вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.03.2026м. ДніпроСправа № 927/1117/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Ніжинської районної ради Чернігівської області, м. Ніжин, Чернігівська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю Тенегія, м. Павлоград, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 7 058 грн 87 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ніжинська районна рада Чернігівської області звернулась до суду з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тенегія, в якому позивач просить стягнути з відповідача кошти у сумі 7 058,87 грн, з яких: основний борг у розмірі 5700,00 грн, інфляційні нарахування у розмірі 362,38 грн, 3% річних у розмірі 147,11 грн та пеня у розмірі 849,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № СК4/62 від 30.01.2024.
Ухвалою суд від 17.11.2025 справу №927/1117/25 за позовом Ніжинської районної ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Тенегія про стягнення 7 058,87 грн передано на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі № 927/1117/25 визначено Рудь І.А.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
22.12.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 24.12.2025 направлялася відповідачу на його електронний кабінет, зареєстрований в системі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 24.12.2025.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати та наявність підстав для застосування наслідків прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у заявлених до стягнення сумах.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2024 між Ніжинською районною радою Чернігівської області (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №СК4/62.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А95 (п. 1.2 договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).
Загальна сума договору: 9 500 грн 00 коп., у тому числі ПДВ (п. 3.2 договору).
Умови оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1 договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника.
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.2 договору).
При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п.4.1 Договору, Постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за Товар на розрахунковий рахунок Постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної, У разі відмови Покупця отримати товар за новими цінами, Постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок Покупця, а Договір з такої дати вважається розірваним (п. 4.3 договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням:ПІБ довіреної особи, паспортні дані. Ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту (п. 4.4 договору).
Відповідно д п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів:
Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 договору).
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором, у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1 договору).
Даний договір діє до 31 грудня 2024 року (п. 10.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Між сторонами підписано специфікацію № 0004/0000168-С, якою визначено найменування товару та кількість товару.
На виконання умов спірного договору Ніжинська районна рада Чернігівської області перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 9 500 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 27 від 06.02.2024.
Між сторонами складено, підписано та скріплено печаткою видаткову накладну №0004/0000168 від 30 на суму 9 500 грн 00 коп. на поставку 200 літрів бензину А-95.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що після отримання талонів (скретч-карток) позивачем було лише частково фактично отримано оплачений товар, а саме: бензин А-95 у кількості: 80 літрів на суму 3 800 грн 00 коп.
У подальшому виявилося, що власні автозаправні станції відповідача та партнерів зачинені, тому відсутня можливість отримання товару на АЗС.
У зв'язку з чим, позивач звертався до відповідача листами від 30.03.2025 № 05-13/163, від 15.08.2025 № 05-13-183 та від 15.09.2025 № 05-13/193 з вимогами негайно повернути грошові кошти у розмірі 5 700 грн 00 коп.
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав.
Так, згідно розрахунків, кількість недоотриманого бензину складає: 120 літрів.
Таким чином, позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 5 700 грн 00 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 362,38 грн, 3% річних у розмірі 147,11 грн та пені у розмірі 849,38 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної №0004/0000168 від 30.01.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на дизельне пальне та бензин позивачу, останній набув право на отримання товару в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0004/0000168 від 30.01.2024.
Суд зазначає, що передача талонів на бензин (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме: бензину А-95 у кількості 120 літрів.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів пального. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді бензину у загальній кількості 120 літрів по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 5 700 грн 00 коп., яка є предметом даного спору.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно із частиною першою, другою ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на адресу відповідача були надіслані листи від 30.03.2025 № 05-13/163, від 15.08.2025 № 05-13-183 та від 15.09.2025 № 05-13/193 з вимогами негайно повернути грошові кошти у розмірі 5 700 грн 00 коп.
Проте господарський суд звертає увагу на те, що з наданих позивачем доказів на підтвердження надсилання вказаних листів (фіскальних чеків) не можливо встановити, що саме останнім надсилалося на адресу відповідача, крім того фіскальні чеки не містять штрихкодового ідентифікатора поштового відправлення, що унеможливлює перевірку доставки такого відправлення відповідачу.
В свою чергу, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 5 700 грн коп, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 362,38 грн, 3% річних у розмірі 147,11 грн та пеню у розмірі 849,38 грн, за загальний період з 02.01.2025 по 11.11.2025.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як було встановлено судом вище, сторонами не були погоджені умови щодо строку поставки товару (кінцевий термін дії скретч-картки); доказів узгодження сторонами строків поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати матеріали справи також не містять.
Доказів, на підтвердження того, в який день та в якій кількості пального відповідачем було відмовлено позивачу у заправці його автомобілів суду не надано, отже факт прострочення поставки товару на суму 5 700 грн 00 коп. позивачем належними доказами не доведений.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 362,38 грн, 3% річних у розмірі 147,11 грн та пені у розмірі 849,38 грн, за загальний період з 02.01.2025 по 11.11.2025
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення основного боргу у сумі 5 700 грн 00 коп., в решті заявлених позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно їх задоволенню і стягненню на користь позивача підлягають 1 956 грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Ніжинської районної ради Чернігівської області (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, площа Імені Івана Франка, буд. 1, код ЄДРПОУ 25571347) 5 700 грн 00 коп. - основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 956 грн 08 коп.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 02.03.2026.
Суддя І.А. Рудь