ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 березня 2026 року Справа № 906/1318/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу
Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25, ухвалене суддею Кравець С.Г., повне рішення складено 07.11.25р.
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд"
про стягнення 87 750,00 грн.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач, підприємство) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 87 750,00грн пені, а також судових витрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. - позов задоволено частково. Зменшено суму пені 87 750,00 грн на 30% - до 61 425,00 грн пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель": 61 425,00грн - пені та 2 422,40грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 по справі № 906/1318/25 в незадоволеній частині позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УЮТСПЕЦБУД» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» 87 750,00 грн пені. Скасувати рішення суду першої інстанції від 04.11.2025 по справі №906/1318/25 в частині невірного розподілу судових витрат за подачу позовної заяви та ухвалити нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “УЮТСПЕЦБУД» судових витрат за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.. Судові витрати за апеляційний розгляд даної справи покласти на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Житомирської області.
18.12.2025 матеріали справи №906/1318/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25 залишено без руху. Запропоновано Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", у випадку відсутності здійснити його реєстрацію, на виконання вимог ст.6 ГПК України та опис вкладення у цінний лист, як доказ надсилання апеляційної скарги Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" або доказ надсилання апеляційної скарги до його електронного кабінету.
01.01.2026 р. до системи "Електронний суд" представник Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подала заяву про усунення недоліків.
Разом з тим в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 р. поновлено Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25 в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" у строк до 23.01.2026 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Роз'яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться без повідомлення учасників справи в строк передбачений ч.1 ст.273 ГПК України.
05.01.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд", в якому відповідач просить апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенції оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025р. у справі №906/1318/25 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенції оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТСПЕЦБУД» про стягнення грошових коштів, - залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2025р. у справі №906/1318/25 - без змін.
Також колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Розглянувши розрахунок пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, нарахованої у період з 21.05.2025 по 15.06.2025, на суму несвоєчасно поставленого товару у розмірі 3 375 000,00грн, господарський суд встановив, що пеню фактично нараховано по 15.06.2025, розмір пені у сумі 87 750,00грн, який і заявлено позивачем до стягнення, є обґрунтованим. Суд першої інстанції з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшити розмір пені, заявленої позивачем до стягнення на 30%, тобто до 61 425,00грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників по справі
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що виконавець всупереч умовам контракту, поставив 10 комплексів 16.06.2025, хоча взяв на себе обов'язок поставити товар до 20.05.2025, чим допустив порушення строку поставки товару.
Відтак, позивач вважає, що сума пені, що підлягає стягненню з відповідача не є надмірною, а покликана лише стимулювати боржника до належної поведінки, має саме компенсаційний характер та запобігатиме порушенню зобов'язань в майбутньому.
Зауважує, що у контракті сторони погодили, в тому числі, умови та підстави, за яких настає відповідальність у разі порушення зобов'язання, а тому зменшення судом розміру пені є порушенням норм матеріального права, що має наслідком скасування рішення у відповідній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. Окрім того, таке зменшення є порушенням балансу інтересів сторін та, фактично нівелює мету існування неустойки.
Скаржник вважає, що відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично вірна розрахована неустойка, підлягла б зменшенню. Між іншим, сама по собі поведінка відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, не має жодного значення при виникненні права на неустойку, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Також зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення пені за порушення строків виконання договірних зобов'язань, оскільки контракт укладений не з комерційним інтересом, а для використання товару безпосередньо.
Окрім того, звертає увагу, що при подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн. В той же час, суд першої інстанції стягнув витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2422,40 грн, не навівши при цьому жодних обґрунтувань для зменшення сплаченого позивачем судового збору.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" у відзиві вказує на те, що рішення суду першої інстанції є таким, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Зокрема наголошує на тому, що позивачем у пред'явленому позові та під час розгляду справи в суді не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок нетривалого прострочення виконання зобов'язань було завдано збитків. Крім того, відповідач виконав у повному обсязі зобов'язання за контрактом.
Відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було вірно враховано усі обставини справи, а тому просить апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенції оборонних закупівель" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 - без змін.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
25.04.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (постачальник) укладено державний контракт №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (а.с.11-22).
За умовами п.1.1 контракту виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.
Відповідно до п.2.2 державного контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 3 375 000,00грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Згідно п.2.3 державного контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим контрактом.
Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами).
Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його надходження (п.2.6 державного контракту).
За умовами п.3.4 державного контракту, датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Пунктом 4.1 державного контракту передбачено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
При цьому, згідно п.4.2 державного контракту, в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього контракту.
У відповідності до п.7.2 державного контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Контракт набирає чинності з дати його та діє до 31 серпня 2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - протягом гарантійного строку товару (п.11.1 державного контракту).
Додатком №1 до державного контракту №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 є специфікація у якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість - 10 комплектів та загальну вартість, яка складає 3 375 000,00грн, а також строк поставки товару до 20.05.2025 (на звороті а.с.22).
Додатком №2 до державного контракту №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 є комплектність товару (а.с.23).
Державний контракт №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, додаток №1 (специфікація) та додаток №2 (комплектність товару) підписано представниками сторін їх підписи скріплено печатками підприємств.
У зв'язку з непоставкою відповідачем товару у встановлений строк, позивач направив відповідачу претензію №11/2-9408 від 23.05.2025 у якій, посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував пеню за період з 21.05.2025 до 23.05.2025 у розмірі 10 125,00грн, яку просив сплатити на відповідний рахунок протягом п'яти робочих днів з моменту отримання претензії (а.с.27-28; докази направлення а.с.29).
Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №31 від 16.06.2025 на 10 комплектів товару, обумовленого у специфікації, на загальну суму 3 375 000,00грн (а.с.25).
На підставі видаткової накладної №31 від 16.06.2025 відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 10 комплектів на загальну суму 3 375 000,00грн (на звороті а.с.25).
Цього ж дня - 16.06.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару за державним контрактом №24-438-VDK-25 від 25.04.2025, у кількості 10 комплектів на загальну суму 3 375 000,00грн (а.с.26).
Даний товар передано позивачем на користь Міністерства оборони України за видатковою накладною №2480 від 16.06.2025 (на звороті а.с.26).
У зв'язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач направив відповідачу претензію вих.№11/2-13180 від 28.07.2025, у якій нарахував відповідачу 87 750,00грн пені за несвоєчасну поставку товару, згідно з умовами державного контракту (а.с.30-31; докази направлення а.с.32).
Відповідач штрафні санкції не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Товариства 87 750,00грн пені, а також судових витрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. - позов задоволено частково. Зменшено суму пені 87 750,00грн на 30% - до 61 425,00грн пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" : 61 425,00грн - пені та 2 422,40 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Положеннями статей 526, 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст.612 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі державного контракту №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
За умовами державного контракту, відповідач зобов'язався поставити позивачу товар для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість та строки поставки яких зазначені у контракті та специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, визначених контрактом.
Пунктом 4.1 державного контракту передбачено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
Як встановлено судами, у специфікації, яка є додатком №1 до державного контракту №24-438-VDK-25 від 25.04.2025, сторонами погоджено найменування товару, кількість - 10 комплектів та загальну вартість, яка складає 3 375 000,00грн, а також строк поставки товару до 20.05.2025 (на звороті а.с.22).
Доказів поставки відповідачем товару у строк до 20.05.2025 матеріали справи не містять.
Як встановлено судом, на підставі видаткової накладної №31 від 16.06.2025 відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 10 комплектів на загальну суму 3 375 000,00грн (на звороті а.с.25).
За умовами п.3.4 державного контракту, датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Так, 16.06.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару за державним контрактом №24-438-VDK-25 від 25.04.2025, у кількості 10 комплектів на загальну суму 3 375 000,00грн (а.с.26). Того ж дня даний товар був переданим позивачем на користь Міністерства оборони України за видатковою накладною №2480 від 16.06.2025 (на звороті а.с.26).
Отже, поставка товару здійснена відповідачем з порушенням визначеного договором кінцевого строку поставки.
У зв'язку з несвоєчасною поставкою товару позивач направив відповідачу претензію вих.№11/2-13180 від 28.07.2025, у якій згідно з умовами державного контракту нарахував 87 750,00грн пені, яку просив сплатити на рахунок позивача протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання претензії (а.с.30-31; докази направлення а.с.32).
Відповідач відповіді на претензію не надав, пеню не сплатив.
Згідно позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 87 750,00грн пені, яка нарахована у період з 21.05.2025 по 16.06.2025 на суму несвоєчасно поставленого товару у розмірі 3 375 000,00грн.
Відповідно до частини 2 ст.251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною 2 ст.252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст.255 ЦК України врегульовано, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини 1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 ст.549 ЦК України).
Частиною 2 ст.551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Такі висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 08.05.2019 у справі №910/9078/18.
Згідно частини 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Державним контрактом №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору, зокрема, у вигляді сплати пені.
Так, відповідно до п.7.2 державного контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
У той же час, згідно позовної заяви, позивачем нараховано пеню включно по 16.06.2025, тобто, її розрахунок здійснено з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару.
Перевіривши правильність здійсненого розрахунку, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої до стягнення пені.
Як встановлено судом, при застосуванні передбаченого договором розміру пені - 0,1 % вартості несвоєчасно поставленого товару - за період з 21.05.2025 по 15.06.2025 на суму 3 375 000,00 грн, розмір пені становить 87 750,00 грн, що відповідає сумі, заявленій позивачем до стягнення.
Той факт, що позивач формально зазначив кінцевою датою нарахування 16.06.2025, не впливає на правильність розрахунку, оскільки фактично нарахування здійснено по 15.06.2025 включно.
Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог у цій частині є законним та обґрунтованим, а підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.
Разом з тим, оцінюючи висновки господарського суду про наявність підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 23.11.2023 у справі №917/991/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №916/880/20.
Однак, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, суд першої інстанції обґрунтовано врахував високий ступінь виконання ТОВ "Уютспецбуд" основного зобов'язання, оскільки відповідач у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки 10 комплектів обумовленого товару, допустивши при цьому незначне прострочення строку тривалістю 26 днів.
При цьому, специфікацією до державного контракту №24-438-VDK-25 від 25.04.2025 відповідачу було встановлено нетривалий строк поставки товару - до 20.05.2025, тобто менш ніж один місяць, з урахуванням того, що обумовлений товар постачався з-за кордону.
Згідно п.2.6 державного контракту, оплата позивачем товару здійснюється по факту його поставки впродовж 15 банківських днів, а у разі відсутності бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження.
Таким чином, умови державного контракту передбачали здійснення оплати за товар виключно після його фактичної поставки, у зв'язку з чим відповідач був змушений здійснювати попередню закупівлю товару у іноземних контрагентів за рахунок власних коштів.
Колегія суддів вважає, що сукупність наведених обставин свідчить про те, що виконання відповідачем зобов'язань відбувалося в умовах обмежених фінансових і часових можливостей.
Як вбачається з Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-239/24-00 від 29.05.2025 ТОВ "Уютспецбуд" визначено таким, що відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 4, 5 і абзаці третьому підпункту 6 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 №650). Пунктом 4 даного Наказу Товариство визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с.93).
З урахуванням наведених обставин апеляційний суд враховує, що ТОВ "Уютспецбуд" віднесене до суб'єктів, діяльність яких є критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може негативно вплинути на виконання ним інших договірних зобов'язань, що здійснюються із залученням власних коштів, та, з огляду на характер таких зобов'язань, створити ризики для належного забезпечення інтересів держави у сфері обороноздатності.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги принципи справедливості, добросовісності та розумності, встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про застосування дискреційних повноважень щодо зменшення розміру пені, наданих ст.551 ЦК України, та вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру пені на 30% у даній справі, що є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.
Із урахуванням зменшення розміру пені на 30%, та зважаючи на те, що судом визнано обґрунтованим нарахування пені в сумі 87 750 грн, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 61 425 грн.
Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що зменшення розміру штрафних санкцій на 98%, як цього просив відповідач у відповідному клопотанні, нівелюватиме саме значення пені як компенсації за порушення строку виконання зобов'язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).
Таким чином, в межах розгляду даної справи, як і господарським судом першої інстанції, так і апеляційним судом, було враховано баланс інтересів сторін, та здійснено висновок про зменшення розміру пені саме на 30%, чим дотримано мету існування та застосування неустойки, зокрема, щодо стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, та застосовано дискреційні повноваження саме щодо зменшення розміру санкцій, а не звільнення від їх сплати.
При цьому, відхиляючи аргументи Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Щодо доводів апелянта про неправомірне зменшення розміру судового збору за розгляд позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028,00 грн.
Таким чином, при подачі позовної заяви позивачу належало сплатити 3028,00 грн (87750 грн * 1,5%) з урахуванням положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо мінімального розміру судового збору, що підлягає сплаті.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву подано засобами електронного зв'язку в електронній формі через підсистему ЄСІКС "Електронний суд", що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору, який необхідно було сплатити скаржнику за подання позовної заяви у даній справі становить 2422,40 грн (3028,00 грн * 0,8).
Натомість, із матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі за подання позовної заяви (3028,00 грн згідно платіжної інструкції №692 від 26.09.2025), що може бути підставою для звернення до суду з заявою про відшкодування з Державного бюджету надміру сплаченого судового збору. Вказані суми надмірно сплаченого судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги про неправильний розподіл судового збору між сторонами за результатами вирішення спору по суті.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.25р. у справі №906/1318/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №906/1318/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "02" березня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.