номер провадження справи 4/182/25
17.02.2026 Справа № 910/13667/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119», (69002, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119), представник позивача адвокат Щербаков Богдан Володимирович, (69068, м. Запоріжжя, вул. акад.В.Я. Климова/Кругова, буд. 1/109, кв. 204)
до відповідача Державної податкової служби України, (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, буд. 8)
про усунення перешкод у користуванні майном
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Проценко І.Е.
За участю представників сторін:
від позивача - Щербаков В.В., на підставі ордеру серія АР №1288169 від 12.01.2026, адвокат;
від позивача - Диннік О.О. на підставі протоколу №11 від 23.05.2019, паспорт серія НОМЕР_1 , голова правління;
від відповідача - не з'явився;
01.12.2025 до Господарського суду Запорізької області згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі № 910/13667/25 за підсудністю надійшла позовна вих. № 31/10-2025 від 03.11.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 03.11.2025, (вх. № 3965/08-07/25 від 01.12.2025) співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119», м. Запоріжжя до Державної податкової служби України, м. Київ про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні майном, а саме трансформаторною підстанцією літ. «Б», загальною площею 51,5 кв.м, яка розташована за адресою: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 119-А, реєстраційний номер об'єкту 1790238623101, шляхом припинення податкової застави за реєстраційним номером обтяження № 51959913.
Передача даної позовної заяви за підсудністю саме до Господарського суду Запорізької області мотивована приписами ч. 5 ст. 29 та ч. 3 ст. 30 ГПК України, згідно змісту яких спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав і обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 справу № 910/13667/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13667/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/182/25, підготовче засідання призначено на 12.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 910/13667/25 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.02.2026.
В судове засідання 17.02.2026 з'явилися представники позивача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 17.02.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Відповідач в жодне судове засідання у справі № 910/13667/25 не з'явилися, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, всі ухвали суду у справі № 910/13667/25 направлялися відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. Зокрема, ухвала суду від 05.02.2026 про оголошення на 17.02.2026 перерви в судовому засіданні доставлена до електронного кабінету Державної податкової служби України 09.02.2026 о 18:40 год., про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 910/13667/25.
Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 17.02.2026 за відсутністю представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, підтримані позивачем в повному обсязі в судових засіданнях та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 204, 182, 316, 317, 319, 321, 391, 656, 657 ЦК України, пп. 14.1.155 п. 14.1, п. 87.2 ст. 87, п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», приписи Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 03.06.2025 ним придбано на електронному аукціоні (торгах) з примусової реалізації майна у рамках зведеного виконавчого провадження № 74377665 нерухоме майно, а саме трансформаторну підстанцію літ. «Б», загальною площею 51,5 кв.м, яка розташована за адресою: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 119-А. Разом з тим, у ході здійснення державної реєстрації придбаного майна позивач дізнався про наявність його обтяження податковою заставою 26.09.2023. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку звільнити спірне майно із податкової застави, позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом. З урахуванням викладеного, позивач просить на підставі ЦК України усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом припинення обтяження у вигляді податкової застави відносно нерухомого майна трансформаторної підстанції літ. «Б», загальною площею 51,5 (п'ятдесят одна ціла п'ять десятих) кв.м., за адресою: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 119-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1790238623101, номер запису про обтяження: № 51959913. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 27 735,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).
30.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» подано до суду клопотання, в якому позивач надав додаткові пояснення по суті спору та просить суд при вирішення спору у справі № 910/13667/25 врахувати висновки, викладені в постанові Верховного суду від 30.09.2025 у справі № 914/2949/24 у подібних правовідносинах.
16.02.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» подано до суду Заяву (вх. № 3515/08-08/26 від 16.02.2026) про детальний опис судових витрат позивача на правничу допомогу адвоката, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача 16 235,00 грн. судових витрат на правничу допомогу адвоката. До вказаної заяви позивачем додані відповідні підтверджуючі документи понесення витрат на правничу допомогу у справі № 910/13667/25.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив, як і будь-яких процесуальних клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд
23.04.2025 на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, передано на реалізацію арештоване нерухоме майно - трансформаторна підстанція літ.Б загальною площею 51.5 м.кв., яка розташована за адресою: 69002 Україна, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119 А, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБУДІНВЕСТ» (69035 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 51, код за ЄДРПОУ 32861095). Організатор проведення торгів - Державне підприємство «СЕТАМ».
Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» (позивачем у справі) на електронному аукціоні (торгах) з примусової реалізації майна ЗВП № 74377665, організованому ДП «СЕТАМ» (лот № 577025), що відбувся 03.06.2025, придбане нерухоме майно - трансформаторна підстанція літ.Б загальною площею 51.5 м.кв., яка розташована за адресою: 69002 Україна, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119 А.
Примусова реалізація вищезазначеного майна проводилася приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 74377665 про стягнення грошових коштів з ТОВ «УКРБУДІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 32861095) відповідно до наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2882/24.
Згідно з Протоколом проведення електронного аукціону (торгів) від 03.06.2025 № 638907 переможцем щодо лоту № 577025 визнаний позивач.
За умовами зазначеного електронного аукціону (торгів) позивач сплатив за придбане майно (лот № 577025) суму 355 992,24 грн., в тому числі: 278 860,59 грн. - на рахунок обліку депозитних сум приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю; - 59 332,04 грн. - сплата боржнику в інтересах бюджету України (20 % ПДВ) ; 17 799,61 грн. - гарантійний внесок згідно з умовами електронного аукціону (торгів).
Таким чином, позивач, як переможець електронного аукціону, повністю і своєчасно розрахувався за придбане майно та виконав інші його умови.
Відповідно до Акту про проведений аукціон від 11.06.2025, він складений на підставі Протоколу про проведення електронного аукціону (торгів) від 03.06.2025, реєстраційний номер лота - № 577025, з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Акт про проведений аукціон від 11.06.2025 є документом що підтверджує виникнення права власності на придбане майно та є підставою для отримання Свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом.
16.06.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі Акту про проведений аукціон від 11.06.2025, позивачу видано відповідне Свідоцтво про право власності на майно, що складається з: трансформаторної підстанції літ. Б загальною площею 51.5 м.кв., яка розташована за адресою: 69002 Україна, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119 А, вартістю 255 992,24 грн. з ПДВ. Свідоцтво про право власності зареєстроване в реєстрі за № 804.
На підставі Свідоцтва про право власності від 16.06.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. внесено до Державного реєстру речових прав інформацію про реєстрацію об'єкта речових прав: реєстраційний номер об'єкта - 1790238623101, дата та час державної реєстрації: 16.06.2025 15:24:56, власник - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» ( код ЄДРПОУ 40835159).
Зазначене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер 431506517 від 16.06.2025.
Отже, позивач набув права власності на спірне майно, тобто, став його добросовісним набувачем (власником).
Разом з тим, в ході здійснення державної реєстрації придбаного майна позивач дізнався про наявність обтяження майна податковою заставою.
Так, Державною податковою службою України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області прийняте Рішення про опис майна у податкову заставу від № 373/08-01-13-05-14 щодо майна, що перебуває або буде перебувати в майбутньому у власності боржника перед бюджетом ТОВ «УКРБУДІНВЕСТ».
На виконання зазначеного Рішення Державною податковою службою України складений Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави від 26.09.2023 серія та номер:322/08-01-13-05-14, згідно з яким державним реєстратором був вчинений реєстраційний запис про державну реєстрацію обтяжень за реєстраційним номером обтяження: 51959913; документи, подані для державної реєстрації: акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, серія та номер: 322/08-01-13-05-14, виданий 26.09.2023, видавник: ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ; боржник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУДІНВЕСТ», код ЄДРПОУ: 32861095».
Про вказане свідчить Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна індексний номер 434998225 від 10.07.2025.
У зв'язку із цим позивач звернувся до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області з листом «Про припинення податкової застави» від 17.06.2025 № 10, в якому обґрунтував обставини придбання трансформаторної підстанції літ.Б загальною площею 51.5 м.кв., яка розташована за адресою: 69002 Україна, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119 А, на електронному аукціоні (торгах) та просив припинити податкову заставу на зазначене майно.
Листом від 26.06.2025 № 30284/6/08/-01-13-02-04 Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовила у звільненні майна з податкової застави через, начебто,відсутність для цього законодавчих підстав, а саме через наявний податковий борг боржника (ТОВ «УКРБУДІНВЕСТ») і незаміну з боку боржника придбаного позивачем Майна іншим майном.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом, що розглядався у цій справі.
При цьому, позивач зазначає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» правомірно придбало спірне нерухоме майно, що є предметом оспорюваної податкової застави, на електронному аукціоні (торгах). ОСББ «Набережний квартал 119» є добросовісним набувачем спірного майна, добросовісно та відповідально виконало всі свої зобов'язання як учасник зазначеного вище електронного аукціону (торгів), своєчасно і в повному обсязі сплатило грошові кошти відповідно до умов вказаних торгів (які на час вирішення спору судом не оспорювалися та не визнані недійсними) та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.
Заявлений позов обґрунтовано тим, що позивач, який придбав нерухоме майно на проведених у межах виконавчого провадження електронних торгах, не може належним чином реалізувати свої правомочності власника через наявність податкової застави, відтак просить у судовому порядку на підставі статті 391 ЦК України усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені позивачем письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду є захист права власності шляхом припинення податкової застави, яка перешкоджає йому, як титульному власнику розпоряджатись юридичною долею належною на праві власності річчю, відтак, такий вважає, що є наявні підстави для усунення в судовому порядку перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном у порядку статті 391 ЦК України.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для припинення податкової застави.
За частиною 1 статті 317, частиною 1 статті 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини в сфері власності (абзац 2 підпункту 4.2. п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 № 4-рп/2005).
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, установлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення в порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (пп. 14.1.155 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України - надалі ПК України).
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктом 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) в день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5. цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому.
Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що предметом податкової застави є майно виключно боржника - платника податків.
Стаття 93 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1. цієї статті (пункти 93.1, 93.2 статті 93 ПК України).
Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата в строки, встановлені ПК України, сум грошових зобов'язань. Податкова застава виникає з дня виникнення в платника податків податкового боргу з грошових зобов'язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) в день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв'язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу.
Відповідний правовий висновок викладений в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15.
За висновком Верховного Суду в постанові від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21 предметом податкової застави може бути виключно майно, яке належить на законних підставах платнику податків, що має податковий борг.
Суд встановив, що податкова застава до позивача не застосовувалась.
Спірне нерухоме майно знаходиться в податковій заставі, в зв'язку із наявністю податкового боргу у ТОВ «УКРБУДІНВЕСТ» (попереднього власника), тобто приписи статті 93 ПК України (на які посилається в листі від 26.06.2025 № 30284/6/08/-01-13-02-04 Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області) не можна застосовувати в контексті спірних правовідносин, оскільки позивач не є боржником, щодо якого передбачені в указаній нормі випадки звільнення майна з податкової застави.
Окрім того, як було встановлено судом, відповідно до Акта про проведений електронний аукціон від 11.06.2025, який затверджений та підписаний приватним виконавцем виконавчого округу запорізької області Проценком А.Ю., підтверджено за протоколом № 638907 проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» від 03.06.2025 реалізацію нерухомого майна - трансформаторної підстанції літ.Б загальною площею 51.5 м.кв., яка розташована за адресою: 69002 Україна, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119 А, що належало боржнику ТОВ «УКРБУДІНВЕСТ», визнання переможцем електронних торгів щодо лоту № 577025 учасника 2 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119». Також, даним Актом підтверджено, що кошти в сумі 355 992,24 грн. з ПДВ перераховано покупцем - переможцем в повному обсязі.
Вказаний Акт є дійсним, процедура електронного аукціону (торгів) не оскаржувалась, також не оскаржуються жодною третьою особою дії позивача, пов'язані із набуттям права власності на майно, придбане на прилюдних торгах.
Отже, як встановлено судом у цій справі, до позивача (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119») податкова застава не застосовувалася, відтак він не є боржником, за яким обліковується податковий борг, у розумінні наведених вище норм ПК України.
При цьому позивач є добросовісним набувачем відповідного нерухомого майна, яке набуто ним за результатами проведених в межах виконавчого провадження електронних торгів. Процедура та результати їх проведення ніким не оспорені, а, отже, є дійсними.
Відповідно до п., п. 7, 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, особа, яка придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон. Більше того, в даних правовідносинах незастосовними є норми Податкового кодексу України, оскільки вони виникли не у зв'язку з відносинами оподаткування між позивачем та відповідачем (позивач не є боржником з податків і зборів), а у зв'язку з придбанням нерухомого майна з прилюдних торгів, тому застосовними нормами є саме норми цивільного законодавства.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 ЦК України).
За частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні цієї норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, в якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Отже, враховуючи, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження, і такі обставини мають триваючий характер та перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном, суд погоджується з доводами позивача про застосування до спірних правовідносин положень статті 391 ЦК України та наявності обґрунтованих підстав для припинення відповідного обтяження.
Суд погоджується з позицією позивача в контексті того, що позивач, придбавши майно на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, які не були оспорені, не може належним чином реалізувати права власника, саме через наявність податкової застави.
Відповідне нерухоме майно знаходиться у податковій заставі через наявність податкового боргу у ТОВ «УКРБУДІНВЕСТ», якому воно належало до торгів. Водночас Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119», яке стало власником нерухомого майна за результатами його реалізації на електронних торгах в межах виконавчого провадження, не є боржником, і відповідно приписи статті 93 ПК України не можна застосовувати у контексті спірних правовідносин.
У цій справі Державна податкова служба України жодним чином не спростувала правомірності набуття Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» права власності на спірне нерухоме майно, що перебуває під податковою заставою.
З огляду на встановлені судом обставини, позивач, який придбав майно на проведених у межах виконавчого провадження електронних торгах, що не були оспорені, не може належним чином реалізувати права власника через наявність податкової застави.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 29.11.1991 статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Крім того, у рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тож, придбавши нерухоме майно на торгах, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» розраховувало, що матиме можливість вільно розпоряджатися ним, а держава в особі відповідних органів не перешкоджатиме цьому та належним чином виконуватиме власні зобов'язання.
Однак, не пов'язана з особою позивача податкова застава порушує його права, як власника майна, на розпорядження ним, а тому наявні підстави для її припинення.
Наведені висновку суду повністю узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, від 27.06.2023 у справі № 907/568/22, від 09.08.2023 у справі № 907/850/22, від 30.09.2025 у справі № 914/2949/24.
Таким чином, оскільки податкова застава не пов'язана з особою позивача, в той час, як обтяження, зареєстроване Державною податковою службою України, перешкоджає позивачу, як титульному власнику в розпорядженні належним йому майном, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави щодо спірного майна.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, при цьому належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем, а тому в цілому позов задовольняється судом.
Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Приймаючи до уваги викладені норми Закону України «Про судовий збір», а також з огляду на обставини подання Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» позовної заяви через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 2422,40 грн. (3028,00 грн. * 0,8). Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 491 від 03.11.2025 на суму 3028,00 грн.
Отже переплата судового збору становить 605,60 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає необхідним зазначити, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України за його клопотанням за відповідною ухвалою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» переплачена сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Згідно зі ст. 129 ГПК України, з урахуванням висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Що стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в 16 235,00 грн. (згідно з суду заявою (вх. № 3515/08-08/26 від 16.02.2026) про детальний опис судових витрат позивача на правничу допомогу адвоката), то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 235,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: Договір про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025, укладений ОСББ «Набережний квартал 119» з адвокатом Щербаковим Б.В.; доручення №№ 1-8 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025; Акти приймання-передачі робіт (послуг) від 18.06.2025, від 31.10.2025, від 31.12.2025, від 20.01.2026 та від 06.02.2026, виконаних за Договором про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025. Також до матеріалів справи надані докази проведення ОСББ «Набережний квартал 119» оплати за надані правничі послуги.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025 Клієнт (ОСББ «Набережний квартал 119») доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства, зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу у всіх питаннях, які пов'язані чи можуть бути пов'язані захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта. Правова допомога надається на всій території України.
Згідно з п. 1.3 Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025 зміст, форма, вартість і терміни виконання доручення Клієнта з надання Адвокатом правової допомоги за цим Договором узгоджуються Сторонами у відповідному дорученні (додаток 1 до цього Договору).
Пунктом 7.5 Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025 сторонами погоджено, що факт та обсяг надання правової допомоги Клієнту фіксується актом, підписаним обома сторонами. Проект акту складається Адвокатом та направляється Клієнтові для підписання у двох примірниках. У разі відмови Клієнта від підписання акта, або неповернення підписаного примірнику акту в розумний термін про це вказується в акті. У цьому випадку акт підписується Адвокатом одноособово і має таку ж юридичну силу, як і акт за підписами обох торін. Акт, підписаний Адвокатом одноособово, може бути визнаний судом недійсним.
Детальний опис послуг, наданих адвокатом Щербаковим Б.В. Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119» відповідно до Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025 викладений в дорученнях №№ 1-8 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025, а факт їх приймання Клієнтом зафіксований Актами приймання-передачі робіт (послуг) від 18.06.2025, від 31.10.2025, від 31.12.2025, від 20.01.2026 та від 06.02.2026, виконаних за Договором про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025. Зокрема:
- згідно доручення № 1 від 17.06.2025 Клієнт доручив Адвокату ознайомитися з матеріалами електронного аукціону (торгів) щодо спірного об'єкта нерухомості, підготувати пропозиції на забезпечення зняття податкової застави з цього об'єкта; розмір оплати - 650,00 грн.;
- згідно доручення № 2 від 17.06.2025 Клієнт доручив Адвокату здійснити аналіз стану Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об'єкта нерухомості, підібрати судову практику з вирішення спорів про скасування податкової застави, підготувати проект листа на адресу Головного управління ДПС у Запорізькій області про припинення податкової застави щодо спірного об'єкта нерухомості; розмір оплати - 3 285,00 грн.; Актом приймання-передачі робіт (послуг) від 18.06.2025 сторони підтвердили виконання Адвокатом послуг за дорученнями Клієнта № 1 і № 2;
- згідно доручення № 4 від 30.10.2025 Клієнт доручив Адвокату скласти, оформити та погодити з Клієнтом проект позовної заяви щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні спірним майном шляхом припинення податкової застави, а також подати відповідний позов до господарського суду; розмір оплати - 3 500,00 грн.; Актом приймання-передачі робіт (послуг) від 31.10.2025 сторони підтвердили виконання Адвокатом послуг за дорученнями Клієнта № 4;
- згідно доручення № 5 від 30.12.2025 Клієнт доручив Адвокату скласти, оформити та погодити з Клієнтом проект клопотання про врахування під час винесення рішення у справі № 910/16337/25 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 914/2949/24, а також подати відповідне клопотання до господарського суду; розмір оплати - 1 200,00 грн.; Актом приймання-передачі робіт (послуг) від 31.12.2025 сторони підтвердили виконання Адвокатом послуг за дорученнями Клієнта № 5;
- згідно доручення № 6 від 09.01.2026 Клієнт доручив Адвокату взяти участь в підготовчому судовому засіданні Господарського суду Запорізької області 12.01.2026 у справі № 910/13667/25; розмір оплати - 2 300,00 грн.; Актом приймання-передачі робіт (послуг) від 20.01.2026 сторони підтвердили виконання Адвокатом послуг за дорученнями Клієнта № 6;
- згідно доручення № 7 від 03.02.2026 Клієнт доручив Адвокату взяти участь в судовому засіданні Господарського суду Запорізької області 05.02.2026 у справі № 910/13667/25; розмір оплати - 2 300,00 грн.; Актом приймання-передачі робіт (послуг) від 06.02.2026 сторони підтвердили виконання Адвокатом послуг за дорученнями Клієнта № 6;
- згідно доручення № 8 від 09.02.2026 Клієнт доручив Адвокату скласти, оформити та погодити з Клієнтом проект заяви про суму судових витрат, понесених позивачем у справі № 910/16337/25, а також подати відповідну заяву до господарського суду; розмір оплати - 1 200,00 грн.; взяти участь в судовому засіданні Господарського суду Запорізької області 17.02.2026 у справі № 910/13667/25; розмір оплати - 2 300,00 грн.
Всього, як зазначає позивач, Адвокатом за Договором про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025 надано йому правової допомоги на загальну суму 16 235,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова служба України проти покладення на неї витрат на професійну правничу допомогу не заперечила, своїх доводів щодо необґрунтованості розміру витрат на правову допомогу не навела.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 дійшов висновку, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, зокрема зазначивши, що: «…Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України)….»
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Приймаючи рішення про розподіл судових витрат у цій справі суд виходить з того, що в матеріалах справи № 910/13667/25 наявна позовна заява, яка від імені ОСББ «Набережний квартал 119» складена і підписана адвокатом Щербаковим Б.В., матеріали справи свідчать, що у всіх судових засіданнях у даній справі, про які зазначено в дорученнях №, № 6, 7 і 8 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 16.06.2025 представник позивача (адвокат Щербаков Б.В.) приймав участь.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСББ «Набережний квартал 119» витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що ознайомитися з матеріалами електронного аукціону (торгів) щодо спірного об'єкта нерухомості, підготовка пропозицій на забезпечення зняття податкової застави з цього об'єкта, аналіз стану Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об'єкта нерухомості, підбір судової практики з вирішення спорів про скасування податкової застави є складовими правової допомоги формування правової позиції для захисту інтересів Клієнта та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.
Стосовно витрат на правову допомогу адвоката в частині складання та подання клопотання про врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (вартість послуги 1 200,00 грн.) та складання і подання заяви про суму судових витрат, понесених позивачем (вартість послуги 1 200,00 грн.), то суд зазначає, що зазначені заяви та клопотання не мають юридичного характеру, що складання і подання таких заяв/клопотань не є наданням правової допомоги, у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Тому зазначені витрати на суму 2 400,00 грн. не підлягають задоволенню.
Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог поданими доказами; категорією спору та значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСББ «Набережний квартал 119» про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача 10 400,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (3 500 грн. за подання позовної заяви та 6 900,00 грн. за участь у трьох судових засіданнях).
Розмір понесених витрат на таку суму суд вважає такою, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, реальність та розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі. При цьому, суд зазначає, що сторона в господарському процесі, яка заявляє про покладення на іншу сторони витрат на правничу допомогу, повинна довести об'єктивну неминучість та необхідність таких витрат у заявленому розмірі.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119», м. Запоріжжя до Державної податкової служби України, м. Київ про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні майном, а саме трансформаторною підстанцією літ. «Б», загальною площею 51,5 кв.м, яка розташована за адресою: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 119-А, реєстраційний номер об'єкту 1790238623101, шляхом припинення податкової застави за реєстраційним номером обтяження № 51959913 задовольнити повністю.
2. Припинити обтяження у вигляді податкової застави відносно нерухомого майна трансформаторної підстанції літ. «Б», загальною площею 51,5 (п'ятдесят одна ціла п'ять десятих) кв.м., за адресою: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 119-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1790238623101, номер запису про обтяження: № 51959913, дата, час державної реєстрації обтяження: 03.10.2023 08:44:57, підстава для державної реєстрації обтяження: Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, серія та номер: 322/08-01-13-05-14, виданий 26.09.2023, видавник: Державна податкова служба України, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 69558653 від 03.10.2023, Нікітенко Людмила Олександрівна, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
3. Стягнути з Державної податкової служби України, (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119», (69002, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119, ідентифікаційний код юридичної особи 40835159) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судових витрат на сплату судового збору та 10 400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
4. Повернути ухвалою суду за відповідним клопотанням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережний квартал 119», (69002, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 119, ідентифікаційний код юридичної особи 40835159) з Державного бюджету України переплачену при поданні позовної заяви платіжною інструкцією № 491 від 03.11.2025 суму судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 02» березня 2026 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.