ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 лютого 2026 року Справа № 906/553/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
прокурора - Котяй І.В.
відповідача - Бовсуновська М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лугинської селищної ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25 (повний текст складено 26.12.2025)
за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Лугинської селищної ради Житомирської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Житомирторф"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Лугинської селищної ради Житомирської області, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради з державної власності об'єктів нерухомості згідно з переліком.
Стягнуто з Лугинської селищної ради Житомирської області на користь Житомирської обласної прокуратури 3 028,00 грн судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що обставини у цій справі підтверджують тривалу бездіяльність відповідача щодо забезпечення прийняття об'єктів державної власності до комунальної власності. Суд першої інстанції зауважив, що спонукання органу місцевого самоврядування до виконання вимог закону шляхом забезпечення радою прийняття об'єктів житлового фонду, у тому числі гуртожитків, закладу дошкільної освіти та об'єктів комунальної інфраструктури в комунальну власність у даному спорі є найбільш дієвим способом відновлення порушеного права та господарського інтересу держави. Місцевий господарський суд виснував, що спірне майно прийнято у комунальну власність відповідачем не було, а тому вимоги прокурора про визнання протиправною бездіяльність Лугинської селищної ради Житомирської області, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради з державної власності об'єктів нерухомості, та зобов'язання Лугинську селищну раду Житомирської області забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність Лугинської селищної територіальної громади вказаних об'єктів нерухомості, підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Лугинська селищна рада Житомирської області звернулася до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі 906/553/25 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зобов'язати відшкодувати сплату судового збору за рахунок коштів Коростенської окружної прокуратури на користь Лугинської селищної ради.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- відповідач (скаржник) неодноразово письмово звертався до позивача із листами щодо дотримання позивачем вимог Положення в частині надання відповідачу технічної документації на будинок (будинки), інвентарних справ, актів прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інше, а також документів, що встановлюють право на житловий фонд;
- відповідач (скаржник) неодноразово звертав увагу суду щодо неналежного позивача, оскільки саме органу місцевого самоврядування порушені інтереси у спірних правовідносинах;
- судом першої інстанції при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми права, оцінка доказів, аргументів, наведеними учасниками процесу, оскільки відповідач (скаржник) не відмовлявся від забезпечення прийняття з державної власності у комунальну власність об'єктів нерухомості, що є предметом позову у суді першої інстанції, а звертав увагу суду, що порядок передачі має здійснюватися у відповідності до закону, а саме: Закону України "Про приватизацію державного майна"; Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; Закону України "Про управління об'єктами державної власності"; Порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.09.1998 №1482; Порядку, визначеним постановою КМУ від 08.11.2007 №1314;
- у зазначених правовідносинах саме позивач мав здійснити певні дії, спрямовані на прийняття спірних об'єктів нерухомого майна до комунальної власності, шляхом вжиття необхідних заходів визначених Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Положенням, затвердженим постановою КМУ від 06.11.95 №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".
03.02.2026 матеріали справи №906/553/25 надійшли до суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 04.02.2026 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Юрчука М.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/553/25.
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 визначено склад суду: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лугинської селищної ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "24" лютого 2026 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 20.02.2026 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
19.02.2026 на адресу суду від Державного підприємства "Житомирторф" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить відмовити апелянту в задоволенні скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
20.02.2026 на адресу суду від Коростенської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні прокурор заперечила доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про місце, час і дату повідомлялися належним чином.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що наказами Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році" та від 04.01.2022 №1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, включено єдиний майновий комплекс державного підприємства "Житомирторф" (м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 25), орган управління - Фонд державного майна України.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.05.2021 №877 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році" (зі змінами) органом приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Житомирторф" визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Регіональним відділенням здійснено комплекс заходів з підготовки та оголошення електронного аукціону з продажу ЄМК ДП "Житомирторф".
За результатами електронного аукціону, оформленого протоколом № SPE001-UA-20231211-75198 від 19.12.2023, переможцем визначено ТОВ "Меткон Плюс", з яким укладено договір купівлі продажу єдиного майнового комплексу ДП "Житомирторф" від 22.01.2024 №77 (а.с.58-65 т.1).
Об'єкт приватизації передано покупцю згідно з актом приймання-передачі № 2 від 22.01.2024.
Приватизацію ЄМК ДП "Житомирторф" завершено наказом регіонального відділення від 23.01.2024 №38 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Житомирторф" (а.с.44 т.1).
Наказом Фонду державного майна України №1717 від 30.07.2024 припинено юридичну особу - Державне підприємство "Житомирторф" (код ЄДРПОУ 02968154) (а.с.54).
Під час приватизації ЄМК ДП "Житомирторф" на балансі філії підприємства - Озерянського торфозаводу перебували житлові будинки, об'єкти соціальної інфраструктури селища Миролюбів у кількості 68 одиниць та протирадіаційне укриття №23 131 в м. Олевськ, які не увійшли до складу єдиного майнового комплексу, залишились на балансі підприємства.
Відповідно договору купівлі-продажу від 22.01.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях передало у власність ТОВ "Меткон Плюс" (продало) приватизований шляхом продажу на аукціоні в електронній формі об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Житомирторф" (код за ЄДРПОУ 02968154), який розташований за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 25, а ТОВ "Меткон Плюс" прийняло у власність (купило) об'єкт приватизації, сплатило ціну його продажу, згідно з Розділом 2 Договору та зобов'язується виконати визначені у Договорі умови (п.1.1. договору).
У п. 1.5. договору визначено перелік з 57 об'єктів, які не підлягають приватизації, залишаються на балансі ДП "Житомирторф" та у сфері управління Фонду державного майна України.
Як вказує прокурор, згадані об'єкти не увійшли до складу єдиного майнового комплексу, залишились на балансі підприємства та відповідно до чинного законодавства підлягають передачі у комунальну власність.
Листами від 05.10.2022 №16/1-48, №16/1-49 ДП "Житомирторф" та від 18.01.2022 №10-24-861 Фонд державного майна України звертались до Лугнської селищної ради про прийняття житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури у власність, однак Лугинська селищна рада відповідне рішення не прийняла (а.с.45-47 т.1).
Листом від 26.12.2023 №05-13-1573 регіональне відділення також звернулося до Лугинської селищної ради щодо винесення на позачергову сесію питання прийняття у комунальну власність житлових будинків та об'єктів соціальної інфраструктури селища Миролюбів у кількості 68 одиниць (а.с.48 т.1).
Рішенням Лугинської селищної ради від 26.12.2023 №1237 (а.с.38-38 на звороті, т.1) надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради майна ДП "Житомирторф" у кількості 22 об'єкти соціальної інфраструктури , а саме:
1) поливальна машина МДКЗ 20-09;
2) причіп тракторний 2 ПТС-6;
3) навантажувач "Карпатець" ПЕА, 1,0;
4) екскаватор гідравлічний еm -16-20;
5) атрсвердловина № 2;
6) водонапірна башта;
7) водопровід на селищі з чуг. труб 1,9 км;
8) водопровід на селищі з асбес. труб 0,5 км;
9) водопровід на селищі з стальних труб 2,6 км;
10) вулична освітлювальна сітка на з.б опорах 1,5 км;
11) вулична освітлювальна сітка 2 км;
12) знезалізуюча станція;
13)каналізація на селищі з керамічних труб 2,3 км;
14) насос К-80-64-160 7,5 кВт (станція знезалізнення);
15) насос СМ- 100-65 (госпфікальна);
16) автодорога асфальтна завод-селище 3 км;
17) пожежне ДЕПО;
18) станція водоочищення;
19) трансформатор 980 ТМ (станція знезалізнення);
20) насос СВН - 80 А;
21) насосна станція № 1 (будівля хоз.фек);
22) трактор МТЗ -82.
Листом від 03.01.2024 №05-13-05 регіональне відділення повідомило Лугинську селищну раду, що такі об'єкти як поливальна машина МДКЗ 20-09, причіп тракторний 2ПТС-6, навантажувач "Карпатовець" ПЕА 1,0, екскаватор гідравлічний еm 16-20, трактор МТЗ-82 - не є об'єктами передачі у комунальну власність, оскільки не увійшли до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації (а.с. 49 т.1).
Регіональне відділення листом від 28.03.2024 №01-11-1098 звернулося до ФДМУ щодо погодження передачі житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, що є державною власністю і перебувають на балансі Озерянського торфозаводу - філії ДП "Житомирторф", до комунальної власності Лугинської селищної ради (а.с.50 т.1).
Листом від 28.03.2024 №10-24-1-8501 ФДМУ повідомив Лугинську селищну раду про необхідність внесення змін до рішення сесії Лугтнської селищної ради з метою прийняття Фондом управлінського рішення про передачу у комунальну власність всіх об'єктів, в тому числі, житлового фонду, а також вказав щодо вилучення з рішення поливальної машини МДКЗ 20-09, причепу тракторного 2ПТС-6, навантажувача "Карпатовець" ПЕА 1,0, екскаватора гідравлічного еm 16-20, трактора МТЗ-82, як об'єктів, що включені до складу об'єкта приватизації (а.с.51 т.1).
Крім того, з листом до Лугинської селищної ради від 01.04.2024 №05-13- 401 про необхідність внесення змін до рішення сесія повторно зверталось Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях (а.с.52 т.1).
Листом від 06.06.2024 №859 Лугинська селищна рада повідомила ФДМУ, що рішенням 38 сесії VIII скликання від 25.04.2024 №1296 прийнято зміни до рішення №1237 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради майна", шляхом вилучення з переліку майна, що пропонуються до передачі у комунальну власність, п'яти об'єктів: поливальна машина МДКЗ 20-09, причіп тракторний 1 ПТС-6, навантажував "Карповець" ПЕА 1,0, екскаватор гідравлічний еm-16-20 та трактор МТЗ-82, як об'єкти включені до складу приватизації та затверджено додаток в новій редакції (лист - а.с.53, рішення №1296 - а.с. 39, т.1).
На підставі наказу Фонду державного майна України від 30.07.2024 №1717 розпочато процедуру припинення ДП "Житомирторф" шляхом ліквідації, в тому числі і його структурних підрозділів (а.с.54 т.1).
З урахуванням наказу Фонду державного майна України від 30.07.2024 №1717, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного та комунального майна", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" 16.09.2024 ДП "Житомирторф" звернулося до Лугинської селищної ради щодо винесення на розгляд сесії питання надання згоди на передачу об'єктів житлового фонду, що є державною власністю і перебувають на балансі Озерянського торфозаводу - філії ДП "Житомирторф", у комунальну власність Лугинської селищної об'єднаної територіальної громади Коростенського району Житомирської області (а.с. 56 т.1).
У відповідь на вказане звернення Лугинська селищна рада листом від 07.11.2024 №1868 повідомила, що рішення про розгляд питання про прийняття у комунальну власність об'єктів житлового фонду, що є державною власністю і перебувають на балансі Озерянського торфозаводу - філії ДП "Житомирторф", прийматиметься після отримання технічної документації, а також визначення ступеня зношеності (а.с. 57 т.1).
Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Лугинської селищної ради Житомирської області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Лугинської селищної ради Житомирської області, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради з державної власності об'єктів нерухомості, перелік яких наведений у п. 3 прохальної частини позовної заяви;
- зобов'язати Лугинську селищної ради Житомирської області забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність Лугинської селищної територіальної громади об'єкти нерухомості, перелік яких наведений у п. 4 прохальної частини позовної заяви.
Обґрунтовуючи позовну заяву, прокурор зазначає, що питання щодо надання згоди на прийняття зазначеного житлового фонду у комунальну власність територіальної громади на сесії селищної ради ініційовано не було, та на теперішній час залишається невирішеним, що свідчить про бездіяльність відповідної ради в частині неприйняття з державної власності в комунальну власність територіальної громади вказаних об'єктів нерухомості та зумовлює необхідність вирішення його в судовому порядку шляхом зобов'язання органу місцевого самоврядування вжити заходів до прийняття цих об'єктів нерухомого майна у власність територіальної громади.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі №910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 та від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У даній справі прокурором визначено позивачем Фонд державного майна України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фонд державного майна" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про фонд державного майна" приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
Враховуючи викладене, Фонд державного майна України є уповноваженим органом у цій справі, оскільки спірні об'єкти нерухомого майна є державним майном, функції у сфері управління яким здійснює Фонд.
Вказаним спростовуються твердження відповідача (скаржника) щодо неналежного позивача.
В матеріалах справи наявний лист Коростенської окружної прокуратури від 30.01.2025 №52-1027вих-25, адресований Фонду державного майна України з метою встановлення причини не передачі вказаного майна в комунальну власність територіального громади Лугинської селищної ради Житомирської області. Такий же лист від 04.02.2025 скеровано до Лугинської селищної ради (а.с. 31-36 т.1).
З інформації ФДМУ від 10.02.2025 №10-79-3712 вбачається, що останній неодноразово інформував Лугинську селищна раду про необхідність прийняття об'єктів державної власності у комунальну власність, однак, селищна рада уникає таких дій (а.с.40-41 т.1).
14.03.2025 Коростенська окружна прокуратура надіслала повідомлення за №52-2461 вих-25 до Фонду та за № 52-2462вих-25 до Регіонального відділення про необхідність вжиття заходів щодо звернення до суду із позовом про зобов'язання Лугинської селищної ради прийняти з державної у комунальну власність об'єкти житлового фонду, що зазначені у повідомленні (а.с. 72-81 т.1).
У відповідь на лист Коростенської окружної прокуратури РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях листом від 25.03.2025 №10-04-348 повідомило, що Відділення визначено органом приватизації, а органом управління є Фонд державного майна України, відповідно Фонд наділений повноваженнями на звернення до суду (а.с.82 т.1).
Фонд державного майна України листом від 11.04.2025 №10-79-9467 повідомив Коростенську окружну прокуратуру, що звернувся до керуючого припиненням ДП "Житомирторф" Володимира Павленка з пропозицією звернутись до суду з позовом про зобов'язання Лугинської селищної ради вчинити дії, спрямовані на прийняття у комунальну власність об'єктів житлового фонду (а.с. 83 т.1).
Таким чином, орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи належним чином поінформованим про їх порушення, фактично не вжив заходів щодо їх усунення, що свідчить про його пасивну поведінку та невиконання покладених на нього функцій, зокрема, Фондом державного майна України не вжито заходів щодо зобов'язання Лугинської селищної ради вчинити дії, спрямовані на прийняття у комунальну власність об'єктів житлового фонду, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Прокурор у позові звертає увагу, що вказані об'єкти не передано до комунальної власності відповідної територіальної громади.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що прокурор належним чином обґрунтував і підтвердив наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України.
Щодо суті спору.
Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, врегульовано Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 №147/98-ВР.
Отже, Закон №147/98-ВР є спеціальним законом, який регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до абз.6 ч.1 ст.2 Закону №147/98-ВР об'єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону.
Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 4 Закону №147/98-ВР ).
Частиною 3 статті 4-1 Закону №147/98-ВР визначено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Положеннями ст.6 Закону №147/98-ВР визначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. Утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову, виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради, якщо інше не передбачено законом, - у разі передачі об'єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;
Абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону №147/98-ВР передбачено, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти: житлові будинки та гуртожитки, зокрема військових містечок, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил України (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), у тому числі ті, будівництво яких не завершено.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 7 Закону №147/98-ВР передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Положеннями абз.2 ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
Пунктом 51 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Лугинської селищної ради від 26.12.2023 №1237 (а.с.38-38 на звороті, т.1) надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради майна ДП "Житомирторф" у кількості 22 об'єкти соціальної інфраструктури , а саме: 1) поливальна машина МДКЗ 20-09; 2) причіп тракторний 2 ПТС-6; 3) навантажувач "Карпатець" ПЕА, 1,0; 4) екскаватор гідравлічний еm -16-20; 5) атрсвердловина №2; 6) водонапірна башта; 7) водопровід на селищі з чуг. труб 1,9 км; 8) водопровід на селищі з асбес. труб 0,5 км; 9) водопровід на селищі з стальних труб 2,6 км; 10) вулична освітлювальна сітка на з.б опорах 1,5 км; 11) вулична освітлювальна сітка 2 км; 12) знезалізуюча станція; 13) каналізація на селищі з керамічних труб 2,3 км; 14) насос К-80-64-160 7,5 кВт (станція знезалізнення); 15) насос СМ- 100-65 (госпфікальна); 16) автодорога асфальтна завод-селище 3 км; 17) пожежне ДЕПО; 18) станція водоочищення; 19) трансформатор 980 ТМ (станція знезалізнення); 20) насос СВН - 80 А; 21) насосна станція №1 (будівля хоз.фек); 22) трактор МТЗ -82.
Рішенням 38 сесії VIII скликання Лугинської селищної ради від 25.04.2024 №1296 прийнято зміни до рішення №1237 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради майна", шляхом вилучення з переліку майна, що пропонуються до передачі у комунальну власність, п'яти об'єктів: поливальна машина МДКЗ 20-09, причіп тракторний 1 ПТС-6, навантажував "Карповець" ПЕА 1,0, екскаватор гідравлічний еm-16-20 та трактор МТЗ-82, як об'єкти включені до складу приватизації та затверджено додаток в новій редакції (а.с. 39, т.1).
16.09.2024 ДП "Житомирторф" звернулося до Лугинської селищної ради щодо винесення на розгляд сесії питання надання згоди на передачу об'єктів житлового фонду, що є державною власністю і перебувають на балансі Озерянського торфозаводу - філії ДП "Житомирторф", у комунальну власність Лугинської селищної об'єднаної територіальної громади Коростенського району Житомирської області (а.с. 56 т.1).
У відповідь на вказане звернення Лугинська селищна рада листом від 07.11.2024 №1868 повідомила, що рішення про розгляд питання про прийняття у комунальну власність об'єктів житлового фонду, що є державною власністю і перебувають на балансі Озерянського торфозаводу - філії ДП "Житомирторф", прийматиметься після отримання технічної документації, а також визначення ступеня зношеності (а.с.57 т.1).
Таким чином, Лугинська селищна рада згоду на передачу об'єктів житлового фонду до комунальної власності не надала та, відповідно, процедура передачі вказаних об'єктів не була розпочата.
Верховний Суд в постанові від 22.06.2022 у справі №925/815/21 виснував, що системний аналіз правових норм Закону № 147/98-ВР дає підстави для висновку, що приймання-передача об'єктів житлового фонду здійснюється безоплатно та безумовно на підставі рішення органу, уповноваженого управляти державним майном та згоди відповідного органу місцевого самоврядування (п. 35).
Водночас, вимоги щодо надання будь-яких інших документів Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" не містить.
При цьому, правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна врегульовані Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 №2269-VIII.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону № 2269-VIII переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
З матеріалів справи вбачається, що наказами Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році" та від 04.01.2022 №1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, було включено єдиний майновий комплекс державного підприємства "Житомирторф" (м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 25).
Порядок передачі майна, визначений Законом №147/98-ВР не передбачає обов'язку органу управління майном забезпечити передачу таких документів як: технічна документація на будинок, інвентарна справа, акт приймання в експлуатацію, плани зовнішніх мереж, та документів, що встановлюють право на таке майно.
Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 2 Закону № 147/98-ВР об'єкти житлового фонду можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність без реєстрації права власності в установленому законом порядку.
Питання припинення ДП "Житомирторф" відповідно до наказу Фонду від 30.07.2024 №1717 регулюється Законом України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", ч. 2 ст. 22 якого визначено, що у разі припинення об'єкта припинення, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, у тому числі гуртожитки, заклади дошкільної освіти та об'єкти комунальної інфраструктури, керуючий припиненням передає такі об'єкти, а орган місцевого самоврядування зобов'язаний їх прийняти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що об'єкти державної власності у кількості 46 (житлові будинки, сараї до житлових будинків, кладовки до житлових будинків, гуртожитки та дитячий садочок селища Миролюбів), перелік яких наведений в п. 2, 3 прохальної частини заяви про зміну предмету позову, не увійшли до складу єдиного майнового комплексу ДП "Житомирторф" в процесі приватизації, однак залишились на балансі останнього та станом на 01.10.2025 перебувають в цьому ж статусі, що вбачається з відомостей ДП "Житомирторф" про нерухоме державне майно (а.с. 243-244 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, Фонд державного майна України неодноразово звертався до Лугинської селищної ради з вимогами про необхідність прийняття об'єктів державної власності зі сфери управління ДП "Житомирторф" у комунальну власність, проте Лугинська селищна рада дій щодо прийняття у власність спірного житлового фонду не вчинила. Матеріали справи не містять як доказів надання відповідачем згоди на передачу об'єктів житлового фонду у комунальну власність так і доказів оформлення відповідачем акту приймання-передачі майна, що свідчить про не здійснення останнім процедури передачі спірних об'єктів до комунальної власності.
Отже, відповідач допустив тривалу бездіяльність щодо забезпечення прийняття об'єктів державної власності до комунальної власності.
Місцевий господарський суд доцільно виснував, що спонукання органу місцевого самоврядування до виконання вимог закону шляхом забезпечення радою прийняття об'єктів житлового фонду, у тому числі гуртожитків, закладу дошкільної освіти та об'єктів комунальної інфраструктури в комунальну власність у даному спорі є найбільш дієвим способом відновлення порушеного права та господарського інтересу держави.
Суд вважає помилковими посилання скаржника на п. 8 Положення № 891, оскільки відповідно до наказу Фонду від 30.07.2024 № 1717 питання припинення ДП "Житомирторф" регулюється Законом України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України". Закон України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" встановлює порядок та особливості припинення державних підприємств за рішенням суб'єкта управління - Фонду державного майна України, на основі принципів законності, відкритості та прозорості.
Отже, судом встановлено, що спірне майно - об'єкти державної власності у кількості 46 (житлові будинки, сараї до житлових будинків, кладовки до житлових будинків, гуртожитки та дитячий садочок селища Миролюбів), перелік яких наведений в п. 2, 3 прохальної частини заяви про зміну предмету позову прийнято у комунальну власність відповідачем не було.
Враховуючи у сукупності встановлені обставини справи та керуючись приписами законодавства, суд виснує, що вимоги прокурора про визнання протиправною бездіяльність Лугинської селищної ради Житомирської області, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади Лугинської селищної ради з державної власності об'єктів нерухомості, та зобов'язання Лугинську селищну раду Житомирської області забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність Лугинської селищної територіальної громади вказаних об'єктів нерухомості підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідачем не спростовано висновки суду.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Лугинської селищної ради Житомирської області - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Лугинської селищної ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі №906/553/25 - без змін.
2. Справу №906/553/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "02" березня 2026 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Крейбух О.Г.