ЄУН 174/1164/25
н/п 2/174/30/2026
02 березня 2026 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, за рішенням суду,-
ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , вказуючи, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019. За період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частки щомісячного доходу відповідача до досягнення сином повноліття. З часу стягнення судом аліментів зросли ціни на їжу та одяг, підвищились ціни по побутові послуги, у зв'язку з чим на утримання дитини необхідно більше коштів. Крім того, на даний час розмір аліментів, які сплачує відповідач менший від мінімальної суми встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Батько дитини в додаткових витратах на утримання сина участі не приймає. На даний час, він є військовослужбовцем та отримує гідну заробітну плату, значно більшу ніж у нього була тобто змінилося його матеріальне становище. Вона ж в свою чергу самостійно несе витрати на утримання дитини в значно більшому розмірі, ніж розмір стягуваних аліментів. Її матеріальне становище погіршилось, оскільки вона утримає сина сама з періодичних та нестабільних доходів.
Враховуючи викладене вище, просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом збільшення їх розміру з 1/6 частини до 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
31.10.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що у відповідача є інша дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 з нього стягуються аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою повноліття. Отже сукупний розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання своїх двох неповнолітніх дітей, складає 1/3 частину його заробітку (доходу), що відповідає ст.183 СК України та принципу рівності прав дітей від різних шлюбів та різних матерів на матеріальну допомогу. При цьому збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 призведе до порушення такого принципу прав ОСОБА_3 (а.с.41-45).
08.12.2025 задоволено клопотання представника позивачки - ОСОБА_5 та витребувано з Державної податкової служби України відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2019 по 01.12.2025.
19.01.2026 від представника позивача ОСОБА_5 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що обставини для відмови в задоволенні позову, зазначені представником відповідача в відзиві не можуть бути підставою для відмови в ньому, так як, за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 на користь позивача були стягнуті аліменти з ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , саме в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу (заробітку), враховуючи ті обставини, що на той час заробітна плата (дохід) відповідача складала 10 750,49 грн та з відповідача утримувалися аліменти у загальному розмірі 1/3 частина щомісячних доходів відповідача з яких на утримання доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частини його доходу та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка продовжує навчання після досягнення повноліття в розмірі 1/6 частини його заробітку. На цей час, стягнення аліментів на користь дочок відповідача припинено. Крім того, як слідує з інформації наданої суду Державною податковою службою України, дохід відповідача у вигляді грошової винагороди військовослужбовцю (заробітна плата) складає на цей час, а саме з серпня по листопад 2025 року, у середньому 80 000,00 грн. (від 61 000 грн до 99 000 грн щомісячно), що беззаперечно свідчить про те, що майновий стан відповідача значно покращився порівняно з листопадом 2019 року, коли було ухвалено судове рішення про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача, розмір яких позивач просить змінити у цій справі. До того ж, виконавчого провадження державними або приватними виконавцями з примусового виконання рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки його доходу на утримання дитини на користь матері дитини ОСОБА_8 не відкривалося і відповідно стягнень з відповідача за вказаним судовим рішенням не відбувається. Зазначене свідчить про те, що ніяких матеріальних витрат з виконання зазначеного судового рішення від 17.02.2020 відповідач не несе (а.с.96-97).
21.01.2026, від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких, останній вказав, що відповідь на відзив була подана до суду позивачем 19.01.2026, тобто з пропуском строку, встановленого судом, при цьому позивач не ставить питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив. Отже, в даному випадку наявні підстави для залишення відповіді на відзив без розгляду. Крім того, покращення майнового стану відповідача, про яке стверджує позивач, не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки в даному випадку розмір аліментів визначений у частці від доходу відповідача, у зв'язку з чим збільшення розміру отримуваного ним доходу призводить до пропорційного збільшення сум отримуваних аліментів позивачем. У відповіді на відзив позивач посилається на те, що з серпня по листопад 2025 року дохід відповідача у середньому складає 80 000 грн, у зв'язку з чим середня сума аліментів за цей період складає 13 333 грн. Якщо брати до уваги суму доходу отриманого відповідачем за період з січня по листопад 2025 року, середня сума аліментів за цей період складатиме 7 300 грн. Відтак, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини є суттєво більшим за мінімально рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який з 1 січня 2026 року складає 3 512 грн (а.с.99-101).
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, позивачка надала заяву про розгляд справи без її участі та участі її представника, позовні вимоги підтримала. (а.с.106).
Відповідач та його представник в судове засідання не заявились, представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, просив у задоволенні позову відмовити (а.с.107).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ознайомившись зі змістом позовних вимог, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, факт наявності у сторін неповнолітньої дитини підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.8).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019, яке набрало законної сили 21.12.2019, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини (а.с.9-12).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019, шлюб між сторонами розірваний (а.с.13).
Факт наявності у відповідача іншої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується копією свідоцтва про її народження, відповідно до якого її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.48).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020, яке набрало законної сили 19.03.2020, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини (а.с.108-111).
23.12.2025, на виконання ухвали суду про витребування доказів, від ДПС України, надійшли відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з 1 кварталу 2019 року по листопад 2025 року відносно відповідача ОСОБА_2 (а.с.92-94).
Відповідно до постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.12.2025 ВП № 74363815, звернуто стягнення на доходи відповідача, які він отримує в ВЧ НОМЕР_2 (а.с.102-103).
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 303/369/20, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст.182, 183, 184 СК України).
Згідно ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість або припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміну розміру, строків платежів або звільнення від них.
В постанові Верховного Суду від 22.10.2025 по справі № 753/5643/23, яка підлягає врахуванню при розв'язанні даного спору, зазначено: «Обміркувавши викладене касаційний суд зауважує, що: у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). У справі, що переглядається, суди встановили, що: матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, має істотне значення для розв'язання відповідного спору, водночас при цьому підлягають врахуванню конкретні обставини справи. А саме лише посилання позивачки на те, що розмір аліментів є недостатнім для належного утримання дитини, не може відповідно до закону бути достатньою підставою для задоволення вимоги про збільшення розміру аліментів; крім дитини сторін, відповідач сплачує аліменти на утримання іншої малолітньої дитини у розмірі 1/4 частка з усіх видів заробітку (доходу). Тобто діти отримують рівне утримання від батька. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів».
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого, за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019, останній сплачує аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів.
Крім того, ОСОБА_2 є батьком іншої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої, за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020, стягнуто аліменти на користь матері ОСОБА_8 у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів.
Таким чином, що на даний час на утриманні відповідача, окрім неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого позивачка просить суд збільшити аліменти з 1/6 до 1/4 частки доходу відповідача, перебуває ще малолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, враховуючи всі обставини в справі, в тому числі і те, що відповідач має на утриманні ще й іншу дитину, яку зобов'язаний утримувати, окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свою чергу, позивач не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження зміни її матеріального становища в сторону погіршення, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін, чи дитини, підтвердження розміру витрат, які вона несе для утримання дитини, інших випадків, передбачених ст.192 СК України, тому підстави для збільшення розміру аліментів на утримання сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд погоджується з позицією представника відповідача, що враховуючи, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини визначений судом у частині від його заробітку (доходу), то відповідно збільшення розміру отримуваного доходу відповідача призводить до пропорційного збільшення сум отримуваних аліментів позивачем.
Доводи представника позивача, про відсутність на виконанні виконавчого провадження державними або приватними виконавцями з примусового виконання рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 у справі № 174/19/20, про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки його доходу на утримання дитини на користь матері дитини ОСОБА_8 , суд оцінює критично, так як відповідач може сплачувати аліменти добровільно, враховуючи його обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини.
Суд зазначає, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі №565/2071/19.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.
На підставі ст.ст.180, 181, 182, 191, 192 СК України та керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 276-279,280 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, за рішенням суду - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк