ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Справа№ 910/3773/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
Пилипенко Є.В. особисто (в режимі відеоконференції)
від ТОВ "Амстор": ліквідатор Черпак А.Ю. (в режимі відеоконференції)
розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Паніотов О.К. особисто
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025
у справі №910/3773/25 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія
"Авуар-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25, зокрема, визнано кредиторами боржника:
- ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" на суму 1 474 845,00 грн., з яких: 102 280,00 грн. вимоги першої черги, 1 372 565,00 грн. вимоги четвертої черги;
- ТОВ "ФК "Вінстар" на суму 405 845,97 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 399 789,97 грн. вимоги четвертої черги;
- ТОВ "ТБ "Амстор" на суму 37 926 719,50 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 37 920 663,50 грн. вимоги четвертої черги;
- ТОВ "Амстор" на суму 26 486 186,31 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 24 761 998,31 грн. вимоги четвертої черги, 1 718 132,00 грн. вимоги шостої черги;
- ОСОБА_1 на суму 226 056,00 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 220 000,00 грн. вимоги четвертої черги;
- ПрАТ "Карлсберг Україна" на суму 141 630,40 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 135 574,40 грн. вимоги четвертої черги;
- ОСОБА_2 на суму 223 176,00 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 217 120,00 грн. вимоги четвертої черги;
- ТОВ "Мідас Інвестиції" на суму 95 857,50 грн., з яких: 4 844,80 грн. вимоги першої черги, 91 012,70 грн. вимоги четвертої черги.
Також, даною ухвалою суду відмовлено ТОВ "ФК "Авуар-Сервіс" у визнанні вимог на суму 15076197,41 грн., відмовлено ПрАТ "Укргазвидобуток" у визнанні вимог на суму 23 848 0795,65 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Мідас Інвестиції" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника на суму 26 486 186,31 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні вказаних кредиторських вимог.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мідас Інвестиції" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3773/25.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 також звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні вказаних кредиторських вимог.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
06.11.2025 ОСОБА_1 подано доповнення до апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
24.11.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/3773/25/6839/25 від 21.11.2025 року матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у даній справі надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Мідас Інвестиції" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/3773/25 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Іншою ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/3773/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.12.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданих відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ліквідатор ТОВ "Амстор" арбітражний керуючий Черпак А.Ю. та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Паніотов О.К. просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
09.12.2025 року через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "Амстор" арбітражного керуючого Черпак А.Ю. надійшла заява про проведення судового засідання 18.12.2025 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 15.12.2025 року вказану заяву було задоволено.
12.12.2025 через систему "Електронний суд",тобто в межах встановленого судом строку, від ТОВ "Мідас Інвестиції" надійшло клопотання, в якому останнє просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору та звільнити ТОВ "Мідас Інвестиції" від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року у задоволенні клопотання ТОВ "Мідас Інвестиції" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу ТОВ "Мідас Інвестиції" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 5 813,76 грн.
Ухвалою суду від 18.12.2025 розгляд справи відкладено на 05.02.2026 на підставі положень ст. 216 ГПК України.
23.12.2025 року через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у даній справі.
25.12.2025 через систему "Електронний суд", тобто в межах встановлено судом строку, ТОВ "Мідас Інвестиції" на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2025 надано докази сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн.
Ухвалою суду від 29.12.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мідас Інвестиції" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25, об'єднано вказану апеляційну скаргу в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з раніше прийнятою до провадження апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/3773/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 05.02.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданих відзивах на апеляційну скаргу ТОВ "Мідас Інвестиції" ліквідатор ТОВ "Амстор" арбітражний керуючий Черпак А.Ю. та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Паніотов О.К. просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
09.01.2026 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 12.01.2026 року вказану заяву було задоволено.
26.01.2026 року від ТОВ "Мідас Інвестиції" надійшло клопотання про відмову від апеляційної скарги, в якому також просило розглянути його без участі представника.
Ухвалою суду від 05.02.2026 казане клопотання задоволено, прийнято відмову ТОВ "Мідас Інвестиції" від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 та закрито відповідне апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, у зв'язку із чим подальший апеляційний розгляд справи здійснюється за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Іншою ухвалою суду від 05.02.2026 року оголошено перерву у справі до 19.02.2026 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
В судове засідання 19.02.2026 з'явились розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Паніотов О.К. (у приміщенні суду), а також ліквідатор ТОВ "Амстор" арбітражний керуючий Черпак А.Ю. та Пилипенко Є.В. (в режимі відеоконференції).
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні вказаних кредиторських вимог.
Ліквідатор ТОВ "Амстор" арбітражний керуючий Черпак А.Ю. та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Паніотов О.К. в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
19.02.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 06.10.2025 року у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3773/25 про банкрутство ТОВ "Амстор Трейд", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 09.04.2025 року за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Авуар-Сервіс". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Паніотова О.К.
Відповідне оголошення про відкриття відносно ТОВ "Амстор Трейд" справи про банкрутство офіційно оприлюднено 15.04.2025 року за №75803.
08.05.2025 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений ч. 1 ст. 45 КузПБ 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі, до суду надійшла заява ТОВ "Амстор" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 26 480 130,31 грн.
Вказані вимоги гуртуються на невиконанні боржником своїх зобов'язань за Договорами про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 на суму 10 000 000,00 грн. та про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 на суму 7 181 315,54 грн.
Крім того, за невиконання договорів кредитором за період з 19.05.2022 по 08.04.2025 року нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу.
Розпорядник майна боржника у відзиві-повідомленні від 06.08.2025 року заявлені вимоги визнав в повному обсязі, а саме: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 24 761 998,31 грн. - четвертої черги, 1718132,00 грн. - шостої черги.
Боржник, в свою чергу, у поясненнях по справі від 08.06.2025 року просив застосувати строк позовної давності до пред'явлених ТОВ "Амстор" вимог.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у даній справі було визнано кредиторами боржника, зокрема, ТОВ "Амстор" на суму 26 486 186,31 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 24 761 998, 31 грн. вимоги четвертої черги, 1 718 132,00 грн. вимоги шостої черги.
Приймаючи вказане судове рішення, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів сплати ТОВ "Амстор Трейд" на користь ТОВ "Амстор" коштів за договорами, а строк позовної давності кредитором за пред'явленими вимогами не пропущений, а тому суд дійшов до висновку про визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника на заявлену суму.
ОСОБА_1 з даною ухвалою суду першої інстанції в частині визнання вимог ТОВ "Амстор" не погоджується та в поданій апеляційній скарзі зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності за пред'явленими ТОВ "Амстор" вимогами не пропущений, є результатом невідповідності висновків встановленим обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального права, недоведеності обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення судом норм процесуального права.
Також апелянт зазначив, що безпідставне визнання кредиторських вимог ТОВ "Амстор" порушує права і законні інтереси інших кредиторів на повне задоволення їхніх вимог, що суперечить меті процедур банкрутства та завданню господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Крім того, 06.11.2025 року скаржником через систему "Електронний суд" відповідно до ст. 266 ГПК України у межах строку, передбаченого ст. 256 ГПК України (протягом 10 днів з дня отримання повного тексту оскаржуваної ухвали), подано доповнення до апеляційної скарги, які прийнято судом, в яких останній зазначив, що Договори про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 року та №3 від 23.12.2014 року містяться в матеріалах справи про банкрутство №904/9795/16, в якій ТОВ "Амстор" є банкрутом, з грудня 2016 року, та в матеріалах справи №915/535/17 про банкрутство ТОВ "Будівельно-торгівельна компанія "Таврія", в якій ТОВ "Амстор" є конкурсним кредитором, з листопада 2017 року.
Також, за твердженням скаржника, згідно звіту розпорядника майна про проведену роботу станом на 31.10.2025 року, розпорядником майна ТОВ "Амстор Трейд" арбітражним керуючим Паніотовим О.К., який, в тому числі, виконує повноваження керівника ТОВ "Амстор Трейд" на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 року у справі №910/3773/25, і ТОВ "Амстор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Черпак А.Ю., згідно протоколу перших зборів кредиторів боржника від 04.11.2025 року, було визнано обставини перерахування ТОВ "Амстор Трейд" на користь ТОВ "Амстор" грошових коштів як відшкодування за зобов'язанням за Договорами про заміну боржника №1 від 22.12.2014 та №3 від 23.12.2014, що свідчить про безпідставність кредиторських вимог ТОВ "Амстор" до боржника і, як наслідок, про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали про їх визнання.
Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника, то в силу ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині. В іншій частині ухвала місцевого суду не переглядається.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Так, досліджуючи заяву ТОВ "Амстор" та додані до неї докази, судом встановлено, що 21.03.2014 року між ТОВ "Європа-Факторинг" (Позикодавець) та ТОВ "Амстор Трейд" (Позичальник) укладено Договір позики №21/03, відповідно до якого ТОВ "Європа-Факторинг" надало ТОВ "Амстор Трейд" 15002590,00 грн. для поповнення обігових коштів.
15.10.2014 року між ТОВ "Європа-Факторинг" (Первісний кредитор) та ТОВ "Енерго Консалт" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №15-10/1 відповідно до якого ТОВ "Європа-Факторинг" відступає ТОВ "Енерго Консалт" право грошової вимоги за Договором позики №21/03 до ТОВ "Амстор Трейд".
22.12.2014 між ТОВ "Амстор Трейд" (Первісний боржник), ТОВ "Амстор" (Новий боржник) та ТОВ "Енерго-Консалт" (Кредитор) укладено Договір про заміну боржника (переведення боргу) №1, згідно п. 1.1. якого Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання Первісного боржника перед Кредитором (ТОВ "Енерго-Консалт"), що виникли за договором позики №21/03, укладеним між Первісним боржником та ТОВ "Європа-Факторинг" (ідентифікаційний код 38472393) 21.04.2014 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.03.2014 до договору позики №21/03 від 21.03.2014, з урахуванням договору про відступлення права вимоги №15-10/1 від 15.10.2014, укладеним між ТОВ "Європа-Факторинг" (ідентифікаційний код 38472393) та ТОВ "Енерго-Консалт", зі сплати заборгованості зі сплати суми позики та процентів за користування грошовими коштами, що існує на момент укладення цього Договору у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень 00 коп. в порядку та на умовах передбачених основним договором.
Згідно п.2.1., 2.2. Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014, у якості відшкодування за зобов'язання відповідно до п.1.1. цього Договору Первісний боржник зобов'язаний сплатити Новому боржнику грошові кошти у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) грн. 00 коп. в момент (дату) укладення даного Договору.
В розділі 9 Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 визначено реквізити сторін, зокрема, банківські реквізити ТОВ "Амстор": п/р НОМЕР_1 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805.
З виписки по рахунку IBAN № НОМЕР_2 ТОВ "Амстор" в АТ "Райффайзен Банк", оплата за Договором про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 у сумі 10 000 000,00 грн. від ТОВ "Амстор Трейд" не надходила.
Також, 23.12.2014 між ТОВ "Амстор Трейд" (Первісний боржник), ТОВ "Амстор" (Новий боржник) та ТОВ "Енерго-Консалт" (Кредитор) укладено Договір про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014, відповідно до п. 1.1. якого Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання Первісного боржника перед Кредитором (ТОВ "Енерго-Консалт"), що виникли за Договором позики №21/03, укладеним між Первісним боржником та ТОВ "Європа-Факторинг" (ідентифікаційний код 38472393), 21.03.2014, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.03.2014 до договору позики №21/03 від 21.03.2014, з урахуванням договору про відступлення права вимоги №15 10/1 від 15.10.2014, укладеним між ТОВ "Європа-Факторинг" (ідентифікаційний код 38472393) та ТОВ "Енерго-Консалт" зі сплати заборгованості зі сплати суми позики та процентів за користування грошовими коштами, що існує на момент укладення цього Договору у розмірі 7 181 315 (сім мільйонів сто вісімдесят одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 54 коп. в порядку та на умовах, передбачених основним договором.
Згідно п.2.1., 2.2. Договору в якості відшкодування за зобов'язання відповідно до п.1.1. цього Договору Первісний боржник зобов'язаний сплатити Новому боржнику грошові кошти у розмірі 7 181 315 (сім мільйонів сто вісімдесят одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 54 коп. в момент (дату) укладення даного Договору.
Згідно виписки по рахунку IBAN № НОМЕР_2 ТОВ "Амстор" в АТ "Райффайзен Банк", оплата за Договором про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 у сумі 7 181 315,54 грн. від ТОВ "Амстор Трейд" не надходила.
У зв'язку з цим, ТОВ "Амстор" направило претензії №02-03/145 від 27.06.2023 року, №02-03/203 від 13.09.2023 року до ТОВ "Амстор Трейд" про сплату боргу, які повернуті на адресу відправника без вручення адресату.
Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (статті 522 ЦК України).
Відтак, наслідками переведення боргу - делегації, є: вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ у зобов'язання нового боржника, зміна суб'єктного складу зобов'язання при збереженні змісту останнього.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (статтею 530 ЦК України).
Крім того, ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи, зокрема банківська виписка в АТ "Райффайзен Банк", не містять доказів сплати боржником на користь ТОВ "Амстор" відшкодування за Договором про заміну боржника (переведення боргу) № 1 від 22.12.2014 у сумі 10 000 000,00 грн. та за Договором про заміну боржника (переведення боргу) № 3 від 23.12.2014 у сумі 7 181 315,54 грн.
Боржник, в свою чергу, у поясненнях по справі не заперечував сам факт наявності такої заборгованості, а послався лише на пропуск заявником строку позовної давності.
При цьому, посилання скаржника на те, що розпорядником майна у звіті зазначено, що ТОВ "Амстор Трейд" сплатило заборгованість ТОВ "Амстор", судом відхиляються, оскільки в даному випадку, як повідомив арбітражний керуючий, у звіті розпорядника майна була допущена описка, про що 05.12.2025 ним направлено письмові пояснення до Господарського суду міста Києва і всім кредиторам, згідно яких, навпаки, встановлено відсутність перерахування ТОВ "Амстор Трейд" на користь ТОВ "Амстор" грошових коштів у якості відшкодування за зобов'язання за Договорами про заміну боржника №1 від 22.12.2014 та №3 від 23.12.2014.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими кредиторські вимоги ТОВ "Амстор" до боржника на суму 17 181 315,54 грн. основної заборгованості.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 3.3. Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 року за прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 календарних днів передбачено штраф у розмірі 1 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.3. Договору про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 року за прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 календарних днів передбачено штраф у розмірі 718 132,00 грн.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого заявником розрахунку вбачається, що за Договором про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 на суму 10 000 000,00 грн. в порядку ст. 625 ГПК України за період з 19.05.2022 до 08.04.2025 нараховано інфляційні втрати в сумі 3545043,38 грн. та 3% річних у розмірі 867123,29 грн.; за Договором про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 на суму 7 181 315,54 грн. нараховано інфляційні втрати в сумі 2 545 807,51 грн. та 3% річних у сумі 622 708,59 грн.
Перевіривши надані розрахунки заборгованості за договорами, з урахуванням нарахованих в порядку ст. 625 ГПК України інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими і арифметично правильними, а тому вимоги кредитора є обґрунтованими та підлягають визнанню в повному обсязі.
Щодо заяви боржника про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.
Відтак, оскільки судом встановлено обставини порушення прав кредитора та підстави для задоволення його вимог, в даному випадку підлягає розгляду та дослідженню заява боржника про застосування строку позовної давності, поважності причин її пропуску та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку.
Так, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
За твердженням апелянта, Договорами про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 року та №3 від 23.12.2014 року встановлено чіткі строки (терміни) сплати грошових коштів - в момент (дату) укладення зазначених Договорів (тобто, 22.12.2014 року і 23.12.2014 року відповідно).
Отже, стосовно ТОВ "Амстор", як сторони вказаних договорів, строк позовної давності почав свій перебіг згідно з вимогами ч. 5 ст. 261 ЦК України (зі спливом строку виконання зобов'язань з визначеним строком виконання) і сплив у грудні 2017 року.
З цього приводу суд зазначає, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Додатково слід зауважити, що одним з елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне порівняно з опонентом.
Наведений принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення ЄСПЛ від 27.10.93 у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" та від 23.10.96 у справі "Ankerl v. Switzerland").
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності (правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі №916/4644/15).
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX яким Цивільний кодекс України було доповнено п. 12 Перехідних та прикінцевих положень, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 дія карантину закінчилася 30.06.2023 з 24.00 годин.
Тобто, карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023, а тому строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.
17.03.2022 набрав чинності Закон №2120 від 15.03.2022, яким доповнено розділ Цивільного кодексу України "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 19 "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії".
У пункті 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України в редакції Закону України №3450 від 08.11.2023, що набрав чинності 30.01.2024, передбачено: що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений Цивільного кодексу, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в Україні встановлено 24.02.2022 року і наразі триває.
Досліджуючи питання пропуску кредитором строку позовної давності, суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).
Арбітражний керуючий (зокрема, у ролі ліквідатора) визначений законодавцем особливим суб'єктом у процедурі банкрутства. Його статус відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства відрізняється від звичайного керівника юридичної особи, оскільки ліквідатор призначається судом для виконання спеціальних функцій у межах судового провадження, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення та реалізацію активів боржника, а також забезпечення принципів законності та повноти дій. Він не діє як менеджер, підконтрольний власникам корпоративних прав, а є незалежним професіоналом, який підзвітний суду та кредиторам.
Отже, суд наголошує, що ліквідатор є спеціальним учасником провадження у справі про банкрутство, роль якого забезпечує ефективність процедури банкрутства, незалежно від інтересів власників.
Так, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року у справі №904/9795/16 ТОВ "Амстор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Черпак А.Ю.
На виконання вимог закону та згаданої постанови господарського суду Дніпропетровської області, ліквідатору згідно акту приймання-передачі було передано деякі правовстановлюючі документи ТОВ "Амстор", а також печатку.
Після дослідження ліквідатором переданих документів було встановлено, що відповідно до листа СУ Відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності ГУ МВС у Дніпропетровській області від 17.03.2015 №8 по кримінальному провадженню №12014100050011851 від 31.12.2014, не встановлені слідством особи у період грудня 2014 викрали бухгалтерські та юридичні документи, печатки та штампи ТОВ "Амстор".
Кредитором в особі ліквідатора вказано, що на підприємстві відсутня будь-яка первинна документація за період з дати створення ТОВ "Амстор" до 31.12.2014 включно.
Згідно відповіді Оболонської окружної прокуратури міста Києва від 12.05.2025 року кримінальне провадження №12015040000000172 об'єднано з кримінальним провадженням №12014100050011851 від 31.12.2014, матеріали якого перебувають у провадженні слідчого відділу Оболонського УП ГУ НП у місті Києві. Досудове розслідування наразі триває.
Як стверджує ліквідатор ТОВ "Амстор", станом на травень 2022 року нею були реалізовані активи боржника, які виявлено і включено до ліквідаційної маси на підставі підтверджуючих документів.
Водночас, у зв'язку із відсутністю у ліквідатора ТОВ "Амстор" первинної бухгалтерської документації, інших документів, що мають відношення до господарської діяльності банкрута, арбітражний керуючий не мав об'єктивної можливості в повному обсязі провести аналіз фінансово-господарського стану підприємства на предмет виявлення ознак його неплатоспроможності та дій з доведення до банкрутства. Вказані обставини стали підставою для звернення до банківських установ для отримання виписок з поточних рахунків Банкрута за попередній період.
19.05.2022 ліквідатором ТОВ "Амстор" отримано виписку по поточному рахунку IBAN № НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк", м.Київ, який було визначено в реквізитах сторін для оплати. За результатом аналізу руху грошових коштів з вказаної виписки встановлено наявність дебіторської заборгованості ТОВ "Амстор Трейд" за Договорами про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 року на суму 10000000,00 грн. та про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014 року на суму 7181315,54 грн., що в загальній сумі складає 17 181 315,54 грн.
Отже, саме за результатом проведення відповідних заходів у ліквідаційній процедурі ТОВ "Амстор" ліквідатором арбітражним керуючим Черпак А.Ю. було виявлено непогашену дебіторську заборгованість ТОВ "Амстор Трейд".
Таким чином, факт викрадення документів та відсутність у ліквідатора будь-якої документації щодо боржника свідчить про те, що перебіг позовної давності у даному випадку слід обчислювати з дня, коли саме призначений судом ліквідатор - арбітражний керуючий Черпак А.Ю. фактично дізналася про порушення права ТОВ "Амстор".
За вказаних обставин, господарський суд міста Києва в даному конкретному випадку обґрунтовано погодився з доводами кредитора про те, що через відсутність первинних документів ліквідатор ТОВ "Амстор" мала можливість довідатись про наявність вищезазначеної дебіторської заборгованості ТОВ "Амстор Трейд" з моменту отримання 19.05.2022 виписки по рахунку IBAN№ НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк".
Отже, у спірних правовідносинах відлік строку позовної давності має обліковуватися не раніше, ніж з 19.05.2022 року.
Враховуючи фактичні обставини, наведені кредитором на обґрунтування відсутності пропуску строку на звернення до суду з відповідною заявою кредитора, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності кредитором за пред'явленими 08.05.2025 року вимогами не пропущений.
Твердження скаржника про те, що ліквідатор у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ "Амстор" був призначений постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року, а тому з липня 2019 року ліквідатор ТОВ "Амстор" не тільки мав можливість, але й зобов'язаній був отримати банківську виписку по рахунку ТОВ "Амстор" IBAN № НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк", м. Київ та дізнатися про наявність дебіторської заборгованості ТОВ "Амстор Трейд", не чекаючи майже три роки (до 19.05.2022), не є підставою для висновку про пропуск позовної давності та скасування оскаржуваної ухвали, оскільки навіть за цих умов, беручи до уваги вищенаведені норми законодавства з урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв'язку із карантином в Україні та воєнним станом, трирічний строк позовної давності припадає на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому такий строк не пропущено.
Щодо посилань апелянта на те, що договори про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 та №3 від 23.12.2014 наявні в матеріалах справи про банкрутство №904/9795/16, в якій ТОВ "Амстор" є банкрутом, з грудня 2016 року, та в матеріалах справи №915/535/17 про банкрутство ТОВ БТК "Таврія", в якій ТОВ "Амстор" є конкурсним кредитором, з листопада 2017 року, то такі обставини не спростовують самого факту наявності кредиторської заборгованості ТОВ "Амстор Трейд" перед ТОВ "Амстор", оскільки наявність у третіх осіб грошових вимог до ТОВ "Амстор" не свідчать про сплив позовної давності щодо вимог ТОВ "Амстор" до ТОВ "Амстор Трейд", адже, як було встановлено вище, ліквідатор ТОВ "Амстор" дізналась про відсутність факту оплати зі сторони ТОВ "Амстор Трейд" саме із банківської виписки, а не через вимоги інших кредиторів до ТОВ "Амстор" та долучені до них документи, в тому числі і договори про заміну боржника (переведення боргу) № 1 від 22.12.2014 та № 3 від 23.12.2014.
За таких обставин, переглянувши в апеляційному порядку законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в оскаржувані частині, дослідивши матеріали справи та додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про визнання ТОВ "Амстор" кредитором ТОВ "Амстор Трейд" на суму 26 486 186,31 грн., з яких: 6 056,00 грн. вимоги першої черги, 24 761 998, 31 грн. вимоги четвертої черги, 1 718 132,00 грн. вимоги шостої черги.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції у відповідній частині не вбачається.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у даній справі в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника на суму 26 486 186,31 грн., така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 року у справі №910/3773/25 в частині визнання ТОВ "Амстор" кредитором боржника на суму 26 486 186,31 грн. залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 02.03.2026 року після виходу судді Отрюха Б.В. з відпустки.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх