Справа № 487/4012/25
Провадження № 1-кс/487/1271/26
27.02.2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва клопотання слідчого слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національноїх поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 10.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030000736, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 361 КК України, -
Начальник відділення слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 10.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030000736, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 361 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 361 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 відносяться до категорії особливо тяжких. Так, підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання у разі доведення його вини, може переховуватись від органів досудового розслідування та, в подальшому, від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а враховуючи відсутність місця роботи, місця навчання осіб які б могли стримувати ОСОБА_5 за місцем проживання, даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, являється об'єктивним та підтвердженим. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_5 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_5 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону. Також встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, усіх учасників групи, спільно із якими ОСОБА_5 вчиняв кримінальне правопорушення не встановлено, тому враховуючи його обізнаність щодо відомих органу досудового розслідування обставин скоєння злочину та наявних доказів, буде можливість перешкоджати встановленню усіх винних осіб, а також штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо. Також, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може умисно вчинити інше кримінальне правопорушення, не має стабільного джерела доходів, що може спонукати його до вчинення аналогічних злочинів. Сторона обвинувачення вважає, що викладенні обставини є достатніми для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з передбачених більш м'яких запобіжних заходів, не дасть змоги запобігти наведеним вище ризикам. Також враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, суми спричиненого потерпілій стороні матеріального збитку (499 803 грн), сімейного та майнового стану підозрюваного, скоєння злочину у період воєнного стану, обставин скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважає, що до останнього при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно визначити суму застави у сумі 1 000 000 грн.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, наголосив на тому, що ризики, зазначені у клопотанні, є надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження. Зазначив, що підозрюваний до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки. З урахуванням даних щодо особи підозрюваного, в тому числі щодо наявності в нього постійного місця проживання та родини, просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що за винагороду у розмірі 2 000 гривень у соціальних мережах вчиняв дії за вказівкою невідомих осіб, жодних злочинних намірів не мав. Після проведення обшуку ОСОБА_5 отримав повістки про виклики до слідчого на 25-27.02.2026 року, увечорі 24.02.2026 року намагався виїхати за кордон у сімейних справах та повернутись, наміру переховуватись не мав. Зазначив, що проживає з дружиною, братом та трьома дітьми. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що відділенням слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025152030000736 від 10.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнний стан із 05:30 годин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Так, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним про введення на території України воєнного стану, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 05.06.2025, вступив у злочинну змову з невстановленими під час досудового розслідування особами щодо сприяння у таємному викраденні чужого майна, а саме грошових коштів підприємств та окремих громадян із використанням шкідливого програмного забезпечення, призначеного для отримання інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
На підставі заздалегідь розробленого плану, невстановлена під час досудового розслідування особа, яка діяла за пособництва ОСОБА_5 , з метою отримання доступу до конфіденційної інформації, яка зберігалась на автоматизованому робочому місці (ноутбуці) головного бухгалтера ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» ОСОБА_7 та яке мало доступ до конфіденційних данних ДП , у тому числі до інтернет-банкінгу, 28.05.2025 надіслала на електронну пошту останньої - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » електронний лист, який візуально був оформлений, як повідомлення від Державної податкової служби України та надісланий з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3
У вказаному листі містилася інформація про нібито проведення фінансової перевірки за фактом легалізації грошових коштів та вимога надати фінансову документацію у строк до 30.05.2025, а також до нього був доданий файл із шкідливим програмним забезпеченням, який при активації надавав доступ до конфіденційної інформації, яка зберігалась у ноутбуці, який користувалась ОСОБА_7 та який ОСОБА_7 зберегла у пам'ять вказаного ноутбука.
09.06.2025 біля 12 години ОСОБА_7 , перебуваючи на робочу місці в кабінеті № 57 ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», який розташований за адресою: м. Миколаїв, провул. Транспортний, 9, активувала шкідливе програмне забезпечення, яке було надіслане їй з листом 28.05.2025, вважаючи його додатком до листа органу, уповноваженого на здійснення перевірок.
Після цього, невстановлені під час досудового розслідування особи, які діяли за пособництва ОСОБА_5 , отримали несанкціонований доступ до ноутбука марки «НP» моделі «15s-eq2064ua» з інвентарним номером «290722», який відповідно до статті 1 Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» являється інформаційною (автоматизованою) системою.
У межах визначеної злочинної схеми, розрахунковий рахунок ОСОБА_5 використано, як платформу для акумулювання та подальшого виведення коштів, отриманих від ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», та за сприяння ОСОБА_5 вказані грошові кошти після їх зарахування на зазначений рахунок 09.06.2025 в період часу з 12:43 години до 14:59 години перераховано на рахунки, відкриті в різних банківських установах, зокрема АТ «ОТП Банк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Піреус Банк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», ПрАТ «КБ «Акордбанк» та АТ «АБ «РАДАБАНК» на суми від 18 311 грн до 45 712 грн на карткові рахунки фізичних осіб, що забезпечувало їх подальший розподіл між учасниками злочинної діяльності та приховування їх незаконного походження, таким чином таємно заволодівши та розпорядившись грошовими коштами ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на суму 499 803 гривні, що заподіяло підприємству значну шкоду.
Крім того, ОСОБА_5 виконуючи відведену йому роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, 05.06.2025 зареєструвався як фізична особа - підприємець (податковий код НОМЕР_1 ) та відкрив у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НоваПей» банківський рахунок № НОМЕР_2 , з метою сприяння невстановленим під час досудового розслідування особам у викраденні грошових коштів, шляхом отримання грошових коштів не вказаний банківський рахунок, та подальшим їх перерахуванням та розподіленням на заздалегідь визначені банківські рахунки.
09.06.2026, невстановлені під час досудового розслідування особи, після того, як ОСОБА_7 , перебуваючи на робочу місці в кабінеті № 57 ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», який розташований за адресою: м.Миколаїв, провул. Транспортний, 9, активувала шкідливе програмне забезпечення, яке було надіслане їй з листом 28.05.2025, та отримавши несанкціонований доступ до ноутбука марки «НP» моделі «15s-eq2064ua» з інвентарним номером «290722» увійшли до інтернет-банкінгу системи «Ощадбанк» та облікового запису підприємства.
Після цього 09.06.2025 о 12.22 годині з рахунку ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» № НОМЕР_3 (податковий код НОМЕР_4 ) здійснили переказ грошових коштів у сумі 499 803 грн, що є великим розміром, на рахунок № НОМЕР_2 (податковий код НОМЕР_1 ), який належить ФОП ОСОБА_5 , тобто таємно їх викрали.
У межах визначеної злочинної схеми, розрахунковий рахунок ОСОБА_5 , який був достовірно обізнаним про введення на території України воєнного стану, використано, як платформу для акумулювання та подальшого виведення коштів, отриманих від ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», та за сприяння ОСОБА_5 вказані грошові кошти після їх зарахування на зазначений рахунок 09.06.2025 в період часу з 12:43 години до 14:59 години перераховано на рахунки, відкриті в різних банківських установах, зокрема АТ «ОТП Банк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Піреус Банк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», ПрАТ «КБ «Акордбанк» та АТ «АБ «РАДАБАНК» на суми від 18 311 грн до 45 712 грн на карткові рахунки фізичних осіб, що забезпечувало їх подальший розподіл між учасниками злочинної діяльності та приховування їх незаконного походження, таким чином таємно заволодівши та розпорядившись грошовими коштами ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на суму 499 803 гривні, що є великим розміром.
27.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 361 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 , це, зокрема: витяг з ЄРДР за 12025152030000736 від 10.06.2025; протокол прийняття зави від ОСОБА_7 ; протокол допиту свідка ОСОБА_7 із доданими до нього документами; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; рапорт оперативного співробітника ВПК про встановлення особи ( ОСОБА_5 ), причетної до скоєння вказаного кримінального правопорушення та обставин його скоєнння; висновок експерта СЕ-19/115-25/9768-КТ від 10.09.2025 про виявлення у ноутбуці ОСОБА_7 шкідливого програмного забезпечення; протокол огляду диску з програмним забезпеченням, вилученим під час експертизи ноутбуку, яким користувалась ОСОБА_7 ; протокол тимчасового доступу до речей та документів, а саме банківського рахунку ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області»; протокол проведення НСРД в порядку ст.263 КПК України відносно ОСОБА_5 ; довідка Державної податкової служби України з інформацією про відсутність у трудових відносинах особи від імені якої надійшов лист ОСОБА_7 та відсутність у користуванні електронної адреси з якої надійшов вказаний лист; протокол обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_5 , у ході якого серед інших речей було виявлено мобільний телефон із абонентським номером, вказаним в реєстраційних документах ФОП.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Тому доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 199 КК України, є безпідставними.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 5 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Згідно ч. 5 ст. 361 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до рапорту слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 від 27.02.2026 року, 20.02.2026 року було проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_5 в ході якого було вилучено мобільні телефони, сім-картки, жорсткі диски та банківську картку. Після проведення обшуку ОСОБА_5 було виписано повістки про виклик на 25.02.2026, 26.02.2026, 27.02.2026 року. Після цього, 24.02.2026 року о 20634 надійшов дзвінок від заступника начальника відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_5 прикордонного загону ОСОБА_10 , який повідомив, що на пункті пропуску «Старокозаче» Одеської митниці громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 намагається перетнути кордон та виїхати до Республіки Молдова.
Згідно із рішенням №497 від 24.02.2026 року Державної прикордонної служби ОСОБА_5 було відмовлено в перетинанні державного кордону України на підставі ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну гр. України», Правил перетинання ДК гр. України, затверджених ПКМУ №57 від 27.01.95 року (відсутнє посвідчення багатодітного батька).
Таким чином, ОСОБА_5 одразу після проведення слідчих дій (обшуку) та вилучення за його адресою речей та документів, які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, достовірно знаючи про необхідність явки до слідчого, здійснив спробу виїзду з України без достатніх правових підстав.
Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185, ч.5 ст.361 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності та відвернення пов'язаних з цим негативних наслідків (обмежень), підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, в тому числі шляхом виїзду до іншої країни, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, усіх учасників групи, спільно із якими ОСОБА_5 вчиняв кримінальне правопорушення не встановлено, тому враховуючи його обізнаність щодо відомих органу досудового розслідування обставин скоєння злочину та наявних доказів, буде можливість перешкоджати встановленню усіх винних осіб, а також штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено не було, а лише тезисно зазначено про його існування, отже вказаний ризик не підлягає врахуванню при обранні запобіжного заходу.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, в разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 2002 році; на обліку за станом здоров'я у лікарів нарколога та психолога не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 одружений, зі слів має трьох неповнолітніх дітей (щодо наймолодшого - записаний батьком, щодо інших - наразі вирішується питання щодо визнання батьківства, відомості записано зі слів матері). ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з братом, дружиною та дітьми, а також має постійне місце реєстрації, за яким не проживає. Офіційне джерело доходу відсутнє, працює різноробочим. ОСОБА_5 раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати повідомлення про підозру (27.02.2025 року), оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, на чому наголошувала сторона захисту, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Стороною обвинувачення вказано необхідність визначення застави у розмірі більшому, ніж визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 1 000 000 гривень, оскільки менший розмір застави не здатний забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, покладених на нього обов'язків. Вказаний розмір застави стороною обвинувачення обґрунтовано тим, що сума спричиненого потерпілій стороні матеріального збитку складає 499 803 гривні та кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_5 , даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність виключних підстав для визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення особливо тяжкого злочину, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; здійснення дій, спрямованих на незаконне збагачення, в період воєнного стану; роль підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів; недоведеності стороною обвинувачення наявності виключного випадку, який свідчить про те, що застава у визначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, покладених на неї обов'язків.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національноїх поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.04.2026 року включно.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.
У разі звільнення під заставу, зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити та попередити підозрюваного, що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 03.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1