Ухвала від 02.03.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

02.03.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.,

розглянувши у відкритому попередньому засіданні матеріали

заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника у сумі 818054,13 грн. (вх.№ 2885/25 від 28.04.2025), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519), -

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

представники участі не приймали, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного Суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), 25.04.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подана заява про грошові вимоги до боржника на суму 818054,13 грн. (вх.№ 2885/25 від 28.04.2025), що є розрахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 05.05.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви зокрема ОСОБА_1 до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали від 24.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 з вимогами в розмірі 818054,13 грн. (вх. № 2885/25 від 28.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду. Згідно ухвали від 16.02.2026 оголошено перерву у попередньому засіданні до 02.03.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Як свідчать матеріали справи, про дату, час та місце розгляду заяв ОСОБА_1 повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, заявник кредиторських вимог, боржник та розпорядник майна боржника вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні 02.03.2026 заявник, боржник та розпорядник майна участі не приймали.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у справі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, тому суд вважає можливим розглянути подану заяву з кредиторськими вимогами до боржника за наявними матеріалами.

В обґрунтування грошових вимог у своїй заяві Середа Олександр Миколайович зазначає, що він з 03.03.2018 перебував у трудових відносинах з боржником, працюючи гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті на дільниці №1-1, але 01.05.2024 був звільнений згідно наказу №154к «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 01.05.2024 за скоєний прогул по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Даний наказ підприємства про звільнення заявник вважає незаконним, оскільки звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства. Вважаючи свої права порушеними, заявник розрахував за період з 02.05.2024 по 25.04.2025 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 818054,13 грн та просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у цій сумі.

На підтвердження заяви надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера Середи Олександра Миколайовича, довідку ТОВ “Краснолиманське» № 515 від 26.07.2024 про середній заробіток на дату звільнення, копія наказу ТОВ «Краснолиманське» №154к від 01.05.2024 “Про застосування дисциплінарного стягнення», повідомлення ТОВ «Краснолиманське» №88/3 від 01.05.2024 про звільнення та опис вкладення до цінного листа №8531001090741, клопотання від 23.04.2025 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, позовну заяву від 13.06.2024 до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2024 про відкриття провадження у цивільній справі №227/1848/24 (провадження №2/199/4688/24), довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) від 16.05.2024.

10.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подано додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких в пункті 133 вказує, що грошові вимоги у розмірі 818054,13 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу не визнає у повному обсязі, оскільки Середа Олександр Миколайович був звільнений у встановленому законом порядку.

17.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подані додаткові пояснення у справі (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), за змістом яких між іншим зазначає, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Трун О.В. не було надано належних доказів наявності повноважень виступати від імені заявника з кредиторськими вимогами у даній справі, тому просить залишити таку заяву з кредиторськими вимогами без розгляду або відмовити у їх визнанні через відсутність належного підтвердження представництва.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зокрема в пункті 107 зазначено, що грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 818054,13 грн. не визнані у повному обсязі.

Розглянувши клопотання боржника, викладене у додаткових поясненнях (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025) про залишення заяв з кредиторськими вимогами без розгляду через відсутність належного підтвердження представництва, суд не знаходить підстав для його задоволення за відсутністю документального підтвердження наведених ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» аргументів, а повноваження представника Середи О.М. - адвоката Трун О.В. підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордеру серії АН № 1673232 від 25.04.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4119 від 22.03.2019, поданими разом із заявою про кредиторські вимоги до боржника.

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Як встановлено судом з наданих документів, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) працював у ТОВ «Краснолиманське» з 03.03.2018 по 01.05.2024, таб.№24722, його середньоденний заробіток на дату звільнення складав 3183,09 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Краснолиманське» №515 від 26.07.2024.

Згідно наказу ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 01.05.2024 № 154к "Про застосування дисциплінарного стягнення" ОСОБА_1 , електрослюсаря підземного 5 розряду дільниці № 1-1 (таб. № 24722), звільнено 01.05.2024 за скоєний прогул по п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Даний наказ надісланий 01.05.2024 рекомендованою поштою працівнику разом з повідомленням № 88/3 від 01.05.2024 про звільнення.

Заявник стверджує, що наказ підприємства про звільнення є незаконним, звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства. Вважаючи свої права порушеними, заявник розрахував за період з 02.05.2024 по 25.04.2025 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 818054,13 грн та просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у цій сумі.

Суд зазначає, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов'язана з певним діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізувати право на працю. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові такого заробітку визначений у статтях 235, 236 КЗпП України, і їх не можна розширено тлумачити.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов'язків, унаслідок чого завдана майнова шкода працівникові (постанова Верховного Суду від 28.05.2025 по справі №759/4052/21).

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази визнання у тому числі в судовому порядку незаконним та скасування наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 154к від 01.05.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та набрання таким судовим рішенням законної сили на дату розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника. Не містять таких даних і Єдиний державний реєстр судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для цілодобового безоплатного перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17).

Грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 818054,13 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підтверджені, у тому числі рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, що свідчить про відсутність підстав для визнання таких вимог.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, не підтверджують обґрунтованість та розмір заявлених вимог, тому відсутні підстави для визнання Середи Олександра Миколайовича кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на заявлену суму - 818054,13 грн.

Керуючись ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 818054,13 грн. повністю.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 03.03.2026.

Суддя Н.В. Величко