення змін до договору оренди після запровадження нової нормативної грошової оцінки землі.
Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 відступила від висновку, сформованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, та зазначила, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Відтак, належним способом захисту прав позивача є стягнення з відповідача на користь позивача несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нової нормативної грошової оцінки на підставі технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, тобто з 01.01.2019.
Степненська сільська рада отримала Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, к.н. 2322186800:01:003:2790, у 2025 році та розрахувала величини нормативної грошової оцінки за попередні роки, застосовуючи коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, визначені та офіційно оприлюднені Держгеокадастром.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами визначений у вказаному витязі розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, к.н. 2322186800:01:003:2790, а також визначені позивачем на підставі цього витягу річні суми орендної плати за землю, що повинен був сплачувати орендар у 2019-2025 роках.
Відповідач посилається на величину нормативної грошової оцінки на момент укладання договору та не враховував проведену у 2018 році загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, що підлягає застосуванню з 01.01.2019 в обов'язковому порядку.
У податкових деклараціях з плати за землю за 2019 - 2025 роки відповідач зазначав занижені значення нормативної грошової оцінки на одиницю площі земельної ділянки та річної суми орендної плати. Відтак, відповідач не в повному обсязі сплачував орендну плату за договором оренди земельної ділянки у спірному періоді.
Доводи відповідача про те, що ставка орендної плати в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі суперечить граничним розмірам орендної плати, визначеним законодавством, є безпідставними з огляду на таке.
Розмір орендної плати за Договором оренди землі від 18.05.2017, земельної ділянки, к.н. 2322186800:01:003:2790, дорівнює 10% від нормативної грошової оцінки землі (пункт 9 договору). Такий самий розмір орендної плати зазначено відповідачем у податкових деклараціях з плати за землю за 2019 - 2025 роки.
Згідно з пунктами 288.5.1 - 288.5.3 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
- не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Отже, розмір орендної плати за договорами оренди повинен бути в межах 3% - 12%, крім договорів, укладених на конкурентних торгах.
Обмеження мінімального розміру орендної плати в п. 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України стосуються розміру земельного податку (тобто орендна плата не може бути нижче цього розміру земельного податку, для якого встановлені граничні межі у вказаній нормі). Відповідач натомість у своїх запереченнях упускає фразу «не може бути меншою за розмір земельного податку» та застосовує ці граничні значення для розміру орендної плати, що є невірним та не відповідає змісту наведеної норми, яка встановлює ці обмеження для розміру земельного податку.
Відтак, розмір орендної плати, встановлений договором оренди землі (10% від нормативної грошової оцінки землі), відповідає чинному законодавству, позивач при розрахунку орендної плати застосував цей розмір і не змінював граничних розмірів орендної плати, визначених законодавством.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі нової нормативної грошової оцінки землі, яка підлягає обов'язковому застосуванню з 01.01.2019, позивач з урахуванням задекларованих відповідачем у податкових деклараціях з плати за землю та сплачених за спірний період (2019 - 2025 роки) сум орендної плати, донарахував орендну плату за договором оренди земельної ділянки в розмірі 91691,81 грн., виходячи з такого розрахунку.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Запорізькій області відповідачем задекларовано та сплачено в 2019 році суму орендної плати 20869,31 грн., у 2020 році - 20869,31 грн., у 2021 році - 20869,31 грн., у 2022 році - 3478,22 грн., у 2023 році - 20869,31 грн., у 2024 році - 21933,65 грн., у 2025 році задекларовано 24563,21 грн., сплачено 10234,67 грн.
За 2019 - 2021 роки річна орендна плата у розмірі 10% від нової нормативно грошової оцінки складає 36399,11 грн., відповідачем задекларовано та сплачено 20869,31 грн., донарахована орендна плата, яка не сплачена відповідачем, складає 15529,80 грн. на рік (36399,11 грн. - 20869,31 грн.) відповідно за 2019, 2020 та 2021 роки.
Позивач не заперечує право відповідача на звільнення від сплати орендної плати за землю протягом березня 2022 року - грудня 2022 року з урахуванням приписів статті 69.14 Податкового кодексу України та віднесення Степненської сільської територіальної громади (UA23060270000087706) до території активних бойових дій у зазначений період. Тому доводи та аргументи заперечень відповідача з цього приводу є безпідставними.
За 2022 рік позивачем враховано тільки недоплату орендної плати за два місяці (січень - лютий), виходячи з такого розрахунку: річна орендна плата у розмірі 10% від нової нормативно грошової оцінки складає 6066,52 грн., річна орендна плата за декларацією 3478,22 грн., донарахована орендна плата, яка не сплачена відповідачем, складає 2588,30 грн. (6066,52 грн. - 3478,22 грн.).
За 2023 рік річна орендна плата у розмірі 10% від нової нормативно грошової оцінки складає 36399,11 грн., відповідачем задекларовано та сплачено 20869,31 грн., донарахована орендна плата, яка не сплачена відповідачем, складає 15529,80 грн. (36399,11 грн. - 20869,31 грн.).
За 2024 рік річна орендна плата у розмірі 10% від нової нормативно грошової оцінки складає 38255,47 грн., відповідачем задекларовано та сплачено 21933,65 грн., донарахована орендна плата, яка не сплачена відповідачем, складає 16321,82 грн. (38255,47 грн. - 21933,65 грн.).
За 2025 рік позивач розрахував річну орендну плату у розмірі 10% від нової нормативно грошової оцінки в розмірі 42841,75 грн., відповідачем задекларовано 24563,21 грн. Однак позивач здійснив розрахунок заборгованості тільки за сім місяців 2025 року станом на 01.09.2025 (на дату подачі позову). Звідси сума орендної плати за новою оцінкою за сім місяців 2025 року врахована в розмірі 24991,02 грн., задекларована відповідачем сума за сім місяців 2025 року виходить 14328,54 грн., різниця - 10662,48 грн., яка донарахована позивачем. Сплачена сума не перевищує задекларованої, тому на суму донарахування в даному випадку не впливає (враховано ту суму, яка підлягає доплаті з урахуванням задекларованої).
Таким чином, загалом донарахована відповідно до нової оцінки та несплачена відповідачем орендна плата складає 91 691,81 грн.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем позовної давності.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначила, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України. Цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.
Зупинення позовної давності було скасовано із набранням чинності Законом № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 підсумувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Виходячи з вищенаведеного, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 91691,81 грн. несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га.
На думку позивача, систематична недоплата відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди та є підставою для розірвання договору оренди відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України і повернення земельної ділянки позивачу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пунктах 85 - 97 постанови Великої палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 викладено правову позицію про те, що відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Оцінюючи наявність підстав для розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною суд враховує, що позивач не був стороною договору на момент його укладання, а набув права орендодавця як правонаступник Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області в результаті змін у законодавстві.
Як встановлено судом, договір оренди землі було укладено відповідачем 18.05.2017 із Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області як орендодавцем, а за умовами п 11 договору орендна плата вноситься на рахунок Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Позивач набув права орендодавця за цим договором в силу змін у законодавств, які відбулися 01.01.2019 щодо повноважень органів, які можуть передавати земельні ділянки в оренду, та після набуття повноважень Степненською сільською радою як правонаступником Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 11.11.2020.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 -5 ст. 148-1 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:
кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.
Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач не надав доказів повідомлення відповідача про зміну орендодавця за договором.
Посилання позивача на те, що розташування земельної ділянки на території Степненської громади та сплата орендної плати за користування землею до бюджету Степненської сільської ради підтверджується Податковими деклараціями з плати за землю відповідача за кодом території територіальної громади за місцезнаходженням земельної (их) ділянки (ок) UA23060270000087706.
Разом із цим, дані обставини не спростовують факту невиконання позивачем обов'язку щодо повідомлення користувача земельної ділянки про перехід прав на земельну ділянку до позивача з урахуванням вимог ч. ч. 3 -5 ст. 148-1 Земельного кодексу України.
Також згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний податковий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки про зміну орендодавця за договором оренди землі з відповідачем.
Також позивач не надав доказів звернення до відповідача в досудовому порядку щодо сплати орендної плати у збільшеному розмірі на підставі зміненої нормативно-грошової оцінки землі.
Відповідач сплачував орендну плату протягом спірного періоду в розмірі, погодженому в договорі, тобто саме в такому розмірі, на який розраховував орендодавець при укладанні договору.
Питання щодо наявності заборгованості відповідача зі сплати орендної плати було предметом спору та оцінки суду в даній справі та ґрунтувалося на застосуванні новим орендодавцем нової нормативної грошової оцінки землі, відмінної від погодженої сторонами договору оренди. Недоплата орендної плати виникла саме у зв'язку із застосуванням орендодавцем нової нормативної грошової оцінки землі та була частковою. Розмір цієї недоплати складає 91691,81 грн. за сім років (з 2019 по 2025 роки), що за висновком суду не є істотним порушенням умов договору.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач виконував умови договору щодо сплати орендної плати в розмірах, погоджених договором, а підстави для стягнення збільшеної орендної плати встановлені лише даним судовим рішенням, суд не встановив підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотним порушенням умов договору другою стороною. Тому в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі суд відмовив.
Враховуючи відсутність підстав для розірвання договору, також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га, позивачу.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково - лише в частині вимог про стягнення заборгованості за договором оренди, що є належним та ефективним захистом прав позивача у спірному випадку.
Згідно з п. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява подана в 2025 році, містить майнову вимогу про стягнення 91691,81 грн. та дві немайнові вимоги (розірвання договору, зобов'язання повернути земельну ділянку).
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За розгляд майнової вимоги про стягнення 91691,81 грн. судовий збір складає 3028,00 грн. (мінімальна ставка).
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
За розгляд двох немайнових вимог судовий збір складає 3028,00 грн. х 2 = 6056,00 грн.
Таким чином, за розгляд позовної заяви належить до сплати судовий збір у розмірі 9084,00 грн. (3028,00 грн. + 6056,00 грн.).
За розгляд позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у сумі 9084,00 грн. платіжною інструкцією №188 від 12.08.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00 грн. (за майнову вимогу). В решті судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства виробничого комплексу «Агроленд» (69089, м.Запоріжжя, вул. Бориса Грінченка, буд. 4, ідентифікаційний код 40559085) на користь Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, буд. 50, ідентифікаційний код 05383342) 91 691,81 грн. (дев'яносто одну тисячу шістсот дев'яносто одну грн. 81 коп.) несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2322186800:01:003:2790, площею 45,66 га.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. У зв'язку з перебуванням судді на навчанні в період з 23.02.2026 по 27.02.2026 судове рішення складено 03.03.2026.
Суддя М.В. Мірошниченко