вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2026 р. Справа№ 927/701/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Руденко І.С.
від відповідача - Підгорний К.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 р. (повний текст складено 30.12.2024 р.)
у справі № 927/701/24 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
про стягнення 949730,51 грн
та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"
про визнання недійсним договору в частині,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 949730,51 грн, яких: 480865,21 грн пені, 339832,98 грн 24% річних та 129032,32 грн інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки № 20Ш/2021 від 31.08.2021 р. не виконав свої зобов'язання в частині вчасної оплати поставленого товару.
У серпні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 20Ш/2021 від 31.08.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", в частині загальної суми договору, що перевищує 1000000,00 грн, а також виникнення у його сторін зобов'язань з поставки та оплати товару на загальну суму, що перевищує 1000000,00 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" зазначає, що відповідно до статуту товариства керівник останнього уклав спірний договір з перевищенням повноважень, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 р. у справі № 927/701/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" у задоволенні первісного позову. Відмовлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" у задоволенні зустрічного позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить частково скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) вказував на те, що в порушення умов укладеного договору відповідач за первісним позовом здійснив остаточний розрахунок за поставлений товар у березні 2024 року, тобто з порушенням строку, встановленого договором.
Постановою Північного апеляційного господарського суду 08.07.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" задоволено частково. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 р. у справі № 927/701/24 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасовано, викладено резолютивну частину рішення у новій редакції. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" пеню в сумі 480865,21 грн, 24% річних в сумі 339832,98 грн, інфляційні втрати в сумі 102047,33 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2025 р. касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 р. скасовано, а справу № 927/701/24 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 р., Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції не наведено обгрунтувань щодо способу нарахування заявлених до стягнення позивачем сум, не зазначено конкретних сум заборгованості відповідача на певні дати, та в якому порядку здійснювались нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Матеріали справи № 927/701/24 було повернуто до Північного апеляційного господарського суду 13.11.2025 р. супровідним листом Верховного Суду № 30-12/927/701/24/498/2025 від 11.11.2025 р.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" у справі № 927/701/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 р. справу № 927/701/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 16.12.2025 р.
Через систему "Електронний суд" 15.12.2025 р. від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та оголошено у судовому засіданні перерву до 20.01.2026 р.
У судовому засіданні 20.01.2026 р. було оголошено перерву до 17.02.2026 р. після надання представниками сторін усних пояснень по суті апеляційної скарги.
У судовому засіданні 17.02.2026 р. у судових дебатах представники сторін підтримали пояснення стосовно апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
31.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" (далі - постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 20Ш/2021 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних та специфікаціях.
Згідно з п. 2.1 договору поставка здійснюється партіями. Під партією розуміється кількість товару, включена в конкретну видаткову накладну.
Як передбачено п. 2.2 договору, умови поставки - ЕХW (Інкотермс 2010): склад постачальника в м. Києві, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації на постачання партії товару.
У відповідності до п. 2.6 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.
За п. 3.1 договору загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі даних, що містяться у всіх підписаних сторонами видаткових накладних.
Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунку, зокрема, якщо інше не зазначено в специфікації: протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Покупець вносить плату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.
У відповідно до п. 4.3 договору, у разі порушення покупцем терміну оплати товару (або його частини) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені, від вартості товару за кожний день прострочення, а також 24% річних від вартості товару за кожний день прострочення та інфляційні збитки.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.3 договору).
На виконання умов укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" у період з 31.03.2023 р. по 30.06.2023 р. здійснило поставку Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" товару на загальну суму 2832600,96 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000494 від 31.03.2023 р. на суму 96000,05 грн, № РН-0000684 від 28.04.2023 р. на суму 606000,24 грн, № РН-0000793 від 16.05.2023 р. на суму 648000,10 грн, № РН-0001107 від 30.06.2023 р. на суму 664000,27 грн, № РН-0001179 від 10.07.2023 р. на суму 149600,06 грн, № РН-0001341 від 31.07.2023 р. на суму 669000,24 грн, а також товарно-транспортні накладні № РН-0000494 від 31.03.2023 р., РН-0000684 від 28.04.2023 р.
Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень.
У свою чергу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" здійснило оплату отриманого товару у повному обсязі, зокрема, 15.02.2024 р. на суму 1000000,00 грн, 08.03.2024 р. на суму 700000,00 грн, 20.03.2024 р. на суму 2111401,59 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 15.02.2024 р.
17.04.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" направило на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" лист № 147 від 17.04.2024 р. з вимогою сплатити пеню у розмірі 473951,93 грн, 24% річних у розмірі 334302,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 82466,46 грн у строк до 26.04.2024 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом, на думку позивача за первісним позовом, здійснив оплату поставленого товару з порушенням строку, передбаченого умовами укладеного договору, у зв'язку з чим йому нараховано пеню, 24% річних та інфляційні втрати. Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що укладений між сторонами договір підлягає визнанню недійсним, оскільки керівник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" уклав договір з перевищенням повноважень.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, у період з 31.03.2023 р. по 30.06.2023 р. позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 2832600,96 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000494 від 31.03.2023 р. на суму 96000,05 грн, № РН-0000684 від 28.04.2023 р. на суму 606000,24 грн, № РН-0001179 від 10.07.2023 р. на суму 149600,06 грн, № РН-0001341 від 31.07.2023 р. на суму 669000,24 грн, № РН-0000793 від 16.05.2023 р. на суму 648000,10 грн, № РН-0001107 від 30.06.2023 р. на суму 664000,27 грн.
Однак відповідач за первісним позовом заперечує проти підписання зазначених видаткових накладних директором Сільсткогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" Ковальчук А.М. або іншою уповноваженою нею особою, а відтак і про отримання спірного товару.
Вбачається, що видаткові накладні були підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та повинні відповідати зазначеним вимогам.
Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 58-1 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Водночас, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 р. у справі № 918/780/18).
Враховуючи те, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, необхідно дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16.
Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження втрати, підробки чи інше незаконне заволодіння та використання третіми особами, всупереч волі відповідача за первісним позовом, печатки підприємства та проставлення відтиску від імені відповідача за первісним позовом на накладних, у тому числі не доведено факт звернення останнього до правоохоронних органів з приводу вказаного.
Відсутність у видаткових накладних назви посади та прізвища, ініціалів особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (постанова Верховного Суду від 20.12.2018 р. у справі № 910/19702/17).
Таким чином відповідачем за зустрічним позовом не доведено непідписання видаткових накладних від імені товариства уповноваженою на те особою, підпис якої скріплений печаткою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".
При цьому, надані Товариством обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" видаткові накладні містять, зокрема, такі обов'язкові реквізити, передбачені для первинних документів, як назву, дату їх складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, а неістотний недолік в їх оформленні, що виражається у незазначенні посади і прізвища особи, яка отримала товар, не може бути підставою для неврахування їх як доказів, з огляду на встановлені судом обставини отримання спірного товару Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач за первісним позовом довів належними доказами факт поставки відповідачу за первісним позовом у період з 31.03.2023 р. по 30.06.2023 р. товару на загальну суму 2832600,96 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 480865,21 грн пені за період з 31.08.2023 р. по 01.03.2024 р., 339832,98 грн 24% річних грн за період з 31.08.2023 р. по 01.03.2024 р. та 129 032,32 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 року по травень 2024 року, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 2811401,59 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Як передбачено ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 230 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Пунктом 4.3 укладеного договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару (або його частини) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені, від вартості товару за кожний день прострочення, а також 24% річних від вартості товару за кожний день прострочення та інфляційні збитки.
Отже, для застосування до відповідача за первісним позовом такої відповідальності як сплата пені, 24% відсотків річних та інфляційних втрат необхідно встановити факт прострочення виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" свого зобов'язання з оплати товару за спірними видатковими накладними, а також суму такого прострочення.
Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунку, зокрема, якщо інше не зазначено в специфікації: протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Покупець вносить плату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.
Відповідач за первісним позовом повинен був оплатити вартість отриманого ним товару не пізніше наступних термінів:
- за видатковою накладною № РН-0000494 від 31.03.2023 р. на суму 96000,05 грн до 01.04.2023 р.;
- за видатковою накладною № РН-0000684 від 28.04.2023 р. на суму 606000,24 грн до 29.04.2023 р.;
- за видатковою накладною № РН-0000793 від 16.05.2023 р. на суму 648000,10 грн до 15.06.2023 р.;
- за видатковою накладною № РН-0001107 від 30.06.2023 р. на суму 664000,27 грн до 31.07.2023 р.;
- за видатковою накладною № РН-0001179 від 10.07.2023 р. на суму 149600,06 грн до 09.08.2024 р;
- за видатковою накладною № РН-0001341 від 31.07.2023 р. на суму 669000,24 грн до 30.08.2024 р.
Так, відповідач за первісним позовом здійснив повну оплату отриманого товару 15.02.2024 р. на суму 1000000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 15.02.2024 р.
Докази сплати відповідачем за первісним позовом коштів 08.03.2024 р. на суму 700000,00 грн та 20.03.2024 р. на суму 2111401,59 грн у матеріалах справи відсутні.
Відповідач за первісним позовом надав платіжні інструкції про сплату позивачу коштів з призначенням платежу "Оплата за шини зг договор № 20Ш/2021 від 31.08.2021 р. в т.ч. ПДВ 20%", а саме: № 1498 від 31.01.2023 р. на суму 400000,00 грн, №1714 від 14.02.2023 р. на суму 300000,00 грн, № 1846 від 23.02.2023 р. на суму 500000,00 грн, № 1410 від 08.03.2023 р. на суму 300000,00 грн, № 601 від 15.03.2023 р. на суму 300000,00 грн, № 1762 від 07.07.2023 р. на суму 700000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акта звірки взаємних розрахунків за період з 31.08.2021 р. по 30.06.2024 р., у період з 09.09.2021 р. по 20.03.2024 р. між сторонами здійснювались також інші господарські операції за договором (окрім наданих сторонами поставок та оплат).
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які містять відомості про господарські операції, що здійснювались між сторонами, тобто щодо здійснення поставок товару за укладеним договором та сплати за поставлений товар за увесь час існування взаємовідносин між сторонами.
Проте, з наданих сторонами первинних документів неможливо встановити, яка саме сума заборгованості за поставлений товар існувала станом на 31.08.2023 р. (30 календарних днів з моменту останньої поставки товару позивачем за первісним позовом 30.07.2023 р.).
Стосовно наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" актів звірки взаєморозрахунків судова колегія зазначає наступне.
Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18.
Таким чином, акти звірки взаєморозрахунків, які не були підписані відповідачем за первісним позовом, за відсутності усіх первинних документів щодо здійснення поставок товару та їх оплат, не є доказом, на підставі якого можна встановити розмір заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" у спірний період нарахувань.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження інших поставок товару за договором та документи щодо здійснення розрахунків за цей товар за час існування господарських взаємовідносин між сторонами, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність можливості встановити які саме суми заборгованості за поставлений товар існували у спірний період здійснення позивачем за первісним позовом нарахувань пені, 24% річних та інфляційних втрат, тобто встановити обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та без яких суд позбавлений можливості повно і всебічно дослідити реальний стан взаєморозрахунків між сторонами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 480865,21 грн пені, 339832,98 грн 24% річних та 129032,32 грн інфляційних втрат є необгрутованими та не підлягають задоволенню.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на положення ст. 269 ГПК України колегія суддів не переглядає рішення в частині зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" про визнання недійсним договору.
При цьому, під час нового розгляду колегією суддів апеляційної інстанції було враховано вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.11.2025 р. у даній справі.
Стосовно клопотання позивача за первісним позовом про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та виписок по рахунку за період 2021-2023 років, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як передбачено з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, судова колегія зазначає, що позивач за первісним позовом не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних вище додаткових доказів.
Отже, клопотання позивача за первісним позовом про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та виписок по рахунку за період 2021-2023 років слід залишити без розгляду на підставі викладеного вище.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 р. у справі № 927/701/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Враховуючи те, що колегія суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В. перебувала у щорічній відпустці з 23.02.2026 р. по 27.02.2026 р., повний текст постанови у цій справі складено 03.03.2026 р.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 р. у справі № 927/701/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03.03.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран