вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа№ 910/14587/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Скрипки І.М.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради
на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст складений 03.06.2024)
у справі № 910/14587/22 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-транс»
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Контраса»
3) Київська міська рада
про визнання укладеним договору на новий строк
У грудні 2022 року Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» у якому просила визнати укладеним на новий строк з 01.01.2023 по 31.12.2025 договір між позивачем та відповідачем про надання позивачу в експлуатацію 152 (137+15) місць для паркування транспортних засобів, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. № 9 та № 15) у запропонованій позивачем редакції.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили із того, що:
- переважне право сторони полягає у наданні їй переваги при укладенні договору на новий строк перед іншими особами, а не у винятковості права сторони на переукладення договору на новий строк;
- оскільки відповідач у визначений договором 30-ий термін до закінчення терміну його дії повідомив позивачку про припинення договірних відносин, підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому господарські суди послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 у справі № 272/441/18, про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця щодо добросовісного користування та розпорядження власністю на власний розсуд після закінчення строку дії договору.
Водночас суд першої інстанції установив правову природу укладеного між сторонами договору як договір найму, а апеляційний господарський суд, спираючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, визначив його як договір про надання послуг.
Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/14587/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд суду до першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд належним чином не установив наміру відповідача використовувати майно для своїх потреб. У свою чергу, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи та приймаючи оскаржувану постанову, допущені місцевим господарським судом порушення також не усунув і припустився власних, а саме застосував висновки Верховного Суду, що стосуються орендних правовідносин до договору про надання послуг, правову природу якого визначив без спростування висновків місцевого господарського суду. Крім того, суди обох інстанцій належним чином не дослідили матеріали справи, в яких містяться докази про те, що відповідач відмовлявся продовжувати з позивачкою договірні відносини внаслідок виникнення періодичної заборгованості останньої за укладеним між ними договором; не з'ясували обставин належного виконання позивачкою умов укладеного договору у частині своєчасного здійснення платежів та не проаналізували умови пункту 7.2 договору, в якому сторони домовилися про те, що позивачка має переважне право на укладення нового договору про надання права на експлуатацію визначеного цим договором майданчика для паркування за умови належного виконання умов договору.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції ФОП Ващенко І. В. подала заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 117-127 т. 3), яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, в якій, з урахуванням того, що з моменту початку розгляду справи минуло вже більше року, весь цей час триває спір та судовий розгляд, просила суд визнати договір укладеним з моменту набрання рішенням суду у справі № 910/14587/22 законної сили, адже весь цей час вона позбавлена можливості експлуатувати майданчик на підставі договору, вказавши, що з 30.06.2023 спірний майданчик за актом приймання-передачі був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай-транс» (далі - ТОВ «Скай-транс», яке замінене на Товариство з обмеженою відповідальністю «Контраса» (далі - ТОВ «Контраса») і наразі майданчик залишається переданим ТОВ «Контраса».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд виходив із того, що укладений між позивачем та відповідачем договір від 04.03.2019 про надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування є нікчемним, адже укладений з порушенням публічного порядку передачі в найм земельних ділянок та за відсутності нотаріального посвідчення.
Також Господарським судом міста Києва постановлено окрему ухвалу від 16.05.2024, якою:
- зобов'язано Київську міську раду та КП «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб'єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду;
- постановлено Київській міській раді та КП «Київтранспарксервіс» вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатацію, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України;
- встановлено Київській міській раді та КП «Київтранспарксервіс» строк для надання відповіді про вжиті ними заходи (або запланований план заходів) за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали.
Не погоджуючись із окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати окрему ухвалу повністю.
Окрім цього, не погоджуючись із окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати окрему ухвалу повністю.
Також, не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22, Фізична особа-підприємець Ващенко Інна Василівна подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
При розгляді вказаних апеляційних скарг, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 постановлено розгляд апеляційної скарги Київської міської ради здійснювати спільно в одному провадженні зі скаргами Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/14587/22:
- апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 залишено без задоволення;
- рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 залишено без змін;
- апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 залишено без задоволення;
- апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 залишено без задоволення;
- ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про нікчемність укладеного між сторонами договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 04.03.2019 як такого, що укладений з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/14587/22, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, в якій просило скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2025 касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/14587/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.10.2025 справа № 910/14587/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Яценко О.В., судді Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 справу № 910/14587/22 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.), розгляд апеляційних скарг Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22, фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 призначено на 25.11.2025 о 12:40 год., учасникам справи запропоновано у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного суду від 07.10.2025 у цій справі
12.11.2025 до суду від позивача надішли додаткові пояснення у справі, в яких він власну апеляційну скаргу підтримав.
15.11.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у всіх судових засіданнях у справі № 910/14587/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі в якій заявник просить:
- прийняти відмову позивача від позову;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/14587/22;
- закрити провадження у справі №910/14587/22;
- повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого ним при поданні апеляційної скарги, згідно з п. 5 ч. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному з 24.11.2025 по 27.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 № 09.1-08/2592/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14587/22 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 19.11.2025 по 03.12.2025 з метою призначення справи до розгляду у судовому засіданні на нову дату.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 справа № 910/14587/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 справу № 910/14587/22 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.), розгляд апеляційних скарг Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22,Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 призначено на 21.01.2026 о09:30 год.
Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 задоволено заяву представника позивача фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 розгляд апеляційних скарг Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22,Фізичної особи-підприємця Ващенко Інни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 призначено на 02.03.2026 о 09:50 год.
Станом на 02.03.2026 до Північного апеляційного господарського інших відзивів на апеляційні скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 та клопотань від учасників крім тих, які були подані при первісному розгляді апеляційної скарги, не надходило.
Третя особа 2 представників в судове засідання не направила.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
У судовому засіданні представники позивача, відповідача, та третіх осіб 1, 3 підтримали власні правові позиції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що вказані апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Як встановлено вище, Господарським судом міста Києва у цій справі № 910/14587/22 16.05.2024 постановлено окрему ухвалу, якою:
- зобов'язано Київську міську раду та КП «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб'єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду;
- постановлено Київській міській раді та КП «Київтранспарксервіс» вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатацію, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України;
- встановлено Київській міській раді та КП «Київтранспарксервіс» строк для надання відповіді про вжиті ними заходи (або запланований план заходів) за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що
- під час розгляду даної справи судом встановлено, що на території міста Києва Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» з відома та дозволу Київської міської ради здійснює передачу суб'єктам господарювання прав на землю під розміщення майданчиків для платного паркування;
- при цьому, відповідно до сформованої практики Верховного Суду (у адміністративному судочинстві) системний аналіз положень ЗК України та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки. Такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі №520/12022/17, від 05.07.2022 у справі №420/5690/20, від 25.01.2023 у справі №522/13231/17, від 09.11.2022 у справі №1340/5450/18 та міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17;
- іншими словами, якщо орган місцевого самоврядування бажає передавати у найм суб'єкту господарювання земельну ділянку під розміщення майданчиків для платного паркування, то це можливо виключно за проектом відведення щодо сформованої земельної ділянки із дотриманням інших процедур, передбачених ЗК України;
- такі правовідносини є наймом земельної ділянки, а оформлення договорів про надання в експлуатацію майданчиків для паркування із обґрунтуванням того, що між сторонами нібито виникають правовідносини за договором про надання послуг, не змінюють дійсної суті правовідносин - оренда землі;
- недотримання передбачених ЗК України процедур свідчить про порушення публічного порядку, спрямованого на порушення передбаченого законом порядку відведення земельних ділянок у найм та нікчемність цих договорів;
- оскільки судом встановлені обставини передання КП «Київтранспарксервіс» з відома Київської міської ради земельних ділянок під розміщення майданчиків для платного паркування з порушенням вимог ЗК України (без проекту відведення, без формування земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номеру, без дотриманням інших процедур, передбачених ЗК України), то існують підстави для повідомлення Київської міської ради та КП «Київтранспарксервіс» про недоліки в роботі ради та підприємства.
Отже, поставляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції визнав, що договори за якими Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» з відома та дозволу Київської міської ради здійснює передачу суб'єктам господарювання в експлуатацію майданчиків для платного паркування є договорами передачі в найм земельних ділянок.
В свою чергу у апеляційних скаргах, апелянти, серед іншого послались на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правової природи спірного договору, оскільки такий договір про надання в експлуатацію майданчиків для паркування є договором надання послуг.
Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2025, якою касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/14587/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, серед іншого вказано про таке:
«…Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у позові, поклавши в основу постанови висновки про нікчемність укладеного між сторонами договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 04.03.2019, оскільки він укладений з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок, за відсутності нотаріального посвідчення. Зазначена позиція ґрунтувалась на тому, що відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 договір, за яким одна особа надає іншій за плату місця для платного паркування транспортних засобів є договором найму, а не договором про надання послуг. Водночас з огляду на це та положення Земельного кодексу України та Податкового кодексу України, суд висновував, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки. При цьому суд урахував та послався також на позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, Верховним Судом у постановах від 25.01.2023 у справі № 522/13231/17, від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18.
4.8. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 аналізувала правову природу договору про надання для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
У вказаній справі предметом спору було стягнення КП «Київтранспарксервіс» з товариства заборгованості з орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат та пені з підстав неналежного виконання такою особою договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
За змістом відповідного договору КП «Київтранспарксервіс» передало за плату товариству для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів, що включало місця для платного паркування транспортних засобів, а також спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Аналізуючи правову природу такого правочину, об'єднана палата врахувала, що предметом оренди є майно, тобто об'єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.
Сторони, підписавши акт приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію, визначили строк користування, порядок передання майданчика для паркування та повернення, ціну договору та порядок розрахунків, спосіб оплати за користування товариством майданчиком для паркування.
Ураховуючи викладене, оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд виснував, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.
4.9. Зважаючи на це, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, щодо застосування статті 901 Цивільного кодексу України до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та зазначила, що такий договір за своєю правовою природою є договором найму, та відступила шляхом уточнення також і від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17, про те, що договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є договором найму майнових прав. Уточнення полягало в тому, що такий договір є договором найму комунального майна (паркувального майданчика).
4.10. Зважаючи на викладене та беручи до уваги умови спірного договору, а також висновки у справі № 910/1248/23, такий договір за своєю правовою природою є договором найму комунального майна - паркувального майданчика.
4.11. Аналогічний підхід до правової кваліфікації договору, предметом якого є надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного, зокрема, КП «Київтранспарксервіс» з іншими суб'єктами, отримав підтвердження у правозастосовній практиці Верховного Суду.
Так, з урахуванням правових висновків, сформульованих у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, відповідна правова позиція була послідовно відтворена у постановах Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/7116/24, від 13.05.2025 у справі № 910/7747/24, від 28.05.2025 у справі № 910/7607/24. У зазначених рішеннях суд касаційної інстанції підтвердив, що подібні договори підлягають оцінці за правилами спеціального законодавства, яке регулює саме оренду майна комунальної власності.
4.12. Як уже зазначалося, апеляційний господарський суд на обґрунтування своїх висновків послався, серед іншого, на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, а також у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 522/13231/17 та від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18. Проте такі висновки є релевантними для вирішення цієї справи та не можуть бути покладені в основу правової оцінки спірних правовідносин у цій справі, що розглядається, оскільки у зазначених справах предметом судового розгляду було оскарження рішень органу місцевого самоврядування про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів; правовий аналіз у цих рішеннях стосувався дотримання вимог земельного законодавства щодо порядку формування земельних ділянок для розміщення та подальшого функціонування паркувального майданчика, а не порядку набуття речових прав іншою особою щодо користування вже сформованим паркувальним майданчиком. Водночас у межах цих справ суди не досліджували правову природу договорів, якими надається право на експлуатацію фіксованих місць паркування, та не формулювали висновків щодо належності чи кваліфікації таких правочинів.
4.13. Звідси висновки суду апеляційної інстанції, покладені в основу постанови, стосовно того, що укладення спірного договору мало відбуватися в порядку передання земельної ділянки в користування відповідно до положень земельного законодавства, а за обставин недотримання такого відповідний правочин слід вважати таким, що укладений з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок, не узгоджуються із правовою природою спірних правовідносин, положеннями спеціального законодавства, що регулює оренду комунального майна, та зроблені без належного застосування висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, на яку на обґрунтування підстави касаційного провадження, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилався скаржник у касаційній скарзі. Так, за змістом пункту 73 вказаної постанови такий правочин за своєю правовою природою є не просто договором найму в загальному його розумінні, а договором найму комунального майна (паркувального майданчика).
Наведене свідчить, що апеляційний господарський суд не надав належної кваліфікації правовій природі відносин між позивачкою та відповідачем з урахуванням, зокрема, правового висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.
4.14. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постановах від 15.04.2025 у справі № 910/7116/24 , від 13.05.2025 у справі № 910/7747/24 звертав увагу на те, що правовідносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у державній або комунальній власності, у тому числі із наданням права на його використання, врегульовані нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який має пріоритет у застосуванні порівняно з загальними нормами цивільного права.
Отже, регулювання спірних правовідносин має здійснюватися не за правилами земельного законодавства, а відповідно до норм спеціального законодавства, що регулює оренду об'єктів комунальної власності.
… Водночас, як уже зазначалося, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 з метою врахування відповідної практики для врахування її судами при розгляді подібних спорів сформувала підхід до правової кваліфікації договору, предметом якого є надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного, зокрема, КП «Київтранспарксервіс» з іншими суб'єктами, який також отримав підтвердження й у правозастосовній практиці Верховного Суду. Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19 щодо застосування статті 901 Цивільного кодексу України до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та зазначила, що такий договір за своєю правовою природою є договором найму (пункт 69). Разом із тим у пункті 73 цієї постанови об'єднана палата відступила шляхом уточнення також і від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17, про те, що договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є договором найму майнових прав. Уточнення полягало в тому, що такий договір є договором найму комунального майна (паркувального майданчика). Посилання заявниці на ці справи, від висновків у яких відступила об'єднана палата, а також на адміністративні справи, які не є релевантними до спірних правовідносин, не може свідчити про наявність виключної правової проблеми. Звідси правових підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у наведеному випадку немає.
4.19. Разом із тим, Верховний Суд не надає правової оцінки посиланням скаржника на наявність підстав для скасування окремої ухвали місцевого господарського суду, оскільки згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.05.2025 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 в частині, якою переглянуто окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, а отже, відповідне питання не є предметом касаційного розгляду й, відповідно, не може слугувати підставою для перегляду вказаних оскаржуваних судових рішень.».
Отже, судом касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги у цій справі встановлено, що спірний у цій справі договір за своєю правовою природою є договором найму комунального майна - паркувального майданчика.
В свою чергу правову природу договорів за якими Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» з відома та дозволу Київської міської ради здійснює передачу суб'єктам господарювання в експлуатацію майданчиків для платного паркування встановлено і в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, згідно з якою такі договори за своєю правовою природою є договорами найму комунального майна (паркувального майданчика).
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 ст. 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Колегія суддів зазначає про те, що викладеним вище підтверджується те, що як спірний у цій справі договір, так і інші договори за якими Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» з відома та дозволу Київської міської ради здійснює передачу суб'єктам господарювання в експлуатацію майданчиків для платного паркування за своєю правовою природою є договорами найму комунального майна - паркувального майданчика, чим, в свою чергу, спростовуються висновки суду першої інстанції щодо правової природи таких договорів, з огляду на які суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність постановлення оскаржуваної окремої ухвали (недоліки у роботі Київської міської ради та КП «Київтранспарксервіс», зокрема порушення ними вимог ЗК України при передачі КП «Київтранспарксервіс» з відома Київської міської ради земельних ділянок під розміщення майданчиків для платного паркування - примітка суду).
Отже, під час перегляду справи №910/14587/22 в касаційному порядку, Верховним Судом фактично спростовано наявність недоліків у роботі Київської міської ради та КП «Київтранспарксервіс», зокрема порушення ними вимог ЗК України при передачі КП «Київтранспарксервіс» з відома Київської міської ради земельних ділянок під розміщення майданчиків для платного паркування. Оскільки саме порушення земельного законодавства було покладено в основу висновків суду першої інстанції про нікчемність договорів та в основу обґрунтування наявності підстав для постановлення окремої ухвали від 16.05.2024, то спростування цих висновків Верховним Судом є окремою, достатньою та самостійною підставою для скасування оскаржуваної окремої ухвали.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а саме, ст. ст. 86, 234, 245, 246 ГПК України, висновки суду першої інстанції про наявність недоліків у роботі Київської міської ради та КП «Київтранспарксервіс», зокрема порушення ними вимог ЗК України при передачі КП «Київтранспарксервіс» з відома Київської міської ради земельних ділянок під розміщення майданчиків для платного паркування спростовані Верховним Судом у постанові від 07.10.2025 у цій справі № 910/14587/22, а відтак оскаржувана окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 підлягає скасуванню.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційних скаргах, апеляційні скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради підлягають задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 задовольнити.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 задовольнити.
3.Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/14587/22 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 02.03.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді І.М. Скрипка
А.О. Мальченко