вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
18.02.2026м. ДніпроСправа № 904/6317/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", м. Горішні Плавні, Полтавська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Хеві Машінері", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Хеві Машінері"? в якому просить суд стягнути заборгованість за договором поставки № 101121/1 від 10.11.2021 у розмірі 3 181 983, 14 грн.
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
25.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Хеві Машінері" надійшов відзив на позовну заяву.
27.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності представника позивача та відповідь на відзив.
В судове засідання 01.12.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкладено підготовче засідання до 05.01.2026.
18.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності представника позивача.
05.01.2026 судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 05.01.2026 по 09.01.2026.
Ухвалою суду від 12.01.2026 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2026
22.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання 26.01.2026 представники сторін не з'явились. Про час та місце проведення судового засідання представники сторін повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 26.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2026.
В судове засідання 18.02.2026 представники сторін не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судового засідання 18.02.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 18.02.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Узагальнена позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки № 101121/1 від 10.11.2021, на підставі виставлених продавцем перераховано грошові кошти постачальнику у розмірі 32 101 100, 64 грн, а відповідачем здійснена поставка товару - перевантажувальної машини Mantsinen 90 ER вартістю 26 750 917, 20 грн без ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами: видатковою накладною № 39 від 01.11.2022 та актом приймання-передачі від 01.11.2022. Позивач зазначає, що сума переплати за поставку товару складає у розмірі 5 350 183, 44 грн (32 101 100, 64 - 26 750 917, 20 ). Так, відповідачем частково повернуто позивачу попередню оплату у розмірі 2 168 200, 30 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає у розмірі 3 181 983, 14 грн.
Позивач зазначає, що відповідач у відзиві на позов не заперечує наявність заборгованості в сумі 3 181 983,14 грн перед позивачем. Також відповідач не заперечує той факт, що відповідну суму заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 10.11.2021 № 101121/1 на дату подання відзиву не повернув. Позивач вважає помилковим аргумент відповідача щодо посилання в обґрунтування своїх доводів на процедуру повернення зайво сплаченого ПДВ, що визначається виключно положеннями податкового законодавства України.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позов
Відповідач заперечує позовні вимоги та вказує на те, що заявлена до стягнення сума заборгованості складається виключно з суми податку на додану вартість, яку позивач сплатив відповідачу до зміни умов договору і яка надійшла на електронний ПДВ-рахунок у банку.
Для повернення зайвих коштів з електронного ПДВ-рахунку на рахунок у банку/у небанківського надавача платіжних послуг повинні виконуватися певні умови (наявність зайвих коштів на ПДВ-рахунку, наявність ліміту, декларування в останній декларації податкових зобов'язань за всіма зареєстрованими податковими накладними цього періоду), вказана процедура врегульована положеннями Податкового кодексу України. Зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту відповідач і не зміг виконати вимоги позивача щодо повернення передплати у розмірі 3 181 983, 14 грн. Адже сума помилкової оплати податку на додану вартість на рахунок у СЕА ПДВ не належить до категорії грошових зобов'язань. Таким чином, можливості повернення коштів з електронного ПДВ - рахунку на рахунок іншого платника податків податковим законодавством не передбачена.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобайл Хеві Машінері" (продавець) укладено договорів поставки № 101121/1.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець, в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується прийняти i оплатити товар. Ціна, асортимент, характеристики та обсяг товару (партії товару) визначаються у заявках покупця та накладних, та/або рахунках-фактурах постачальника та/або у специфікаціях до даного договору.
Товар постачається партіями. Під партією розуміється кількість товару, яка зазначена в рахунку-фактурі постачальника, який є акцептом погодженої кількості товару із заявленого покупцем обсягу або кількість товару, вказана у специфікації. Відповідний рахунок-фактура виставляється постачальником покупцеві будь-яким зручним для сторін способом, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв?язку (з наданням в подальшому оригіналу). Заявка (заявлений обсяг товару) передається покупцем постачальнику будь-яким зручним для сторін способом, в тому числі усно або за допомогою факсимільного або електронного зв?язку (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору, сторонами погоджено, що постачальник зобов?язаний передати товар покупцеві в обсязі погодженої партії протягом строку, погодженого сторонами у відповідній специфікації.
Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової (товарної) накладної на товар, з моменту підписання якої право власності, а також всі пов?язані з товаром витрати та ризики, переходять до покупця. Видаткова (товарна) накладна підписується після повного розрахунку по даному договору (пункт 2.4 договору).
Постачальник відповідно до Податкового кодексу України надає покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 2.5 договору).
Згідно з п.3.1 договору, ціна товару зазначається постачальником у рахунках-фактурах/накладних та погоджується покупцем шляхом оплати рахунку-фактури/підписання накладної або у специфікаціях.
Вартість партії товару, що поставляється за даним договором зазначається в накладних та в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (пункт 3.2 договору).
Загальна вартість договору становить підсумок вартості товару, що був поставлений в
межах та на умовах даного договору (пункт 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору, погоджено, що покупець сплачує постачальнику за товар грошові кошти шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, визначених у відповідній специфікації.
Відповідно до п.5.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами, зазначеної в правому верхньому куті першої сторінки договору, та діє до 31.12.2022 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов?язань, що виникли до настання цієї дати.
Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 5.2 договору).
10.11.2021 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки, якою погоджено поставку товару - перевантажувальна машина Mantsinen 90ER у кількості 1 шт, за ціною 25 374 300 грн. Всього: 30 449 160,00 з ПДВ.
Умови оплати:
- 10% від фіксованої вартості контракту, як початковий внесок за рахунком, протягом 3 днів після виставленого рахунку;
- 90% фіксованої вартості контракту виплачується за готовності відвантаження, протягом 7 днів після виставленого рахунку (пункт 1).
Строк поставки: 2 тижні з моменту підписання договору з уточненням технічних, фінансових деталей та виконання умов оплати (пункт 2).
Умови поставки - DDP (склад покупця) згідно Інкотермс 2020 (пункт 3).
01.11.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки 101121/1 від 10.11.2021, за умовами якої сторони прийшли до згоди визначити місцем поставки перевантажувальної машини Mantsinen 90ER зазначеної у Специфікації № 1 до договору: 82-103, Stegna, Rybina 43, Poland (пункт 1)
Поставка перевантажувальної машини Mantsinen 90ER здійсноеться на умовах ЕХW. У зв?язку з чим пункт 3 Специфікації № 1 виклали у наступній редакції: « 3. Умови поставки - EXW згідно Інкотермс 2020.» (пункт 2) .
Пункт 2.2. Договору виключити.
У зв?язку зі зміною умов поставки та враховуючи положення статті 186 Податкового кодексу України та п. 185.1 ПКУ, сторони погодили, що, оскільки операція постачання товару проводиться за межами митної території України, то вона не є об?єктом оподаткування ПДВ.
Покупець повинен прийняти товар, а саме перевантажувальну машину Mantsinen 90ER, до 10.11.2022. Точну дату прийняття постачальник повинен повідомити покупцю за 7 днів до дати прийняття (пункт 4 - 5).
Пункт 2 Специфікації № 1 виклали у наступній редакції: «Строк поставки: до 10.11.2022 з моменту підписання додаткової угоди № l до договору поставки № 101121/1 від 10.11.2021.».
На підставі виставлених постачальником рахунків, позивачем перераховано грошові кошти (передоплату) у загальному розмірі 32 101 100, 64 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- № 110276 від 22.11.2021 на суму 3 044 916 грн, згідно рахунку № 28 від 12.11.2021;
- № 1578 від 03.02.2022 на суму 6 089 832 грн, згідно рахунку № 2 від 24.01.2022;
- № 1579 від 03.02.2022 на суму 383 523,84 грн, згідно рахунку № 6 від 24.01.2022;
- № 2146 від 10.02.2022 на суму 6 451,20 грн, згідно рахунку № 12 від 03.02.2022;
- № 2147 від 10.02.2022 на суму 21 314 412 грн, згідно рахунку № 9 від 10.02.2022;
- № 214 від 10.02.2022 на суму 1 261 965, 60 грн, згідно рахунку № 15 від 24.01.2022.
На виконання вищевказаного договору та специфікації до нього, постачальником поставлено товар - перевантажувальну машину Mantsinen 90 ER загальною вартістю 26 750 917, 20 грн без ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами: видатковою накладною № 39 від 01.11.2022 та актом приймання-передачі від 01.11.2022.
Позивач вказує на те, що сума переплати покупця за поставку товару постачальником становила 5 350 183, 44 грн (32 101 100, 64 - 26 750 917, 20).
В подальшому постачальником частково повернуто покупцю попередню оплату за товар у розмірі 2 168 200, 30 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- № 708 від 02.12.2022 на суму 500 000 грн;
- № 586 від 21.09.2023 на суму 227 341, 17 грн;
- № 779 від 09.11.2023 на суму 525 045, 40 грн;
- № 860 від 05.12.2023 на суму 318 272, 38 грн;
- № 280 від 19.03.2024 на суму 241 754, 11 грн;
- № 324 від 29.03.2024 на суму 258 245, 89 грн;
- № 545 від 31.05.2024 на суму 97 541, 35 грн.
Таким чином, на час звернення до суду заборгованість відповідача на користь позивача складає у розмірі 3 181 983, 14 грн (5 350 183, 44 - 2 168 200, 30), що не заперечується відповідачем.
Позивачем на адресу відповідач надіслано вимогу № 910 від 10.09.2025 щодо повернення переплачених покупцем постачальнику грошових коштів у розмірі 3 181 983, 14 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 27.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, вимога залишена відповідачем без виконання.
На час розгляду справи доказів повернення вказаних грошових коштів суду не надано.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3 181 983, 14 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо повернення грошових коштів
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків за договору поставки № 101121/1 від 10.11.2021 внесено передоплату у загальному розмірі 32 101 100, 64 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем товару на суму 26 750 917, 20 грн, що підтверджується підписаними сторонами та наявними в матеріалах справи: видатковою накладною № 39 від 01.11.2022 та актом приймання-передачі від 01.11.2022.
Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції про часткове повернення відповідачем позивачу передоплати за договором поставки № 101121/1 від 10.11.2021 у загальному розмірі 2 168 200, 30 грн.
Таким чином, на підставі укладеного договору поставки позивачем надлишково перераховані грошові кошти у розмірі 3 181 983, 14 грн, що не заперечується відповідачем.
Доказів поставки товару на вказану суму або повернення надмірно сплачених грошових коштів відповідачем суду не надано.
Зі змісту ч.2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Тому вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 3 181 983, 14 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо підстав застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
З огляду на правову позицію позивача та обраний ним спосіб захисту, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, необхідним є набуття або збереження майна; по-друге, набуття або збереження має здійснюватися за рахунок іншої особи; по-третє, мають бути відсутні правові підстави для набуття або збереження майна.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що, загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За встановлених обставин, господарський суд не погоджується з обраним позивачем способом захисту з посиланням на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки дії сторін (оплата товару покупцем, прийняття оплати постачальником, часткова поставка товару) свідчать про наявність між ними правовідносин поставки товару.
У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернення попередньої оплати.
Ухвалюючи дане рішення, суд посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, згідно з якою господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Встановивши, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд не позбавлений права самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини. При цьому, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзив на позов, суд зазначає наступне.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Так, сторонами укладено договір поставки № 101121/1 від 10.11.2021 та специфікацію № 1 до нього, яким погоджено всі істотні умови. Вказаний договір фактично виконаний сторонами без зауважень.
Додатковою угодою № 1 до вказаного договору, враховуючи норми статей 186 ПКУ та п. 185.1 ПКУ, сторонами погоджено, що, оскільки операція постачання товару проводиться за межами митної території України, то вона не є об?єктом оподаткування ПДВ.
Суд не приймає доводів відповідача, що його посилання на норми Податкового кодексу України щодо відсутності законодавчого механізму повернення помилково перерахованих коштів.
Враховуючи викладене, надані позивачем докази є більш вірогідними.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача передоплату за договором поставки № 101121/1 від 10.11.2021 у розмірі 3 181 983, 14 грн підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 38 183, 80 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Хеві Машінері" (49009, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, код ЄДРПОУ 43729853) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16, код ЄДРПОУ 35107305) передоплату у розмірі 3 181 983, 14 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38 183, 80 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 02.03.2026
Суддя В.І. Ярошенко