03.03.2026 Справа № 908/532/26
м. Запоріжжя
Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за вих. від 01.03.26 у справі № 908/532/26
за позовною заявою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ВАТ Мотор січ Олексей Некіфоров, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд. 15
про витребування майна з чужого незаконного володіння
01.03.26 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 01.03.26 з вимогами ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) до ООО Мотор сич про (дослівно):
«…Витребувати у незаконного власника ВАТ Мотор січ на користь ОСОБА_1 цінні папери 15 штук простих іменних паперів а також нарахованих дівідендів 56 гривень 70 копійок Виправити помилку чоловіком був ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 ( який є сином померлим а не чоловіком ) у свідотстві про право на спадщіну нотаріусом зроблена помилка. …».
01.03.26 до суду в системі "Електронний суд", разом із позовною заявою від 01.03.26 надійшла заява за вих. від 01.03.26 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/532/26, в якій ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 15 простих іменних акцій, грошові суми або майно, що належить відповідачеві, в межах ціни позову.
02.03.26 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/532/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.03.26 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову у справі № 908/532/26 судом враховано наступне.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.
В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.
Згідно з ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наведеного вище в тексті цієї ухвали вбачається, що питання задоволення заяви сторони (учасника) у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на утруднення або неможливість виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтею 136 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).
Позов забезпечується (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України), зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і заходяться в нього чи в ін. осіб.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1). Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику (ч. 2).
Згідно із ч. 5 ст. 139 ГПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При зазначені учасників у вступній частині заяви за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову заявником зазначено:
- позивача та його реквізити як (дослівно): « ОСОБА_4 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 »;
- відповідача та його реквізити як (дослівно): «ВАТ Мотор січ Олексей Некіфоров ЕРДПОУ 14307794, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2, тел. НОМЕР_3, адреса М Запоріжжя вул Моторобудівників 15».
При цьому, перевіряючи учасників по справі судом встановлено, що заявником не зазначено поштового індекса заявника, як того вимагає п. 2 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Також, згідно із безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повне найменування відповідача - акціонерне товариство «МОТОР СІЧ», місцезнаходження юридичної особи - 69068, Запорізька область, м. Запроріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 15.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
При цьому, в абз. 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції від 18.10.23) чітко унормовано, що процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Отже, виходячи із наведених вище положень ч. 6 ст. 6 ГПК України, незалежно від того чи зареєстрував адвокат, який представляє відповідну юридичну особу свій електронний кабінет в ЄСІТС, така юридична особа зобов'язана зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС (аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 910/10537/23, від 23.11.2023 у справі № 911/992/22, від 20.11.2023 у справі № 909/1167/17, від 24.11.2023 у справі № 910/18022/21 (913/882/21).
Розглянувши матеріали заяви за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову, судом встановлено, що при зверненні із заявою до суду заявником взагалі не зазначено інформації щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Також, у заяві за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» має пільги як ФОП.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника (ч. 1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (ч. 2). При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (ч. 3).
При цьому, заявником у заяві за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано та не доведено до суду на якій саме підставі заявник (ця) звільнений (на) від сплати судового збору. Більш того, як фізична особа-підприємець, яка взагалі не фігурує в матеріалах заяви за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову.
Частиною 7 ст. 140 ГПК України унормовано, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Судом встановлено, що заявником:
- не зазначено поштового індекса заявника та відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету, як того вимагає п. 2 ч. 1 ст. 139 ГПК України;
- не зазначено вірне та повне найменування відповідача, як того вимагає ч. 2 ст. 139 ГПК України;
- не зазначено повного та вірного місцезнаходження відповідача, як того вимагає ч. 2 ст. 139 ГПК України;
- не додано до матеріалів заяви за вих. від 01.03.26 про забезпечення позову доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, як того вимагає ч. 5 ст. 139 ГПК УКраїни.
А тому, як наслідок, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 зазначеної вище заяви про забезпечення позову за вих. від 01.03.26 у справі № 908/532/26.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76, 78, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову за вих. від 01.03.26 у справі № 908/532/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 03.03.26 та підлягає апеляційному оскарженню відповідно до ст. 255 ГПК України.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів, а на ухвалу суду - протягом 10 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (ч. 3).
Суддя В.Л. Корсун