Справа № 473/728/26
іменем України
"03" березня 2026 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського відділу поліції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.160 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер,зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , обліковий номер платника податків НОМЕР_1 , має статус тимчасово переміщеної особи
Згідно з протоколом серія ВАД №720539 від 14.02.2026 року: «14.02.2026 року близько 12 год. м.Вознесенськ по вул.Київська 34 навпроти входу до магазину «АТБ» ОСОБА_1 здійснював торгівлю з рук на вул.Київська у невстановленому місці без відповідних документів м'ясом свинини, яку сам вирости.». Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.1 ст.160 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що має статус тимчасово переміщеної особи, отримує невелику пенсію. Так як захворіла дружина, то потрібні були кошти. Тому продавав власну вирощену продукцію. Просив звільнити від штрафу та судового збору, оскільки сплата таких коштів погіршить матеріальне становище його родини.
Окрім протоколу матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 , надані поліції під час складання протоколу, в яких він визнав факт торгівлі та зазначив, що є пенсіонером, а розміру пенсії не вистачає на життя, потрібні ліки, тому змушений вирощувати тварин та продавати м'ясо. Також до справи долучені фотознімки з місця події.
Інших доказі у справи немає.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.160 КУпАП, проте на думку суду таке правопорушення є малозначним.
Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
Так статтею 22 КпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Як зазначено у Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 по справі К/800/17615/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/63791133): «По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. … для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних і превентивних цілей».
У своєму рішенні №5-221 кс15 від 24 грудня 2015 року Верховний Суд України зазначив про те, що специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов'язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК України, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК України характеризують певний склад злочину; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди».
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення суд враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 визнав протиправність своїх діянь, наявність обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, зокрема те, що він щиро розкаюється у вчиненому, засуджує свою неправомірну поведінку, обставин, що обтяжують відповідальність по справі не встановлено.
При цьому ст.22 КУпАП не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст.22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовується до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу).
Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст.22 КУпАП у справах, передбачених ст.160 КУпАП.
Приймаючи до уваги те, що від дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало, те що він є пенсіонером, має статус тимчасово переміщеної особи внаслідок збройної агресії рф (про що у справі є відповідна довідка) та те, що його майновий стан змушує його шукати додаткові види заробітку, в тому числі і на лікування, суд вважає, що згідно ст.22 КУпАП його слід звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
На переконання суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Згідно з положеннями ч.2 ст.284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.22, 160 ч.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КпАП України.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.160 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого ним правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.Б.Зубар