вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2026 р. Справа № 910/8931/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025
у справі № 910/8931/24 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" (далі - позивач; ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення"; ТОВ "ЗЕП"; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" (надалі - відповідач; ТОВ "Українська вантажна локомотивна компанія"; ТОВ "УВЛК"; апелянт; скаржник) суми безпідставно отриманого доходу за використання тепловозу - 415 387,18 грн, суми компенсації за використане пальне - 83 259,00 грн, 3% річних - 37 705,84 грн та інфляційних витрат - 178 121,37 грн, у зв'язку з безпідставним отриманням відповідачем доходів від майна, яке належить позивачу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у справі № 910/8931/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" 498 646,18 грн (чотириста дев'яносто вісім тисяч шістсот сорок шість гривень 18 копійок), інфляційні втрати - 11 685,67 грн (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 67 копійок), 3% річних - 2 008,84 грн (дві тисячі вісім гривень 84 копійки) та судовий збір - 7 685,11 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 11 копійок). В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 заяву ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн (сорок п'ять тисяч гривень).
За висновками місцевого господарського суду, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, часткове задоволенні позову а також заперечення відповідача, наявні підстави для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 45 000,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Українська ватажна локомотивна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 про стягнення з ТОВ "Українська ватажна локомотивна компанія" на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" витрат на професійну правничу допомгу у розмірі 45000,00 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" до 10 000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом 1-ої інстанції порушено норми процесуального права в частині дослідження та надання оцінки доказам, доводам сторін, дотримання судом стандартів доказування, обґрунтованості судового рішення, а також невідповідність його висновкам Верховного Суду щодо застосування процесуальних норм.
Апелянт зазначає, що всупереч приписам статті 221 ГПК України, заяву адвокатом Калініченко Б.І. було оголошено заяву в усному порядку без обґрунтування жодних поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат ТОВ «Залізничні експрес-перевезення» раніше до закінчення судових дебатів. Окрім того, письмова заява від адвоката Калініченко Б.І. відповідно до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України не була подана і протягом встановлених законом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Судом не досліджено поважні причини неподання представником позивача адвокатом Калініченко Б.І. за позовом письмової заяви до закінчення судових дебатів, також судом не досліджено пропуск строку для подання заяви протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Скаржник вказує, що оскільки розмір гонорару адвоката, визначений у договорі, є фіксованим, то адвокат, коли подавав позовну заяву, вже достовірно знав розмір витрат на правничу допомогу, яка на його думку буде становити не більше 40 000,00 гривень без врахування суми судового збору. Однак, з невідомих причин, подаючи свою заяву на компенсацію витрат вказав суму 114 408,00 грн, яка в більше як 2 рази перевищує заявлену. Дана невідповідність, на думку відповідача, свідчить про непослідовність та недобросовісність дій сторони позивача, коли сума витрат на правничу допомогу намагається бути стягнута, як додатковий дохід, а не дійсна сума обґрунтованих та понесених витрат.
Також згідно тверджень відповідача, сума компенсації, присуджена Господарським судом м. Києва, не відповідає обсягам наданих послуг представником позивача та є абсолютно неспівмірною складності справи № 910/8931/24.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025, апеляційна скарга в справі № 910/8931/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/8931/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ватажна локомотивна компанія" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/8931/24 призначено на 07.07.2025.
Розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 09.02.2026 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою від 12.12.2025 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 про призначення справи до розгляду на 09.02.2026 до електронних кабінетів відповідача та його представника.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника відповідача судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "УВЛК", якого належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Також судова колегія зазначає, що письмового відзиву/пояснень на апеляційну скаргу відповідача від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у справі № 910/8931/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" суму коштів - 498 646,18 грн (чотириста дев'яносто вісім тисяч шістсот сорок шість гривень 18 копійок), інфляційні втрати - 11 685,67 грн (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 67 копійок), 3% річних - 2 008,84 грн (дві тисячі вісім гривень 84 копійки) та судовий збір - 7 685,11 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 11 копійок). В іншій частині позову відмовлено.
21.04.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/8931/24, у поданій заяві заявник просив стягнути із відповідача 114 408,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, понесених позивачем в процесі розгляду справи.
Зі свого боку відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 10 000,00 грн. Так, зокрема відповідачем зазначено про те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 114 408,00 грн істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; відповідач у відзиві на позовну заяву прямо не заперечував проти всієї суми позову, а не погодився із нарахованими позивачем індексом інфляції збитків, процентів, тощо; загальна сума позовних вимог становила 714 473,39 грн, тоді як судом визнано необґрунтованим розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі на 202 132, 70 грн; зі змісту опису не вбачається, що справа є дійсно складною та те, що розмір розмір витрат на правничу допомогу співмірний з ціною позову, що адвокатом дійсно було витрачено достатню кількість часу під час надання послуг, за який слід сплачувати 114 408,00 грн; на думку відповідача розмір заявлених витрат є неспівмірним з обсягом роботи, виконаної адвокатом.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 заяву ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн (сорок п'ять тисяч гривень).
Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Колегія суддів враховує, що згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви щодо понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною. Так, Верховний Суд звертав увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності та принцип господарського судочинства, який полягає у відшкодуванні судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року в cправі № 910/14042/24.
З урахуванням наведеного, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про недопустимість заявлення адвокатом Калініченко Б.І. в усному порядку заяви щодо розміру понесених судових витрат ТОВ «Залізничні експрес-перевезення» раніше до закінчення судових дебатів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката в справі № 910/8931/24 (а.с. 206 т. 1) надійшла у письмовій формі 21.04.2025, тобто в межах п'яти днів (з урахуванням вихідного дня - 14.04.2025, після ухвалення (15.04.2025) основного рішення суду.
З цих підстав судовою колегією визнаються невмотивованими твердження скаржника про недослідження судом першої інстанції порушення позивачем приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України при поданні відповідної заяви.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 07.06.2024 між адвокатом Калініченко Б.І. (адвокат/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" (клієнт/замовник) було укладено договір по надання правової (правничої) допомоги (скорочено - договір).
Згідно з п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов'язання за плату (гонорар) в порядку та на умовах, визначених цим договором забезпечити представництво інтересів клієнта в суді щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" (код ЄДРПОУ 41427859) безпідставно отриманого майна (майна, набутого без достатньої правової підстави) та/або заборгованості, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги адвоката на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору за правову допомогу, передбачену пунктом 1.1. цього договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 114 408,00 грн. Обов'язок щодо виплати винагороди (гонорару) визначеного п. 4.1 договору виникає у клієнта протягом 60-ти днів з дня отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.
Пунктом 4.4 договору визначено, що днем приймання послуг з правової допомоги, є день підписання акта приймання-передачі наданих послуг.
18.04.2025 між адвокатом та замовником підписано акт надання послуг № 202208 (акт) на загальну суму 114 408,00 грн.
З опису наданих послуг від 08.04.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 07.06.2024 вбачається, що адвокатом було надано наступні послуги: попередній аналіз наданих клієнтом документів щодо правовідносин між ТОВ "ЗЕП" та ТОВ "УВЛК" (2 години); складення та направлення адвокатських запитів до ГУ ДПС у м. Києві та ДП МТП "Південний" щодо витребування документів (2 години); складення та подання позовної заяви про стягнення безпідставно отриманого майна (5 годин); аналіз відзиву на позовну заяву (1 година); складення та подання відповіді на відзив (3 години); ознайомлення із матеріалами справи № 910/8931/24 (1 година); забезпечення представництва інтересів клієнта під час розгляду справи № 910/8931/24 у трьох судових засіданнях (3 години).
Поряд із цим, судова колегія звертає увагу, що в даному випадку судом першої інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, правильно враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та пропорційності, а також взято до уваги часткове задоволення позову (71,71% від заявленої до стягнення суми) та заперечення відповідача, як наслідок зменшено розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 45 000,00 грн із заявлених 114 408,00 грн.
Судовою колегією акцентується, що за п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом складено та направлено адвокатські запити до ГУ ДПС у м. Києві та ДП МТП "Південний" щодо витребування документів, складено та подано позовну заяву про стягнення безпідставно отриманого майна, складено та подано відповідь на відзив, прийнято участь у судових засіданнях, призначених судом.
Отже, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, з урахуванням правил пропорційності розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, з урахуванням поданих відповідачем заперечень про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем по суті подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає вмотивованими висновки про співмірність, розумність та необхідність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи, що є підставою для часткового задоволення заяви та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 45 000 грн (з заявлених 114 408,00 грн).
Зважаючи на вище викладене, колегією суддів відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта щодо неправильного застосування місцевим господарським судом ст.ст. 126, 129 ГПК України, викладені в частині невідповідності, на його думку, суми компенсації, присудженої до стягнення, обсягам наданих послуг представником позивача та її абсолютної неспівмірності зі складністю справи № 910/8931/24.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 у справі № 925/1371/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/8931/24 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/8931/24 - залишити без змін.
3. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.03.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак