пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 лютого 2026 року Справа № 903/45/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі
1. Волинської обласної ради, м. Луцьк,
2. Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м. Луцьк
3. Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
до відповідача: 1. Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, м. Луцьк;
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», м. Луцьк,
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 157 633,81 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивачів: н/з
прокурор: Гудков М.В.
від відповідачів: Корнійчук І. Манаф-кизи
09.01.2025 (сформована 08.01.2025) через електронний суд надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод, укладених між Комунальним підприємством “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-21/288 від 26.01.2021, а саме №2 від 01.09.2021, №3 від 20.10.2021, №б/н від 12.11.2021 та стягнення 157 633,81 грн.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 12 лютого 2025 року на 11:00 год.
Ухвалу суду від 14.01.2025, направлену судом відповідачу-1 засобом поштового зв'язку, підприємство отримало 17.01.2025.
Строк для подання відзиву - по 03.02.2025.
Відзив відповідача-1 на адресу суду не надходив.
Відповідач-2 ухвалу суду отримав 14.01.2025, строк для подання відзиву - по 29.01.2025.
ТОВ “Волиньелектрозбут» у відзиві від 29.01.2025 позовні вимоги заперечує, просить суд, у випадку задоволення позову, зменшити суму, заявлену до стягнення, до 74183,52 грн. Вказує, що постачальником та споживачем дотримано порядок внесення змін в частині збільшення ціни за одиницю товару, який регламентовано додатком №3 до договору, а тому відсутні правові підстави для визнання додаткової годи №2 від 01.09.2021 недійсною.
Прокуратура, позивачі відзив відповідача-2 отримали 29.01.2025.
Строк для подання відповіді на відзив - по 03.02.2025.
УЗ офісу Держаудитслужби у поясненнях, які на адресу суду надійшли 31.01.2025, вказує, що управлінням заходів державного фінансового контролю у КП “Волинська обласна клінічна лікарня» по спірній процедурі закупівлі не проводилися, порушення не виявлялися. ТОВ “Волиньелектрозбут» не є підконтрольною установою для управління, а тому останнє немає права проводити заходи державного фінансового контролю. Розгляд справи просить проводити без участі його представника.
Луцька окружна прокуратура у відповіді на відзив від 03.02.2025 позовні вимоги підтримує. Зазначає, що за час виконання договору, в результаті внесення змін щодо підвищення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод ціна товару збільшена в загальному на 28%. Надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електроенергію з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди щодо збільшення ціни, оскільки ціна електроенергії не тільки збільшувалась, а й зменшувалась. Про недійсність додаткових угоди свідчить також те, що вони застосовувались до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення. Відповідачем документально не підтверджено наявність підстав для укладення оспорюваних додаткових угоди.
ТОВ “Волиньелектрозбут» відповідь на відзив отримало 03.02.2025.
Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
З метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, враховуючи відсутність всіх заяв по суті спору, суд протокольною ухвалою від 12.02.2025 підготовче засідання відклав на 19.02.2025 на 15 год 00 хв.
17.02.2025 Волинська обласна рада надіслала суду заяву про проведення судових засідань за відсутності представника обласної ради.
Суд протокольною ухвалою від 19.02.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 05.03.2025 о 15 год 00 хв.
04.03.2025 надійшло клопотання ТОВ “Волиньелектрозбут» про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Враховуючи надходження клопотання про зупинення провадження у справі перед судовим засіданням, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості ознайомитись з ним та подати відповідні пояснення чи заперечення при їх наявності, суд протокольною ухвалою від 05.03.2025 розгляд справи по суті відклав на 17.03.2025 об 11 год 30 хв.
17.03.2025 на адресу суду надійшли заперечення прокуратури на заяву про зупинення провадження у справі.
Суд протокольною ухвалою від 17.03.2025 здійснив повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття з метою розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 17.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» від 04.03.2025 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №903/45/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
17.12.2025 на адресу суду надійшло клопотання Луцької окружної прокуратури про поновлення провадження у справі у зв'язку з завершенням перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою суду від 23.12.2025 провадження у справі № 903/45/25 поновлено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 903/45/25 на 30 днів. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 08 січня 2026 року о 14:15 год.
Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 08.01.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.01.2026 о 14:30 год.
Позивачі правом участі у судовому засіданні не з'явилися, повноважних представників не направили.
В той же час, судом встановлено відсутність доказів повідомлення позивачів про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.01.2026 розгляд справи по суті відкладено на 12.02.2026 на 11:00 год.
09.02.2026 від Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшло клопотання, в якому позивач підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за відсутності представника адміністрації.
Заслухавши пояснення учасників справи, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 12.02.2026 розгляд справи по суті відклав на 18.02.2026 о 15:30 год.
У судовому засіданні 18.02.2026 учасники справи повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у заявах по суті справи.
Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-2 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні.
Інші учасники справи правом участі у судового засіданні не скористалися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд
встановив:
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).
Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до приписів п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно підпункту 9 пункту 4 Положення, Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Підпунктом 20 пункту 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно пунктів 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.
Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.
Відповідно до пунктів 8 та 10 ст. 10 цього ж Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Орган державного фінансового контролю, маючи відповідні правомочності для звернення із позовом до суду (висновок з цих питань викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 по справі №924/1256/17), надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду належного суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Проведення процедури закупівлі та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2019 в справі №912/989/18).
Враховуючи фактичні обставини обізнаності позивача-3 про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування з його сторони щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Аналогічна правова позиція щодо правомірного звернення прокурором з позовом до суду в інтересах держави в особі Офісу Держаудитслужби у разі відсутності відповідного реагування уповноваженим органом викладена також у постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 927/535/22 та від 26.03.2024 у справі № 927/373/22.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна» Волинської обласної ради (відповідача-1) є Волинська обласна рада. Фінансування процедури закупівлі здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету.
Великою Палатою Верховного Суду вказано про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Крім того, суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Волинська обласна державна (військова) адміністрація.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Волинську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.
Таким чином, Волинська обласна рада та Волинська обласна державна (військова) адміністрація є органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцька окружна прокуратура у листах від 28.08.2024 за № 53-7668вих-24, 06.12.2024 за № 53-10469вих-24 повідомила Волинську обласну раду, Волинську обласну державну (військову) адміністрацію про існування порушень інтересів держави.
Водночас, жодним із перелічених вище органів не було вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред'явлено до суду позову про визнання недійсними додаткових угод до договору від 26.01.2021 № 23-21/288, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника електроенергії до бюджету коштів, безпідставно отриманих за такими угодами.
На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», Луцькою окружною прокуратурою повідомлено позивачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення позову до суду.
Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
Щодо суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2021 на веб-порталі електронної системи публічних закупівель “Prozorro» Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (далі - Замовник) проведено відкриті торги із закупівлі електричної енергії (код ДК 021:2015: 09310000-5 - електрична енергія) обсягом 1 600 000 кіловат-годин з очікуваною вартістю 4 080 000 грн (закупівля № UA-2020-12-28-009919-с). Джерело фінансування закупівлі - кошти обласного бюджету.
За результатами закупівлі 26.01.2021 між КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (Споживач) та ТОВ «Волиньелектрозбут» (Постачальник) укладено договір № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу (Договір).
Згідно п.2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія «електрична енергія)» Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вapтість використаної (купованої) електричної енергiї та здiйснює iншi платежi згiдно з умовами цього Договору.
Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ та умов цього Договору (п. 3.2).
Згідно п. 3.3. Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній (тендерній) пропозиції, яка є додатком №2 до цього Договору.
Місце постачання товару визначено у Додатку №1 до цього Договору (п.3.4).
Відповідно до п. 5.1 Договору загальна ціна (сума) Договору становить 3840000 грн.
Ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до цього Договору. Ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. (п.5.2, 5.3 Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 13.1).
Згідно п. 13.2 Договору, умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Також до Договору сторонами була підписана Специфікація (додаток 2) до Договору, відповідно до якої сторони погодили ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год - 2,4 грн.
Згідно п.4 Порядку зміни умов договору (додаток 3) до Договору, зміну умов Договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід'ємною частиною Договору.
Пунктами 6, 7 додатку 3 до Договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.п. 1-8 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Істотні умови договору можуть змінюватись у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Пунктом 7.1 Додатку 3 до Договору визначено, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які складися у відповідному розрахунковому періоду в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною 6 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визнаються наступні документи: 1) завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «Оператор ринку».
Договір з додатками до нього підписані сторонами та завірені їх печатками.
Отже, на момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Під час виконання Договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, за якими змінено ціну товару у бік збільшення, зокрема:
- додатковою угодою № 2 від 01.09.2021 з 01.09.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,604523 грн або на 8,5 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;
- додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 з 01.10.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,829479 грн або на 17,89 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.
- додатковою угодою від 12.11.2021 з 01.11.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,076908 грн або на 28,2 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.
Прокурор доводить, що внаслідок укладення додаткових угод до договору № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2021 первісну ціну, визначену при проведенні процедури закупівлі, збільшено більш як на 28 відсотків (28,2 %). Таким чином, за трьома додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2021 № 23-21/288 ціна товару загалом зросла із 2,4 грн до 3,076908 грн за 1 кВт/год.
У свою чергу, відповідно до додаткової угоди від 12.11.2021, керуючись Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про публічні закупівлі», сторони зменшили обсяги закупівлі, зокрема у зв'язку із зміною ціни за одиницю товару, погодили, що кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) становить 1 475 081 кВт/год.
Згідно додаткової угоди № 4 від 01.12.2021, внесено зміни до п. 5.1 Договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема визначено, що загальна сума договору становить 3 330 911,41 гривень.
На виконання умов Договору та укладених додаткових угод ТОВ «Волиньелектрозбут» було поставлено КП «Волинська обласна клінічна лікарня» 1 309 626 кВт/год електроенергії на загальну суму 3 300 911, 41 грн, а саме: згідно актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії №105/559-0210000/1/1 від 31.01.2021, №105/559-0210000/2/1 від 28.02.2021, №105/559-0210000/3/1 від 31.03.2021, №105/559-0210000/4/1 від 30.04.2021, №105/559-0210000/5/1 від 31.05.2021, №105/559-0210000/6/1 від 01.07.2021, №105/559-0210000/7/1 від 31.07.2021, 105/559-0210000/8/1 від 31.08.2021, №105/559-0210000/9/1 від 30.09.2021, №105/559-0210000/10/1 від 31.10.2021, №105/559-0210000/11/1 від 30.11.2021.
Звертаючись із позовом до суду прокурор вказує, що спірні додаткові угоди № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та від 12.11.2021 укладені з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, а також стягненням зайво сплачених грошових коштів за такими додатковими угодами, регулювання яких здійснюється Законом України Про публічні закупівлі, ЦК України тощо.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).
У відповідності до ст.. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.
Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Закон України “Про публічні закупівлі» (далі - Закон).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради № 001-09/2024 від 12.07.2024, ініціатором зміни ціни товару був постачальник - ТОВ «Волиньелектрозбут», кожна зміна ціни відбувалась з урахуванням наданих постачальником цінових довідок та (або) інформації із сайту ДП «Оператор ринку».
На підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення при укладенні додаткової угоди № 2 від 01.09.2021, відповідач-2 керувався даними сайту ДП Оператора ринку «Аналіз роботи ринку «на добу наперед» на внутрішньодобовому ринку за липень та 1 декаду серпня 2021 року, долучивши на підтвердження коливання ціни на товар, цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1869/21 від 12.08.2021, де зазначено, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС станом на 1 декаду серпня 2021 року (01.08-10.08) збільшилась на 47,3 % в порівнянні з липнем 2021 року та склала 2 127,1 грн/МВт.год.
При цьому, ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) в торговій зоні Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) як у першій декаді серпня 2021 року (2127,1 грн за 1 МВт/год* без ПДВ; *1 МВт/год = 1000 кВТ/год), у 2 декаді серпня 2021 року (2078,49 грн за 1 МВт/год* без ПДВ; *1 МВт/год = 1000 кВТ/год), так і у 3 декаді серпня 2021 року (2034,14 грн за 1 МВт/год* без ПДВ; *1 МВт/год = 1000 кВТ/год), яка передує укладенню першої оспорюваної прокурором угоди, знижувалась.
У вказаній ціновій довідці № 1869/21 від 12.08.2021 відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення договору № 23-21/288 від 26.01.2021 та додаткової угоди № 2 від 01.09.2021, у зв'язку із довідка чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Тобто, надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди щодо збільшення ціни, у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
У відповідності до роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Постачальник зобов'язаний не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Зазначена правова позиція щодо імперативної поведінки постачальника викладена Верховним Судом у постановах від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 15.06.2022 у справі №924/674/21.
Водночас, будь-яких доказів письмового звернення постачальника до споживача з будь-яким належним документальним обґрунтуванням необхідності збільшення ціни договору та неможливості виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, ТОВ «Волиньелектрозбут» не надано.
Суд зазначає, що лист постачальника від 11.08.2021 № 01/8-2728 за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди № 2 від 01.09.2021.
Надане ТОВ «Волиньелектрозбут» обґрунтування коливання цін на ринку не може бути належним підтвердженням необхідності внесення змін до Договору.
При укладанні додаткової угоди № 2 від 01.09.2021 про збільшення ціни Договору, відповідач-2 безпідставно брав за основу документи, які надавали аналіз цін за липень 2021 року та 1 декаду серпня 2021 року, в той же час пунктом 7.1 Додатку 3 до Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
При цьому, у Договорі сторонами узгоджено, що нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії розраховується з урахуванням середньозваженої ціни на РДН і ВДР за місяць, у якому укладено договір (остання додаткова угода про зміну ціни) та середньозваженої ціни на РДН і ВДР за місяць, що передує зміні ціни.
При укладенні додаткової угоди № 2 від 01.09.2021 постачальником безпідставно порівняно ціни за липень 2021 року та 1 декаду серпня 2021 року, а також застосовано розрахунковий період - декада, який не лише не відображає реального коливання ціни за договірний розрахунковий період (1 місяць), а й суперечить вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії".
Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі №903/366/22 зазначив, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).
Відповідно до даних Державної служби статистики України, станом на серпень та вересень 2021 року ІСЦ на електроенергію складала 100,0%, тобто відбулося значне коливання ціни в бік її зменшення в порівнянні з початком 2021 року, де ІСЦ складав 136,6 %.
Таким чином, в порушення вимог ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у сторін правочину були відсутні підстави для збільшення ціни за одиницю товару та підписання додаткової угоди № 2 від 01.09.2021.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23 вказує, що передбачена у ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. У даному випадку перелічені обставини відсутні.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін або ж сторони договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
У даному випадку сторонами правочину не дотримано принципів здійснення закупівель - максимальної економії, ефективності та пропорційності (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Під час укладення додаткової угоди № 3 від 20.10.2021 до Договору, яка поширює свою дію з 01.10.2021, відповідач-2 керувався зміною коливання ціни електроенергії «на ринку на добу наперед» у торговій зоні ОЕС України за період 20 днів вересня 2021 року, станом на 04.10.2021 та станом на 05.10.2021 у сторону її збільшення, відповідно до інформації сайту ДП «Оператор ринку».
За інформацією відповідача-1, постачальником до листа від 05.10.2021 № 01/8-3083 про ініціювання укладення додаткової угоди № 3 від 20.10.2021, долучено цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2515/21 від 11.10.2021.
Згідно із вказаною довідкою торгово-промислової палати середньозважена ціна постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за першу декаду жовтня 2021 року у порівнянні із вереснем 2021 року збільшилась на 15,12 %. При цьому, відповідно до даних Державної служби статистики України станом на жовтень 2021 року, ІСЦ на електроенергію складав 92,6 %, тобто відбулося значне коливання ціни в бік її зменшення у порівнянні з початком 2021 року, де ІСЦ складав 136,6 % та попереднім місяцем вереснем 2021 року, де ІСЦ на складав 100,0 %.
Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Аналогічна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22).
Разом з тим, додатковою угодою № 3 збільшено ціну на електроенергію на понад 10 % (від визначеної у договорі про закупівлю), а також угода застосовується до договірних правовідносин, які виникли до її укладення (угода діє із 01 жовтня 2021 року).
Зважаючи на наявні особливості функціонування ринку електричної енергії, зокрема відсутність у замовника можливості зберігати товар, наявні підстави вважати, що товариство у період із 01 по 20 жовтня 2021 року постачало, а замовник приймав і споживав електроенергію. Тобто електроенергія, поставлена відповідачем-2 для потреб замовника до 20.10.2021, була не тільки прийнята останнім у власність, а й спожита.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі за №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання
з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України.
Таким чином у сторін правочину були відсутні підстави для збільшення ціни за одиницю товару та підписання додаткової угоди № 3 від 20.10.2021.
На підставі наданої ТОВ «Волиньелектрозбут» цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 2697/21 від 28.10.2021, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 1 та 2 декади жовтня 2021 року, та зазначено, що відсоток коливання ціни становить +10,66 %. Між сторонами було укладено додаткову угоду від 12.11.2021.
У наданих ТОВ «Волиньелектрозбут» документах лише констатовано факт стрімкого зростання ціни на електроенергію, при цьому, жодним чином не проаналізовано та не наведено дані роботи «ринку на добу наперед» та «внутрішньодобового ринку» станом на дату укладення первісного договору та кожної із укладених додаткових угод. Інформація ДП «Оператор ринку» та цінові довідки торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення договору та кожної із додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв'язку із чим не містять належного обгрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Про недійсність цього правочину також свідчить те, що вказаною угодою збільшено ціну на електроенергію на понад 10 % (від визначеної у договорі про закупівлю), а також той факт, що угода від 12.11.2021 застосовується до договірних правовідносин, які виникли до її укладення (угода діє із 01 листопада 2021 року).
Водночас, зважаючи на наявні особливості функціонування ринку електричної енергії, а саме відсутність у замовника можливості зберігати товар, наявні підстави вважати, що у період із 01 по 12 листопада 2021 року товариство постачало, а замовник приймав і споживав електроенергію. Отже, товар (електроенергія), поставлений відповідачем-2 для потреб замовника до 12.11.2021, був не тільки прийнятий останнім у власність, а й спожитий.
Як зазначено вище, укладаючи угоду № 3 від 20.10.2021 та угоду від 12.11.2021 сторонами збільшено ціну товару на понад 10 відсотків від визначеної у договорі про закупівлю (за угодою № 3 - на 17,89 %, а за угодою від 12.11.2021 - на 28,2 %). Тому, укладення угоди № 3 від 20.10.2021 та угоди від 12.11.2021, суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Укладаючи спірні додаткові угоди до Договору сторони поступово підвищували/фіксували ціну за одиницю товару, яка перевищує 10 % від ціни Договору, що порушує вимоги п.2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» та є достатньою і самостійною підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Водночас як і у випадку укладення додаткової угоди № 3 від 20.10.2021, так і додаткової угоди від 12.11.2021, встановлені ціни починали діяти з моменту, який передував їх укладенню, а тому електрична енергія на підставі вказаних додаткових угод вже була продана відповідачу-1 та спожита ним у період з моменту початку дії вказаних угод до моменту їх укладення. Додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 сторонами змінено ціну на товар з 01.10.2021, додатковою угодою від 12.11.2021 - з 01.11.2021.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Відтак, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23, у постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 918/703/23.
Враховуючи зазначене, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки суперечать інтересам держави та потребують негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач-2 зазначає, що Замовник, щоразу отримуючи пропозиції про зміну умов договору в частині збільшення ціни за одиницю електричної енергії, мав реальну можливість розірвати договір та не підписувати додаткові угоди.
Також відповідач посилається на п.2 ч.5 ст.41 Закону та роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 “Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 “Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», у яких зазначено, що в залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, i виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін», а також на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 “Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю», згідно якого після підписання договору про закупівлю сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше, ніж один раз на 90 днів. Це обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії» вказаними міністерствами як Уповноваженими органами з питань закупівель в Україні, неодноразово зазначалося, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
На переконання відповідача, з огляду на неоднозначність норми п.2 ч. 5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони не мали законних підстав не керуватися роз'ясненнями регулятора у сфері публічних закупівель, на якого законодавством покладено формування державної політики у цій галузі та надання офіційних роз'яснень.
Крім того, чинним законодавством не визначено перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати інформацію про коливання ціни товару на ринку та які саме документи мають підтверджувати факт такого коливання. Тому, залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, даними із сайту “Оператор ринку» тощо.
Вказує, що твердження прокуратури про необхідність передбачення зростання ціни на товар та закладення у ціну на товару на момент подання тендерної пропозиції вважає таким, що не може бути практично реалізовано у контексті ринку електричної енергії.
Відповідач доводить, що постачальником та споживачем дотримано порядок внесення змін в частині збільшення ціни за одиницю товару (1 кВт/год), який регламентовано додатком 3 до Договору, а тому, відсутні підстави для визнання додаткової угоди №2 від 01.09.2021 року недійсною.
На переконання ТОВ “Волиньелектрозбут» максимальна сума, що могла б бути заявлена до стягнення з постачальника, ураховуючи додаткову угоду № 2 від 01.09.2021 року, а також з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, становить 74 183,52 грн.
Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: “Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, до завершення перегляду у касаційному порядку якої зупинялася справа №903/45/25, Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22, в якій вирішувалося питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більше ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.126).
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.127).
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 128).
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі N 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі N 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі N 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі N 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю (п. 129).
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII (у редакції Закону N 114-IX) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.130).
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % (п.131).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зробила висновок, про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п.140).
Велика Палата Верховного Суду не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (п. 198).
У даній постанові Велика Палата Верховного Суду остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Щодо посилання відповідача на роз'яснення та лист Мінекономіки від 24 листопада 2020 року N 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" суд зазначає наступне.
У постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду відхилила як необґрунтовані доводи скаржника про наявність неоднакового праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, а саме наявність відмінного від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2024 року у справі N 922/2321/22, роз'яснення Міністерства економіки України, викладеного в листі від 24 листопада 2020 року N 3304-04/69987-06, оскільки позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі N 927/491/19) (п.182).
Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами (п.184).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.185).
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (п.186).
Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі N 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону N 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі N 922/2497/23) (п.187).
Як встановлено судом, спірні додаткові угоди укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати та роздруківок з сайту ДП «Оператор ринку», які не підтверджують наявності факту коливання ціни на електроенергію. Вказані довідки та роздруківки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов, передбачених Договором, на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зазначені листи за своїм змістом та суттю є лише документами довідково- інформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Крім цього, при ініціюванні питання щодо укладення оспоюваних додаткових угод відповідач-2 не підтвердив та не обґрунтував Замовнику, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, і не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Отже, доводи відповідача-2 про обґрунтованість підвищення ціни за постачання електричної енергії комунальному закладу не підтверджуються об'єктивними даними, які розміщені на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua).
Крім того, відповідач-2, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, оскільки тривалий час здійснює діяльність на ринку електроенергії, гарантував його постачання Замовнику за цінами згідно з Договором.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Щодо здійсненого відповідачем контрозрахунку суми стягнення в розмірі 74183,52 грн, суд зазначає, що вказаний розрахунок ТОВ «Волиньелектрозбут» здійснено з урахуванням правомірного, на думку відповідача, підвищення ціни згідно додаткової угоди № 2 від 01.09.2021, а враховуючи, що вказана додаткова угода визнається недійсною на підставі ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», такий контрозрахунок є необґрунтованим та безпідставним.
Поряд із цим суд зазначає, що суб'єкти господарювання укладають договори на різних погоджених між ними умовах та здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.
Отже, фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
Враховуючи зазначене, додаткові угоди № 2 від 01.09.2021; № 3 від 20.10.2021; від 12.11.2021 слід визнати недійсними на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі».
Доводи та заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про закупівлю товарів суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки, додаткові угоди № 2 від 01.09.2021; № 3 від 20.10.2021 та від 12.11.2021, укладені між КП “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ “Волиньелектрозбут» є недійсними та такими, що не породжують правових наслідків, розрахунок за товар (електричну енергію) повинен здійснюватися за ціною, визначеною договором про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021, а саме вартість 1 кВт/год електроенергії становить 2,4 грн.
Упродовж дії Договору КП “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради поставлено 1309699 кВт/год електричної енергії, за які останнім перераховано відповідачу-2 кошти на загальну суму 3 300 911,41 грн (з ПДВ), що підтверджується інформацією відповідача-2, платіжними дорученнями про оплату, звітом про виконання договору.
Враховуючи ціну, встановлену у Договорі, без урахування оспорюваних додаткових угод, відповідач-2 за поставлений товар повинен був сплатити відповідачу-1 кошти у сумі 3143277,6 грн з ПДВ (1 309 699 кВт/год електричної енергії х 2,4 кВт/год = 3 143 277,6 грн (з ПДВ). Різниця між сумою коштів, які фактично сплачено за постачання електричної енергії по ціні згідно з додатковими угодами та сумою за товар по ціні, визначеною Договором (без урахування оспорюваних додаткових угод), становить 157 633,81 грн (3 300 911,41 грн - 3143277,6 грн).
Таким чином, грошові кошти в сумі 157 633,81 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, грошові кошти на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України у заявленому розмірі, ТОВ "Волиньелектрозбут" має повернути до бюджету (пункти 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22).
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткової угоди № 2 від 01.09.2021; додаткової угоди № 3 від 20.10.2021; додаткової угоди від 12.11.2021 до укладеного між Комунальним підприємством “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021 (процедура закупівлі: UA-2020-12-28-009919-с та стягнення коштів в сумі 157633,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Комунальним підприємством “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021 (процедура закупівлі: UA-2020-12-28-009919-с), а саме: додаткову угоду № 2 від 01.09.2021; додаткову угоду № 3 від 20.10.2021; додаткову угоду від 12.11.2021.
3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11 а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області 157 633,81 грн (код ЄДРПОУ отримувача 38009371, отримувач - ГУК у Волин.обл/Волинська обл/24060300, банк отримувач Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA518999980314010544000003001, ККДБ 24060300 “Інші надходження»).
4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11 а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути із Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (проспект Президента Грушевського, 21, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01983163) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.03.2026.
Суддя С. В. Бідюк