61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
02.03.2026р. Справа №905/1296/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789)
про стягнення 411 789,35 грн., з яких: 87 824,86 грн. - 3% річних, 323 964,49 грн. - інфляційні нарахування,
без виклтку представників сторін
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення 411 789,35 грн., з яких: 87 824,86 грн. - 3% річних, 323 964,49 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 по справі №905/1284/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення основної суми боргу в розмірі 2 429 938,92 грн., 3 % річних у розмірі у розмірі 6 671,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 961,78 грн задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» відповідну суму. Однак у зв'язку з тим, що рішення суду відповідачем не виконано, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат розрахованих з 27.09.2024.
Ухвалою від 29.12.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/1296/25, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що усі учасники даної справи зареєстрували електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
08.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Також разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення до 01.04.2026.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
На думку суду, враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд,
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 по справі №905/1284/24, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 2 429 938,92 грн., 3 % річних у розмірі у розмірі 6 671,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 961,78 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 358,87 грн.
Рішення Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 у справі №905/1284/24 набрало законної сили 09.01.2025.
Зазначеним рішенням Господарського суду встановлено, що 01 січня 2019 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (надалі - Оператор системи передачі, ОСП, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі Користувач, Відповідач) був укладений Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0212-02024, згідно з умовами якого ОСП зобов'язується надати послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Актами № СВБ_02_2024_07_0212 від 31.07.2024 на суму 1 660 296,65 грн. з ПДВ та № СВБ_02_2024_08_0212 від 31.08.2024 на суму 769 642,27 грн. купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (згідно з договором від 22.04.2019 № 0212¬01024) зафіксовано факт продажу ОСП (позивачем) та купівлі ППБ (відповідачем) у спірний період електричної енергії для врегулювання небалансів на загальну суму 2 429938,92 грн.
Період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у справі №904/1284/24 визначено по 26.09.2024 включно.
Отже Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 у справі №905/1284/24 встановлено, що станом на 01.10.2024 за відповідачем за період липень-серпень 2024 обліковується основний борг за спірним договором у розмірі 2 429 938,92 грн., а також інфляційні витрати та 3% річних за період з 15.08.2024 по 26.09.2024 та з 14.09.2024 по 26.09.2024, відповідно у сумі 9 961,78грн та 6 671,98 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, рішення Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 по справі №905/1284/24, залишилось не виконаним, внаслідок чого є підстави для додаткового нарахування 3% річних в сумі 87 824,86 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 323 964,49 грн. за період з 27.09.2024 по 10.12.2025.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
Отже, рішення Господарського суду Донецькій області від 18.11.2024 по справі №904/1284/24, яке набрало законної сили 09.01.2025, в частині встановлення факту укладання між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0212-02024 від 01.01.2019, наявності заборгованості відповідача перед позивачем за зазначеним договором згідно актів купівлі-продажу електричної енергії у сумі 2 429 938,92грн, стягнення на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних до 26.09.2024 (включно), має преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що означені факти не повинні доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору то зазначене не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17.
Таким чином, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відтак, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Як зазначалось, у зв'язку з не виконанням відповідачем рішення Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 по справі №905/1284/24, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в розмірі 87 824,86 грн. за період з 27.09.2024 по 10.12.2025. та інфляційні втрати в сумі 323 964,49 грн. за період з жовтня 2024 по листопад 2025.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є арифметично та методологічно вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 87 824,86 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 323 964, 49 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області до 01.04.2026, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зокрема, згідно із частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002р. у справі “Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Таким чином для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Заявляючи про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутний фінансовий стан та виключні обставини провадження діяльності підприємства в умовах воєнного стану.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго» є ліцензіатом з виробництва, транспортування і постачання електричної та теплової енергії відповідно до зазначених нижче ліцензій: Виробництво електричної енергії - постанова НКРЕКП від 27.06.2019 №1274 - безстрокова, Виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установах з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії - рішення НКРЕКП від 01.01.2013 №1573, постанова про переоформлення від 22.03.2018 №329 - безстрокова, Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами - рішення НКРЕКП від 23.05.2014 №547 - безстрокова, Постачання теплової енергії - рішення НКРЕКП від 23.05.2014 №547 безстрокова, Постачання електричної енергії споживачу - постанова НКРЕКП №1344 від 06.11.2018 року - безстрокова.
Відповідач здійснює господарську діяльність на виробничих потужностях Краматорської теплоелектроцентралі (далі - ТЕЦ) та використовує у своїй господарсько-виробничій діяльності у якості палива природний газ та кам'яне вугілля; є підприємством теплопостачання, що забезпечує тепловою енергією місто Краматорськ.
Наказом Міністерства енергетики України від 15 березня 2023 року №91 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТОВ «Краматорськтеплоенерго» визнано підприємством, яке є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (копія витягу з наказу міститься у матеріалах справи).
На підставі наказу Міністерства енергетики України від 16 січня 2024 року № 15 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», ТОВ «Краматорськтеплоенерго» було також визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (копія витягу з наказу міститься у матеріалах справи).
Наказом Міністерства енергетики України від 24 серпня 2024 року № 316 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТОВ «Краматорськтеплоенерго» в черговий раз визнано підприємством, яке є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (копія витягу з наказу міститься у матеріалах справи).
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 28 квітня 2025 року № 178 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 79)» ТОВ «Краматорськтеплоенерго» в черговий раз визнано підприємством, яке є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (копія витягу з наказу міститься у матеріалах справи).
Крім того, 26.12.2024 року Міністерством розвитку громад та територій України, в межах компетенції, Протоколом від 26.12.2024 № 23 засідання Робочої групи з ідентифікації та категоризації об'єктів критичної інфраструктури щодо яких визначено Міністерство секторальними органом у сфері захисту критичної інфраструктури, віднесено Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до об'єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення та присвоєно ІІІ категорію критичності (копія відповідного листа Міністерства міститься у матеріалах справи).
Відповідач зазначає, що внаслідок військової агресії РФ були унеможливлені поставки вугілля - основного технологічного палива для потреб Краматорської ТЕЦ. Єдиною можливою альтернативою вугіллю є природний газ. У зв'язку з значними пошкодженнями енергосистеми України внаслідок атак країни-агресора, в державі виникла критична нехватка електричної енергії.
ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з 01 листопада 2022 року не мало можливості здійснювати свій основний вид діяльності - виробництво електричної енергії у зв'язку з триваючою збройною агресією проти України, пошкодженням об'єктів критичної інфраструктури, неможливістю забезпечити надійне електропостачання підстанції Краматорської ТЕЦ з боку ДТЕК Високовольтні Мережі. Дана обставина критично відобразилась на фінансовому стані Відповідача.
Відповідач посилається на те, що загальновідомим фактом є те, що агресор в першу чергу намагається знищити об'єкти критичної інфраструктури. Господарські приміщення та виробничі об'єкти ТОВ «Краматорськтеплоенерго» неодноразово зазнавали пошкоджень в результаті збройної агресії РФ .
Загалом з лютого 2022 року по 12 серпня 2025 року на ТОВ «Краматорськтеплоенерго» зафіксовано 68 пошкоджень різних об'єктів в результаті ворожих обстрілів та 30 аварій на теплових мережах та іншому обладнанні теплопостачання, що сталися в наслідок ведення бойових дій та здійснення обстрілів. Загальна сума збитків внаслідок вказаних подій складає 764 890 745,78 гривень (копія переліку пошкоджених об'єктів критичної енергетичної інфраструктури ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 12.08.2025 року міститься у матеріалах справи до відзиву).
13 січня 2023 року відбулося засідання Штабу з ліквідації наслідків воєнної надзвичайної ситуації державного рівня в електроенергетичних системах. На зазначеному засіданні Штабу обговорювалося питання зменшення дефіциту електричної потужності в ОЕС України, забезпечення безпеки постачання електричної енергії та балансу попиту і пропозиції на електричну енергію. ТОВ «Краматорськтеплоенерго» отримало протокол даного засідання Штабу для виконання заходів.
16 січня 2023 року до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» надійшло звернення від Донецької облдержадміністрації з проханням залучити усі доступні генеруючі потужності для зменшення дефіциту і забезпечення потреб споживачів в електричній енергії.
25 січня 2023 року ТОВ «Краматорськтеплоенерго» звернулось до ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» з проханням дозволити виробництво та продаж електричної енергії в ОЕС України з 01 лютого 2023 року, але отримало відмову (копії звернення і відповіді містяться у матеріалах справи).
Господарська діяльність Відповідача з постачання теплової енергії споживачам є стабільно збитковою. В першу чергу це обумовлено невідповідністю встановлених уповноваженим державним органом тарифів на теплову енергію фактичним витратам підприємства на виробництво (в т.ч. й рівню зростання вартості природного газу) і надання послуг з централізованого опалення.
Відповідач зазначає, що станом на 01.01.2024 року діючий тариф на виробництво теплової енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 30.11.2021 року №2218, становить 885, 48 грн/ Гкал без ПДВ, а фактична собівартість виробництва теплової енергії - 1 413, 54 грн/ Гкал без ПДВ. При цьому економічно обґрунтований тариф на послугу з постачання теплової енергії становить 3 386, 28 грн/Гкал без ПДВ, а фактично ТОВ «Краматорськтеплоенерго» застосовує тариф 1 526, 70 грн/Гкал без ПДВ (копія довідки міститься у матеріалах справи). Рівень оплати населенням за спожиту теплову енергію за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року склав 39 % і продовжує зменшуватись.
Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479 від 29.07.2022р. протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (стаття 1 Закону).
Спірні правовідносини виникли після ухвалення Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" та набрання законної сили (19 серпня 2022 року), яким був встановлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. У спірний період Відповідач у відносинах щодо постачання теплової енергії для населення діяв згідно з тарифами, щодо яких було запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", тому дана обставина, а також заборгованість з різниці в тарифах, що виникла внаслідок реалізації даного Закону, дуже суттєво негативно відобразилась на фінансовому стані Відповідача.
Отже, Відповідач на законодавчому рівні не має можливості підвищити (скорегувати) тарифи на теплову енергію для здійснення розрахунків з Позивачем.
Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року № 2633-ГУ визначає, що тарифи на теплову енергію повинні покривати всі економічно обґрунтовані витрати на її виробництво, транспортування та постачання.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", суб'єктам господарювання (в тому числі Відповідачу) гарантовано компенсацію заборгованості з різниці в тарифах за рахунок державних коштів.
Перелік таких витрат та/або втрат, а також порядок та умови їх розрахунку, затвердження і компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України. Останній діючий Порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води був прийнятий Кабінетом Міністрів України у 2022 році. Цей порядок визначав порядок та умови надання відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах виключно у 2022 році. У Державному бюджеті України на 2023, 2024, 2025 роки не було передбачено відповідної статті витрат на компенсацію різниці в тарифах.
Загальна сума боргу Держави перед ТОВ "Краматорськтеплоенерго" по компенсації різниці в тарифах тільки за період з 01.06.2021 року по 31.03.2024 року становить 310 854 297, 81 грн. (копії протоколів засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах містяться у матеріалах справи).
16.05.2025 року відбулося чергове засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, згідно протоколу якої зафіксовано 74 492 857,44 грн. боргу держави перед ТОВ "Краматорськтеплоенерго" по компенсації різниці в тарифах тільки за період з 01.01.2025 року по 31.03.2024 року (копія відповідного протоколу міститься у матеріалах справи).
В умовах воєнного стану в країні, відсутністю надходжень грошових коштів до фонду Державного бюджету, фінансування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом №2479 наразі неможливе, що підтверджується листом Міністерства розвитку громад та територій України за №7/10.1/14240-22 від 27.12.2022р. (копія міститься у матеріалах справи).
У співвідношенні по категоріях споживачів, населення становить більше 80% від загальної кількості споживачів. Скрутне фінансове становище підприємств, фізичних осіб-підприємців, більшості громадян, які є споживачами послуг з постачання теплової енергії, спричинило значне збільшення дебіторської заборгованості. Відповідно до довідки про фінансовий стан від 27.01.2025 року №07/79 (копія міститься у матеріалах справи) станом на 01.01.2025 року дебіторська заборгованість населення за надані послуги з централізованого опалення складає 501 474 660 грн.
У вказаному контексті слід зазначити, що прослідковується подальша тенденція щодо збільшення вказаного боргу. Так, відповідно до довідки про фінансовий стан від 03.09.2025 року №07/824 (копія міститься у матеріалах справи) станом на 01.08.2025 року дебіторська заборгованість населення за надані послуги з централізованого опалення складає вже 561 666 480 грн.
При цьому законодавством України не передбачено реального механізму стягнення пені з населення за несвоєчасну сплату за надані житлово-комунальні послуги.
В тому числі це безпосередньо пов'язано з особливим статусом міста Краматорська, як населеного пункту у якому проводилася антитерористична операція. Мораторій на нарахування та стягнення пені з боржників запроваджено Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» на строк до 31 грудня 2020 року, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а у 2020 році у зв'язку із запобіганням виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) на підставі Закону від 17 березня 2020 року № 530.
Постановою КМУ від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/ або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Тобто, на державному рівні заборонено:
- з 2015 року стягнення пені з населення за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги,
- за період з 24 лютого 2022 р. по дату завершення бойових дій стягнення навіть реальної заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з внутрішньо переміщених осіб, які складають три чверті всього населення м. Краматорська.
Водночас, цією ж самою постановою КМУ від 5 березня 2022р. №206 припинення/ зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється. Тож Відповідач, виконуючи покладений на нього обов'язок із забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, є заручником ситуації в правовому полі, що призводить до збільшення росту збитковості підприємства.
Як виробник електричної енергії ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є учасником ринку електричної енергії відповідно до Закону України від 13.04.2017 «Про ринок електричної енергії» (далі - «Закон»).
Зазвичай при роботі ТЕЦ в опалювальний період здійснювалось виробництво електричної енергії для споживання на власні потреби, а решта продавалась на сегментах ринку (РДН/ВДР/ДД/БР).
Оскільки ремонт перебитого внаслідок бойових дій магістрального газопроводу в Харківській області, через який природний газ надходив до Краматорського регіону, і відновлення газопостачання у місті Краматорськ було здійснено лише у жовтні 2022 року, основні зусилля працівників нашого підприємства були направлені на швидку підготовку та пуск теплового обладнання до початку холодів. Підготовка ж електрогенеруючого обладнання після консервації, в умовах бойових дій, не була готова до роботи на початку опалювального сезону і потребувала певного періоду часу для відновлення. Тому, Краматорська ТЕЦ вимушена була розпочати опалювальний період без генерації електричної енергії.
Виконуючи соціальні зобов'язання з опалення міста, практично за власний рахунок та у борг перед енергокомпаніями, ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з листопада 2022 р. опинилось у статусі «Переддефолтний», так як не змогло підтримувати належним чином фінансову гарантію перед ОСП та здійснювати купівлю електричної енергії на сегментах ринку для власних потреб та обладнання, задіяного для підкачки теплоносія, та відповідно й не змогло оплачувати послуги з передачі електричної енергії.
Незважаючи на всі труднощі та надважкі умови роботи ТОВ «Краматорськтеплоенерго» виконало відповідні розпорядження Краматорської військової адміністрації №63 від 17.10.2022, №726-р від 02.10.2023, №1093-р від 11.10.2024 за забезпечило успішне проходження опалювальних періодів 2022/2023, 2023/2024, 2024/2025 років у прифронтовому м. Краматорську.
До запровадження нової моделі ринку електричної енергії «на добу наперед», «внутрішньодобовому ринку», «балансуючому ринку» та ринку двосторонніх договорів, до 01.07.2019р. Відповідач був членом Оптового ринку електричної енергії.
Вся вироблена підприємством електрична енергія продавалася Державному підприємству «Енергоринок» (далі - ДПЕ) на підставі договору №4259/03 від 19.09.2007 року. Пунктом 4.2. даного договору передбачено, що платежі за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ (Оптового ринку електроенергії), який затверджується НКРЕ. Пунктом 5.5.2. даного договору передбачено, що ДПЕ зобов'язане здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України. При цьому зобов'язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.
Щомісяця НКРЕ своєю постановою встановлювало норматив відрахування грошових коштів продавцям за вироблену і продану ними електроенергію, але з невідомих нам причин даний норматив не завжди покривав вартість проданої електроенергії.
В результаті станом на 01.08.2025 року заборгованість ДП «Енергоринок» перед ТОВ «Краматорськтеплоенерго» склала 62 378 480 грн. (відповідно до копії довідки про фінансовий стан від 03.09.2025 року №07/824, що міститься у матеріалах справи до відзиву), яка на теперішній час є непогашеною. ТОВ «Краматорськтеплоенерго» не має можливості впливати на поліпшення дисципліни розрахунків з боку ДП «Енергоринок», оскільки фактично рівень розрахунків регулюється на державному рівні.
17 червня 2020 року за №719 ВРУ прийнято закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» (далі -Закон №719).
Метою цього Закону є повне погашення дебіторської та кредиторської заборгованості ДП «Енергоринок».
Закон спрямований на впровадження комплексу необхідних заходів, спрямованих на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також, припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.
Законом запроваджено механізми погашення заборгованості шляхом: проведення взаєморозрахунків; погашення (списання) заборгованості; відступлення права вимоги або заміна сторони у зобов'язанні; встановлення цільової надбавки до тарифу на розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електромережами операторам системи розподілу.
Однак, Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про Державний бюджет України» дію пунктів 1-3 частини першої статті 3, частини другої статті 4, пункту 3 розділу »Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" зупинено на 2024 рік. Отримати дебіторську заборгованість від ДП «Енергоринок» в рамках запровадженого державою механізмом, наразі неможливо. Погашення заборгованості з боку ДП «Енергоринок» дало б змогу Відповідачу розрахуватися з Позивачем.
Необхідно зазначити, що у підприємства фактично відсутні оборотні кошти, оскільки гроші, які ТОВ «Краматорськтеплоенерго» отримувало від споживачів підлягали перерозподілу без згоди на це підприємства, та направлялися банком на користь газопостачальної та газорозподільчої компаній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р., а залишок грошей, що залишався у підприємства ледве покривав витрати на заробітну плату та податки.
Протягом тривалого часу єдиним джерелом доходу ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є оплата споживачами нарахувань за спожиту теплову енергію, оскільки виробництво електричної енергії призупинено з об'єктивних причин, зазначених вище.
Наразі кошти від споживачів, які надходять в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги так само підлягають щоденному списанню банками залишку грошових коштів з банківських рахунків Відповідача, на які надходять кошти в оплату за комунальні послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок Постачальника природного газу.
Фінансовий стан ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 30.06.2025 року, 31.12.2024 року, 31.12.2023 року та 31.12.2022 року значно погіршився у порівнянні з початком 2022 року (копії балансів підприємства містяться у матеріалах справи).
Відповідно до балансів збитки ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на початок 2022 року становили 449 408 000 грн., станом на 31.12.2022 року - 889 617 000 грн., станом на 31.12.2023 року -1 312 830 000 грн., станом на 31.12.2024 року - 1 681 743 000 грн., а станом на 30.06.2025 року - 1 919 964 000 грн.
Крім того, значно виросла кредиторська заборгованість ТОВ «Краматорськтеплоенерго» навіть у період з 01.01.2025 року по 01.08.2025 року.
Так, відповідно до довідки про фінансовий стан від 27.01.2025 року №07/79 станом на 01.01.2025 року кредиторська заборгованість ТОВ «Краматорськтеплоенерго» складала вже 1 508 145 400 грн.
Відповідно до довідки про фінансовий стан від 03.09.2025 року №07/824 станом на 01.08.2025 року кредиторська заборгованість ТОВ «Краматорськтеплоенерго» складала 1 817 087,73 грн. (відповідні копія довідок містяться у матеріалах справи).
Таким чином, невиконання договірних зобов'язань з боку Відповідача обумовлено наступним:
1. Запровадженням на законодавчому рівні мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання.
2. Невідшкодуванням у 2022-2024 роках підприємствам теплопостачання обсягів заборгованості з різниці в тарифах.
3. Запровадженням на законодавчому рівні мораторію на нарахування пені за несвоєчасні розрахунки населенням за послуги з постачання теплової енергії.
4. Забороною стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії щодо споживачів, які набули статусу тимчасово переміщеної особи;
5. Збройною агресією РФ проти України.
6. Необхідністю забезпечення теплом споживачів міста Краматорська в умовах критичного зниження рівня платежів;
7. Відсутністю виробництва електричної енергії у зв'язку з неможливістю забезпечення стабільної та безпечної роботи генеруючого обладнання.
8. Загальним погіршенням фінансового стану ТОВ «Краматорськтеплоенерго».
9. Неможливістю отримання кредитних коштів для розрахунків з кредиторами або залучення інвестиційних програм з огляду на той факт, що Відповідач знаходиться на території можливих бойових дій.
Відповідачем, незважаючи на всі вказані вище труднощі, впродовж квітня-жовтня 2025 року успішно проведено підготовку до опалюваного періоду 2025/2026 років.
03 жовтня 2025 року один з ключових об'єктів ТОВ «Краматорськтеплоенерго», Краматорська теплоелектроцентраль (ТЕЦ) в черговий раз зазнав суттєвих руйнувань в результаті ракетного обстрілу РФ з використанням ОТРК «Іскандер» в результаті чого було спричинено пошкодження великої кількості будівель та промислового обладнання (копія витягу з ЄРДР від 14.10.2025 року міститься у матеріалах справи). Цей обстріл був здійснений під час реалізації фінальної стадії підготовки до опалювального періоду, у зв'язку з чим ТОВ «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» довелося докласти колосальних зусиль задля запуску системи опалювання на початку листопада 2025 року з метою забезпечення тепловою енергією споживачів прифронтового міста Краматорськ.
В результаті Відповідач впорався з такою складною задачею та, відповідно до розпорядження Краматорської військової адміністрації за № 1114-р від 28.10.2025року (копія міститься у матеріалах справи) про початок опалювального періоду 2025/2026 років, розпочав проведення опалювального періоду на початку листопада 2025 року у прифронтовому місті Краматорську.
Відповідач звертає увагу, що запуск системи опалення - це тільки початковий етап опалювального періоду 2025/2026 років, і після відповідного запуску необхідно забезпечувати успішне проходження вищезазначеного опалювального періоду у надзвичайно важких умовах роботи у прифронтовому м. Краматорську.
Вирішення цієї задачі - забезпечення успішного проходження опалювального періоду 2025/2026 років, - є ключовими завданнями для Відповідача на теперішній час.
Однак вирішення цієї задачі потребує відповідного фінансового забезпечення для виконання складного комплексу заходів з проходження опалювального періоду 2025/2026 років, виплати заробітної платні робітникам ТОВ «Краматорськтеплоенерго», які постійно ризикують своїм життям та працюють під обстрілами, закупки необхідних матеріалів як для проведення ремонтів, так і для забезпечення технологічного процесу проходження опалювального періоду, а також прийняття певних рішень та здійснення відповідних заходів щодо покращення фінансового стану підприємства на державному рівні.
З метою розв'язання всіх проблем, з якими наразі зіткнулося ТОВ «Краматорськтеплоенерго», а також подібні підприємства України, не зі своєї вини чи якихось прорахунків у веденні бізнесу, а суто з об'єктивних причин, які викладені вище, очікується прийняття у 2025-2026 роках Закону про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло, водопостачання та водовідведення (реєстр. №11273 від 20.05.2024) з метою фінансової стабілізації сфери теплопостачання та окремих сегментів ринку природного газу (копії листа ТОВ «Краматорськтеплоенерго» № 22/902 від 22.11.2024 року та відповіді Міністерства розвитку громад та територій України № 24463/25/10- 24 від 25.12.2024 року містяться у матеріалах справи).
Вказаний законопроект відповідно до постанови Верховної Ради України від 11 лютого 2025 року № 4229-ІХ включено до порядку денного тринадцятої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання.
Отже відповідач посилається на те, що вищенаведені обставини та надані відповідні докази підтверджують винятковість обставин відповідача та є підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що відповідачем надані переконливі аргументи щодо підстав для відстрочення виконання рішення, зокрема критичний фінансовий стан, ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану в зоні можливих бойових дій та необхідність забезпечення опаленням об'єктів у прифронтовому м. Краматорськ Донецької області.
Суд вважає, що матеріали справи свідчать про наявність у боржника перешкод для негайного виконання судового рішення, однак не виключають можливості самостійного виконання боржником рішення суду у цій справі. Примусове ж виконання рішення може покласти на боржника додатковий фінансовий тягар, що може негативно вплинути на здійснення ним діяльності з надання послуг теплопостачання у прифронтовому місті в умовах воєнного стану. Поряд з тим вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду, може призвести до блокування роботи відповідача.
Відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку суд не розцінює як інструмент ухилення боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, продовжити господарську діяльність, у тому числі з метою повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Отже, на думку суду, відстрочення виконання рішення суду до завершення опалювального сезону 2025/2026 з урахуванням положень ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України не призведе до надмірної тривалості виконання судового рішення та порушення балансу інтересів сторін.
Враховуючи таке, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 905/1296/25 до 01.04.2026 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом із тим, за змістом частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 4941,47 грн. згідно з платіжною інструкцію № AU.sud-1964 від 12.12.2025.
Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку щодо можливості повернення позивачеві з державного бюджету 50% судового збору, що становить 2470,74 грн, після надходження відповідного клопотання позивача про повернення судового збору. Решта 50% сплаченого судового збору відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення 411 789,35 грн., з яких: 87 824,86 грн. - 3% річних, 323 964,49 грн. - інфляційні нарахування, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 411 789,35 грн., з яких: 87 824,86 грн. - 3% річних, 323 964,49 грн. - інфляційні нарахування, судовий збір в сумі 2470,73 грн., відстрочивши виконання рішення суду строком до 01.04.2026.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2026.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман