вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 911/936/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025
(повний текст рішення складено 26.12.2025)
у справі № 911/936/25 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Калина"
до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання поновленим договору оренди на земельні ділянки
за участю представників:
від позивача: Аваєва Н.В., Старунський А.Ф.
від відповідача: не з'явилися
Селянське (фермерське) господарство "Калина" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025 та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на новий строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність рішення XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025, яким відмовлено СФГ "Калина" у поновленні договору оренди на земельні ділянки, з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина, на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 на новий строк з урахуванням умов договору про внесення змін та доповнень від 18.02.2005 до договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/936/25 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025, відповідно до якого Вишнева міська рада Бучанського району Київської області відмовила СФГ "Калина" у поновленні договору оренди на земельні ділянки, з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина, на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 на новий строк з урахуванням умов договору про внесення змін та доповнень від 18.02.2005 до договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000; визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 14.03.2000 на новий строк з урахуванням умов договору про внесення змін та доповнень від 18.02.2005 до договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 та, як наслідок, визнано право оренди СФГ "Калина" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186 на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000, який укладено на підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14.03.2000 № 68 між ФГ "Калина" та Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області; стягнуто з відповідача на користь позивача 6 056,00 грн судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірне рішення ради не містить належного обґрунтування для відмови у задоволенні заяви позивача і відповідач не надав документального підтвердження фактів покладених в основу цього рішення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Вишнева міська рада Бучанського району Київської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/936/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в заявлених вимогах в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача, стягнувши їх на користь Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
Скаржник стверджує, що спірне рішення міськради повністю ґрунтується на обставинах, встановлених по справі № 911/3835/23, та наполягає на тотожності позовів у справах № 911/3835/23 та 911/936/25 та на тому, що обставини, встановлені у справі № 911/3835/23 мають преюдиціальний характер для справи № 911/936/25. Скаржник також зазначає, що для поновлення договору на новий строк потрібне рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а таке рішення не приймалось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/936/25, розгляд справи призначено на 25.02.2026.
18.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/936/25 - без змін, судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на скаржника.
20.02.2026 до Північного апеляційного господарського суд надійшли додаткові пояснення відповідача щодо наведених у відзиві запереченнях на апеляційну скаргу.
20.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у відпустці.
25.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення позивача на клопотання про відкладення розгляду справи та заява про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача та відмову у прийнятті додаткових доказів.
В судове засідання представники відповідача не з'явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, врахувавши, що в даному випадку забезпечення явки представника в судове засідання залежить від волі юридичної особи, та визнала можливим розгляд справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, наполягаючи на її безпідставності.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В силу приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений доказами, що були подані до суду першої інстанції, і відповідачем не заявлялось обґрунтованого клопотання про долучення нових доказів.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.03.2000 на підставі рішення виконавчого комітету Софіїсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14.03.2000 № 68 був укладений договір оренди земельної ділянки, на підставі якого фермерське господарство "Калина" прийняло у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2,2 га ріллі для ведення сільськогосподарського виробництва.
Орендована земельна ділянка була розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, в подальшому, у зв'язку із зміною територіальних меж населених пунктів, перейшла на територію Вишневої міської територіальної громади та на даний час розташована в селі Крюківщина по вулиці Джерельна.
Пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 сторони передбачили, що про свої наміри припинення даного договору оренди орендодавець повинен письмово повідомити орендаря не пізніше як за один рік. Це пов'язано з проведенням витрат незавершеного виробництва, поліпшення землі тощо.
18.02.2001 договір оренди земельної ділянки від 14.03.2000 було зареєстровано виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено відповідний запис в журналі реєстрації.
18.02.2005 між фермерським господарством "Калина" та Софіївсько- Борщагівською сільською радою було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди, зокрема п. 2.2 викладено в такій редакції: "Договір укладається терміном на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації. Якщо орендар протягом терміну дії цього Договору виконував свої зобов'язання належним чином та/або якщо у Орендодавця відсутні претензії до Орендаря щодо виконання умов цього Договору Договір вважається продовженим на такий саме термін. Умови цього Договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності Договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені Договором. При зміні Орендаря Договір втрачає свою чинність."
Термін договору оренди було подовжено до 14.03.2010, про що свідчить лист Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.03.2005 № 59.
01.01.2009 між позивачем та Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було укладено договір про внесення змін до умов договору оренди, яким збільшено розмір орендної плати.
01.01.2009 Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області та фермерським господарством "Калина" укладений договір про внесення змін до договору оренди в частині нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки, розміру орендної плати, порядку та строків її внесення.
Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області за вих. № 07-22-1914 від 21.05.2009 повідомлено СФГ "Калина" у відповідь на його лист № 7 від 23.02.2009, що для правильного оформлення договору оренди земельної ділянки терміном на 49 років площею 2,2 га для ведення фермерського господарства слід звернутися до Софіївсько- Борщагівської сільської ради.
Листом № 98 від 03.03.2009 виконавчий комітет Софіївсько- Борщагівської сільської ради повідомив СФГ "Калина" про відсутність зауважень щодо виконання договору оренди та відсутність заперечень на його продовження та рекомендував звернутись до органів виконавчої влади для переукладання договору оренди земельної ділянки.
СФГ "Калина" з посиланням на цей лист 22.08.2009 за вих. № 046 звернулось до Інституту держави і права НАН України з проханням провести експертизу та надати роз'яснення щодо особи, яка має приймати рішення про поновлення СФГ "Калина" договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000.
У відповідь на це позивачу був наданий Висновок науково-практичної експертизи при Інституті держави і права НАН України № 126/177-е від 19.11.2009 про те, що рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 2,2 га, яку СФГ "Калина" використовує по договору оренди землі від 14.03.2000, у порядку реалізації останнім права на переважне поновлення цього договору має прийняти не Софіївсько-Борщагівська сільська рада, а Києво-Святошинська районна державна адміністрація.
Місцевим господарським судом також встановлено, що за висновком науково-правової експертизи № 126/177-е від 19.11.2009 при Інституті держави і права НАН України у період дії положень ЗК України в редакції від 03.03.1992, до компетенції сільських рад належало надання земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами сіл, в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства. Сільські ради мали право передавати свої повноваження щодо надання земельних ділянок в оренду своїм виконавчим комітетам. Рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради про надання земельної ділянки площею 2,2 га ФГ "Калина" в оренду та укладання договору оренди зазначеної ділянки є правомірним та прийнятим у повній відповідності із законодавством України, що було чинним у період прийняття такого рішення.
На час укладання договору оренди у 2000 році земельна ділянка, яка була предметом договору від 14.03.2000 перебувала у державній власності (землі запасу поза межами населеного пункту) та була передана позивачу з урахуванням вимог Земельного кодексу України 1992 року, який діяв до 2002 року. З 2013 року розпорядниками землі державної власності виступали місцеві державні адміністрації. Після 2013 року (до 2021 року), повноваження перейшли до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр) та його територіальних органів. З 2021 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який передав державні землі (за винятком певних категорій) до комунальної власності об'єднаних територіальних громад (ОТГ). Відповідно, повноваження щодо розпорядження цими землями (у тому числі передача в оренду) перейшли до місцевих рад. Після формування ОТГ, саме місцеві ради громад отримали право розпоряджатися землями в межах своїх територій, включно з переданою їм державною землею.
Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185, 3222486200:04:001:5186 перебувають у межах Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, яка є належним відповідачем у справі.
Позивач звернувся із заявою до власника земельних ділянок - Вишневої міської ради Бучанського району Київської області із заявою від 30.12.2024 року, в якій просив погодити продовження договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 на той самий строк без зміни його умов.
Всупереч поданій позивачем заяви, його не було викликано і допущено на засідання XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025, на якій розглядалося звернення позивача щодо поновлення договору оренди.
Рішенням XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025 позивачу відмовлено в погодженні продовження договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 з підстав того, що Вишнева міська рада не визнала право оренди селянського (фермерського) господарства "Калина", які виникли по договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000. Також, відповідач у рішенні зазначив, що спірні земельні ділянки знаходяться в проектній зоні автомобільної дороги загального користування державного значення, а також знаходяться в зоні транспортної інфраструктури.
Рішення XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025 № 1-01/XLI8-24 "Про відмову Селянському (фермерському) господарству "Калина" в погодження продовження Договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 на той самий строк без зміни його умов" не містить належного обґрунтування щодо припинення дії зазначеного договору.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено таку підставу відмови, як перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184 площею 0,5 га, 3222486200:04:001:5185 площею 0,5 га, 3222486200:04:001:5186 площею 0,5 га в проектній зоні автомобільної дороги загального користування державного значення, але належних та допустимих доказів перебування зазначених земельних ділянок в проектній зоні автомобільної дороги загального користування державного значення не надано.
За висновком ДП "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" від 29.09.2017 № 238 щодо встановлення можливості містобудівного освоєння земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5186, яким підтверджується, що лише одна з трьох земельних ділянок потрапляє в проектні червоні лінії проектної вулиці безперервного руху районного значення з транспортною розв'язкою на перетині з вулицею Чорновола в м. Вишневе, та в якому зазначено, що реалізація будівництва розв'язки та проектної магістральної вулиці безперервного руху районного значення за межами села Софіївська Борщагівка не є першочерговим об'єктом проектування і будівництва, строки будівництва не визначені, а остаточні містобудівні обмеження та обтяження землекористування будуть визначені після розроблення, погодження та затвердження у встановленому порядку детального плану території цієї вулиці та транспортної розв'язки. ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" погодило використання ділянки, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5186, для розташування об'єктів фермерського господарства за умови розташування будівель із збірно- розбірних конструкцій, під'єднання її до інженерних мереж з дотриманням містобудівних, санітарно-гігієнічних норм та правил пожежної безпеки України.
Отже, посилання відповідачем у рішенні XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025 № 1-01/XLI8-24 на перебування земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, площею 0,5 га, 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га, 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га, в проектній зоні автомобільної дороги загального користування державного значення, як на підставу відмови є безпідставними.
Крім того, наданий відповідачем протокол засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин та використання природних ресурсів 27.01.2025 свідчить, що по питанню 11, яке стосувалось розгляду заяви позивача, рішення не прийнято. Із доданої відповідачем службової записки в.о начальника відділу регулювання земельних відносин та екологічних питань від 21.01.2025, яка передувала розгляду питання позивача на засіданні постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин та використання природних ресурсів 21.01.2025 вбачається, що перед комісією було поставлено питання "переукладання" договору оренди, ані його продовження чи поновлення на новий строк. Висновок постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин та використання природних ресурсів 27.01.2025, підписаний головою комісії О. Бурцевою, зазначені такі підстави відмови у продовженні договору позивачу: неукладеність договору безпосередньо з Вишневою міською радою, відсутність відомостей про договір у державних реєстрах та знаходження земельних ділянок в проектній зоні автомобільної дороги загального користування державного значення.
Тобто, не враховано умови договору від 14.03.2000 та доповнень до нього, оскільки з переходом до відповідача права на спірні земельні ділянки до нього і перейшли обов'язки виконання цих договорів, як правонаступником. Відповідач, як правонаступник підписаного попередником договору, зобов'язаний виконувати умови договору оренди, оскільки зміна власника/розпорядника земельної ділянки не припиняє дію договору оренди і така умова у договорі від 14.03.2000 та доповнень до нього відсутня.
Відповідач у рішенні XLII сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025 № 1-01/XLI8-24 "Про відмову Селянському (фермерському) господарству "Калина" в погодження продовження Договору оренди на той самий строк без зміни його умов" послався на ст. 31, 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 79-1, 122, 123, 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення відповідача.
Місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності лише 12.03.2011. Закон України "Про оренду землі" у редакції 2000-2001 років не мав ст. 33, а ст. 31 регулювала відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди землі та порушення земельного законодавства. Земельний кодексу України набрав чинності 01.01.2002.
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 31 в редакції Земельного кодексу України (в редакції від 11.01.2005) землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, до правовідносин, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000, який зареєстровано виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 18.02.2001 та договору про внесення змін та доповнень від 18.02.2005 до договору оренди застосовуються положення ЦК України у редакції, чинній на день їх виникнення.
Місцевий господарський суд обґрунтовано вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3- рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно- правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, наведені в спірному рішенні ради обґрунтування не спростовують доводи позивача про безпідставність відмови фермерському господарству в належному оформленні наявного права оренди земельних ділянок.
Земельна ділянка, що перебуває на даний час у користуванні позивача, була предметом судових спорів у справах № 369/12426/13-ц, № 369/14903/18, № 369/11191/21.
Так, місцевим господарським судом встановлено, що у справі № 911/3835/23 рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, відмовлено у задоволенні позову СФГ "Калина" до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області № 1-01/XXVIII8-39 від 19.10.2023 "Про відмову селянському (фермерському) господарству "Калина" у пролонгації договору оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина", визнання права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184 площею 0,5 га, 3222486200:04:001:5185 площею 0,5 га, 3222486200:04:001:5186 площею 0,5 га, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина, за Селянським (фермерським) господарством "Калина" на підставі та умовах договору оренди від 14.03.2000 (з урахуванням внесених до нього змін), укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Калина" та Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області.
Суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що позовні вимоги у справі № 911/3835/23 не тотожні позовним вимогам у справі, що розглядається, встановивши, що у цій справі предметом оскарження є інше рішення відповідача та заявлена інша вимога щодо визнання поновленим договору оренди на новий строк, з урахуванням умов договору про внесення змін та доповнень від 18.02.2005 до договору оренди земельної ділянки та права оренди позивача на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186.
Місцевий господарський суд також мотивовано відхилив доводи відповідача щодо преюдиціального значення справи № 911/3835/23, обґрунтовано зазначивши, що преюдиціального значення мають факти, які були встановлені судом як предмет судового розгляду, а не правова оцінка цих фактів або мотиви судового рішення. В силу ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. У справі № 911/3835/23 договір оренди земельної ділянки від 14.03.2000 досліджувався без врахування зміни його умов договором про внесення змін та доповнень від 18.02.2005 та оцінка зміни умов договору у зазначеному судовому провадженні не надавалась.
Дослідивши умови договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 зі змінами внесеними договором про внесення змін та доповнень від 18.02.2005, суд першої інстанції встановив, що на дату підписання 18.02.2005 договору про внесення змін та доповнень, діяла редакція ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою передбачалось автоматичне поновлення договору. Частина 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції від 01.01.2005, чинна на дату 18.02.2005, передбачала, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Таким чином, погоджене сторонами договору з 18.02.2005 автоматичне його продовження не суперечило чинному на той час законодавству, а саме ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції від 01.01.2005.
Відповідачем не надано доказів припинення договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000, з урахуванням внесених до нього змін іншими договорами, як 2005 року так і 2009 року.
Місцевим господарським судом також враховано, що до 2011 року зазначення кадастрового номера не було істотною умовою договору оренди землі. Місце розташування ділянки сільськогосподарського призначення та інші землі, які знаходяться за межами населених пунктів, адреси не мали. У цьому випадку у договорах оренди достатньо було зазначати область, район та сільську раду, на території якої така ділянка знаходиться. Власне відсутність кадастрової системи раніше і змушувало додавати до договорів оренди землі додатки у вигляді плану, акту приймання-передачі. Позивачем надано документи, які додавались до договору оренди 2000 року, а саме акт приймання-передачі земельної ділянки, план, план меж, ситуаційну схему.
Присвоєння кадастрових номерів земельній ділянці та її поділ, як мотивовано зазначив суд першої інстанції, сам по собі не припиняє права оренди, якщо інше не встановлено договором оренди або законом. Орендодавець не може в односторонньому порядку припинити договір оренди, посилаючись лише на поділ об'єкту оренди.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органами влади Автономної Республіки Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною першою ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України (набрав чинності з 01.01.2002) та Законом України "Про оренду землі".
У розділі IX Закону України "Про оренду землі" зазначено, що правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Відповідно до п. 3 Перехідних положень Земельного кодексу України, у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно із ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору від 18.02.2005 про внесення змін та доповнень до договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки і не містила такої умови, як неможливість встановленні у договорі умов поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору від 18.02.2005 про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення у разі відсутності заяви однієї із сторін для його поновлення не вимагається.
Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набув чинності 16.01.2020. Поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Відповідачем не надано доказів виконання п. 2.4 договору, як передумову припинення договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000.
Умовами договору оренди 14.03.2000, з урахуванням внесених до нього змін, не передбачалось поновлення терміну (строку дії) оренди шляхом укладання виключно додаткових угод. Це є правом, а не обов'язком сторін договору.
За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов мотивованих висновків, що договір оренди з урахуванням змін, внесених договором від 18.02.2005, продовжував свою дію автоматично кожні п'ять років. Відповідач не надав жодних доказів, що ним вчинені дії щодо припинення дії договору оренди, цей договір в судовому порядку не оскаржувався.
Згідно зі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За правилами абз. 4 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
У відповідності до позицій Верховного Суду, поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону "Про оренду землі" у редакції, чинній на час його укладення (постанова Верховного Суду у справі № 926/2720/21 від 21.09.2022).
Презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 ЦК України означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14- 308цс18).
Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина, які наразі перебувають в комунальній власності Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області перебувають в оренді позивача згідно договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000, який на момент подання цієї позовної заяви не втратив свою чинність, оскільки його дія автоматично поновлювалась згідно умов договору, визначених у п.2.2. у редакції пункту, яка викладена у договорі про внесення змін та доповнень від 18.02.2005.
Оскільки спірні земельні ділянки перейшли у власність територіальної громади, то до Вишневої міської ради, відповідно до чинного законодавства, перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди від 14.03.2000.
Відповідач, як мотивовано вказав суд першої інстанції, не надав достатніх доказів того, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію або був розірваним чи визнаний нечинним. Рішення XLH сесії VIII скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 30.01.2025 № 1-01/XLI8-24 "Про відмову Селянському (фермерському) господарству "Калина" в погодження продовження Договору оренди земельної ділянки від 14.03.2000 на той самий строк без зміни його умов" не містить належного обґрунтування відмови у задоволенні заяви позивача та відповідач не надав документального підтвердження фактів покладених в основу цього рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано обґрунтованість позовних вимог, не доведено законності спірного рішення про відмову в належному оформленні права оренди земельних ділянок.
Решта викладених в апеляційній скарзі позивача аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/936/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 у справі № 911/936/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/936/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.03.2026.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка